Воло́ське (Волошське) — село в Україні, у Новоолександрівській сільській територіальній громаді Дніпровського району Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становило 1362 особи.
село Волоське | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Дніпропетровська область |
Район | Дніпровський район |
Громада | Новоолександрівська сільська громада |
Основні дані | |
Населення | 1 362 |
Поштовий індекс | 52043 |
Телефонний код | +380 56 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°18′17″ пн. ш. 35°08′21″ сх. д.H G O |
Середня висота над рівнем моря | 92 м |
Водойми | р. Дніпро, Мокра Сура |
Місцева влада | |
Адреса ради | 52043, с. Волоське, вул. Центральна, 18 |
Сільський голова | Малаканов Віктор Борисович |
Карта | |
Волоське | |
Волоське | |
Мапа | |
Волоське у Вікісховищі |
Географія Редагувати
Село Волоське розміщене на правому березі річки Дніпро в місці впадання в нього річки Мокра Сура, вище за течією на протилежному березі річки Мокра Сура розташоване село Дніпрове, нижче за течією на відстані 2 км наявне село Майорка, на протилежному березі — село Перше Травня. Біля с. Волоське, між порогами Сурським і Лоханським знаходиться скеляста гряда, яка відома у місцевих жителів під назвою «Стрільча Скеля».
Назва і історія Редагувати
Село засноване 1769 року як цивільне поселення Запоріжжя.
Давнє козацьке селище Волошське входило до складу Кодацької паланки.
Назва села походить від полонених волохів, захоплених запорізькими козаками у часи російсько-турецької війни під Очаковом (1770): «Волохи запорозькою партією у границях Оттоманської імперії минулого 1770 року полонені з-під Очакова при тому ж містечку багаточисельно поселені там, де річка Сура впадає у Дніпро».
Волохи прийшли зі своїм «духовним отцем й керівником» Ісаком Бицем й спочатку належали «за своїми духовними потребами» до Старокодацького церковного приходу. Згодом волошани збудували у себе дерев'яну церкву у 1780 році й одійшли од церкви Старого Кодаку.
Згідно з даними офіційної ревізії 1776 p., у Волоському були 221 двір та 23 бездвірні хати, а саме тільки доросле населення становило 1264 душі (650 чоловіків і 614 жінок).
На 1859 рік Волошське було державним селом. Тут було 470 подвір'їв, 1 православна церква, завод і мешкало 3151 особа.
Станом на 1886 рік у селі, центрі Волоської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії, мешкало 3600 осіб, налічувалось 650 дворових господарств, існували православна церква, школа, 3 лавки, відбувалось 2 ярмарки на рік.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4912 осіб (2473 чоловічої статі та 2439 — жіночої), з яких 4865 — православної віри.
1989 року за переписом тут проживало приблизно 1500 осіб.
До 2005 року існував річковий причал.
Уздовж правого берега річки Сури і до самої Стрільчої скелі простяглось село Волоське, де живуть колишні
Населення Редагувати
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1495 осіб, з яких 674 чоловіки та 821 жінка.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1356 осіб.
Мова Редагувати
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 92,29 % |
російська | 6,53 % |
вірменська | 0,44 % |
молдовська | 0,37 % |
інші | 0,37 % |
Археологія Редагувати
Село має дуже давню історію. Люди селилися тут з часів давньої кам'яної доби. Біля Волоського багато пам'яток археології, включаючи поселення, могильники та могили.
Економіка Редагувати
- ТОВ «Стіл-Агро».
- База відпочинку «Барракуда».
- ФГ «Малик».
Об'єкти соціальної сфери Редагувати
- Школа.
- Дитячий садок.
- Фельдшерсько-акушерський пункт.
- Будинок культури.
- Клуб.
- Храм святого архистратига Михаїла Дніпропетровської єпархії Російської Православної Церкви в Україні
- Дитячий будинок сімейного типу.
- Дніпропетровська обласна благодійна організація «Сяйво веселки».
Пам'ятки Редагувати
- Музей української старовини
- Навпроти села були Дніпрові пороги — Сурський та Лоханський. Сучасне село є південним передмістям міста Дніпро.
- Поблизу села є геологічна пам'ятка природи місцевого значення Гранітні скелі.
- Катеринівська миля: у 1787 році російська імператриця Катерина II вирішила сама оглянути землі, придбані в результаті російсько-турецьких воєн. В Україні, по якій вона подорожувала з величезною помпою, її шлях був відзначений пам'ятними знаками, т. зв. катеринівськими милями, які збереглися в різних регіонах країни. Їх можна бачити у Преображенського собору в Дніпропетровську, у Ханського палацу в Бахчисараї, у дворі краєзнавчого музею в Старому Криму тощо. У села Волоське серед кукурудзяного поля збереглася, мабуть, сама справжня, не прикрашена і не реставрована Катеринівська миля. Вона складена з пошарпаних часом вапнякових блоків і дбайливо оберігається місцевими жителями.
- Пам'ятник «волоському горіху» відкритий восени 2017 року недалеко від офісу старости села.
- Раніше у селі існувала Волоська вишивка. Зразки представлені у Музеї української старовини. У селі вже так ніхто на жаль не вишиває. Як виявилося, вона така складна, що її важко відтворити.
Цікаві факти Редагувати
У Волоському збереглися традиції молдавської та румунської кухонь, тут полюбляють кислі супи, голубці з квашеною капустою, різноманітну випічку.
«Варзарі – це такий пиріг з гарбузом, у нас кажуть – з кабаком. Вертута – прісне тісто типу листкового скручується в рулет і – в сковорідку, цукром посипається, випікається. Діда також варимо. Дід – це така каша з кукурудзяної крупи. Плацинди (плачинди) – із сиром, з картоплею, з капустою.
Відомі особи Редагувати
У селі народилися:
- Магро Петро Іванович (1918—2010) — український художник.
- Молдаван Григорій Михайлович (1930—2018) — український скульптор.
Оксана Баюл — перша олімпійська чемпіонка незалежної України, яка наразі живе у США, також має коріння в цих краях.
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
- Яворницький, Дмитро. Дніпрові пороги. Дніпропетровськ.
- Andreevich), Myt︠s︡yk, I︠U︡. A. (I︠U︡riĭ; Leonid., Dobri︠ansʹkyĭ, (2008). Chui︠u︡ vash holos : rodovody nadporizʹkykh sil Volosʹkoho i Maĭorky Dnipropetrovsʹkoï oblasti. Kyïv: [publisher not identified]. ISBN 9789669645838. OCLC 262618321.
- Списки населенныхъ мѣстъ Российской империи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства внутренних дѣлъ (По свѣдѣніям 1859 года). Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Т. VIII. Екатеринославская губернія с Таганрогскимъ градоначальствомъ. СанктПетербургъ. 1863. — V + 152 с., 1863. (рос. дореф.)
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-59)
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ . Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 15 лютого 2022.
Джерела Редагувати
- Яворницький Д. І. Дніпрові пороги: Альбом фотогр. з географічно-історич. нарисом — Харків: Перша друкарня держ. видавництва України, 1928. — 76с., 69 іл.
- Історія Надпоріжжя — Придніпров'я (від перших людей до XVII ст.) [ 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]
Посилання Редагувати
- Волоське дивує [ 3 квітня 2022 у Wayback Machine.] - туристичний сайт Волоського
- Погода в селі Волоське [ 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- . https://thebabel.com.ua/. theБабель. 2 жовтня 2019. Архів оригіналу за 5 жовтня 2019. Процитовано 5 жовтня 2019.