Вишняк — стародавній святковий український напій: густий, рубінового кольору, схожий на сироп, але хмільний і з гіркуватістю, для приготування якого застосовуються лише натуральні продукти і не використовується спирт.
| Вишняк |
| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. |
Історія створення плодово-ягідних вин за соціалізму ред.
Дешеві кріплені вина (прост. «Бормотуха») — сурогатний спиртний напій; недороге (як правило, кріплене, міцністю 15-22 °) низькоякісне виноградне або плодово-ягідне вино, виготовлене з дешевого вино-матеріалу, цукру, етилового спирту, води і барвників. Використовувалося винятково, для досягнення алкогольного сп'яніння, смакові якості великої ролі не грали. Бормотухою, є дешеві види портвейну і вермуту, а також недорогі плодово-ягідні вина. Слід зазначити, що в колишньому СРСР, яким, до 1991 року, була окупована Україна, ніколи не випускалися спиртні напої під торговою маркою «Бормотуха». Назва «Бормотуха» є збірною і жаргонною.
У різних джерелах зустрічається більш вузьке визначення бормотухи. Зокрема, є такі варіанти:
- недорогі плодово-ягідні вина, які повсюдно вироблялися у радянські часи, за допомогою змішування дешевих соків і спиртів;
- приготовані з дешевого імпортного вино-матеріалу за допомогою додавання цукру і етилового спирту;
- дешеві портвейни та кагори.
Через використання низькоякісних складників, бормотухи, наприклад «Сонцедар», нерідко призводили до тяжких отруєнь.
Споживання у радянські часи ред.
Бормотуха була дуже поширеною по усьому колишньому СРСР, з кінця 1950-х до середини 1980-х років. У народі її, за дешевизну, прозивали «плодово—ягідними винами», ще: «чорнилом», «гомулою», «червивкою», «шмурдяком» та «біоміцином» — від назви українського кріпленого вина «Біле міцне» (1 руб. 22 коп.). Питні заклади у народі, називалися: кабак, чопок, генделик, забігайлівка, тощо.
Одним із джерел дешевого винного матеріалу був Алжир, з яким було укладено довгостроковий контракт. Вино-матеріал привозився до країн, які входили до складу СРСР танкерами, і вже на місці, на його основі виготовлялися кріплені вина. Одним із таких був «Сонцедар», а найбільш поширеним напоєм такого роду, була «Золота осінь» (у народі «Зося Осиповна») — кріплене плодово-ягідне вино, яке вироблялося у Кропивницькому (тодішньому Кіровограді, Українська РСР).
Під час горбачовської антиалкогольної кампанії, було прийнято рішення про згортання виробництва бормотухи.
Треба відзначити, що, попри схильність до зниження якості у 80-ті роки, багато недорогих кріплених вин за радянських часів, були натуральними продуктами доброї або задовільної якості, виробленими на основі затверджених технологій і стандартів.
Спосіб приготування справжнього вишняку ред.
Справжній вишняк можна приготувати зі збродженого соку стиглих вишень, та цукру. Зазвичай, беруть відро вишень, можна навіть пошкоджених і, краще, дрібних (не черешень), вишні засипаються у прозорий, ліпше 20-літровий скляний бутель (можна взяти і менший, але під час шумування, шумовиння може полізти через верх), відтак у бутель насипається цукор з розрахунку 400—500 грам на кілограм вишень. Ні трясти, ні перемішувати вишні з цукром не треба — бутель просто ставиться на осоння, де найдовше потрапляють сонячні промені і зав'язується серпанком (марлею) від комах. Так їм треба стояти шість тижнів, аж поки вони перешумують. Десь уже за три тижні, активне шумування завершиться (залежно від того — сонячне літо чи ні) і згори бутля утвориться корж з вишень, що спливли. По завершенню шести тижнів, треба трубочкою пробити шар вишень та злити у пляшки перший, найкращий вишняк. Його можна споживати одразу, а можна розлити у пляшки і покласти у прохолодне темне місце для відстоювання. Так він стає ще смачнішим. Вишуканий, слабоалкогольний напій готовий. Після цього можна залити ці самі вишні горілкою, з розрахунку півлітра на кілограм вишні і поставити у темне місце. За два місяці буде готовий другий вишняк (у народі жужка), але вже не такої якості.
Примітки ред.
- Вишнівка; Вишняк // Страви й напитки на Україні / Зіновія Клиновецька; Видання репринтне. З видання: Київ — Львів. 1913 р. — Київ: «Час», 1991. — С. 105—106. — 218 с. — ISBN 5-88520-094-7.