Василь Степанович Василько (справжнє прізвище — Миляєв; 26 березня (7 квітня) 1893, Бурти — 18 березня 1972, Одеса) — український режисер, актор і педагог, народний артист СРСР (з 1944). Засновник Державного музею театрального, музичного та кіномистецтва УРСР у Києві (1924).
Василь Степанович Василько | |
---|---|
Ім'я при народженні | Василь Степанович Миляєв |
Народився | 26 березня (7 квітня) 1893 Бурти (нині Черкаська область) |
Помер | 18 березня 1972 (78 років) Одеса |
Поховання | Другий християнський цвинтар |
Громадянство | Російська імперія→ СРСР |
Діяльність | актор, театральний режисер |
Alma mater | Філологічний факультет Київського університету[d] |
Відомі учні | Оселедчик Борис Львович |
Заклад | Одеський академічний український музично-драматичний театр імені В. Василька |
Роки діяльності | з 1912 |
Дружина | Гаккебуш Любов Михайлівна, Розумовська Юлія Миколаївна |
Нагороди та премії | |
|
Життєпис Редагувати
Народився 26 березня (7 квітня) 1893 року в селі Буртах (нині Шполянського району Черкаської області) в родині Степана Платоновича Міляєва, який був головним бухгалтером в маєтку поміщика Ханенка, і Марії Павлівни Рудкевич (усього в родині було п'ятеро дітей).
У 1904—1913 рр. навчався в Другій київський чоловічій гімназії.
У 1913—1916 рр. навчався в Київському університеті на філологічному факультеті.
У 1912 р. вперше виступив на сцені професійного театру.
Виконував ролі козака та хлопця у сцені вечорниць у «Назарі Стодолі» (1912, театр Миколи Садовського) та ксьондза в «Івані Гусі» («Єретик», 1919, «Молодий театр»). Брав участь як асистент режисера і виконавець ролей кобзаря та полковника конфедератів у «Гайдамаках» (обидві вистави за Шевченком, інсценізація і режисура Леся Курбаса, 1920, Перший театр Української Радянської Республіки імені Шевченка, а також у 1921, Кийдрамте).
1922—1923 років очолював Мандрівний театр «Каменярі».
1933—1938 рр. — Художній керівник Сталінського драматичного театру.
В Одеському україномовному драматичному театрі (Одеська держдрама) поставив комедію «За двома зайцями» (за п'єсою М.Старицького, інсценізація В. Василька і В. Ярошенка, 1925). Після цього отримав запрошення очолити театр. На його сцені здійснив більше 30 постановок української і світової класики, сучасних п'єс, виступаючи часто в ролі драматурга., зокрема «Гайдамаків» (в інсценізації Леся Курбаса 1927, 1961) та драму С. Голованівського про Шевченка «Поетова доля» (1939).
Підготував концертні програми «На Вкраїні милій», «І вражою злою кров'ю волю окропіте» (1942–1943). Інсценізував і поставив Шевченкові поеми «Єретик» («Іван Гус») та «Відьма» (1929, 1930, Харківський Червонозаводський театр), використав мотиви творів поета в інсценізаціях «Енеїди» Івана Котляревського та «Черевичків» за Миколою Гоголем.
З 1943 по 1948 рік працював художнім керівником та директором у Чернівецькому музично-драматичному театрі. На його честь на Театральні площі Чернівців на Алеї слави встановлено зірку.
Нагороджений двома орденами, а також медалями.
Пішов з життя 18 березня 1972 року в Одесі. Похований на 2-му Християнському кладовищі. Його друга дружина Юлія Миколаївна Розумовська сама придумала, яким буде пам'ятник на могилі Василя Степановича і, не чекаючи допомоги від влади, на свій кошт його встановила. На пам'ятнику — надпис «Від дружини» та театральні маски, які плачуть. Через роки поруч з видатним режисером поховали і його дружину.
Примітки Редагувати
- Василько В. С. Театру віддане життя / Василь Василько. — Київ: Мистецтво, 1984. — с.12-51
- (англ.). Архів оригіналу за 22 травня 2018. Процитовано 14 березня 2021.
- . acc.cv.ua. 20 серпня 2018. Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
- Любовь Федченко. Сегодня одесситы вспоминают Василя Василько [ 11 квітня 2013 у Wayback Machine.]odessit.ua
- Театр: искусство надежды: очерки / Роман Бородавко. Оптимум, 2006. — с. 42
Література Редагувати
- Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.
- ГУСАР Ю. Василь Василько (Миляєв): [про чернівецького актора і режисера] / Ю.Гусар // Вечірні Чернівці.- 2006.- 2 листопада (№ 43).- С. 5.
- ГУСАР Ю. Учень Леся Курбаса: [про мемор. дошку, присвячену актору, режисеру Чернівецького українського музично-драматичного театру Василю Васильку (Миляєву) до 100-річчя з дня народження] / Юхим Гусар // Час 2000. — 2003. 4 квітня (ч. 14). — С. 5; Чернівці та чернівчани. — 2000. — 23 червня (№ 23).-С. 3.
- ГУСАР Ю. Учень Леся Курбаса: [про народного артиста України Василя Василька] / Юхим Гусар // Правдивий поступ. — 2004. — грудень (№ 9). — С. 4.
- ГУСАР Ю. Ім'я двічі народного на «Алеї зірок» у Чернівцях: [18 березн — 40 років дня смерті режисера, актора Василя Степановича Василька] / Юхим Гусар // Буковинське віче.- 2012. — 16 березня (№ 11).- С. 4.
- Василь Степанович Василько — фундатор театрального музею [ 28 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Любовь Федченко. Под созвездием Василько // № 52 (9774) // Вечерняя Одесса, 06.04.2013 [ 18 січня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- Курбас Л. Гайдамаки: поема в 3-х карт. зпрологом: за Т. Шевченком / інсценізував Л. Курбас ; записав В. Василько. — Харків: Книгоспілка, 1926. — 48 с. — (Театральна бібліотека). [ 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Василько В. С. Микола Садовський та його театр. К.: Мистецтво, 1962.
- Василько Василь / Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.— С. 216.
Посилання Редагувати
- Г. С. Брега. Василько Василь Степанович [ 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 446. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Василько Василь в Електронній бібліотеці «Культура України» [ 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Василько В. С. Інсценізації Василя Василька / упоряд. Ю. М. Розумовська-Василько. — Київ: Мистецтво, 1987. — 168 с. [ 8 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Василько В. С. Театру віддане життя / Василь Василько. — Київ: Мистецтво, 1984. — 450 с. [ 26 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Недзвідський А. В. Василь Василько: нарис про життя і творчість / А. В. Недзвідський. — Київ: Мистецтво, 1981. — 128 с. — (Майстри сцени та екрана). [ 22 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Василько В. С. Фрагменти режисури / В. В. Василько. — Київ: Мистецтво, 1967. — 412 с. [ 8 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Андреев А. В. С. Василько: нар. артист СССР / А. Андреев и В. Вихрев. — Київ: Мистецтво, 1951. — 44 с. — (Мастера искусства Советской Украины). [ 10 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Федорович, Н. Пам'яті Василька / Н. Федорович, Г. Заславець // Кіно-театр. — 2008. — № 5 (79). — С. 24. [ 26 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Василько, В. Творчі шляхи театру / В. Василько // Театр. — 1940. — № 3. — С. 24-26. [ 5 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Якубенко, К. На сцені трьох театрів / К. Якубенко // Радянська культура. — 1956. — 29 січ. — С. 3. [ 19 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Крыжицкий, Г. Власть земли / Г. Крыжицкий // Сов. искусство. — 1948. — 21 авг. — С. 3. [ 20 квітня 2022 у Wayback Machine.]
- Добровольський, В. Народний артист: 25-річчя режисер. діяльн. В. С. Василька / В. Добровольський // Радянська Україна. — 1945. — 17 черв. — С. 4. [ 12 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Василько В. С. Микола Садовський та його театр / В. Василько. — Київ: Держ. вид-во образотв. мистец. і муз. л-ри УРСР, 1962. — 234 с. [ 18 січня 2022 у Wayback Machine.]
- Любов Павлівна Ліницька: спогади В. Василька про акторку. — Київ: Держ. вид-во образотв. мистец. і муз. л-ри, 1957. — 212 с.
- Василько В. С. Чашка чорної кави: докум. драма на 3 дії, 17 картин / Василь Василько. — Тернопіль: б. в., 1994. — 84 с. [ 24 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Кравчук П. І. В. С. Василько — режисер / П. І. Кравчук ; Акад. наук Укр. РСР, Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. — Київ: Наук. думка, 1980. — 265 с. [ 19 квітня 2022 у Wayback Machine.]