Лопатинський Фавст Львович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лопатинський Фа вст Льво вич Лопати нський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лопатинський.

Фа́вст Льво́вич Лопати́нський (29 травня 1899, Львів — 31 жовтня 1937, Київ) — український режисер, сценарист, актор.

Лопатинський Фавст Львович

Народився	29 травня 1899(1899-05-29) (124 роки) Львів, Австро-Угорщина
Помер	31 жовтня 1937(1937-10-31) (38 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Австро-Угорщина → УНР
Національність	українець
Діяльність	режисер, сценарист, актор
Знання мов	українська і польська
Заклад	Березіль
Батько	Лопатинський Лев Васильович
Мати	Лопатинська Філомена Миколаївна
У шлюбі з	Пігулович Зінаїда Олександрівна
IMDb	ID 0519801

Біографічні відомості Редагувати

Мати Лопатинська Філомена Миколаївна, батько Лопатинський Лев Васильович.

1914—1915 — актор театру товариства «Руська бесіда» у Львові.
1915—1916 — актор трупи театру «Тернопільські театральні вечори».
1916—1920 — актор «Молодого театру» у Києві.
1920—1922 — актор театру ім. Шевченка.
1922—1926 — актор і режисер театру «Березіль», один з його засновників. Соратник Леся Курбаса. Стояв на чолі другої експериментальної робочої трупи.
1926—1933 — режисер кінофабрики ВУФКУ у Одесі, «Українфільму» (Київ та Одеса).

Брав участь у виставах «Гайдамаки» за твором Т. Г. Шевченка (Ярема), «Горе брехуну» за комедією Франца Грільпарцера (Леон). Він ставить у «Березолі» вистави «Нові йдуть» за твором О. Зозулі, «Машинобрці» за твором Ернеста Толлера «Люди-роботи» (Die Maschinenstürmer) та «Пошились у дурні» за М. Кропивницьким.

Заарештований у червні 1937. Розстріляний 1937 у Києві.

Стоять (справа наліво): Януарій Бортник (перший), Бабіївна Ганна (друга). Сидять (зліва направо): Лесь Курбас (другий), Валентина Чистякова (третя), Фавст Лопатинський (четвертий), З. Пігулович (п'ята) серед студійців театру «Березіль» 1922 р.

Постановки у театрі «Березіль» Редагувати

Режисерська лабораторія театру «Березіль», 1925 р. Сидять (зліва направо): Я. Бортник, В. Василько, Борис Тягно, З. Пігулович, Л. Курбас, Ф. Лопатинський, Ю. Лішанський. Стоять: Павло Береза-Кудрицький, І. Крига, А. Авраменко-Ирій

1923 — «Нові ідуть» по Зозулі;
1924 — «Машиноборці» Толлера, «Залишились в дураках» Кропивницького;
1927 — «Сава Чалий» Карпенко-Карого.

Фільмографія Редагувати

1926 — Вася-реформатор, режисер у співавторстві з Олександром Довженком; — втрачений
1926 — Синій пакет, режисер;
1927 — Василина, режисер;
1929 — Суддя Рейтанеску (інші назви — «Суддя Рейтан», «Двійник», за сценарієм М. Панкова), режисер;
1931 — Кармелюк, режисер;
1932 — Висота №5 (інша назва «Немає таких фортець», за сценарієм В. Охременка), режисер;
1933 — Роман міжгір'я, режисер, співавтор сценарію з Павлом Коломойцевим (за твором Івана Ле).

Примітки Редагувати

http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages%5CB%5CE%5CBerezil

Джерела Редагувати

Енциклопедія України [ 1 травня 2007 у Wayback Machine.]
Госейко Л. Історія українського кінематографа. 1896 — 1995. — К.: Kino-Коло, 2005. — ISBN 966-8864-00-X.

Посилання Редагувати

Ф. Лопатинський Експресіонізм в кіно [ 16 вересня 2016 у Wayback Machine.]// Кіно. — 1926. — № 6-7. — С. 10-12.

[[http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages%255CB%255CE%255CBerezil_http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages%255CB%255CE%255CBerezil]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-1] ttp://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages%5CB%5CE%5CBerezil