Са́ва Мики́тович Білоду́б (12 січня 1888, с. Мала Салтанівка Васильківський повіт Київська губернія, Російська імперія — 1952, с. Смардзевиці, Лодзинське воєводство, Польща) — український військовик, підполковник Армії УНР.
| Сава Микитович Білодуб | |
|---|---|
| | |
| Народження | 12 січня 1888 Мала Салтанівка, Васильківський повіт, Київська губернія, Російська імперія |
| Смерть | 1952 Смардзевиці, Лодзинське воєводство, Польща |
| Країна | УНР |
| Приналежність | Армія УНР |
| Звання | Поручик Підполковник |
| Командування | командир 3-ї батареї 17-го гарматного куреня 6-ї Січової дивізії |
| Війни / битви | Перша світова війна Українсько-радянська війна |
| Нагороди | |
Біографія Редагувати
Походив із селян с. Мала Салтанівка Васильківського повіту Київської губернії (нині Фастівського району Київської області).
На службі РІА Редагувати
Покликаний до армії у 1909 році, служив рядовим Івангородської фортечної артилерії. У 1914 році закінчив школу підпрапорщиків при Івангородській фортеці. Служив у 4-му Івангородському фортечному осадному полку. 6 серпня 1915 року був підвищений до звання прапорщика. З 3 березня 1917 року служив у 38-му польовому важкому гарматному дивізіоні. Останнє звання у російській армії — поручик.
На службі Української Держави Редагувати
З 10 березня по 1 травня 1918 року навчався в Інструкторській школі старшин. Служив у 7-й легкій гарматній бригаді Армії Української Держави.
На службі УНР Редагувати
З 18 листопада 1918 року — командир 1-ї батареї 1-го гарматного полку Окремого Чорноморського Коша військ Директорії. З 1 лютого 1919 року — командир 12-ї батареї Січових Стрільців (колишня 1-а Чорноморська батарея) Дієвої армії УНР. У квітні — травні 1919 року батарея входила до складу військ Східного фронту Дієвої армії УНР, відступила до Румунії, де була роззброєна. Після повернення з Румунії кадри батареї було влито до Гарматної бригади Січових стрільців Дієвої армії УНР.
16 грудня 1919 — 15 березня 1920 року був інтернований польською владою у Луцьку. Згодом служив у 1-му гарматному полку 6-ї стрілецької дивізії. З 26 березня 1920 року — командир 3-ї батареї Вишкільного гарматного полку Дієвої армії УНР. З 3 квітня 1920 року — на посаді молодшого старшини 16-го гарматного куреня. З 23 вересня 1920 року — командир 3-ї батареї 17-го гарматного куреня 6-ї Січової дивізії Армії УНР. З 7 листопада 1920 р. — командир 3-ї батареї 16-го гарматного куреня 6-ї Січової дивізії Армії УНР.
У 1929 році закінчив лісовий відділ Української господарської академії у Подєбрадах.
Помер у 1952 році на еміграції в Польщі. Похований в селі Смардзевиці, Лодзинського воєводства, Польща.
Джерела Редагувати
- ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 1. — Спр. 67. — С. 123—124.
- ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 1 — Спр. 68. — С. 9—10.
- Дашкевич Р. Артилерія Січових стрільців за Золоті Київські Ворота. — Нью-Йорк. — 1965.
- Чорний С. До «Бої Сірих за Коростень» ген-хор. А. Пузицького в 2-му збірнику «За Державність» // За Державність. — Каліш, 1932. — № 3.
- Самутин П. Командний склад 6-ї Січової стрілецької дивізії 1920 р. // Вісті Комбатанта. — Нью-Йорк, 1973. — Ч. 3. — С. 80.
- Наріжний С. Українська еміграція. — Прага, 1942. — С. 145.
- Білодуб Сава Микитович. db.geroika.org.ua. Благодійний фонд «Героїка». Процитовано 21 травня 2023.
- Каліберда Ю. Окремий чорноморський кіш: бойовий шлях військового формування армії Української народної республіки (1917—1920 рр,). — 6 с.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.