Ке́сар Олекса́ндрович Білило́вський (нар. 4 березня (20 лютого) 1859 — 28 травня 1938, за іншими даними 1934 року) — український поет, перекладач, видавець, лікар за фахом.
| Кесар Олександрович Білиловський | |
|---|---|
| | |
| Псевдонім | Цезар Білило, Ольгин, Іван Кадило, Цезарко та інші |
| Народився | 4 березня 1859 с. Стополівка (тепер с. Вознесенське, Золотоніський район, Черкаська область |
| Помер | 28 травня 1938 (79 років) Сімферополь |
| Країна | Російська імперія |
| Діяльність | поет, лікар, перекладач |
| Alma mater | Єнський університет |
| Мова творів | українська і німецька |
| | |
| Висловлювання у Вікіцитатах |
Життєпис ред.
Народився в селі Стополівці (нині с. Вознесенське Золотоніський район Черкаська область) Золотоніського повіту Полтавської губернії у родині фельдшера єврейської лікарні. Гімназійну освіту отримував у Полтаві та Дерпті.
1875 року вступив на медичний факультет Дерптського університету, однак через кілька місяців переїхав до Лейпцига, де продовжив освіту у Лейпцизькому університеті, згодом навчався на медичному факультеті Віденського університету. Завершив медичну освіту в Єнському університеті.
Отримавши ступінь доктора медицини та хірургії та повернувшись до України, Кесар Білиловський не зміг дістати посади в Полтаві і 1885 р. вирушив працювати городовим лікарем до м. Петропавловська (Казахстан).
З жовтня 1892-го по січень 1899 року працював у медичному відділенні петербурзького губернського правління й медичному департаменті. Потім працював у Петрозаводську Олонецької губернії.
У 1910 році Білиловського направили на боротьбу з епідемією холери в Криму, під час Першої світової війни він був начальником військового госпіталю у Феодосії. У Криму Кесар Білиловський залишався до 1925 року, коли його відрядили в м. Решт (Персія) лікарем амбулаторії при радянському консульстві.
Повернувшись з Персії 1932 року, жив кілька місяців у Москві, а потім переїхав до Сімферополя.
Творча діяльність ред.
Друкувався в галицьких журналах «Світ», «Зоря», в антологіях «Вік», «Українська Муза». Перебував у дружніх взаєминах з В. Самійленком, І. Франком, М. Мікешиним та ін. Перекладав на українську мову твори Ґете, Шиллера. Переклав німецькою мовою вірш Тараса Шевченка «Нащо мені чорні брови» (1876). Деякі поезії Білиловського набули популярності («В чарах кохання», «Вечірня пісня» та ін.).
У журналі «Зоря» опублікував статті про вшанування пам'яті Шевченка — «Поминки Шевченка в Петербурзі» (1893, № 8), «Шевченкові роковини в Петербурзі» (1894, № 7).
Примітки ред.
- ↑ Czech National Authority Database
- Захаркін, С. А. Білиловський Кесар Олександрович.
- Белиловский Кесарь Александрович [ 27 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Деятели революционного движения в России. — Т. 3. Вып. I. — 1933. — Стлб. 243
Література ред.
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Білиловський Кесар Олександрович |
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.
- Дегтярьов П. Залюблений в красу рідного слова: [Передмова] // Кесар Білиловський. В чарах кохання. — К. : Радянський письменник, 1981. — С. 3—24.
- Дегтярьов П. А. Про літературні взаємини I. Франка та К. Беліловського// Губар О. Сучасні українські письменники Криму., Сімферополь, 1997, с.263
- Бурдейний А. Лісняк О. Кесарій Білиловський — єврей з українською душею. Парадигма: збірник наукових праць. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крипякевича НАН України, 2013. — Вип. 7. С. 106—108.
- Яременко Л. М. Інтрапрофесійні комунікації з санітарії та гігієни лікаря Кесаря Білиловського // Соціально-гуманітарні дослідження та
інноваційна освітня діяльність. Матеріали Міжнародної наукової конференції. 24-25 травня 2019 р., м.Дніпро. / Наук. ред. О.Ю.Висоцький. – Дніпро: СПД «Охотнік», 2019. – С. 334.