Га́нна Іва́нівна Борисоглі́бська (справжнє прізвище Сидоре́нко-Свиде́рська; 26 грудня 1867 (7 січня 1868), Себеж — 26 вересня 1939, Київ) — українська акторка театру та кіно. Народна артистка УРСР (1936).
| Ганна Іванівна Борисоглібська | |
|---|---|
| | |
| Ім'я при народженні | Ганна Іванівна Сидоренко-Свидерська |
| Народилася | 26 грудня 1867 (7 січня 1868) Себеж, Вітебська губернія, Російська імперія |
| Померла | 26 вересня 1939 (71 рік) Київ, УРСР |
| Поховання | |
| Національність | білоруска |
| Громадянство | СРСР |
| Діяльність | акторка |
| Чоловік | лікар і актор Гнат Рокитянський |
| Діти | доньки Софія Горст, Олена Голіцинська, онука Валентина Калин (всі актриси), син Олександр |
| Батьки | Марія Василівна Аметистова, акушерка |
| IMDb | ID 0096833 |
| Нагороди та премії | |
| |
Життєпис Редагувати
Народилася 1 (13 липня) 1868 року у місті Себежі Вітебської губернії (тепер Псковської області) в сім'ї службовця. Разом з батьками переїхала до міста Ізюма на Харківщині, де й пройшло її дитинство. Освіту здобула в Харкові в школі «Благодійного товариства».
В 1886 році склала при Харківському університеті іспит на звання народної учительки, того ж року почала учителювати в селі Новоселівці Ізюмського повіту на Харківщині.
Робота в театрі Редагувати
Театром захоплювалася з дитинства. В аматорських гуртках міста Слов'янська, де Ганна Іванівна жила з сім'єю, з великим успіхом грала ролі Одарки («Сватання на Гончарівці» Квітки-Основ'яненка) і Терпилихи («Наталка Полтавка» Котляревського). На запрошення Марка Кропивницького в 1888 році вступила на професійну сцену, на все життя зв'язавши свою долю з українським театром. У трупі Кропивницького працювала до 1902 року, потім чотири роки в трупі Панаса Саксаганського і Карпенка-Карого, в 1906–1907 роках гастролювала з трупами Шатківського і Колесниченка. В 1907–1917 роках працювала в першому українському стаціонарному театрі у Києві під керівництвом Миколи Садовського.
Створила велику галерею яскравих сценічних образів в театрі: Риндичка, Текля, Гапка, Варвара («По ревізії», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Зайдиголова», «Чмир» Кропивницького), Секлета, Вустя («За двома зайцями», «Ой не ходи, Грицю…» Старицького), Ганна («Безталанна» Карпенка-Карого), мати (в п'єсах «Суєта» Карпенка-Карого і «Лісова пісня» Лесі Українки), Стеха («Назар Стодоля» Шевченка), Шкандибиха («Лимерівна» Панаса Мирного), Мазайлиха («Мина Мазайло» Миколи Куліша).
Після Жовтневого перевороту була одним із організаторів у Києві Першого Державного українського театру імені Т. Шевченка (нині в місті Дніпро — Дніпропетровський академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка).
У 1920–1925 роках перебувала на Західній Україні, де виступала в різних театральних трупах, зокрема в трупі М. Орла-Степняка.
З 1925 року і до кінця життя працювала в Київському театрі імені І. Франка. Тут вона створила образи у п'єсах: Орина («97» Куліша), Клара («Страх» Афіногенова), Марфа, Варвара («Правда», «Богдан Хмельницький» Корнійчука).
Жила в Києві. Померла 29 вересня 1939 року.
Похована в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 2). Могила охороняється Спілкою театральних діячів України.
Ролі Редагувати
- Ганна («Безталанна» Івана Карпенка-Карого)
- Шкандибиха («Лимерівна» Панаса Мирного)
- Хівря («Сорочинський ярмарок» Михайла Старицького)
- Клара («Страх» Олександра Афіногєнова)
- Марія Тарасівна, Варвара («Платон Кречет», «Богдан Хмельницький» Олександра Корнійчука)
Фільмографія Редагувати
Примітки Редагувати
Джерела Редагувати
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Борисоглібська Ганна Іванівна [ 20 червня 2008 у Wayback Machine.] у Великій радянській енциклопедії (рос.)
- Алла Підлужна. Народна «баба». Легендарній актрисі Ганні Борисоглібській виповнилось би 140 років
- Фільмографія на kino-teatr.ru [ 25 грудня 2015 у Wayback Machine.](рос.)