Аеропорт Берлін-Темпельгоф (Flughafen Berlin-Tempelhof) (IATA: THF, ICAO: EDDI) — аеропорт у Берліні, який функціонував з 1920-х рр. по 2008 рік. Розташовується у районі Темпельгоф, всередині кільцевої лінії S-Bahn Berlin.
| Аеропорт Берлін-Темпельгоф | |
|---|---|
| нім. Flughafen Berlin-Tempelhof | |
| Центральний вхід в аеропорт | |
| ІАТА: | |
| Загальні дані | |
| 52°28′25″ пн. ш. 13°24′06″ сх. д. / 52.47361111113877286° пн. ш. 13.401666666694776353° сх. д.Координати: 52°28′25″ пн. ш. 13°24′06″ сх. д. / 52.47361111113877286° пн. ш. 13.401666666694776353° сх. д. | |
| Тип | не діючий |
| Власник | Institute for Federal Real Estate та Федеральна земля Берлін |
| Оператор | Berlin Airports |
| Обслуговує | |
| Розташування | |
| Хаб | Deutsche Luft Hansa (1926—1945) American Overseas Airlines (1948–1950) Pan American World Airways (1950–1975) Air France (1950–1959) British European Airways (1951–1974) Capitol Int'l Airways (1960s) Saturn Airways (1960s) Autair (1960s) Overseas Aviation (early 1960s) British Airways (1974–1975) Tempelhof Airways (1981–1990) Hamburg Airlines (1990–1997) Conti-Flug (1990–1994) Lufthansa CityLine (1990–1992) Cirrus Airlines (2001–2008) |
| Висота над р. м. | 50 м / 164 фт |
| Вебсайт | thf-berlin.de |
| Злітно-посадкові смуги | |
| Source: German AIP at EUROCONTROL | |
| Ідентифікатори і посилання | |
| GeoNames | 3208808 |
| Structurae | 10001061 |
| | |
| Берлін-Темпельгоф у Вікісховищі |
Історія ред.
Темпельгофське поле, на якому був побудований аеропорт Темпельгоф, раніше служило плацом для стройової підготовки. У 1909 році Орвілл Райт представив тут свій літальний апарат, проводив показові польоти і встановив кілька рекордів. У 1922 році площу вирівняли і зміцнили, а в 1923 році тут з'явилися два перші ангари. Перша авіалінія з'єднала Берлін з Кенігсбергом. Звідси після здачі аеропорту в експлуатацію 6 квітня 1926 року був здійснений перший регулярний рейс авіакомпанії «Lufthansa» (тоді ще «Deutsche Luft Hansa AG») в Цюрих. Вже в 1927 році до аеропорту Темпельгоф — першому у світі — була підведена лінія U-Bahn.
У 1930-і роки за обсягом перевезень Темпельгоф значно перевершував аеропорти Парижа, Амстердама і Лондона. Однак технічні можливості аеропорту були швидко вичерпані, і в 1934 році архітектором Ернстом Загебілем був представлений план його розширення, відповідно до якого аеропорт зможе обслуговувати до шести мільйонів пасажирів на рік (в 1934 році — тільки 200 тисяч осіб).
Аеровокзал площею 284 тисяч м² став на той час найбільшою будівлею у світі. Він також є й однією з найдовших будівель: загальна довжина дугоподібної частини будівлі складає близько 1,2 км. Покрите травою летовище овальної форми мало в діаметрі близько двох кілометрів і дозволяло досить легким літакам того часу, як, наприклад, «Junkers Ju 52», точно сідати і злітати проти панівного вітру. Будівництво тривало і після початку війни в 1939 році, але й до 1945 року аеропорт ще не був повністю добудований. Станція метрополітену була відповідно перенесена до нової будівлі аеропорту.
Повітряний міст ред.
У квітні 1945 року аеропорт Темпельгоф був захоплений радянськими військами, а 4 липня був переданий американській окупаційній владі. Американська військова адміністрація реквізувала його і скасувала вильоти літаків цивільної авіації. На момент передачі аеропорту американцям його нова будівля ще не експлуатувалася.
У 1948 році аеропорт став грати нову роль. Під час блокади Західного Берліна разом з іншими аеродромами в Тегелі і Гатові Темпельгоф використовувався для постачання до міста продовольства. Велика частина вантажу було пальне. Авіапостачання міста життєво необхідним продовольством берлінським повітряним мостом, що з'єднав Берлін з іншими західнонімецькими містами, тривало з 26 червня 1948 року по 12 травня 1949 року. Літаки злітали і сідали в Темпельгофі що 90 секунд. Завдяки американському пілотові Гейл Хелворсену, який при посадці в Темпельгофі скидав для берлінських дітей з вікна кабіни солодощі на парашутах з носових хусток, літаки, які працювали на берлінському повітряному мосту, стали називати «родзинкові бомбардувальники». Для безперебійної роботи повітряного мосту була побудована південна злітно-посадкова смуга, яка перекрила вулицю Одерштрассе в районі Нойкельн.
Про ці історичні події нагадує пам'ятник повітряному мосту на площі перед аеропортом. Іронічні берлінці дали пам'ятнику прізвисько «граблі голоду» (Hungerharke) і «пазури голоду» (Hungerkralle). Аналогічні пам'ятники встановлені в аеропорту Франкфурта-на-Майні і на військовому аеродромі в Целле.
Аеропорт Західного Берліна ред.
З 1950 року частина аеропорту була передана Верховним комісаром США в Німеччині для цивільних авіаперевезень. Наявні потужності швидко досягли межі, і в результаті переговорів з американцями частина аеропорту що залишалася за ними в тому ж році передана для цивільного використання.
Щоб трохи полегшити монументальний вигляд вхідного залу («Залу пошани») аеровокзалу і надати йому сучасніший вигляд, була знижена висота стелі за рахунок установки проміжного перекриття. «Зал пошани» над ним досі не використовувався, і побачити його можна тільки на спеціальних екскурсіях. Укріплена для важких літаків повітряного мосту металева злітно-посадкова смуга, що зносилася, була замінена на асфальтову.
Важливу роль відігравала куляста радарна антена в північно-східній частині будівлі, яка за часів холодної війни була найсхіднішою точкою авіадиспетчерської служби США. І сьогодні ці 100 м² є єдиною територією аеропорту, що використовується Бундесвером.
У 1954 році пасажирообіг Темпельгоф склав 650 тисяч осіб, які в основній масі обслуговувалися авіакомпаніями союзників: «British European Airways», що стала згодом «British Airways», «Air France» (до 1960 року) і «Pan American World Airways». Влітку 1975 року Темпельгоф був закритий для цивільного повітряного сполучення, його замінив новий аеропорт Берлін-Тегель, що з'явився на території французького військового аеропорту за проєктом гамбурзьких архітекторів «Gerkan, Marg und Partner».
Поновлення роботи аеропорту в 1985 році ред.
У 1985 році аеропорт Темпельгоф відкрився знову для бізнес-авіації і авіаперевізників з невеликими літаками.
У 1990 році аеропорт обслужив понад 400 тисяч пасажирів. У 1994 році ВПС США передали аеропорт у власність керуючої компанії аеропорту.
Довжина ЗПС аеропорту становила 2116 м, тому розмір літаків, що приземляються в Темпельгофі, був обмежений (не більш Airbus A320 та Boeing 727), і аеропорт використовувався переважно для рейсів усередині Німеччини і Європи. Аеропорт Темпельгоф також використовувався для потреб авіації, яка не належить до регулярних рейсів авіакомпаній і чартерам.
Закриття аеропорту ред.
У 1996 році федеральний міністр транспорту, правлячий бургомістр Берліна і прем'єр-міністр Бранденбурга взяли так зване «консенсусне рішення» про будівництво міжнародного аеропорту Берлін-Бранденбург, за яким має відбутися закриття аеропортів Темпельгоф і Тегель.. На території, яку займає нерентабельний аеропорт, відповідно до містобудівного проєкту «Темпельгофська свобода», в будівлі аеропорту з'являться культурний, медійний та творчий центр Tempelhof Forum THF, а по межі летовища — нові житлові квартали А власне на летовищі має бути розбитий парк. Плани берлінського Сенату зіткнулися з протидією деяких авіакомпаній. Противники закриття аеропорту організували ініціативну групу, провели збір підписів для проведення референдуму і добилися його проведення. Незважаючи на те, що при явці в 36,1 % за аеропорт проголосували 60,1 % тих що брали участь у референдумі, їхні голоси склали лише 21,7 % від усіх виборців, що недостатньо для визнання референдуму таким, що відбувся (25 %). Проведення референдуму обійшлося міській скарбниці в 2,5 млн євро.
30 жовтня 2008 року відбулося офіційне закриття аеропорту для регулярного сполучення. Останнім літаком, що злетіли з ЗПС Темпельгоф 24 листопада 2008 р є приватний Ан-2, рег. D-FBAW, що раніше належав ВПС НДР.. На кінець 2010-х льотне поле аеродрому відкрито для вільного відвідування всіма бажаючими.
Після закриття ред.
З 2015 року будівлю аеровокзалу і ангари використовуються як тимчасовий центр прийому та розміщення біженців (найбільший в Німеччині)
Архітектура ред.
У своєму проєкті нового аеропорту в Темпельгофі архітектор Ернст Загебіль врахував всі вимоги, які висувалися в той час до великих аеропортів, передбачивши в єдиній архітектурній формі окремі функціональні рівні для зон прибуття, вильоту, поштових і вантажних перевезень. На момент зведення аеропорту функціональна комплексність споруд аеропорту, яка полягала не тільки у виділенні рівнів, але і в різноманітті звичної зараз додаткової інфраструктури, як готелі, конгрес-центри, ресторани і офісні приміщення авіакомпаній «Lufthansa», було абсолютно унікальним рішенням і стала зразком в будівництві сучасних аеропортів. У 2004 році британський архітектор сер Норман Фостер назвав Темпельгоф «матір'ю всіх аеропортів».
У 2011 році аеропорт Берлін-Темпельгоф був внесений до списку історичних пам'яток інженерно-архітектурного мистецтва Німеччини.
Бібліографія ред.
- Frank Schmitz: Flughafen Tempelhof. Berlins Tor zur Welt. be.bra Verlag, Berlin 1997, ISBN 3-930863-32-4.
- Laurenz Demps, Carl-Ludwig Paeschke: Flughafen Tempelhof. Die Geschichte einer Legende. Ullstein Verlag, Berlin 1998, ISBN 3-550-06973-1.
- Elke Dittrich: Ernst Sagebiel — Leben und Werk (1892—1970). Lukas Verlag, Berlin 2005, ISBN 3-936872-39-2.
- Elke Dittrich: Der Flughafen Tempelhof in Entwurfszeichnungen und Modellen 1935—1944. Lukas Verlag, Berlin 2005, ISBN 3-936872-52-X.
- Philipp Meuser: Vom Fliegerfeld zum Wiesenmeer. Geschichte und Zukunft des Flughafens Tempelhof. Quintessenz Verlag, Berlin 2000, ISBN 3-8148-0085-0.
- André Hoffmann: Der nationalsozialistische ‚Weltflughafen‘ Berlin-Tempelhof — seine Entstehung und Bedeutung. Magisterarbeit Philipps-Universität, Marburg 2002.
Посилання ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Аеропорт Темпельгоф
Примітки ред.
- Institute for Federal Real Estate [ 24 квітня 2009 у Wayback Machine.], September 2008. Page 9.
- EAD Basic - Error Page. eurocontrol.int. Архів оригіналу за 12 січня 2011. Процитовано 16 жовтня 2015.
- Der Tagesspiegel [ 10 травня 2008 у Wayback Machine.] от 18.06.2007 года
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 29 травня 2022.
- Deutsche Welle (31.01.2016). . DW.COM. Архів оригіналу за 24 серпня 2017. Процитовано 20 вересня 2016.
- . DW.COM. 16.09.2016. Архів оригіналу за 29 квітня 2017. Процитовано 20 вересня 2016.