о. Андрі́й Миха́йлович Банде́ра (11 грудня 1882, Стрий, Львівщина — 10 липня 1941, Київ) — священник УГКЦ, капелан, культурно-громадський діяч, політик Західноукранської Народної Республіки, ветеран польсько-української війни. Член Наукового товариства Тараса Шевченка.
| Слуга Божий о. Андрій Бандера | |
|---|---|
| о. Андрій Бандера | |
| Народження | 11 грудня 1882 Стрий |
| Смерть | 10 липня 1941 (58 років) Київ |
| Країна | ЗУНР |
| Приналежність | УГА |
| Освіта | Богословський факультет Львівського університетуd |
| Звання | капелана 9-го полку 3-ї бригади 2-го корпусу |
| Війни / битви | польсько-українська війна |
| Діти | Бандера Василь Андрійович, Бандера Олександр Андрійович і Степан Бандера |
| Бандера Андрій Михайлович у Вікісховищі |
Батько Богдана, Василя, Володимири, Марти-Марії, Оксани, Олександра і Степана Бандерів.
Репресований московсько-більшовицьким режимом.
Життєпис
Народився 1882 року в місті Стрий на Львівщині. Батько — Михайло, мати — Євфрозина.
Андрій Бандера в 1898 році з відзнакою закінчив IVa клас цісарсько-королівської Стрийської гімназії, у 1899 — V клас із першим ступенем. За даними звіту дирекції цього навчального закладу, у 1902 році він закінчив VIII клас, склав випускні іспити, отримавши свідоцтво зрілості (в електронних варіантах статей про о. Андрія Бандеру в «Енцилопедії історії України» та «Енциклопедії сучасної України» — що закінчив у 1905 році). Богословський факультет Львівського університету Андрій Бандера закінчив у 1906 році. У тому самому році в листопаді висвятився, а перед цим одружився з дочкою священника Мирославою Глодзінською.
Мав активну політичну позицію ще під час свого навчання в гімназії — вступив до лав УНДП. Під час виборів займався політичною роз'яснювальною роботою серед селян. Член Наукового товариства Тараса Шевченка з 1910 р. У домі о. Бандери часто з'їжджалися активні учасники українського національного життя Галичини, зокрема: Павло Ґлодзінський — один з основників «Маслосоюзу» і «Сільського Господаря» (українські господарські установи), Ярослав Весоловський — посол до Віденського парламенту, скульптор Михайло Гаврилко та інші.
У жовтні — листопаді 1918 року о. Андрій Бандера належав до організаторів української влади в Калуському повіті. Формував зі селян довколишніх сіл військові відділи, озброєнні захованою в 1917 році зброєю.
У 1919 р. делегат Української Національної Ради ЗУНР у Станиславові від Калуського повіту, голосував за Акт злуки. Під час Польсько-української війни добровільно вступив в Українську Галицьку армію, де в 1919–1920 роках служив капеланом 9-го полку Третьої Бережанської бригади УГА 2-го корпусу.
Від 28 травня до 8 червня 1919 р. разом із сім'єю проживав у Бучачі (в домі родини Гафтковичів), згодом переїхав до с. Ягільниця (нині Чортківського району Тернопільської області).
Влітку 1920 р. повернувся до Галичини. Деякий час переховуватися від польських офіційних органів, з огляду на переслідування ними українських політичних діячів. У 1922 р. від туберкульозу горла померла дружина о. Андрія Мирослава.
У 1920–1930 — парох у Старому Угринові, співпрацював у калуській філії «Сільського господаря». У 1930–1936 — парох у с. Воля-Задеревацька. У 1936–1941 — парох с. Тростянець Долинського повіту.
У ніч з 22 на 23 травня або 23 травня 1941 заарештований як батько «руководителя краковского центра ОУН Степана Андреевича Бандери». П'ять днів перебував у Станіславській тюрмі, місяць і 13 — у київській.
2 липня 1941 року слідство у справі отця Андрія Бандери завершилося. В обвинувальному висновку, складеному слідчими, йшлося про переховування нелегала, наявність націоналістичної літератури, націоналістичні переконання підслідного. Проте першим, отже — головним — звинуваченням священника, було те, що він, «будучи батьком керівника закордонного проводу антирадянської націоналістичної організації ОУН Бандери Степана Андрійовича, підтримував з ним до останнього часу систематичний зв'язок». 7 липня відбувся «суд», який тривав менше двох годин. Відповідаючи на питання суддів про своїх дітей, отець Андрій Бандера гордо відповів: «Я своїм дітям дав належне виховання, прививаючи їм любов до України. Світогляди моїх синів і доньок однакові».
Після численних катувань був засуджений до розстрілу 8 липня і через три дні розстріляний. Перед смертю написав «Мої особисті зізнання» (кримінальна справа № 61112) — сповідь про себе, свою родину і суспільно-політичне життя в Західній Україні 40-х pp. XX ст. Жодної інформації про місце його поховання справа не містить. Ймовірно, він знайшов останній спочинок у Биківні, де протягом 1937–1941 років ховали розстріляних НКВС у Києві.
Реабілітований 8 листопада 1992 року.
Вшанування
У віконній ніші святилища церкви Успіння Пресвятої Богородиці в Козові на Тернопільщині в 2015 році, а також у церкві села Старого Угринова, де він служив, встановили вітражі із зображенням о. Андрія Бандери.
При Народному Домі села Середній Угринів створено Парохіяльний молодіжний волонтерський осередок імені отця Андрія Бандери
15 жовтня 2019 року на фасаді СШ № 5 міста Івано-Франківська урочисто відкрили анотаційну дошку, присвячену о. Андрію Бандері. У цьому приміщення отець був ув'язненим протягом п'яти днів.
Див. також
Примітки
- Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Stryju za rok szkolny 1898 [ 8 травня 2022 у Wayback Machine.]. — Stryj, 1898. — S. 44 [69]. (пол.)
- Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Stryju za rok szkolny 1899. — Stryj, 1899. — S. 41 [70]. (пол.)
- Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Stryju za rok szkolny 1902. — Stryj, 1902. — S. 47 [81]. (пол.)
- Там само, с. 27.
- Львівські архіепархіяльні відомості, ч. 12 за 20 листопада 1906 [ 4 листопада 2021 у Wayback Machine.]. — С. 143.
- О. Андрій Бандера — батько, що виховав Степана Бандеру [ 22 червня 2012 у Wayback Machine.].
- ↑ Мельничук Б. Бандера Андрій Михайлович… — С. 73.
- Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — іл. — C. 83. — ISBN 5-7707-7867-9.
- Шподарунок І. Шлях родини Бандерів проліг через Бучач // Бучаччина: історія сучасності «Береги свободи слова». — Тернопіль : ВАТ «ТВПК „Збруч”», 2008. — С. 111—112. — ISBN 978-966-528-289-1.
- Отець Андрій Бандера — лікар людських душ [ 23 лютого 2014 у Wayback Machine.].
- Старовинні ікони зі Старого Угринова, які зберіг батько Степана Бандери, потребують реставрації [ 20 квітня 2021 у Wayback Machine.].
- Дем'ян Г. Бандера Андрій Михайлович… — C. 190.
- На Тернопільщині у храмі встановили вітраж із зображенням батька Степана Бандери на YouTube // ТСН. — 2015. — 19 серпня.
- У Старому Угринові освятили вітражне зображення отця Андрія Бандери.
- На Калущині створять парохіяльний молодіжний волонтерський осередок імені отця Андрія Бандери [ 10 січня 2017 у Wayback Machine.].
- . mi100.info (українською). Місто. Архів оригіналу за 16 листопада 2019.
Література
- Дем'ян Г. Бандера Андрій Михайлович [ 3 березня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — С. 189–190. — ISBN 966-02-2681-0.
- Мельничук Б. Бандера Андрій Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 73. — ISBN 966-528-197-6.
- Науменко К. Бандера Андрій // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 177. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Посівнич М. Бандера Андрій Михайлович // Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 1: А - Ж. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2018.688 с. С. 83-84.
- Чайковський Д. Московські вбивці Бандери перед судом. — Мюнхен : Українське видавництво, 1965.