Га́нда (луганда, ваганда, баганда) — народ групи банту у Східній Африці; найчисельніший з 43-х народів в Уганді.
| Ганда Baganda, Ganda | |
|---|---|
| | |
| Кількість | понад 3,5 млн осіб |
| Ареал | провінція Буганда |
| Близькі до: | ньоро народи банту |
| Мова | ганда (луганда) |
| Релігія | християнство (католицизм і протестантизм), традиційні культи (анімізм), мусульмани-суніти |
Чисельність і територія проживання ред.
Люди ганда (одн. муганда, мн. баганда) населяють історичну область (королівство) Буганда, між озерами Вікторія та Кьога (суч. провінція Буганда).
Чисельність ганда — понад 3,5 млн осіб (1991) в Уганді або бл. 20 % населення країни (1972); також близько 10 тисяч осіб у Танзанії (1997).
Мова і віросповідання ред.
Мова ганда (луганда), що належить до північної групи мов банту, є другою найпоширенішою мовою спілкування (поруч з англійською) в Уганді. Нею ведуться радіопрограми, видаються газети, навчаються діти у школі, проте половина ганда є малописьменні.
Писемність мови луганда існувала ще в XIX ст. — на основі арабської графіки, у 1-й пол. ХХ ст. — створено абетку на основі латинки.
Мовою луганда існує художня література. Баганда мають свою національну інтелігенцію.
За віросповіданням серед ганда більшість християни (католики та протестанти — англіканці), але є також мусульмани-суніти (20 %) й прибічники традиційних культів.
Історія ред.
Ганда є частиною бантумовних мігрантів з Центральної Африки, які прийшли на території сучасної Уганди не раніше початку 2-го тисячоліття.
Ганда склали етнічну основу ранньодержавного утворення Буганда (на зламі ХІІІ-XIV ст.ст. — XIX століття), в якій на час проникнення європейців (1858 рік) була сформована сильна централізована влада, діяли системи судів та стягнення податків і мит, постійна армія тощо.
У XVIII—XIX ст.ст. Буганда за розвитком економіки і культури стояла вище від сусідніх народів та їх об'єднань. Ганда здавна практикували обробку землі мотикою, плавку міді, добування золота. Вже в 2-й пол. XIX ст. феодальні відносини в Буганді були основними. По всій країні ще на початку XIX ст. встановилась єдина одиниця обміну — раковина молюска каурі.
1875 року, за царя (місцева назва «кабака») Мтеза, чисельність війська досягала 150 тис. чол., був флот з 300 кораблів. Баганда знали вогнепальну зброю.
Історія колонізації Буганди починається з 2-ї пол. XIX ст. Скориставшись внутрішньою боротьбою з арабами наступника Мтеза кабаки Мван-га, англійці, підтримавши його, уклали «договір» про встановлення британського протекторату. Це призвело до дальшого зубожіння населення, — в нього відібрано найкращі землі для колонізаторів, запроваджено вищі податки, примусову працю на фермах і підприємствах колонізаторів тощо.
У ХХ ст. боротьбу трудящих протекторату Уганда проти колоніалізму за здобуття незалежності очолив Національний конгрес Уганди. З 1962 року (рік проголошення незалежності Угандою) баганда — провідний етнос країни.
Ганда — традиційно найбільш урбанізований народ Уганди — бл. 50 % ганда живе в містах.
Традиційні заняття ред.
Землеробські культури — банани (їх насадження є обов'язковим у кожному сімейному господарстві), тютюн, бобові, просо, кукурудза, солодка картопля, арахіс, касава, бавовник.
Розведення великої рогатої худоби, кіз, курей. Тваринництву на заваді поширення мушки цеце. Мисливство і рибальство.
Ремесла — чинбарство, гончарство, ковальство, плетіння, виробництво луб'яної матерії (мбуґу).
Невелика частина ганда зайняті в торгівлі, зараз — в енергетичній, видобувній та інших галузях промисловості тощо.
Духовна культура і вірування ред.
Традиційні вірування ганда — політеїзм з пантеоном богів, що уособлюють природні сили, та обожнюванням царя.
Поширена народна медицина — ганда постійно радяться зі знахарями та віра в амулети та заступництво духів-покровителів.
Розвинутий казковий, пісенний і танцювальний фольклор.
Джерела і посилання ред.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Фадєєв Л. А. Ганда. Народы мира. Историко-этнографический справочник, М.: «Советская энциклопедия», 1988, стор. 131 (рос.)
- Мифологический словарь, М.: «Советская Энциклопедия», 1991 (рос.)
- Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World (вид. 21). Dallas, Texas: SIL International. Online version: , архів оригіналу: (англ.)
- (англ.)