www.wikidata.uk-ua.nina.az

Димінський Андрій Іванович Андрі й Іва нович Димі нський 13 грудня 1829 село Борщівці нині Могилів Подільського району В

Димінський Андрій Іванович

Андрі́й Іва́нович Димі́нський (13 грудня 1829, село Борщівці, нині Могилів-Подільського району Вінницької області — 1 (14) січня 1905(19050114), село Струга, нині Новоушицького району Хмельницької області) — український етнограф, фольклорист.

Андрій Іванович Димінськи
Народився 13 грудня 1829(1829-12-13)
село Борщівці, нині Могилів-Подільського району Вінницької області
Помер 1 (14) січня 1905(1905-01-14) (75 років)
село Струга, нині Новоушицького району Хмельницької області
Громадянство Російська імперія
Національність українець
Діяльність етнограф, фольклорист, публіцист
Alma mater духовна школа в Кам'янці-Подільському
Діти Димінський Йосип Андрійович
Нагороди срібна медаль від Російського географічного товариства
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Димінський.

Біографія ред.

Андрій Іванович Димінський народився 13 грудня 1829 року в селі Борщівці на Поділлі (нині Могилів-Подільського району Вінницької області) в сім'ї кріпаків. Батько був столяром.

Спеціальної освіти не мав. Був дослідником-самоуком.

1840 року закінчив духовну школу в Кам'янці-Подільському.

1848 року Андрій Димінський при Кам'янецькій лікарській управі склав іспити на звання «майстра цирюльничого цеху». Так 19-річний юнак здобув право нижчої медичної практики.

Від 1848 року працював фельдшером у селі Гаврилівці (нині Кам'янець-Подільського району Хмельницької області).

1849 року Андрій Димінський розпочав збирати фольклорні записи.

Від 1850 року був писарем у сільській управі села Пукляки (нині Чемеровецького району Хмельницької області). Тут він одружився із полькою Марією Хобржинською. Від неї Андрій Іванович вивчився польської мови та письма (тому в пізніших записах Димінського трапляються пісні польською мовою). Пізніше Андрій Димінський був писарем в інших волостях.

Від 1856 року Димінський співпрацював із Російським географічним товариством, став його постійним, а згодом і дійсним членом. Від 1860 року — член-співробітник «Вольного экономического общества». Входив до складу Комітету грамотності, був відповідальним за Західно-Подільський регіон. 1862 року рада Російського географічного товариства присудила Димінському бронзову медаль. 1863 року Димінські переїхали в село Струга Ушицького повіту.

1876 року обраний дійсним членом Подільського статистичного комітету.

Помер 1 січня (14 січня за новим стилем) 1905 року в селі Струга (нині Новоушицького району Хмельницької області).

Мав дев'ятеро дітей. Син Йосип Димінський (1853–1893) (друга дитина в сім'ї Димінських) також був фольклористом і етнографом.

Праці ред.

На жаль, численні етнографічні записи Димінського, здебільшого, не збереглися. Виняток становлять хіба що «Коллекция подольских сказок, которые в 1850-60-х гг. собрал волостной писарь Дыминский» (частково опубліковані в «Трудах Этнографическо-Статистической Экспедиции в Юго-Западный край»), «Казки та оповідання з Поділля в записах 1850-1860-х років» (видані в 1928 році у Києві) та деякі інші матеріали. Серед них:

  • «Подольские и малороссийские любовные песни» (1859),
  • «Рассказ крестьянина о тюремных обычаях» (1864).

Всього ж, за далеко неповними даними, Андрій Димінський зібрав близько 2500 народних пісень, 2000 казок, 2000 приказок і загадок тощо. Окрім того, за свою подвижницьку діяльність удостоївся срібної медалі від Російського географічного товариства, членом якого перебував з 1870 року. Був знайомий з багатьма визначними українськими культурно-освітніми діячами: С.Руданським, П.Чубинським, Є.Сіцінським та іншими.

Зібрав 2500 подільських пісень, 2000 казок, 2000 прислів'їв і загадок.

Джерела та література ред.

  • Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1966. — Т. 1 : А — Кабарга. — 856 с. — С. 597.
  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — Т. 2. — С. 511.
  • Новицький О. М. Димінський Андрій Іванович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 3 : Гердан — Електрографія. — 551, [1] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 347.
  • Баженов Л. В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX—XX ст.: Історіографія. Біобібліографія. Матеріали. — Кам'янець-Подільський, 1993. — С. 194—195.
  • Баженов Л. В. Історичне краєзнавство Правобережної України XIX — на початку XX століть: Становлення. Історіографія. Біобібліографія. — Хмельницький, 1995. — С. 197.
  • Рубай Г. Т. Димінський Андрій Іванович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. — Т. 2 : Д—К.  — С. 57.
  • Скрипник П. І. Димінський Андрій Іванович [ 17 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2. — С. 386.
  • Левченко М. Знадоби до життєпису Андрія Івановича Димінського // Записки історико-філологічного відділу ВУАН. — К., 1928. — Книга 16. — С. 255—272.
  • Бабишин С. Подільський етнограф А. І. Димінський // Радянське Поділля. — 1959. — 25 серпня.
  • Рябий М. В. Андрій Іванович Димінський // Народна творчість та етнографія. — 1965. — № 2. — С. 76—77.
  • Шабліовський В. Є. Відзначення 150-річчя з дня народження А. І. Димінського // Народна творчість та етнографія. — 1980. — № 2.
  • Новицький О. М. Фольклористична та етнографічна діяльність А. І. Димінського // Народна творчість та етнографія. — 1980. — № 6.
  • Олійник І. Андрій Димінський — етнограф Поділля другої половини XIX ст. // Етнічна історія народів Європи. — 2005. — № 19. — С. 119—125.
  • Батирєва І. М. Андрій Іванович Димінський — етнограф-аматор Поділля другої половини XIX ст. // ІІ Міжнародний науковий конгрес українських істориків «Українська історична наука на сучасному етапі розвитку»: Доповіді та повідомлення. — Кам'янець-Подільський, Київ, Нью-Йорк, Острог, 2005. — Т. 1. — С. 343—347.
  • Шалак  О. І. Фольклористична діяльність Андрія Димінського: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.01.09 «Фольклористика» / Шалак Оксана Іванівна. — К., 1995. — 18 с.
  • Стежками народними, за словом народним // Горбатюк Василь. З-під трави забуття: Подільські шляхи українських письменників. — Хмельницький, 2011. — С. 10—12.

Посилання ред.

Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Andri j Iva novich Dimi nskij 13 grudnya 1829 selo Borshivci nini Mogiliv Podilskogo rajonu Vinnickoyi oblasti 1 14 sichnya 1905 19050114 selo Struga nini Novoushickogo rajonu Hmelnickoyi oblasti ukrayinskij etnograf folklorist Andrij Ivanovich DiminskiNarodivsya 13 grudnya 1829 1829 12 13 selo Borshivci nini Mogiliv Podilskogo rajonu Vinnickoyi oblastiPomer 1 14 sichnya 1905 1905 01 14 75 rokiv selo Struga nini Novoushickogo rajonu Hmelnickoyi oblastiGromadyanstvo Rosijska imperiyaNacionalnist ukrayinecDiyalnist etnograf folklorist publicistAlma mater duhovna shkola v Kam yanci PodilskomuDiti Diminskij Josip AndrijovichNagorodi sribna medal vid Rosijskogo geografichnogo tovaristvaU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Diminskij Zmist 1 Biografiya 2 Praci 3 Dzherela ta literatura 4 PosilannyaBiografiya red Andrij Ivanovich Diminskij narodivsya 13 grudnya 1829 roku v seli Borshivci na Podilli nini Mogiliv Podilskogo rajonu Vinnickoyi oblasti v sim yi kripakiv Batko buv stolyarom Specialnoyi osviti ne mav Buv doslidnikom samoukom 1840 roku zakinchiv duhovnu shkolu v Kam yanci Podilskomu 1848 roku Andrij Diminskij pri Kam yaneckij likarskij upravi sklav ispiti na zvannya majstra ciryulnichogo cehu Tak 19 richnij yunak zdobuv pravo nizhchoyi medichnoyi praktiki Vid 1848 roku pracyuvav feldsherom u seli Gavrilivci nini Kam yanec Podilskogo rajonu Hmelnickoyi oblasti 1849 roku Andrij Diminskij rozpochav zbirati folklorni zapisi Vid 1850 roku buv pisarem u silskij upravi sela Puklyaki nini Chemeroveckogo rajonu Hmelnickoyi oblasti Tut vin odruzhivsya iz polkoyu Mariyeyu Hobrzhinskoyu Vid neyi Andrij Ivanovich vivchivsya polskoyi movi ta pisma tomu v piznishih zapisah Diminskogo traplyayutsya pisni polskoyu movoyu Piznishe Andrij Diminskij buv pisarem v inshih volostyah Vid 1856 roku Diminskij spivpracyuvav iz Rosijskim geografichnim tovaristvom stav jogo postijnim a zgodom i dijsnim chlenom Vid 1860 roku chlen spivrobitnik Volnogo ekonomicheskogo obshestva Vhodiv do skladu Komitetu gramotnosti buv vidpovidalnim za Zahidno Podilskij region 1862 roku rada Rosijskogo geografichnogo tovaristva prisudila Diminskomu bronzovu medal 1863 roku Diminski pereyihali v selo Struga Ushickogo povitu 1876 roku obranij dijsnim chlenom Podilskogo statistichnogo komitetu Pomer 1 sichnya 14 sichnya za novim stilem 1905 roku v seli Struga nini Novoushickogo rajonu Hmelnickoyi oblasti Mav dev yatero ditej Sin Josip Diminskij 1853 1893 druga ditina v sim yi Diminskih takozh buv folkloristom i etnografom Praci red Na zhal chislenni etnografichni zapisi Diminskogo zdebilshogo ne zbereglisya Vinyatok stanovlyat hiba sho Kollekciya podolskih skazok kotorye v 1850 60 h gg sobral volostnoj pisar Dyminskij chastkovo opublikovani v Trudah Etnografichesko Statisticheskoj Ekspedicii v Yugo Zapadnyj kraj Kazki ta opovidannya z Podillya v zapisah 1850 1860 h rokiv vidani v 1928 roci u Kiyevi ta deyaki inshi materiali Sered nih Podolskie i malorossijskie lyubovnye pesni 1859 Rasskaz krestyanina o tyuremnyh obychayah 1864 Vsogo zh za daleko nepovnimi danimi Andrij Diminskij zibrav blizko 2500 narodnih pisen 2000 kazok 2000 prikazok i zagadok tosho Okrim togo za svoyu podvizhnicku diyalnist udostoyivsya sribnoyi medali vid Rosijskogo geografichnogo tovaristva chlenom yakogo perebuvav z 1870 roku Buv znajomij z bagatma viznachnimi ukrayinskimi kulturno osvitnimi diyachami S Rudanskim P Chubinskim Ye Sicinskim ta inshimi Zibrav 2500 podilskih pisen 2000 kazok 2000 prisliv yiv i zagadok Dzherela ta literatura red Ukrayinskij radyanskij enciklopedichnij slovnik u 3 t gol red M P Bazhan 1 she vid K Golov red URE AN URSR 1966 T 1 A Kabarga 856 s S 597 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 T 2 S 511 Novickij O M Diminskij Andrij Ivanovich Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1979 T 3 Gerdan Elektrografiya 551 1 s 26 ark il il portr karti 1 ark s S 347 Bazhenov L V Podillya v pracyah doslidnikiv i krayeznavciv XIX XX st Istoriografiya Biobibliografiya Materiali Kam yanec Podilskij 1993 S 194 195 Bazhenov L V Istorichne krayeznavstvo Pravoberezhnoyi Ukrayini XIX na pochatku XX stolit Stanovlennya Istoriografiya Biobibliografiya Hmelnickij 1995 S 197 Rubaj G T Diminskij Andrij Ivanovich Ukrayinska literaturna enciklopediya V 5 t redkol I O Dzeverin vidpovid red ta in K Golov red URE im M P Bazhana 1990 T 2 D K S 57 Skripnik P I Diminskij Andrij Ivanovich Arhivovano 17 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini redkol V A Smolij ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D 518 s il ISBN 966 00 0405 2 S 386 Levchenko M Znadobi do zhittyepisu Andriya Ivanovicha Diminskogo Zapiski istoriko filologichnogo viddilu VUAN K 1928 Kniga 16 S 255 272 Babishin S Podilskij etnograf A I Diminskij Radyanske Podillya 1959 25 serpnya Ryabij M V Andrij Ivanovich Diminskij Narodna tvorchist ta etnografiya 1965 2 S 76 77 Shabliovskij V Ye Vidznachennya 150 richchya z dnya narodzhennya A I Diminskogo Narodna tvorchist ta etnografiya 1980 2 Novickij O M Folkloristichna ta etnografichna diyalnist A I Diminskogo Narodna tvorchist ta etnografiya 1980 6 Olijnik I Andrij Diminskij etnograf Podillya drugoyi polovini XIX st Etnichna istoriya narodiv Yevropi 2005 19 S 119 125 Batiryeva I M Andrij Ivanovich Diminskij etnograf amator Podillya drugoyi polovini XIX st II Mizhnarodnij naukovij kongres ukrayinskih istorikiv Ukrayinska istorichna nauka na suchasnomu etapi rozvitku Dopovidi ta povidomlennya Kam yanec Podilskij Kiyiv Nyu Jork Ostrog 2005 T 1 S 343 347 Shalak O I Folkloristichna diyalnist Andriya Diminskogo avtoref dis na zdobuttya nauk stupenya kand filol nauk spec 10 01 09 Folkloristika Shalak Oksana Ivanivna K 1995 18 s Stezhkami narodnimi za slovom narodnim Gorbatyuk Vasil Z pid travi zabuttya Podilski shlyahi ukrayinskih pismennikiv Hmelnickij 2011 S 10 12 Posilannya red Shalak O Ukrayinski narodni pisni zapisani A Diminskim na Podilli Arhivovano 31 travnya 2008 u Wayback Machine Lubko M P Poltava Vchitel likar narodoznavec Naukovo praktichna konferenciya Istoriya Lisyanshini ta rozvitok krayeznavstva v krayi 4 5 veresnya 1998 roku Arhivovano 7 veresnya 2004 u Wayback Machine Narodna gazeta Ye Nezvichajni zapiski Andriya Diminskogo pro prividiv nedostupne posilannya z lipnya 2019 nbsp Ce nezavershena stattya pro osobu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Diminskij Andrij Ivanovich amp oldid 36188542