Алі Хаменеї

Аятола Сеєд Алі Хосейні Хаменеї (перс. سید علی حسینی خامنه ای‎, азерб. Seyyid Əli Hüseyni Xamenei; нар. 19 квітня 1939, Мешхед, Імперська Держава Іран) — іранський політичний діяч та духовний лідер азербайджанського походження. Верховний лідер Ірану з 1989 року.

Алі Хаменеї
перс. سید علی حسینی خامنه‌ای‎
Алі Хаменеї
2-й Верховний лідер Ірану
Нині на посаді
На посаді з	3 червня 1989
Попередник	Рухолла Мусаві Хомейні
3-й Президент Ірану
2 жовтня 1981 — 2 серпня 1989
Попередник	Мохаммад Алі Раджаї
Наступник	Алі Акбар Хашемі Рафсанджані
Народився	19 квітня 1939(1939-04-19) (84 роки) Мешхед, Іран
Відомий як	голова держави, факіх, Марджа ат-таклід, політик, перекладач, письменник, поет
Громадянство	Іран
Національність	Азербайджанець
Alma mater	Ісламський теологічний коледж в Кумі
Політична партія	Асоціація войовничого духовенства і Islamic Republican Party^d
Батько	Seyed Javad Khamenei^d
Мати	Khadija Mirdamadi^d
У шлюбі з	Khojaste Bagherzadeh^d
Діти	Mojtaba Khamenei^d, Seyyed Mostafa Khamenei^d, Seyyed Masoud Khamenei^d і Meysam Khamenei^d
Релігія	Іслам шиїтської течії
Підпис
khamenei.ir
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Під час правління шаха Мохаммеда Рези Пахлеві був діячем ісламської опозиції, пов'язаної з аятолою Хомейні, а під час Ісламської революції в Ірані — членом революційної ради. У 1981-1989 був президентом Ірану, а в 1989 Рада експертів обрала його Верховним лідером країни. Хаменеї є прихильником ісламського консерватизму.

Його називають однією із трьох постатей, які істотно вплинули на Ісламську Республіку Іран (інші двоє — Рухолла Мусаві Хомейні та Алі Акбар Хашемі Рафсанджані).

Наприкінці 2016 перськомовні блогери помітили репортажі російського пропагандистського телеканалу Russia Today за 2010, де говорилося, що Алі навчався у радянському Університеті дружби народів ім. Патріса Лумумби. Те саме сказане і в матеріалі газети Комерсант за 2003 рік. Однак, офіційних підтверджень не наведено, а в офіційній біографії Хаменеї цей епізод не згаданий. Навчання в цьому університеті відкриває питання про можливість вербування молодого Хаменеї органами КДБ.

Верховний лідер

Президенти Ірану

За час перебування Алі Хаменеї на посаді Верховного лідера, змінилось п'ять президентів:

• Алі Акбар Хашемі Рафсанджані, 1989—1997;
• Мохаммад Хатамі, 1997—2005;
• Махмуд Ахмадінежад, 2005—2013;
• Хассан Рухані, 2013—2021.
• Ібрагім Райсі, 2021-

Відлига у міжнародних відносинах

Після обрання Барака Обами на посаду Президента США в 2008 році (переобраний в 2012 році) та Хассана Рухані на посаду Президента Ірану в 2013 році, для країни настав період відлиги у міжнародних відносинах, в першу чергу — зі Сполученими Штатами.

За участю Хассана Рухані влітку 2015 року була підписана угода зі Спільного всеосяжного плану дій стосовно ядерної програми Ірану. Завдяки підписанню та виконанню перших умов цієї угоди з Ірану був знятий ряд міжнародних санкцій. Зокрема, Іран отримав доступ до понад $100 млрд активів, що переважно знаходились в банках Китаю, Індії, Японії, Південної Кореї та Туреччини і були до того заморожені внаслідок накладання санкцій. Крім цього, за даними іранського центробанку, дев'ять іранських банків підключені до системи SWIFT.

На початку 2016 року Іран відвідав голова КНР Сі Цзіньпін. Під час його візиту була підписана низка угод покликаних збільшити товарообіг між обома країнами до $600 млрд за 10 років. При цьому Алі Хаменеї заявив, що ніколи не мав довіри до країн заходу, натомість Іран й надалі розбудовуватиме відносини з «незалежними й надійними» країнами, такими як КНР.

Наприкінці січня 2016 року відбувся і перший візит президента Ірану до Європи за 16 років. Під час дводенного візиту до Італії були підписані договори загальною вартістю близько $17 млрд. У Франції також були підписані численні контракти вартістю понад $27 млрд.

Під час цієї подорожі вперше з 1999 року Папа римський прийняв іранського президента: у вівторок, 26 січня 2016 року, Хассан Рухані був прийнятий Папою Франциском у Ватикані.

В лютому 2016 року радник Алі Хаменеї, Алі Акбар Валеяті, оголосив про напрацювання з російським урядом угод та ініціатив у галузях залізничного транспорту, енергетики, тощо, на загальну суму близько $40 млрд.

7 січня 2020 іранські ППО збили український літак компанії МАУ при зльоті з тегеранського летовища. Отримавши звіт військових про трагедію, Алі Хаменеї провів екстрене засідання Вищої ради національної безпеки й дав вказівку опублікувати відповідний звіт про катастрофу, що було зроблено 11 січня. Того ж дня в Тегерані почалися протести, демонстранти вимагали відставки головнокомандувача Хаменеї.

В протестах в основному беруть участь студенти та жителі Тегерану, що зібралися під університетом Аміра Каріба. Окрім відставки Алі, протестувальники виступають проти керівництва Ірану та Корпусу вартових ісламської революції, що збив лайнер. Між поліцейськими та мітингарями відбулися сутички, поліціянти застосували світлошумові гранати та сльозогінний газ.

Заяви про Україну

В промові 1 березня 2022 року Алі Хаменеї підтримав дії Путіна, за наказом якого розпочали повномасштабне військове вторгнення проти України. Хаменеї ствердив, що якби Путін не розпочав повномасштабне вторгнення в Україну, це зробила б інша сторона. Також Алі Хаменеї заявив, що РФ веде на території України війну проти НАТО, оскільки, на його думку, НАТО розпочала б війну через Крим.

Тим самим Алі Хаменеї став одним з небагатьох диктаторів світу, який публічно підтримав РФ у вчиненні нею геноциду та етноциду проти українського народу.

Бібліографія

• 2011 — Palestine from the Perspective of Ayatollah Khamenei^[en]
• 2012 — The most important problem of the Islamic world: selected statements by Ayatollah Ali Khamenei about Palestine PDF [ 17 вересня 2020 у Wayback Machine.] (Палестина. Найважливіша проблема ісламського світу)

Переклади українською

• 2020 — Палестина. Найважливіша проблема ісламського світу [ 17 вересня 2020 у Wayback Machine.])

Примітки

1. . КоммерсантЪ. 25.11.2003. Архів оригіналу за 9 вересня 2015. Процитовано 23 грудня 2016. 
2. Ali Alfoneh (23 лютого 2012). . American Enterprise Institute. Архів оригіналу за 24 грудня 2016. Процитовано 23 грудня 2016. 
3. Antonella Cinelli and Crispian Balmer (25 січня 2016). . Reuters. Архів оригіналу за 26 січня 2016. Процитовано 27 січня 2016. 
4. Ірану повернули доступ до $100 мільярдів за кордоном. Укрінформ. 01.02.2016. ^{[недоступне посилання з червня 2019]}
5. . The Jakarta Post. 1 лютого 2016. Архів оригіналу за 2 лютого 2016. Процитовано 5 лютого 2016. 
6. . Al Jazeera. 24 січня 2016. Архів оригіналу за 27 січня 2016. Процитовано 27 січня 2016. 
7. Saeed Kamali Dehghan (25 січня 2016). . The Guardian. Архів оригіналу за 26 січня 2016. Процитовано 27 січня 2016. 
8. Michel Rose, John Irish (28.01.2016). . Reuters. Архів оригіналу за 29 січня 2016. Процитовано 29 січня 2016. 
9. . France24. 28.01.2016. Архів оригіналу за 29 січня 2016. Процитовано 29 січня 2016. 
10. . Radio Vatican. 26 січня 2016. Архів оригіналу за 29 січня 2016. Процитовано 27 січня 2016. 
11. . The Free Beacon. 4 лютого 2016. Архів оригіналу за 5 лютого 2016. Процитовано 5 лютого 2016. 
12. . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020. 
13. . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020. 
14. . 24 Канал. Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020. 
15. Reactions In Iran To Russia-Ukraine War – Supreme Leader Khamenei: 'The Root Of The Crisis Is America'; Majlis Members: The War Shows 'We Must Insist On The Nuclear Rights Of The Iranian People… So Iran Will Be Strong, With Military And Nuclear Might'. MEMRI. 7 березня 2022. 

Література

• Karim Sadjadpour (2009). . Carnegie Endowment for Peace. Архів оригіналу за 25 вересня 2012. Процитовано 1 лютого 2013. 

Див. також

• Список 50 чинних голів країн, що керують найдовше

Посилання

• Хаменеї Алі // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• The office of the Supreme Leader [ 29 вересня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
• The office of Ayatollah Khamenei [ 5 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
• Профіль на сайті BBC News [ 26 березня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)