www.wikidata.uk-ua.nina.az

Алессандро Ґваньїні Алесса ндро Ґваньї ні де Ріццоні італ Alessandro Guagnini dei Rizzoni пол Aleksander Gwagnin 1534 15

Алессандро Ґваньїні

Алесса́ндро Ґваньї́ні де Ріццоні (італ. Alessandro Guagnini dei Rizzoni, пол. Aleksander Gwagnin; 1534/1538 — 1614, Краків) — військовий діяч Речі Посполитої, офіцер, письменник, історик. Представник італійського шляхетського роду Ріццоні. Народився у Вероні, Італія. Провів своє життя у Литві й Польщі. Брав участь найманцем у Лівонської війни на боці Речі Посполитої проти Московії. Служив ротмістром, 18 років був одним із командирів гарнізону Вітебська, Литва. 1569 року висвячений у лицарі. 17 липня 1571 року отримав індигенат і власний герб. Филипівський староста (з 1574). Член польських посольств до Венеції і Риму (1578). Граф Латеранського палацу (з 1578). Решту життя прожив у Кракові, Польща. Автор «Опису Сарматії Європейської» (Краків, 1578), присвяченого історії Речі Посполитої та сусідніх держав. Помер на 76 році у Кракові. Також — Олександр Гваньїні.

Алессандро Ґваньїні
італ. Alessandro Guagnini
пол. Aleksander Gwagnin
Псевдо Алессандро Ґваньїні
Народився 1534 / 1538.
Верона, Італія
Помер 1614(1614)
Краків, Польща
Підданство Річ Посполита
Національність італієць
Діяльність історик
Знання мов латина і польська
Титул граф Латеранського палацу
Посада командант Вітебська
Військове звання ротмістр
Конфесія католик
Герб

Гвагнін

Біографія Редагувати

Аллесандро Ґваньїні народився 1534 або 1538 року у Вероні, в Північній Італії, складовій Венеціанської республіки. Він був онуком Амброджо Ґваньїні де Ріццоні (1481 — після 1529), що мав 6 дітей, і сином Амброджо Гваньїні де Ріццоні (1503 — після 1573), старшого сина Ґваньїні де Ріццоні, та Бартоломеї (1505 — ?). Хлопець мав двох сестер — Франческу (1532/1536 — ?) і Клару (1538/1542 — ?).

В юності Алессандро опанував латину, військову топографію, інженерну та військову справи.

1555 року, через нестатки, Амброджо Ґваньїні виїхав із Італії до Польщі, де правив король Сигізмунд ІІ Август та його дружина-італійка Бона Сфорца. 1557 року за батьком послідував і сам Аллесандро. Його шлях пролягав через Галичину.

Напередодні Лівонської війни (1558–1583) батько і син Ґваньїні намагалися вступити до польського королівського війська, користуючись патронатом великого коронного гетьмана і руського воєводи Миколая Сенявського. 25 лютого 1561 року у своєму листі до короля Сигізмунда ІІ він рекомендував їх для служби як спеціалістів з фортифікації. Невдовзі обох взяли до війська: Амброджо розпочав служити у столиці Кракові, а згодом воював на півночі проти Москви. Алессандро ж взяв участь у вигнанні московитів із Тартуса в Естонії (1561), захопленні московських Великих Лук і литовського Полоцька, боях під Озерищем (1564), Невлем (1565), Веліжем (1567), Улою (1568); під Улою він потрапив до короткочасного московського полону, але був визволений. На війні Алессандро познайомився із багатьма діячами, що згодом виступали його покровителями: магнатами Григорієм, Яном-Каролем, Олександром і Єронімом Ходкевичами, Миколаєм Зебжидовським, Миколаєм-Криштофом Радзивілом (Сиріткою), Сигізмудом Мишковським, Миколаєм Вольським з Підгаєць, Левом Сапігою, Кшиштофом Дорогостайським, Станіславом Ціковськими та представниками іноземних країн.

В чині ротмістра піхоти Алессандро також брав участь у поході до Молдавії 1562 року під проводом серадзького воєводи і магната Альбрехта Ласького, що прагнув поставити молдавським господарем Геракліда. Під час походу він перебував на Буковині й бачив місце битви біля Козмінського лісу, де 1494 року молдавани вщент розгромили поляків.

Протягом 18 років Алессандро і його батько були одними із 4-х ротмістрів, що командували гарнізоном Вітебська у Великому князівстві Литовському поруч із московським кордоном.

1569 року Алессандро був свідком Люблінського сейму про утворення Речі Посполитої в складі Польщі й Литви. На цьому сеймі його було посвячено в лицарі на прохання бранденбурзького маркграфа Йоахима ІІ. Алессандро також отримав диплом про шляхетство від імператора Священної Римської імперії. Того ж року він був присутній на церемонії складання прусським герцогом Альбрехтом-Фрідріхом присяги на вірність польському королю Сигізмунду ІІ Августу.

16 липня 1571 року, унівесалом короля Стефана Баторія, Алессандро отримав індигенат і власний герб «Гвагнін» (Gwagnin) із зображенням їжака, що вказував на прізвище діда («Ріццоні» походить від riccio — «їжак»).

1574 року Алессандро отримав від короля Филипівське староство на кордоні Пруссії й Литви. Але через неуспішне господарювання і борги він був змушений покинути уряд й повернутися на військову службу. 1577 року Алессандро брав участь у поході короля Стефана Баторія на бунтівний Гданськ, після якого він зміг поліпшити свої фінанси.

1578 року Алессандро був послом польського короля до венеціанських дожів Ніколо да Понте й Себастьяно Веньєра, а також, ймовірно, був серед посольства Павла Уханського до Папи Римського Григорія XIII. У Римі він отримав титул графа Латеранського палацу; а від дожів дістав кредит на спорядження двох кораблів для поставок збіжжя, сала й лісу з Гданська до Верони і Венеції. Того ж року Алессандро видав у типографії Мацея Вежбенти в Кракові свою основну працю — латиномовний «Опис Сарматії Європейської». Твір містив 203 аркуші і складався з 7 книг.

1579 року Мацей Стрийковський, колишній підлеглий Алессандро по службі у Вітебську, звинуватив його у плагіаті свого рукопису. 14 липня 1580 року королівський суд визнав правоту Стрийковського. Втім скандал завершився швидко і не позначився на статусі італійця.

Алессандро вручив видання «Опису», надруковане в Шпаєрі, королю Стефану Баторію на московському кордоні, під час походу на Великі Луки.

Примітки Редагувати

  1. ↑ Гваньїні, Олександр. Хроніка європейської Сарматії. — Київ: Києво-Могилянська академія, 2007. — С. 6.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  3. ↑ Гваньїні, Олександр. Хроніка європейської Сарматії... — С. 9.
  4. Отделъ ІІ. Извѣстія очевидцевъ, современниковъ и иностранныхъ писателей… С. 12
  5. ↑ Гваньїні, Олександр. Хроніка європейської Сарматії… — С. 7.
  6. ↑ Гваньїні, Олександр. Хроніка європейської Сарматії… — С. 8.
  7. ↑ Гваньїні, Олександр. Хроніка європейської Сарматії… — С. 10.

Джерела Редагувати

  • Гваньїні, Олександр. Хроніка європейської Сарматії [ 3 вересня 2014 у Wayback Machine.] [1] [ 26 лютого 2019 у Wayback Machine.] / Відп. ред. В. А. Смолій; упорядк. та пер. з польської о. Ю. Мицика. — Київ: Києво-могилянська академія, 2007.
  • Мицик Ю. А. Гваньїні Олександр та його «Хроніка європейської Сарматії» [ 10 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 59. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
  • Гваньїні, Олександр. Хроніка європейської Сарматії / Упорядкув. та пер. з польської о. Ю. Мицика. — 2-ге вид., доопрац. — Київ: Києво-Могилянська академія, 2009.
  • Cipolla, Carlo. Un Italiano nella Polonia e nalla Svezia tra il XVI e il XVII secollo. Notizie biografiche [su Alessandro Guagnini di Verona] // Miscellanea di storia Italiana. — Torino, 1887. — T. XXVI. — P. 543—657 (97-110).
  • Enciklopedia Italiani. — Roma, 1949. — T. XVIII. — P. 8.
  • Budka, W. Gwagnin // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław-Kraków-Warszawa, 1960. — T. IX/1. — Zeszyt. 40. — S. 202—204.
  • Wyrobisz, Andrzej. Aleksander Gwagnin i cudzoziemscy fachowcy w hutach szkła w Polsce w XVI i XVII wieku // Przegląd Historyczny. — Warszawa, 1967. — T. LVIII. — Zesz. 4. — S. 679—682.
  • Ковальский Н. П. Известия по истории и географии Украини XVI века в «Хронике Сарматии Европейской» Александра Гваньини // Некоторие проблеми отечественной историографии и источниковедения. — Днепропетровск, 1972. — С. 107—128.
  • Купранець О. Походження назви «Русь» в «Хроніці Руської землі» Олександра Гванінуса з 1611 року. — Рим-Торонто, 1977.
  • Дячок, О. «Хроніка європейської Сарматії» Алессандро Гваньїні як джерело з історії України XV—XVI ст.: Автореферат дис. канд. іст. наук. — Дніпропетровськ, 1992.
  • Дячок, О. Використання «Хроніки європейської Сарматії» як джерела українськими авторами XVII—XVIII ст. // Історіографічні та джерелознавчі проблеми історії України. — Дніпропетровськ, 2003. — С. 224—241.
  • Dizionario biografico degli Italiani. — Roma, 2003. — P. 90-91.
  • Дячок, О. Хроніст Алессандро Ґваньїні [ 17 березня 2013 у Wayback Machine.] / // Український археографічний щорічник. — Київ, 2004. — Вип. 8/9. — С. 299—321.
  • Александръ Гваньини. Кіевскій палатинатъ / Отделъ ІІ. Извѣстія очевидцевъ, современниковъ и иностранныхъ писателей // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей (редактори Володимир Антонович, Ф. Терновський).— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 12—13.
  • Гваньини, А. Описание Московии [2] [Архівовано 23 березня 2012 у WebCite] [3] [Архівовано 23 березня 2012 у WebCite] / пер. Г. Г. Козловой. — Москва: Греко-Латинский кабинет, 1997.

Посилання Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Алессандро Ґваньїні
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Alessa ndro Gvanyi ni de Ricconi ital Alessandro Guagnini dei Rizzoni pol Aleksander Gwagnin 1534 1538 1 1614 Krakiv vijskovij diyach Rechi Pospolitoyi oficer pismennik istorik Predstavnik italijskogo shlyahetskogo rodu Ricconi Narodivsya u Veroni Italiya Proviv svoye zhittya u Litvi j Polshi Brav uchast najmancem u Livonskoyi vijni na boci Rechi Pospolitoyi proti Moskoviyi Sluzhiv rotmistrom 18 rokiv buv odnim iz komandiriv garnizonu Vitebska Litva 1569 roku visvyachenij u licari 17 lipnya 1571 roku otrimav indigenat i vlasnij gerb Filipivskij starosta z 1574 Chlen polskih posolstv do Veneciyi i Rimu 1578 Graf Lateranskogo palacu z 1578 Reshtu zhittya prozhiv u Krakovi Polsha Avtor Opisu Sarmatiyi Yevropejskoyi Krakiv 1578 prisvyachenogo istoriyi Rechi Pospolitoyi ta susidnih derzhav Pomer na 76 roci 4 u Krakovi Takozh Oleksandr Gvanyini Alessandro Gvanyiniital Alessandro Guagnini pol Aleksander GwagninPsevdo Alessandro GvanyiniNarodivsya 1534 1538 1 Verona ItaliyaPomer 1614 1614 Krakiv PolshaPiddanstvo Rich PospolitaNacionalnist italiyecDiyalnist istorikZnannya mov latina 2 i polska 2 Titul graf Lateranskogo palacu 3 Posada komandant VitebskaVijskove zvannya rotmistrKonfesiya katolikGerbGvagnin Mediafajli u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 2 Primitki 3 Dzherela 4 PosilannyaBiografiya RedaguvatiAllesandro Gvanyini narodivsya 1534 abo 1538 roku u Veroni v Pivnichnij Italiyi skladovij Venecianskoyi respubliki 1 Vin buv onukom Ambrodzho Gvanyini de Ricconi 1481 pislya 1529 sho mav 6 ditej 1 i sinom Ambrodzho Gvanyini de Ricconi 1503 pislya 1573 starshogo sina Gvanyini de Ricconi ta Bartolomeyi 1505 1 Hlopec mav dvoh sester Franchesku 1532 1536 i Klaru 1538 1542 1 V yunosti Alessandro opanuvav latinu vijskovu topografiyu inzhenernu ta vijskovu spravi 1 1555 roku cherez nestatki Ambrodzho Gvanyini viyihav iz Italiyi do Polshi de praviv korol Sigizmund II Avgust ta jogo druzhina italijka Bona Sforca 1557 roku za batkom posliduvav i sam Allesandro 1 Jogo shlyah prolyagav cherez Galichinu 1 Naperedodni Livonskoyi vijni 1558 1583 batko i sin Gvanyini namagalisya vstupiti do polskogo korolivskogo vijska koristuyuchis patronatom velikogo koronnogo getmana i ruskogo voyevodi Mikolaya Senyavskogo 25 lyutogo 1561 roku u svoyemu listi do korolya Sigizmunda II vin rekomenduvav yih dlya sluzhbi yak specialistiv z fortifikaciyi 1 Nevdovzi oboh vzyali do vijska Ambrodzho rozpochav sluzhiti u stolici Krakovi a zgodom voyuvav na pivnochi proti Moskvi 1 Alessandro zh vzyav uchast u vignanni moskovitiv iz Tartusa v Estoniyi 1561 zahoplenni moskovskih Velikih Luk i litovskogo Polocka boyah pid Ozerishem 1564 Nevlem 1565 Velizhem 1567 Uloyu 1568 pid Uloyu vin potrapiv do korotkochasnogo moskovskogo polonu ale buv vizvolenij 5 Na vijni Alessandro poznajomivsya iz bagatma diyachami sho zgodom vistupali jogo pokrovitelyami magnatami Grigoriyem 5 Yanom Karolem Oleksandrom i Yeronimom Hodkevichami 6 Mikolayem Zebzhidovskim 5 Mikolayem Krishtofom Radzivilom Siritkoyu 6 Sigizmudom Mishkovskim 6 Mikolayem Volskim z Pidgayec 6 Levom Sapigoyu 6 Kshishtofom Dorogostajskim 6 Stanislavom Cikovskimi 3 ta predstavnikami inozemnih krayin 5 V chini rotmistra pihoti Alessandro takozh brav uchast u pohodi do Moldaviyi 1562 roku pid provodom seradzkogo voyevodi i magnata Albrehta Laskogo sho pragnuv postaviti moldavskim gospodarem Geraklida 5 Pid chas pohodu vin perebuvav na Bukovini j bachiv misce bitvi bilya Kozminskogo lisu de 1494 roku moldavani vshent rozgromili polyakiv 5 Protyagom 18 rokiv Alessandro i jogo batko buli odnimi iz 4 h rotmistriv sho komanduvali garnizonom Vitebska u Velikomu knyazivstvi Litovskomu poruch iz moskovskim kordonom 5 1569 roku Alessandro buv svidkom Lyublinskogo sejmu pro utvorennya Rechi Pospolitoyi v skladi Polshi j Litvi Na comu sejmi jogo bulo posvyacheno v licari na prohannya brandenburzkogo markgrafa Joahima II 5 Alessandro takozh otrimav diplom pro shlyahetstvo vid imperatora Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi 5 Togo zh roku vin buv prisutnij na ceremoniyi skladannya prusskim gercogom Albrehtom Fridrihom prisyagi na virnist polskomu korolyu Sigizmundu II Avgustu 5 16 lipnya 1571 roku univesalom korolya Stefana Batoriya Alessandro otrimav indigenat i vlasnij gerb Gvagnin Gwagnin iz zobrazhennyam yizhaka sho vkazuvav na prizvishe dida Ricconi pohodit vid riccio yizhak 5 1574 roku Alessandro otrimav vid korolya Filipivske starostvo na kordoni Prussiyi j Litvi 3 Ale cherez neuspishne gospodaryuvannya i borgi vin buv zmushenij pokinuti uryad j povernutisya na vijskovu sluzhbu 3 1577 roku Alessandro brav uchast u pohodi korolya Stefana Batoriya na buntivnij Gdansk pislya yakogo vin zmig polipshiti svoyi finansi 3 1578 roku Alessandro buv poslom polskogo korolya do venecianskih dozhiv Nikolo da Ponte j Sebastyano Venyera a takozh jmovirno buv sered posolstva Pavla Uhanskogo do Papi Rimskogo Grigoriya XIII 3 U Rimi vin otrimav titul grafa Lateranskogo palacu 3 a vid dozhiv distav kredit na sporyadzhennya dvoh korabliv dlya postavok zbizhzhya sala j lisu z Gdanska do Veroni i Veneciyi 3 Togo zh roku Alessandro vidav u tipografiyi Maceya Vezhbenti v Krakovi svoyu osnovnu pracyu latinomovnij Opis Sarmatiyi Yevropejskoyi Tvir mistiv 203 arkushi i skladavsya z 7 knig 3 1579 roku Macej Strijkovskij kolishnij pidleglij Alessandro po sluzhbi u Vitebsku zvinuvativ jogo u plagiati svogo rukopisu 3 14 lipnya 1580 roku korolivskij sud viznav pravotu Strijkovskogo 3 Vtim skandal zavershivsya shvidko i ne poznachivsya na statusi italijcya 7 Alessandro vruchiv vidannya Opisu nadrukovane v Shpayeri korolyu Stefanu Batoriyu na moskovskomu kordoni pid chas pohodu na Veliki Luki 7 Primitki Redaguvati a b v g d e zh i k l m Gvanyini Oleksandr Hronika yevropejskoyi Sarmatiyi Kiyiv Kiyevo Mogilyanska akademiya 2007 S 6 a b Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 a b v g d e zh i k l m Gvanyini Oleksandr Hronika yevropejskoyi Sarmatiyi S 9 Otdel II Izvѣstiya ochevidcev sovremennikov i inostrannyh pisatelej S 12 a b v g d e zh i k l m Gvanyini Oleksandr Hronika yevropejskoyi Sarmatiyi S 7 a b v g d e Gvanyini Oleksandr Hronika yevropejskoyi Sarmatiyi S 8 a b Gvanyini Oleksandr Hronika yevropejskoyi Sarmatiyi S 10 Dzherela RedaguvatiGvanyini Oleksandr Hronika yevropejskoyi Sarmatiyi Arhivovano 3 veresnya 2014 u Wayback Machine 1 Arhivovano 26 lyutogo 2019 u Wayback Machine Vidp red V A Smolij uporyadk ta per z polskoyi o Yu Micika Kiyiv Kiyevo mogilyanska akademiya 2007 Micik Yu A Gvanyini Oleksandr ta jogo Hronika yevropejskoyi Sarmatiyi Arhivovano 10 sichnya 2017 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D S 59 518 s il ISBN 966 00 0405 2 Gvanyini Oleksandr Hronika yevropejskoyi Sarmatiyi Uporyadkuv ta per z polskoyi o Yu Micika 2 ge vid dooprac Kiyiv Kiyevo Mogilyanska akademiya 2009 Cipolla Carlo Un Italiano nella Polonia e nalla Svezia tra il XVI e il XVII secollo Notizie biografiche su Alessandro Guagnini di Verona Miscellanea di storia Italiana Torino 1887 T XXVI P 543 657 97 110 Enciklopedia Italiani Roma 1949 T XVIII P 8 Budka W Gwagnin Polski Slownik Biograficzny Wroclaw Krakow Warszawa 1960 T IX 1 Zeszyt 40 S 202 204 Wyrobisz Andrzej Aleksander Gwagnin i cudzoziemscy fachowcy w hutach szkla w Polsce w XVI i XVII wieku Przeglad Historyczny Warszawa 1967 T LVIII Zesz 4 S 679 682 Kovalskij N P Izvestiya po istorii i geografii Ukraini XVI veka v Hronike Sarmatii Evropejskoj Aleksandra Gvanini Nekotorie problemi otechestvennoj istoriografii i istochnikovedeniya Dnepropetrovsk 1972 S 107 128 Kupranec O Pohodzhennya nazvi Rus v Hronici Ruskoyi zemli Oleksandra Gvaninusa z 1611 roku Rim Toronto 1977 Dyachok O Hronika yevropejskoyi Sarmatiyi Alessandro Gvanyini yak dzherelo z istoriyi Ukrayini XV XVI st Avtoreferat dis kand ist nauk Dnipropetrovsk 1992 Dyachok O Vikoristannya Hroniki yevropejskoyi Sarmatiyi yak dzherela ukrayinskimi avtorami XVII XVIII st Istoriografichni ta dzhereloznavchi problemi istoriyi Ukrayini Dnipropetrovsk 2003 S 224 241 Dizionario biografico degli Italiani Roma 2003 P 90 91 Dyachok O Hronist Alessandro Gvanyini Arhivovano 17 bereznya 2013 u Wayback Machine Ukrayinskij arheografichnij shorichnik Kiyiv 2004 Vip 8 9 S 299 321 Aleksandr Gvanini Kievskij palatinat Otdel II Izvѣstiya ochevidcev sovremennikov i inostrannyh pisatelej Sbornik materialov dlya istoricheskoj topografii Kieva i ego okrestnostej redaktori Volodimir Antonovich F Ternovskij Kiev tipografiya E Ya Fedorova 1874 S 12 13 Gvanini A Opisanie Moskovii 2 Arhivovano 23 bereznya 2012 u WebCite 3 Arhivovano 23 bereznya 2012 u WebCite per G G Kozlovoj Moskva Greko Latinskij kabinet 1997 Posilannya RedaguvatiGvanyini Guagnini Guaninus Gwagnin Alessandro Ukrayina v mizhnarodnih vidnosinah Enciklopedichnij slovnik dovidnik Vipusk 5 Biografichna chastina A M Vidp red M M Varvarcev K In t istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2014 s 98 100 Gvanyini Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Alessandro Gvanyini Hronika Sarmatiyi Yevropejskoyi original latina pol Sarmatiae Europeae Descriptio Alexandi Gwagnini 1578 Arhivovano 20 bereznya 2017 u Wayback Machine lat Z kroniki Sarmacyi Europskiej opisanie Polski Wyd Kaz Joz Turowskiego Arhivovano 5 bereznya 2016 u Wayback Machine pol Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Alessandro Gvanyini amp oldid 35856140