Координати: 55°42′46″ пн. ш. 37°39′27″ сх. д. / 55.71278° пн. ш. 37.65750° сх. д.
«Автозаводська» (рос. Автозаводская) — станція Замоскворіцької лінії Московського метрополітену. Розташована між станціями «Павелецька» і «Технопарк», на території району «Даниловський» Південного адміністративного округу міста Москви. Є пам'яткою архітектури (розміщена відповідна пам'ятна дошка).
| Автозаводська | |
|---|---|
| Замоскворіцька лінія | |
| Загальні дані | |
| Тип | Колонна трипрогінна мілкого закладення |
| Глибина закладення | 11 м |
| Проєктна назва | Завод імені Сталіна |
| Стара назва | Завод імені Сталіна (до 5 липня 1956) |
| Кількість | 1 |
| Тип | Острівна |
| Форма | Пряма |
| Дата відкриття | 1 січня 1943 року |
| Архітектор(и) | О. М. Душкін (за участю Н. С. Князева(рос.)) |
| Архітектор(и) вестибюлів | О. М. Душкін (південний), М. Г. Файнштейн(рос.) (північний, 1968) |
| Інженер(и)-конструктор(и) | С. Рыбкин (рос.), Г. И. Кибардин (рос.), Н. А. Кабанов (рос.) |
| Будівельник(и) | Дистанція № 3 (БМУ-8) Мосметробуду |
| Пересадка на | Автозаводська А: 8, 9, 44, 99, 142, 186, 193, 322, т26, т40, т67 |
| Виходи до | Автозаводська вулиця і вулиця Мастеркова |
| Час відкриття | північний вихід - 5:30 південний вихід - 5:35 |
| Час закриття | 1:00 |
| Код станції | 029, Ав |
| Замоскворіцька лінія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Легенда
|
Історія Редагувати
Станція була побудована в складі третьої черги будівництва Московського метрополітену на ділянці «Площа Свердлова» (наразі — «Театральна») — «Завод імені Сталіна».
Проєкт станції було обирано на конкурсній основі з 42 проєктів — подібну різноманітність є можливим пояснити тим, що в той час все, пов'язане з ім'ям вождя, було дуже престижно. Переможцем був визнаний проєкт до того часу вже відомого архітектора О. М. Душкіна (за участю Н. С. Князєва).
Будівництво станції було розпочато ще в 1940 році, але після початку нацистсько-радянської війни роботи були призупинені. Але, як тільки регулярні бомбардування міста було припинено, будівництво було відновлено, і 1 січня 1943 року станція стала до ладу.
До 5 липня 1956 мала назву «Завод імені Сталіна». Після розвінчання культу особи Сталіна була перейменована разом з заводом. Назва станом на початок 21 сторіччя — по розташованому поблизу Московському автомобільному заводу імені І. А. Лихачова.
Технічна характеристика Редагувати
Конструкція станції — колонна трипрогінна мілкого закладення (глибина закладення — 11 метрів), з однією острівною прямою платформою. Споруджена за індивідуальним проєктом.
Пересадки Редагувати
- Автозаводська
- Автобуси: 8, 9, 44, 99, 142, 186, 193, 322, т26, т40, т67
Колійний розвиток Редагувати
Станція з колійним розвитком — 6 стрілочних переводів, перехресний з'їзд і 2 станційні колії для обороту та відстою рухомого складу.
За станцією знаходяться тупики, що використовувалися для обороту потягів до продовження лінії на південь, тепер вони використовуються для технічного обслуговування і нічного відстою потягів. Частина перегону «Автозаводська» — «Коломенська» наземна, і розташовується на мосту над Москвою-рікою.
Конструкція та оздоблення Редагувати
Конструктивно та архітектурно «Автозаводська» є варіацією на тему «Кропоткінської». Головна відмінність полягає в тому, що «Автозаводська» істотно вище. Два ряди тонких залізобетонних колон квадратного перетину з ребрами підтримують сплощені, але разом з тим рельєфні безбалочні склепіння. У торцях станції розташовані ескалатори, прохід до яких зі станції здійснюється через круглі аванзали.
Колійні стіни станції оздоблені мармуром Прохоров-Баландінського родовища, переважно теплих тонів. Колони оздоблені жовто-ліловим алтайським мармуром «Ороктой» (у Московському метрополітені це перше використання такого мармуру), база колон — чорний діабаз. Підлога також викладена чорним діабазом з простим геометричним орнаментом із чорного та сірого граніту. Також місцями використовувалися асфальт і метласька плитка.
Спочатку на склепінні по центру залу розміщувалися оригінальні конічні світильники. Пізніше вони були замінені люмінесцентними лампами, які розташовуються між сусідніми колонами в кожному ряду (два ряди світильників), і таким чином, вигляд станції був кардинально змінений. У північному торці центрального залу розміщувалася гіпсова скульптура Йосипа Сталіна (демонтована при спорудженні північного виходу в місто).
Вестибюлі Редагувати
Станція має два виходи, що ведуть на вулиці Автозаводська і Мастеркова. Крім того, обидва виходи знаходяться на різних сторонах Автозаводської площі, на яку ведуть 1-й, 2-й і 3-й Автозаводські проїзди.
Двоповерховий південний вестибюль — ровесник станції, також виконаний за проєктом О. М. Душкіна. Початково стояв окремо, але у 1961 році він був вбудований у восьмиповерхову житлову цегляну будівлю. Фасад прикрашають напівколони з лабрадору і дуже високі засклені арки дверних прорізів. Відразу за подвійними дверима знаходиться прямокутний аванзал станції. По кутах аванзалу розташовані великі вентиляційні віддушини, забрані кованими решітками з рослинним орнаментом. Стіни аванзалу оздоблені кремовим мармуром родовища Газган.
Аванзал широким і коротким переходом з'єднується з круглим ескалаторним залом, де встановлені турнікети. Еліптична арка ескалаторної камери зовні обведена вузьким дуговим балконом. Стіни ескалаторного залу оздоблені кремовим мармуром родовища Коєлга. Навпроти ескалатору розташовано велике мозаїчне панно, виконане з різних сортів мармуру, епічно зображує дефіляду на Красній площі.
Крім спуску на станцію і переходу в аванзал, з ескалаторного залу ведуть три службові двері, декоровані великими арками і оздоблені червонуватим мармуром.
Сферичний купол вестибюля прикрашений спрощено-схематичним розписом по штукатурці в синьо-червоно-золотій колірній гамі, виконаним у кінці 1950-х років. Розпис зображує сцени з життя робітників заводу ЗІЛ і моменти історії СРСР, центром композиції служать величезні червоні серп і молот. Розпис доповнюють червоні стрічки з написами «Мир», «Труд», «Свобода», «Рівність», «Братство», «Щастя».
Північний вихід, побудований за проєктом М. Г. Файнштейна в 1968 і в цілому типовий для московського метрополітену, закінчується в підземному переході під вулицею Мастеркова.
Ресурси Інтернету Редагувати
- . на офіційному сайті Московського метрополітену. Архів оригіналу за 13 вересня 2015. Процитовано 23 листопада 2013. (рос.)
- «Автозаводська» на сайті Артемія Лебедєва metro.ru [ 15 січня 2021 у Wayback Machine.]
- «Автозаводська» на сайті news.metro.ru [ 23 червня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- «Автозаводська» на KartaMetro.info — Міський транспорт, виходи в місто і схема станції на супутниковій карті Москви.
- «Автозаводська» на Яндекс. Картах.
- Прогулянка по станції «Автозаводська» (відео, 10 хвилин) [ 20 червня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
| Попередня станція | Лінія | Наступна станція | ||
|---|---|---|---|---|
| Павелецька | Замоскворіцька лінія | Технопарк |