Авра́тин (раніше — Гавратін, Гаврятин) — село в Україні, у Любарській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Кількість населення становить 407 осіб (2001). У 1923—2010 роках — адміністративний центр однойменної сільської ради.
| село Авратин | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Рада | Любарська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040290020041086 |
| Облікова картка | с. Авратин c. Авратин (до 2017 р.) |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1585 |
| Колишня назва | Гавратін, Гаврятин |
| Населення | 407 (2001) |
| Площа | 14,322 км² |
| Густота населення | 28,42 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 13141 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°52′34″ пн. ш. 27°49′35″ сх. д. / 49.87611° пн. ш. 27.82639° сх. д.Координати: 49°52′34″ пн. ш. 27°49′35″ сх. д. / 49.87611° пн. ш. 27.82639° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 256 м |
| Найближча залізнична станція | Печанівка |
| Відстань до залізничної станції | 34 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Незалежності, 38, смт Любар, Житомирський район, Житомирська область, 13101 |
| Карта | |
Авратин | |
Авратин | |
| Мапа | |
| Авратин у Вікісховищі |
Географія Редагувати
Село розташоване за 10 км південно-східніше Любара та 34 км від найближчої залізничної станції Печанівка; лежить на річці Каранька.
Клімат Редагувати
| Клімат Авратина | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | −2,5 | −1 | 3,9 | 13,1 | 19,7 | 22,9 | 24,1 | 23,5 | 19,1 | 12,3 | 4,9 | 0,0 | 11 |
| Середня температура, °C | −5,6 | −4,3 | 0,2 | 8,2 | 14,1 | 17,5 | 18,7 | 18,0 | 13,8 | 8,0 | 2,2 | −2,5 | 7 |
| Середній мінімум, °C | −8,7 | −7,5 | −3,5 | 3,3 | 8,6 | 12,1 | 13,4 | 12,5 | 8,6 | 3,8 | −0,4 | −5 | 3 |
| Норма опадів, мм | 38 | 32 | 31 | 52 | 64 | 96 | 100 | 69 | 54 | 37 | 42 | 44 | 659 |
| Джерело: climate-data.org |
Населення Редагувати
У 1885 році в селі мешкала 591 особа, налічувалося 80 дворових господарств. За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 820 осіб (400 чоловічої статі та 420 — жіночої), з яких 805 — православної віри.
У 1900 році кількість мешканців становила 868 осіб, поміж них 29 католиків та 15 юдеїв; дворів — 146, 1906 року кількість дворів становила 160, а мешканців — 917.
Кількість населення, станом на 1923 рік, становила 1 097 осіб, кількість дворів — 203.
Відповідно до перепису населення СРСР 17 грудня 1926 року, чисельність населення становила 1 067 осіб, з них 503 чоловіків та 564 жінок; за національністю — українці. Кількість домогосподарств — 239, з них, несільського типу — 3.
Станом на 1972 рік кількість населення становила 734 осіб, дворів — 196.
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 517 осіб, станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 407 осіб.
Історія Редагувати
Час заснування — невідомий, перші згадки — з 1585 року. В 1585 році село згадується в акті, як належне до Чуднова, наданого у власність княгині Зузанні Острозькій, дружині волинського воєводи Януша, її свекром, київським воєводою Костянтином Острозьким. 1601 року згадується в переліку винищених татарами сіл. У 1628 році платив подимне з села, в кількости 4 димів, руський воєвода Станіслав Любомирський. Потім входило до складу Острозької ординації, після поділу котрої село, разом з Любарем, у 1753 році отримав князь Мартин Любомирський, від нього власність набув підскарбій Понінський, котрий, після вироку, продав село Протові Потоцькому. У 1754 році село (пол. Hawratyn) перебувало в посесії вельможного Вележинського, котрий платив пів чверті диму. Податок до замку становив 6 злотих та 7,5 грошів, до скарбу — 25 злотих. 13 квітня 1866 року увійшло до складу Мотовилівської волості Житомирського повіту.
Станом на 1885 рік — колишнє власницьке село Мотовилівської волості Житомирського повіту Волинської губернії, існували православна церква, гостиний двір, водяний і 3 вітряних млини.
В кінці 19 століття — Авратин, за документами — пол. Hawratin, Hawratinka, село Мотовилівської волості Житомирського повіту, над притокою Случі, за 80 верст від Житомира. Православна парафія — в Кириївці, за 3 версти, католицька парафія та поштова станція розміщені в Любарі, за 7 верст. В селі були водяний млин та три вітряки. Філіальну церкву збудовано з в'яза, у 1718 році, при церкві рахувалося 37 десятин землі, з 1882 року діяла школа. Належало трьом власникам, однією частиною володіла Марія Осташевська, другою — Березовські.
У 1906 році — село Мотовилівської волості (4-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до губернського та повітового центру, м. Житомир, становила 92 версти, до волосного центру, с. Мотовилівка, 8 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалося в Любарі.
В березні 1921 року, в складі волості, увійшло до новоствореного Полонського повіту Волинської губернії. 1 листопада 1921 року, під час Листопадового рейду, біля Авратина стався бій між Подільською групою (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки та 7-м кавалерійським полком (командир — Ілля Дубинський) 1-ї бригади 2-ї кавалерійської дивізії московських військ, що переслідував групу.
У 1923 році село увійшло до складу новоствореної Авратинської сільської ради, котра, 7 березня 1923 року, включена до складу Любарського району Житомирської округи; адміністративний центр ради. 17 червня 1925 року раду, в складі Любарського району, включено до Бердичівської округи. Відстань до районного центру, міст. Любар — 5 верст, до окружного центру, міста Бердичів — 60 верст, до найближчої залізничної станції (Печанівка) — 23 версти.
За даними Авратинської сільради, під час Голодомору 1932—1933 років у селі загинуло 37 людей, встановлено імена лише 16 осіб.
У роки Другої світової війни воювали 207 селян, 72 з них загинули, 29 — нагороджені орденами та медалями. На їх честь у 1954 році споруджено три пам'ятники.
В радянські часи в селі розміщувалися рослинницький і тваринницький цехи та механізований загін колгоспу, центральна садиба якого була в Кириївці. В селі були восьмирічна школа, клуб, бібліотека, медпункт, відділення зв'язку та магазин
30 грудня 1962 року, в складі сільської ради, село включене до Дзержинського району, звідки повернуте 8 грудня 1966 року, після відновлення Любарського району Житомирської області.
18 березня 2010 року, відповідно до рішення Житомирської обласної ради, село втратило статус центру Авратинської сільської ради — його було перенесено до с. Кириївка.
10 березня 2017 року увійшло до складу новоствореної Любарської селищної територіальної громади Любарського району Житомирської області. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Житомирського району Житомирської області.
Відомі уродженці Редагувати
- Березовський Антон Йосипович (1847—1916) — діяч польського національно-визвольного руху, терорист. 25 травня (6 червня) 1867 року в Парижі зробив невдалий замах на російського імператора Олександра II.
Примітки Редагувати
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Авратин, Любарський район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 23 січня 2022.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-18)
- ↑ Awratyn (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 55. (пол.)
- ↑ . http://history.org.ua/ (російська). с. 1. Архів оригіналу за 14 грудня 2017. Процитовано 23 січня 2022.
- . http://history.org.ua/ (російська). Житомир. 1923. с. 158. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 10 липня 2021.
- ↑ . http://history.org.ua/. Бердичів. 1927 р. с. 124-125. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 23 січня 2022.
- . pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 23 січня 2022.
- К. Жеменецький. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (українська). Біла Церква: Олександр Пшонківський. 2015. с. 126. Процитовано 5 червня 2022.
- ↑ . с. 8, 189, 524. Архів оригіналу за 12 липня 2017. Процитовано 31 грудня 2020.
- Верига В. Листопадовий рейд 1921 року. — К. : Видавництво «Стікс», 2011.
- Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир: «Полісся», 2008. — стор. 483
- . Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 23 січня 2022.
- . Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 23 січня 2022.
- . http://www.golos.com.ua/. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 23 січня 2022.
Посилання Редагувати
- Погода в селі Авратин [ 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]