| Індигірка | |
|---|---|
| | |
| | |
| 70°49′ пн. ш. 148°54′ сх. д. / 70.817° пн. ш. 148.900° сх. д. | |
| Витік | злиття річок Хастах та Тарин-Юрях (Халканський хребет) |
| • координати | 63°06′41″ пн. ш. 144°11′07″ сх. д. / 63.11139° пн. ш. 144.18528° сх. д. |
| • висота, м | ~792 м |
| Гирло | Східно-Сибірське море |
| • координати | 71°26′44″ пн. ш. 150°51′39″ сх. д. / 71.44556° пн. ш. 150.86083° сх. д. |
| • висота, м | 0 м |
| Похил, м/км | 0,46 м/км |
| Басейн | Східно-Сибірське море → Північний Льодовитий океан |
| Країни: | Росія |
| Прирічкові країни: | Росія |
| Регіон | Республіка Саха (Якутія) |
| Район | Оймяконський, Момський, Абийський та Аллаїховський улуси |
| Довжина | 1 726 км |
| Площа басейну: | 360 тисяч км² |
| Середньорічний стік | 1 850 м³/с (у гирлі) |
| Притоки: | Селеннях, Уяндіна, Аллаїха, Берелех (ліві) Мома, Бадяріха (праві) |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Індигі́рка — (якут. Индигир өрүс) — річка на Далекому Сході Росії, протікає по території Оймяконського, Момського, Абийського та Аллаїховського улусів, північного сходу Республіки Саха (Якутія). Впадає в Східносибірське море Північного Льодовитого океану.
Географія
Довжина річки 1726 км, площа басейну 360 000 км². Утворюється злиттям річок Хастах і Тарин-Юрях. У верхів'ях протікає по Оймяконському нагір'ю, далі у вузькій ущелині прорізає хребет Черського, утворюючи пороги, нижня течія на Яно-Індигірській низовині; впадає в Східносибірське море (дельта площею 5,5 тисяч км²). На Індигірці розташовані населені пункти: Оймякон, Усть-Нера, Хонуу, Біла Гора, Чокурдах.
Судноплавна від впадіння Моми (1154 км) з червня по вересень. Головні пристані: Хонуу, Дружина, Чокурдах, Табор. У верхній частині долини Індигірки існує золотоносна ділянка. У гирлі — промисел риби (ряпушка, чир та інша). Населення долини Індигірки незначне, місцеві жителі займаються в основному заготівлею лісоматеріалів, ловом риби і полюванням на хутрового звіра.
Основні притоки
Гідрологія
Середньорічна витрата води у верхній течії (селище Усть-Нера) — 421 м³/с (найбільша 3 100 м³/с, найменша 0,2 м³/с), у нижній течії 1 850 м³/с (найбільша 11 700 м³/с, найменша 3,2 м³/с). Твердий стік у гирлі — 13,7 млн тонн за рік. Льодостав з жовтня до кінця травня, початку червня. Місцями перемерзає (пристань Чокурдах та інші), типові гігантські наледеніння.
У басейні Індигірки понад 80 тисяч озер загальною площею 11 800 км².
Спостереження за водним режимом річки Індигірки проводилось протягом 63 років (1936—1998) на станції в поселені Воронцове, розташованого за 350 км від гирла, впадіння її у Східносибірське море. Середньорічна витрата води яка спостерігалася тут у цей період становила 1 590 м³/с для водного басейну 305 000 км², що становить близько 85 % від загальної площі басейну річки. За період спостереження встановлено, що мінімальний середньомісячний стік за весь період спостереження становив 9,1 м³/с (у квітні), що становить всього 0,16 % від максимального середньомісячного стоку, який відбувається у червні та становить — 5707,7 м³/с і вказує на надзвичайно високу амплітуду сезонних коливань.
За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) становив 3,28 м³/с (у квітні 1962 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив 10 600 м³/с (у червні 1967 року).
Дельта
Індигірка утворює велику дельту площею 5500 км², що складається з декількох рукавів і островів. Приблизно у 130 км від гирла (70°48′45″ пн. ш. 148°54′58″ сх. д. / 70.8126000° пн. ш. 148.9162000° сх. д.) Індигірка розділяється на два рукави — Руське Устьє та Середній рукав, трохи північніше (70°55′44″ пн. ш. 149°37′00″ сх. д. / 70.92889° пн. ш. 149.61667° сх. д.) від Середнього рукава відділяється ще один рукав — Колимський). Найбільшим є Середній рукав (Середня протока), Руське Устьє — західний рукав Індигірки, Колимський рукав — східний. Від моря гирло Індигірки відокремлено мілководним баром.
Рукавами Індигірки сформовані кілька плоских островів. Основні острови (зі сходу на захід):
- Усун-Ари (71°23′13″ пн. ш. 151°15′18″ сх. д. / 71.387000° пн. ш. 151.25500° сх. д.). Розташований на схід від Середнього рукава. Довжина 12 км, ширина 2,7 км.
- Острів Упаровський (71°33′18″ пн. ш. 151°08′25″ сх. д. / 71.55500° пн. ш. 151.14028° сх. д.), довжина 2 км, ширина 1 км.
- Острів Плоський, довжина близько 3 км.
- Великий Федоровський острів (71°32′40″ пн. ш. 150°31′28″ сх. д. / 71.54444° пн. ш. 150.52444° сх. д.), довжина 6 км і максимальна ширина 4 км.
- Острови Входной (71°33′28″ пн. ш. 150°20′57″ сх. д. / 71.55778° пн. ш. 150.34917° сх. д.) і Оленій (71°35′20″ пн. ш. 150°14′37″ сх. д. / 71.58889° пн. ш. 150.24361° сх. д.), обидва мають однаковий розмір, близько 4 км в довжину.
- Крестовий острів, довжина 6 км, ширина 1,6 км.
Див. також
- Найдовші річки Росії
- Індигірка — популярний у Якутії салат із замороженої білої риби та цибулі.
Примітки
- GEOnet Names Server — 2018.
- Басейн Індигірки — Станція: Індигірка (Усть-Нера) [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Басейн Індигірки — Станція: Воронцове [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
Посилання
- Річка Індигірка / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
- Річка Індигірка // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 185(рос.)
- Викизнание — Индигирка [ 2 листопада 2013 у Wayback Machine.] стаття з Енциклопедичного словника Брокгауза і Єфрона (рос.)
- Indigirka River (river, Russia) [ 7 травня 2019 у Wayback Machine.] «Encyclopaedia Britannica» (англ.)
- Фото річки Індигірки: , , , , , , , , , [10], , , , , , , , , , , , , на Panoramio.com