Іванків смт Іва нків селище міського типу в Україні у Вишгородському районі Київської області колишній районний центр Ів

Іва́нків — селище міського типу в Україні, у Вишгородському районі Київської області, колишній районний центр Іванківського району. Розташований на лівому березі річки Тетерів. Відстань до найближчої залізниці, станції Тетерів — 40 км, до м. Києва — 80 км, до м.Чорнобиль — 50 км, до кордону з 30-кілометровою зоною відчуження — 25 км. Відстань до міжнародного аеропорту «Бориспіль» — 130 км.

смт Іванків

Герб Іванкова

Прапор Іванкова

Іванківська селищна громада

Код КАТОТТГ:

Основні дані

Засноване

1589

Статус

із 1940 року

Площа

8 км²

Населення

▼ 10 369 (01.01.2020)

Густота

1296 осіб/км²

Поштовий індекс

07200

Телефонний код

+380 4591

Географічні координати

50°56′07″ пн. ш. 29°53′46″ сх. д. / 50.93528° пн. ш. 29.89611° сх. д. / 50.93528; 29.89611Координати: 50°56′07″ пн. ш. 29°53′46″ сх. д. / 50.93528° пн. ш. 29.89611° сх. д. / 50.93528; 29.89611

Водойма

р. Тетерів, Болотня

Відстань

Найближча залізнична станція:

Тетерів

До станції:

40 км

До обл. центру:

- автошляхами:

80 км

Селищна влада

Адреса

07200, Київська обл., Вишгородський р-н, смт Іванків, вул. І. Проскури, 47

Голова селищної ради

Поліщук Олександр Михайлович

Карта

Іванків

Іванків у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Іванків.

Карта Іванкова

При в'їзді до селища

Історія Редагувати

У давнину Іванків називався Землею Трудинівською. Трудинове переходило від одного власника до іншого. У 1589 році ці землі почали називати Місцем Івановим — від імені тодішнього власника маєтку Івана Проскури. Згодом з'явилась назва Іванків.

Жителі Іванкова брали участь у визвольній війні українського народу 1648—1654 років. Багато з них у складі Київського полку захищали північно-західні кордони України від нападів шляхти. Місцеве населення активно підтримувало повстання селян і козаків проти польської шляхти, що у 1664—1665 роках охопило Правобережну Україну. В Іванкові повстанці розгромили шляхетський маєток.

За Андрусівським перемир'ям 1667 року Іванків залишився за Польщею.

У 1743 році було збудовано церкву ім'я Пресвятої Богородиці.

Після приєднання Правобережної України до Росії 1793 року Іванків став волосним містечком Радомисльського повіту. На початку XIX століття в ньому проживало 1300 осіб, серед яких було 10 ремісників. У містечку влаштовували ярмарки, на яких торгували лісом, бондарними виробами, смолою, дьогтем, льоном, худобою, рибою тощо. На початку XX ст. ярмарки відбувалися 6 січня, 25 березня, 29 червня та 8 вересня. Базарним днем була неділя.

Братська могила воїнів, які загинули в Другій світовій війни, смт Іванків, у парку

У 1887 році за рішенням сходу громадян була створено першу бібліотеку та відкрито сільбудинок, церковнопарафіяльну школу.

Наприкінці 1897 року відкрито телеграф. Першу телеграму з Іванкова до Києва відправлено 14 (26) листопада. Штат поштово-телеграфного відділення складався всього з чотирьох осіб — начальника, наглядача, листоноші й сторожа.

На початку XX століття в містечку Іванків налічувалося 396 дворів, проживало 3138 осіб. Значну частину населення становила сільська біднота. На місцевих підприємствах — шкіряному та цегельному заводах, у 4 кузнях та 5 млинах — працювала невелика кількість робітників.

Також у містечку була православна церква, католицький костел та 2 синагоги. Освіта була представлена однокласною міністерською школою. У Іванкові були лікарня та аптека, лікар, фельдшер та повитуха.

Під час Другої світової війни 808 днів і ночей Іванків був окупований німецькими військами.

Під час російського вторгнення до України селище було окуповане російськими військами з кінця лютого до 1 квітня 2022 року. З 25 лютого в районі Іванкова точилися бої різної інтенсивності, у ході яких ЗСУ змогли зупинити просування окупаційних підрозділів у бік Києва, а 1 квітня — повністю визволити Іванків.

Населення Редагувати

Мова Редагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	95,84%
російська	3,84%
інші/не визначилися	0,32%

Визначні місця Редагувати

1. Пам'ятник жертвам аварії на ЧАЕС при в'їзді до селища з боку Києва по трасі «Київ-Овруч».

Скульптура у вигляді яйця

2. Яйце на кільцевій дорозі з північного боку до містечка. У 2000 році на клумбі, що на окружній дорозі біля автостанції «Іванків» встановлено незвичайну бетонну скульптуру у вигляді велетенського яйця. ЇЇ подарував селищу німецький зодчий Армін Кольбі як символ життя і родючості землі, що має відродитися після важкої «чорнобильської хвороби».

3. Музей історико-краєзнавчий. Адреса: смт Іванків, вул. Шевченка, 13. Заснований у 1980 р. Експозиційні розділи музею: виставка портретів та картин, фауна і флора району, довоєнний період, Друга Світова війна, Чорнобильська катастрофа, Іванків сучасний.

4. Пам'ятник «Дзвін Чорнобиля». Пам'ятник відкритий 26 квітня 1989 р.

5. Пам'ятний знак на честь 400-річчя смт Іванків. Встановлений 21 вересня 1989 р. в центральному парку за рішенням Іванівської селищної ради. Виготовлений із мармуру за проєктом місцевого художника.

6. Пам'ятник Герою Радянського Союзу В. Кібенку. Пам'ятник Герою Радянського Союзу В. Кібенку знаходиться у смт Іванків. Встановлений 26 квітня 1987 р. у парку за рішенням Київської обласної ради. Погруддя виготовлене із бронзи, постамент обкладений мармуровими плитами. Архітектор Ю. Д. Підгородецький, скульптор П. Ф. Кальницький.

7. Музей водогосподарникам-учасникам ліквідації аварії наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відкриття музею відбулося 26 квітня 2001 року в смт Іванків.

8. В'їзний пам'ятник в смт Іванків

9. Пам'ятник ліквідаторам на чорнобильській АЕС

Відомі люди Редагувати

Український кінорежисер Фещенко Валентин Андрійович;
Український дипломат Джиджора Микола Петрович.
Борзаківський Микола Дмитрович (* 1952) — заслужений природоохоронець України, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС.
Дідковський Віталій Семенович (* 1947) — фахівець в царині акустики, доктор технічних наук, професор, заслужений працівник освіти України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
Карповець Ніна Григорівна (* 1951) — українська радіоведуча, заслужений журналіст України.
Косянчук Олександр Григорович (* 1948) — заслужений працівник транспорту України, ліквідатор аварії на ЧАЕС.
Мурашко Тетяна Миколаївна (* 1967) — українська співачка, заслужена артистка України (1992).
Польова Валентина Іванівна (1925—2011) — відмінник охорони здоров'я СРСР, заслужений лікар України.
Рабчевський Петро Іванович (* 1959) — український тракторист, заслужений працівник сільського господарства України.
Смовж Павло Якович (* 1951) — заслужений журналіст України, член НСЖУ.
Томченко Ігор Михайлович (* 1970) — український важкоатлет, майстер спорту України.
Хабінський Аркадій Семенович (* 1928) — інженер-механік, будівельник, реставратор, лауреат Шевченківської премії.
Шевченко Надія Дмитрівна (1921—1997) — українська вчителька, заслужений вчитель УРСР, відмінник народної освіти УРСР.
Щипська Тамара Миколаївна (1945—2001) — працівниця сільського господарства України, трактористка.
Кушнеренко Олександр Миколайович (26.12.1993 - 27.05.2022) - учасник війни проти росії із 2016 р., нагороджений орденом Мужності ІІІ ступеня за бої за село Мощун Київської області, орденом Мужності ІІ ступеня посмертно

Див. також Редагувати

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

Примітки Редагувати

Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
. Апостроф. 1 квітня 2022. Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 1 квітня 2022.
. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 7 квітня 2022.
. Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 7 квітня 2022.
Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
[2]
[3]
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №240/2022.
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №416/2022.

Джерела та література Редагувати

Ю. М. Грибан, Н. К. Бірюк. Іванків [ 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
Купрієнко В. Містечко Іванків за часів Речі Посполитої (1589—1648 рр.) [ 22 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Київські історичні студії. — 2016. — № 2

Посилання Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іванків (смт)

Облікова картка [ 13 січня 2018 у Wayback Machine.]
Іванків — Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область у складі УРСР [ 22 лютого 2020 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, тома — Історія міст і сіл Української РСР: Київ. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1968., Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф. М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. — К.: Гол. ред. УРЕ, 1971. — 792 с.)

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)

[2] . Апостроф. 1 квітня 2022. Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 1 квітня 2022.

[3] . Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 7 квітня 2022.

[4] . Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 7 квітня 2022.

[ukr-socialdata-mova-2001-5] Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

[7] [2]

[8] [3]

[9] УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №240/2022.

[10] УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №416/2022.