Окса́на Миха́йлівна Старицька (у шлюбі Стеше́нко; 1875, с (Карпівка) — 1942, концтабір у Казахській РСР) — українська письменниця, (перекладачка) і освітянка.
Стешенко Оксана Михайлівна | ||||
---|---|---|---|---|
![]() Оксана Старицька (Стешенко), 1891 р. | ||||
Народилася | 1875 (Могилів-Подільський район), Вінницька область | |||
Померла | 1942 Казахстан | |||
Країна | Україна | |||
Діяльність | письменниця | |||
Батько | Михайло Старицький | |||
Мати | (Старицька Софія Віталіївна) | |||
Брати, сестри | (Старицька Марія Михайлівна) і Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна | |||
У шлюбі з | (Стешенко Іван Матвійович) | |||
Діти | (Стешенко Ярослав Іванович) і (Стешенко Ірина Іванівна) | |||
| ||||
![]() |
Життєпис
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly91cGxvYWQud2lraW1lZGlhLm9yZy93aWtpcGVkaWEvY29tbW9ucy90aHVtYi84LzgzLyVEMCVBMSVEMSU4MiVEMCVCMCVEMSU4MCVEMCVCOCVEMSU4NiVEMSU4QyVEMCVCQSVEMCVCMF8lRDElOTZfJUQwJTlBJUQwJUJFJUQxJTgxJUQwJUIwJUQxJTg3JUQxJTk2JUQwJUIyJUQwJUJEJUQwJUI4LnBuZy8yNTBweC0lRDAlQTElRDElODIlRDAlQjAlRDElODAlRDAlQjglRDElODYlRDElOEMlRDAlQkElRDAlQjBfJUQxJTk2XyVEMCU5QSVEMCVCRSVEMSU4MSVEMCVCMCVEMSU4NyVEMSU5NiVEMCVCMiVEMCVCRCVEMCVCOC5wbmc=.png)
Народилася у селі Карпівці (тепер Могилів-Подільського району Вінницької області) в родині письменника Михайла Старицького та громадської діячки і письменниці (Софії Старицької). Дядько по матері — (Микола Лисенко). Старші сестри: (Марія Старицька), Людмила Старицька-Черняхівська; молодша сестра, Ольга, померла одинадцятирічною. Брат Юрій (пом. 1936), юрист.
Проходила навчання Оксана Стешенко, як і її сестри, у гімназії Людмили Ващенко — Захарченко. «Українську частину» освіти дівчата здобули від батька і матері, відомих у Києві «хлопоманів і (Українофілів»).
Під час ув'язнення за участь у демонстрації познайомилася з (Іваном Стешенком) (сидів у сусідній камері). Він освідчився Оксані у коханні, гуляючи арештантським подвір'ям. По виході з Лук'янівки одружилася з ним. В шлюбі народила двох дітей: (Ірину) (1898—1987) та (Ярослава) (1904—1939).
Старицька підтримувала починання Стешенка як поета, перекладача, літературознавця, педагога, першого міністра освіти в уряді УНР.
29 липня 1918 року більшовицький агент Башловка з-за рогу вбив Стешенка. Оксана Старицька залишилася з донькою і сином на руках.
До 1941 року жила із сестрою Людмилою Старицькою-Черняхівською в на (вулиці Ярославів Вал) у (Києві). 20 липня 1941 року їх заарештували, та вивезли до Харкова. Обом письменницям пред'явили звинувачення в антирадянській діяльності за статтею 54 (Карного кодексу) УРСР. Дорогу до Казахстану у товарному арештантському вагоні, Оксана Михайлівна пережила (її сестра померла), але наступного року закінчила життя в одному з (концтаборів), у якому — невідомо, точна дата незнана.
Діяльність
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly91cGxvYWQud2lraW1lZGlhLm9yZy93aWtpcGVkaWEvdWsvdGh1bWIvMC8wNy8lRDAlQTElRDElODIlRDAlQjUlRDElODglRDAlQjUlRDAlQkQlRDAlQkElRDAlQkVfJUQwJTlFLmpwZy8yMDBweC0lRDAlQTElRDElODIlRDAlQjUlRDElODglRDAlQjUlRDAlQkQlRDAlQkElRDAlQkVfJUQwJTlFLmpwZw==.jpg)
Ще 22-річною потрапила до (Лук'янівської в'язниці) за участь у так званій «вітровській» демонстрації. Народниця-чернігівка (Марія Вітрова) не витримала катувань жандармів у Петропавлівській фортеці-в'язниці і (спалила себе). Молодь вийшла на вулиці, засуджуючи самодержавний режим.
Після народження доньки, родина Стешенків працювала на хуторі (Миколи Садовського) і (Марії Заньковецької).
У серпні 1898 року вони разом брали участь у з'їзді нелегального товариства «Молода Україна». З цього товариства українська інтелігенція згодом утворила різні політичні партії. Оксана й Іван Стешенки разом з (Михайлом Коцюбинським), Лесею Українкою, Олександром Тулубом були першими українськими соціал — демократами.
Стешенки займалися видавничою і громадською діяльністю. Іван Матвійович редагував й видавав гостросатиричні журнали «Шершень» та «Ґедзь», а дружина йому допомагала.
У 1907 році родина переїхала до Києва. Її чоловік займався викладацькою діяльністю та працював в «Просвіті». Оксана Михайлівна виховувала дітей, вела господарство та пропагувала мистецтво (народного вертепу), робила та обшивала ляльки для нього. Подружжям Стешенків виготовлений український вертеп, зберігається в Московському театральному музеї імені Олексія Бахрушина.
Упродовж 1908–1914 років, Оксана Стешенко вела громадську роботу в українському клубі «Родина», була членом його правління, аж поки його не закрила царська влада.
З початком Першої Світової війни, Іван Стешенко працював директором Тетянівської гімназії для дітей біженців, а Оксана Стешенко — сестрою — жалібницею у шпиталі.
У червні 1917 року Українська Центральна Рада Призначила Івана Стешенка генеральним секретарем (міністром освіти в уряді УНР). Оксана Стешенко працювала у відділі позашкільної освіти та Комісії українського національного театру, під началом чоловіка.
Після смерті чоловіка, Оксана Михайлівна продовжила його справу. За Директорії — голова дитячих притулків департаменту позашкільної освіти. У 1919–1923 роках працювала в (Українському Червоному Хресті).
Літературна та перекладацька праця
Оксана Михайлівна писала для дітей прозові та поетичні книги у 1920-х і на початку 1930-х роках: «Як Юрко подорожував на Дніпрові пороги» (1929), «Три чаїнки», «Наша хатина», «Задача», «Казки для дітей», «Бурякова пісня», «Чарівна лопата», «Герої зв'язку» (1930) та ін.
Деякі з творів досі зберігаються у фондах Київського Музею видатних діячів української культури — Лесі Українки, М. Лисенка, (П. Саксаганського), М. Старицького.
Оксана Стешенко — авторка хрестоматії для дітей середнього шкільного віку «Рідні колоски» (1924 —1925, у другому виданні — «Колоски життя»), де зібрала найкращі твори українського письменства, загалом вона витримала чотири видання.
Вона авторка щирих спогадів про Лесю Українку та свого батька — Михайла Старицького, й низки статей з літературознавства.
Займалася перекладацькою діяльністю. Переклала українською мовою роман (Михайла Салтикова-Щедріна) «Пани Головльови» (1939), татові історичні романи на рідну мову, деякі поезії (Миколи Некрасова).
У 1939 році Оксану Стешенко було прийнято до (Спілки письменників України), за її літературну працю.
Неопубліковані «Спогади» Оксани Стешенко, зберігаються у відділі рукописів (Інституту Літератури НАНУ), архів М. Старицького. У рукопису початок спогадів написано рукою Оксани Стешенко, а далі продовжено рукою Людмили Старицької — Черняхівської. Під рукописом немає дати написання
Спілкувалася з українською літературною інтелігенцією, зокрема, з (Оленою Пчілкою) та Лесею Українкою.
Примітки
- Хоронжий Юрій. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. — Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2004. — С. 92. — ISBN 966-7018-58-Х.
- Хоронжий Юрій. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. — Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2004. — С. 93. — ISBN 966-7018-58-Х.
- Хоронжий Юрій. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. — Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2004. — С. 99. — ISBN 966-7018-58-Х.
- Хоронжий Юрій. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. — Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2004. — С. 94. — ISBN 966-7018-58-Х.
- Хоронжий Юрій. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. — Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2004. — С. 95. — ISBN 966-7018-58-Х.
- Хоронжий Юрій. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. — Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2004. — С. 97. — ISBN 966-7018-58-Х.
- Хоронжий Юрій. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. — Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2004. — С. 100. — ISBN 966-7018-58-Х.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р (Володимир Кубійович). — Париж — Нью-Йорк : (Молоде життя), 1955—1995. — .
- Хорунжий Юрій. Великий родовід // Дзеркало тижня. — 2001. — № 3.[недоступне посилання з червня 2019]
- Хорунжий Юрій. Оксана Стешенко: Валькірія з чорною косою
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет