Олекса́ндр (лат. Alexander, біл. Аляксандр Ягелончык, лит. Aleksandras Jogailaitis, пол. Aleksander Jagiellończyk; 5 серпня (1461) — 19 серпня (1506)) — (Великий князь Литовський і Руський) (1492—(1506)), король Польщі, пан і дідич Русі ((1501)—(1506)). Представник литовської династії (Ягеллонів).
Олександр Ягеллончик | ||
![]() | ||
![]() | ||
| ||
---|---|---|
17 червня (1501) — 19 серпня (1506) | ||
Коронація: | 12 грудня (1501) | |
Попередник: | (Ян І) | |
Наступник: | Сигізмунд I | |
| ||
7 червня 1492 — 19 серпня (1506) | ||
Попередник: | (Казимир IV) | |
Наступник: | Сигізмунд I | |
Народження: | 5 серпня (1461)[1] Краків, (Королівство Польське) | |
Смерть: | 19 серпня (1506)[1][2](45 років) Вільнюс, Велике князівство Литовське[1] | |
Поховання: | (Собор святих Станіслава і Владислава (Вільнюс)) | |
Країна: | Велике князівство Литовське | |
Рід: | (Ягеллони) | |
Батько: | (Казимир IV Ягеллончик) | |
Мати: | (Єлизавета Габсбург) | |
Шлюб: | (Олена Московська) | |
Автограф: | ![]() | |
Нагороди: | (Золота троянда) | |
|
Народився у Кракові, Польща. Син польського короля (Казимира IV) та австрійської принцеси (Єлизавети). Молодший брат польського короля (Яна I). Зайняв великокняжий престол після смерті батька (1492), а королівський — по смерті бездітного брата ((1501)). Вів (постійні війни) з (Московією) за Русь ((1487–1494), (1500–1503)), в ході яких втратив (верховські князівства), (Сіверщину) і Гомельщину. Безуспішно намагався залагодити конфлікт з московитами, одружившись з князівною (Оленою), донькою московського князя (Івана III) ((1495)). Втратив частину великокнязівських прерогатив за рахунок посилення ролі (панів-ради). Помер у Вільні, Литва. Похований у (Соборі святих Станіслава і Владислава).
Біографія
Молоді роки
Народився 5 серпня (1461) року в королівському замку (Вавель) у місті Краків (нині Польща).
Був фізично міцним, втім інтелектом слабшим від братів. Його основним вчителем був (Ян Длугош).
Ще 1484 року Казимир визнав Олександра своїм спадкоємцем у Великому князівстві Литовському. 1491 року переселився до Вільна.
Прихід до влади
Після смерті Казимира у 1492 році Олександр був вибраний новим великим князем литовським на сеймі у Вільні, в той час як поляки вибрали своїм королем його старшого брата, Яна І Ольбрахта.
Одразу після свого обрання Олександр видав земський Привілей 1492 року, відповідно до якого значно посилювалась влада литовських бояр. Згідно Привілею влада великого князя була обмежена (панами-радою), без згоди яких він не міг приймати важливих державних рішень. А постанови ради великий князь не мав права скасовувати.
Внутрішня політика
У 1501 році, після смерті Яна І Ольбрахта, польський сейм обрав Олександра королем. З цього часу і до падіння Речі Посполитої у 1795 році польською короною і великим князівством правив єдиний монарх, а у відносинах обох держав вперше почав використовувався сам термін Річ Посполита. Прихід на польський трон нового монарх був закріплений того ж 1501 року черговою (Мельницькою унією). Також Олександр видав польській шляхті Мельницький привілей який був подібним до литовського привілею 1492 року.
У (1505) році запровадив звіт законів, Радомську конституцію (Nihil Novi), яка обмежувала королівську владу на користь (магнатів) — признавала за сеймом право видавати закони, а король не мав права затверджувати закони без згоди сенаторів та шляхетських депутатів. Значний вплив на політику Олександра Ягеллончика мали українські магнати на чолі з (Михайлом Глинським).
Король Олександр Ягеллончик був високоосвіченою людиною, пошановувачем наук і мистецтв. Він оточив себе освіченими і талановитими помічниками: (Ян Ласький) (майбутній знаменитий канцлер і гуманіст), Войцех із Брудзева (учитель (Миколая Коперника)), Еразм Теледо (заступник Миколи Гусовського), Якуб з Вільно, вихідці з Берестейщини Іван Сапіга, (Федор Янушкевич), Лев (Боговитинович), Іван Микитинич і ін. Проблема з православ'ям королеви Олени підштовхувала Олександра Ягеллончика до введення унії у Великому князівстві Литовському. Головною особою в переговорах з Римом став (Іван Сапіга), але інтриги Олени Іванівни провалили і цю справу.
Зовнішня політика
У зовнішній політиці Литовсько-руської держави за правління Олександра головною загрозою стала набираюча сили (Московія), яка лише нещодавно звільнилась від (золотоординського ярма) (див. (Стояння на Угрі)) та пред'являла претензії на руські землі ВКЛ. У 1494 році Олександр завершив (литовсько-московську війну), внаслідок якої литовці втратили (Вязьму) та частину (Верховських князівств). У 1495 році мирний договір був зміцнений шлюбом Олександра з (Оленою), донькою великого князя московського (Івана ІІІ Васильовича). За допомогою дочки Іван ІІІ планував впливати на внутрішні справи у ВКЛ, а Олександр сподівався тим шлюбом забезпечити довгий мир з Московією, проте цим планам не судилось збутися.
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly91cGxvYWQud2lraW1lZGlhLm9yZy93aWtpcGVkaWEvY29tbW9ucy90aHVtYi8zLzNlL0pvaGFubl9IYWxsZXIlMkNfQ29tbXVuZV9JbmNsaXRpX1BvbG9uaWFlX3JlZ25pX3ByaXZpbGVnaXVtX2NvbnN0aXR1dGlvbnVtX2V0X2luZHVsdHV1bV9wdWJsaWNpdHVzX2RlY3JldG9ydW1fYXBwcm9iYXRvcnVtcXVlXyUyODE1MDYlMkNfY3JvcHBlZCUyOS5qcGcvMjUwcHgtSm9oYW5uX0hhbGxlciUyQ19Db21tdW5lX0luY2xpdGlfUG9sb25pYWVfcmVnbmlfcHJpdmlsZWdpdW1fY29uc3RpdHV0aW9udW1fZXRfaW5kdWx0dXVtX3B1YmxpY2l0dXNfZGVjcmV0b3J1bV9hcHByb2JhdG9ydW1xdWVfJTI4MTUwNiUyQ19jcm9wcGVkJTI5LmpwZw==.jpg)
Російський історик Я. Лур'є писав про Олену Іванівну: «„Служебница и девка“ Івана III, як іменувала себе Олена Іванівна в листах до батька, виявилася чудовим дипломатом і політиком: перед чоловіком і його родиною вона робила вигляд, що слізно благає батька залишити „безвинний гнів“ і не воювати з Олександром, а через своїх особистих слуг повідомляла в Москву про гоніння на віру, завдаваних від дядька-архієпископа і свекрухи, і радила поставити перед ними твердіші умови.» Після смерті чоловіка Олена Іванівна продала усе своє майно і землі і намагалася таємно, як іноземний резидент після успішно виконаного завдання, виїхати в Москву.
(1499) року Олександр Казимирович зміцнив союз Литви з Польським королівством (так звана (Краківсько-Віленська унія)).
В (1500)—1503 роках Велике князівство Литовське було втягнуто в нову війну з Московським князівством за сіверські та смоленські землі. В ході бойових дій війська Александра Ягеллончика зазнали поразки від московської армії в битвах (на р. Ведроші) та під Мстиславцем. За мирним договором, укладеним (1505) року у Москві, Велике князівство Литовське втратило майже 1/3 частину своїх територій, головним чином Верхівські землі та (Сіверщину) з містами Черніговом, Стародубом, Новгород-Сіверським, Брянськом, Гомелем та іншими.
Примирення з Москвою дозволило Великому князівству направити свої сили на боротьбу з татарами які особливо почали дошкуляти українським землям на переломі XV та XVI століть. У 1506 році литовсько-руським військам вдалось завдати серйозної поразки татарським ордам у (битві під Клецьком).
Перед смертю Олександр був уражений (паралічем). Помер 19 серпня (1506) року та був похований у Вільнюсі.
Титул
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly91cGxvYWQud2lraW1lZGlhLm9yZy93aWtpcGVkaWEvY29tbW9ucy90aHVtYi80LzQ0L0dyZWF0X1NlYWxfb2ZfdGhlX1JlYWxtX29mX0FsZXhhbmRlcl9vZl9Qb2xhbmRfJTI4dmVjdG9yaXplZCUyOS5wbmcvMjUwcHgtR3JlYXRfU2VhbF9vZl90aGVfUmVhbG1fb2ZfQWxleGFuZGVyX29mX1BvbGFuZF8lMjh2ZWN0b3JpemVkJTI5LnBuZw==.png)
- повний
- лат. Dei gratia rex Poloniae, nec non terrarum Cracoviae, Sandomiriae, Siradiae, Lancitiae, Cuyaviae, magnus dux Lithwaniae, Russiae, Prussiaeque, ac Culmensis, Elbingensis et Pomeraniaeque dominus et heres
- Милістю Божою король Польщі, а також господар і спадкоємець земель (Кракова), (Сандомира), (Серадзя), (Ленчиці), (Куявії); (великий князь Литви), (Русі), (Пруссії), разом із (Хелмном), Ельблонгом, (Помор'ям).
- короткий
- лат. Dei gracia Rex Polonie, Magnus Dux Lithuanie, Russie, Prussieque, etc Dominus et heres
- Милістю Божою король Польщі, великий князь Литви, Русі та Пруссії, господар і спадкоємець.
Сім'я
- Дружина з 18 лютого (1495) року — Олена Іванівна, донька великого князя московського (Івана III Васильовича) і візантійської принцеси (Софія Палеолог). Дітей у шлюбі не було.
Родовід
Примітки
- (Deutsche Nationalbibliothek) Record #119559714 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Енциклопедія Брокгауз
- Русіна О. В. Олександр // Енциклопедія історії України… 2010. Т. 7. С. 563.
- Мицик Ю. А. Іван III Васильович // Енциклопедія історії України, 2005. Т. 3. С. 393. — .
- Papeé А. Aleksander Jagiellończyk (1461—1506)… — стор. 58
- Papeé F. Aleksander Jagiellończyk (1461—1506)… — S. 60.
- Kętrzyński, Wojciech; Smolka, Stanisław. Codex diplomaticus monasterii Tynecensi = Kodeks dyplomatyczny klasztoru Tynieckiego. Lwów: Ossolinskich, 1875. część 2; p.557; Doc. № CCXCVI. липень 1505 р.
- . Архів оригіналу за 11 вересня 2019. Процитовано 18 квітня 2019.
- Rzyszczewski, Leon; Muczkowski, Antoni; Helcel, Antoni Zygmunt; Bartoszewicz, Julian; Boniecki, Michal Józef; Bobowski, Mikolaj. Codex diplomaticus Poloniae = Kodex Dyplomatyczny Polski. Warszawa: S. Strabski, 1847—1887. T. II; pars 2; p. 971; Doc. № DCXXXVI. березень 1504.
- Raczynski, Edward. Codex diplomaticus Majoris Poloniae. Poznan, 1840. p. 197.
Джерела
- (Русіна О. В.) Олександр // (Енциклопедія історії України) : у 10 т. / редкол.: (В. А. Смолій) (голова) та ін. ; (Інститут історії України НАН України). — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 563. — .
- Papeé F. Aleksander Jagiellończyk (1461—1506) // (Polski Słownik Biograficzny). — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Т. 1, zeszyt 1. Reprint. Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — стор. 58—61 (пол.)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Олександр Ягеллончик
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет