Пост-рок (англ. post-rock) — музичний напрямок, що характеризується використанням музичних інструментів, типових для рок-музики, однак, разом з тим, відрізняється ритмом, гармонією, мелодикою та іншими складовими, що властиві іншим музичним напрямкам.
Пост-рок | |
---|---|
Стилістичні походження | |
Походження | |
Типові інструменти | |
Піджанри | |
Пост-метал | |
Інші теми | |
Мат-рок • Пост-хардкор • Інді-рок |
Термін був введений британським критиком Саймоном Рейнольдсом[en] в огляді альбому Hex гурту Bark Psychosis, що був опублікований у журналі The Wire у травні 1994. Сам критик так охарактеризував цей напрямок: «використання рок-інструментів для неро́кових цілей, використання гітар, для тембру і фактури більше ніж для рифів і поверкордів».
Як і більшість подібних термінів, пост-рок описує творчість надзвичайно різних за характером звучання колективів, як наприклад Don Caballero та Mogwai, що мають дуже мало спільного окрім того, що обидві є інструментальними. У висліді цей термін викликав чимало критики.
Історичний нарис Редагувати
Пост-рок бере свій початок від творчості гуртів кінця 1960-х, таких як The Velvet Underground, що експериментували в авангардному напрямку, Public Image Ltd у їх альбомі Metal Box (1979) та інших. Серед гуртів початку 1990-х років, впливовими для пост-року вважаються Talk Talk, Slint і Bark Psychosis.
У кінці 1990-х центром пост-року стають Чикаго та Монреаль. В Канаді до пост-року відносять гурт Godspeed You! Black Emperor, а в Шотландії — Mogwai.
На початку 2000-х термін виходить із ужитку, через свою суперечливість та багатоманіття явищ, що він включає. Зокрема цей термін відкидають і гурти, яким він приписувався, такі як Mogwai чи Tortoise.
Музичні риси Редагувати
Пост-рокове звучання може включати в себе риси ембіенту, джазу, електронної чи експериментальної музики. Традиційна фактура квінтакордів заміщається будь-якою іншою. Фактично, звернення до реґі, хіп-хопу чи рейву, робить пост-рок м'якшим і позбавленим гостроти протестних настроїв.
Переважно, пост-рокові композиції — це досить тривалі інструментальні композиції, що нерідко використовують багаторазово повторювані мотиви, тембральне розгортання, а також широкий динамічний діапазон, що дозволяє провести паралелі з творчістю Стіва Райха та Філіпа Гласса, які вважаються піонерами мінімалізму.
Вокал, якщо присутній, має досить незвичну функцію — він має інструментальне звучання і використовується радше як тембральна барва, ніж для експонування поетичного тексту. Він досить м'який, одноманітний і може використовувати складні інтервальні ходи. Наприклад гурт Sigur Rós, що створив штучну хопладську мову (Hopelandic), описує свою манеру, як «форму нерозбірливого вокалу, що вписується у музичну тканину як ще один інструмент».
Також, замість типових для року куплетних форм, пост-рок гурти частіше використовують відкриті звукові простори (англ. soundscape). Як зазначає Саймон Рейнольд, «Еволюція гуртів через рок до пост-року часто призводить до зрушення від розповідних текстів через потік свідомості до тембру, розуміння голосу як інструменту».
Деякі гурти, як Rachel і Clogs, комбінують пост-рок з академічною музикою, тоді як інші, такі як Godspeed You! Black Emperor за прозорістю фактури і повторюваністю музичної тканини наближаються до мінімалізму. В той же час творчість гуртів Isis та Pelican характеризується змішуванням пост-року з важким металом. Їх звучання іноді характеризують терміном пост-метал.
Пост-рок в Україні Редагувати
Першим гуртом в Україні, що його музику можна охарактеризувати як пост-рок, був дніпропетровський дует Peel Off The Bass. Єдиний — самоназваний — альбом Peel Off The Bass вийшов 2002 року на київському лейблі Quasi Pop і містив дев'ять інструментальних п'єс, а також один відео-кліп у мінімалістичній стилістиці.
Далі пост-рок-гурти з'явилися у Донецьку: 2007 року розпочав свою діяльність інструментальний проект Ігора Сидоренка Krobak, який у 2008 році випустив перший альбом The Diary of the Missed One під лейблом Cardiowave. У 2007 році також зароджуються пост-рок гурти у Києві (Embilight та Coala Pascal ) та Львові (Dracula drops D ). Пізніше пост-рок сцена України поповнюється такими колективами як Postsense (Київ, Біла Церква, 2008 рік), Nice Wings, Icarus! (Київ, 2008 рік), The Best Pessimist (Одеса, 2009 рік) вечность.слушать.ветер (Київ, 2009 рік) та Way Station (Київ, 2010 рік).
Знакові платівки Редагувати
- Talk Talk, Spirit of Eden (1988)
- Slint, Spiderland (1991)
- Bark Psychosis, Hex (1994)
- Tortoise, Millions Now Living Will Never Die (1996)
- Stereolab, Emperor Tomato Ketchup (1996)
- Peel Off The Bass, Peel Off The Bass (2002)
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ . Архів оригіналу за 2 грудня 2001. Процитовано 2 грудня 2001.
- . Архів оригіналу за 21 лютого 2009. Процитовано 17 січня 2008.
- Про це зазначається у в огляді журналу NME [ 10 червня 2008 у Wayback Machine.]
- . Архів оригіналу за 24 липня 2007. Процитовано 24 липня 2007.
- [[https://web.archive.org/web/20060516121320/http://deepfrybonanza.com/artnoise/?page_id=62 Архівовано 16 травня 2006 у Wayback Machine.] Constellation Interview
- ↑ AllMusic summary of post-rock[недоступне посилання з липня 2019]
- . Архів оригіналу за 27 листопада 2011. Процитовано 24 березня 2022.
- Reynolds, Simon. in Cox, Cristoph and Daniel Warner: Audio Culture: Readings in Modern Music. Continuum International, 359. ISBN 0-8264-1615-2.
- Henderson, Keith (June 2001) What Exactly Comes After Post-rock? [ 15 грудня 2007 у Wayback Machine.]
- Від слова англ. hope — надія
- «a form of gibberish vocals that fits to the music and acts as another instrument», цитовано з англійської вікіпедії з посиланням на Sigur Ros frequently asked questions [ 19 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Simon Reynolds. Audio Culture: Readings in Modern Music 2004 р., ISBN 978-0-8264-1615-5
- The alchemy of art-world heavy metal. оригіналу за 27 вересня 2005. Процитовано 27 вересня 2005.
- Peel Off The Bass (інтерв'ю) // «Аутсайдер» (Київ). — №3 (2004). — Стор. 33-34.
- Р. Піщалов. Рецензія на компакт-диск: Peel Off The Bass (Quasi Pop, 2002) // «Аутсайдер» (Київ). — №3 (2004). — Стор. 17.
- . Архів оригіналу за 12 грудня 2012. Процитовано 4 вересня 2011.
- . Архів оригіналу за 15 лютого 2011. Процитовано 4 вересня 2011.
- . Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 4 вересня 2011.
- . Архів оригіналу за 14 жовтня 2012. Процитовано 4 вересня 2011.
- . Архів оригіналу за 5 липня 2011. Процитовано 4 вересня 2011.
- . Архів оригіналу за 26 серпня 2011. Процитовано 4 вересня 2011.
- . Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 4 вересня 2011.
- Way Station на Last Fm. www.last.fm. Процитовано 25 травня 2016.
Література Редагувати
- Андрей Горохов. Музпросвет. — Москва: Флюид, 2010. — С. 343-347 (Построк).(рос.)
- Джим ДеРоґатіс. Tortoise. Кінець року // «Аутсайдер» (Київ). — №3 (2004). — Стор. 30-32.
- Андрій Орел. Talk Talk: кілька поглядів на альтернативу розгубленості // «Аутсайдер» (Київ). — №5 (2005). — Стор. 36-61.
- Peel Off The Bass (інтерв'ю) // «Аутсайдер» (Київ). — №3 (2004). — Стор. 33-34.
- Simon Reynolds, "The Ambient Rock Pool", in The Wire, March 1994 (Issue 123), pp. 26-33.(англ.)
Посилання Редагувати
- Андрей Горохов. Tortoise (2001) [ 31 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Андрей Горохов. Was ist post-rock? (2001) [ 4 травня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- Андрій Орел. Talk Talk. Кілька поглядів на альтернативу розгубленості (2005) [ 5 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- The Silent Ballet: A Post-Rock Webzine [ 15 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Post-Rock Mp3 Blog [ 9 грудня 2007 у Wayback Machine.]
- Star FK Radium [ 26 серпня 2010 у Wayback Machine.]