Рогі́з широколи́стий (Typha latifolia) — вид рослин роду рогіз (Typha) родини рогозових (Typhaceae).
| Рогіз широколистий | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Рогозові (Typhaceae) |
| Рід: | Рогіз (Typha) |
| Вид: | Рогіз широколистий (T. latifolia) |
| Біноміальна назва | |
| Typha latifolia L., 1753 |
Місцеві назви — рогіз, рогоза, киях, султанчик, комиш (останнє неправильно).
Ботанічна характеристика ред.
Рогіз широколистий — багаторічна трав'яниста рослина.
100—250 см заввишки, з потовщеним кореневищем, вкритим лускоподібними листками, що швидко обпадають.
Стебло (комишина, очеретина) — товсте, циліндричне, без вузлів.
Листки (пі́рце) — піхвові, широко лінійні, до 20 мм завширшки, сіро-зеленого кольору, зібрані при основі стебла.
Квітки (зах.-поліс. говір кача́лка, сх.-поліський діал. качалки́, ко́тики) — дуже дрібні, одностатеві, зібрані в циліндричні колоски. Верхня частина колоса з тичинковими квітками, нижня — з маточковими. Маточкова частина суцвіття циліндрична (30 см завдовжки, 20-40 мм завширшки), трохи довша за тичинкову, чорна-бура або майже чорна, оксамитова від безлічі злиплих приймочок, безпосередньо прилягає до тичинкової. Оцвітина з численних, довгих, тонких щетинок. У тичинкових квітках, звичайно, три тичинки з більш-менш вільними нитками, у маточкових одна маточка з верхньою зав'яззю на ніжці і довгим стовпчиком з лопатчасто-ланцетною приймочкою.
Чорний початок рогозу — це суцвіття жіночих маточкових квіток. Нагорі суцвіття на початку цвітіння буває білувате суцвіття чоловічих квіток з трьома тичинками в кожному. Воно швидко відцвітає і засихає.
Рогіз запилюється вітром. Насіння покриті волосками і, потрапляючи в воду, тримаються на поверхні два-три дні, а потім тонуть. Пух із суцвіть рогозу раніше додавали до пуху кролів при виготовленні фетрових капелюхів. Довгі стебла рогозу гнучкі і міцні. Листя, що досягають 3 метрів довжини, мають до двадцяти повітряних судин з перегородками, видимими неозброєним оком.
Плід — маленький горішок з щетинками при основі.
Поширення ред.
Трапляється рогіз широколистий по всій Україні — по берегах водойм, у ровах, на лісових болотах, у вільшняках, заплавах.
Рогіз широколистий — тіньовитривала рослина.
Використання ред.
Рогіз широколистий, як і решта рогозів — цінна плетивна, волокниста, целюлозно-паперова, будівельна, харчова, кормова, лікарська і декоративна рослина.
Кореневища й молоді пагони рогозу широколистого споживають маринованими, а кореневища, крім того, і печеними.
У народній медицині надземну частину рогозу широколистого використовують проти кривавого проносу і від наривів у ротовій порожнині, а волоски прикладають до наривів, що виникли внаслідок обмороження.
Зелена маса рогозу широколистого для силосування непридатна, бо містить повітроносну тканину. Сухі ж кореневища, які містить 25-58 % крохмалю і до 10 % цукру придатні для відгодівлі свиней і виробництва спирту. Однак відомі випадки отруєння коней при поїданні рогозу широколистого у суміші з іншими кормами.
Збирання, переробка та зберігання ред.
Найкраще заготовляти рогіз для плетіння з 15 серпня по 1 жовтня, бо в цей час листки рогозу мають найбільшу міцність і гнучкість, але в багатьох місцевостях рогіз заготовляють при настанні морозів (по льоду) .
Як підв'язувальний матеріал рогіз скошують у липні, пров'ялюють на сонці 2-3 доби, після чого нижню частину рослини (60 см завдовжки) відрізують і просушують протягом шести-семи днів. Висушений матеріал зберігається, а перед використанням його намочують і розділяють на стрічки.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Typha latifolia
- Пірце / Словник української мови Б. Грінченка
- Аркушин Г. Словник західнополіських говірок: У 2-ох томах. — Луцьк: Вежа, 2000. — Т. 1. — С. 214.
- . Архів оригіналу за 28 квітня 2022. Процитовано 4 жовтня 2015.
- ↑ (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.
Джерела і посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Typha latifolia |
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 9., К., 1983, стор. 417
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.