www.wikidata.uk-ua.nina.az

9 Метіда 9 Меті да 4 або 9 Метида 5 9 Metis один із найбільших астероїдів головного поясу відкритий в 1848 році Складаєт

9 Метіда

9 Меті́да або 9 Метида (9 Metis) — один із найбільших астероїдів головного поясу, відкритий в 1848 році. Складається з силікатів і металевого нікель-залізного сплаву і може бути залишком ядра великого астероїда, який був знищений в результаті давнього зіткнення. Метида містить трохи менше половини відсотка загальної маси поясу астероїдів.

9 Метіда 
Зображення Флори, отримане VLT
Відкриття
Відкривач Ендрю Ґрем
Місце відкриття Обсерваторія Маркрі
Дата відкриття 25 квітня 1848
Позначення
Позначення 9 Metis
Названа на честь Метіда
Тимчасові позначення 1974 QU2
Категорія малої планети Астероїд головного поясу
Орбітальні характеристики
Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD)
Велика піввісь 2,386143840095 а. о.
Перигелій 2,094011184198 а. о.
Афелій 2,678276495992 а. о.
Ексцентриситет 0,122428770214
Орбітальний період 1346,304684320 д
Середня орбітальна швидкість 0,267398609090 °/д
Середня аномалія 156,2346946838°
Нахил орбіти 5,574912352229°
Довгота висхідного вузла 68,94557096330°
Аргумент перицентру 5,849920187881°
Фізичні характеристики
Розміри 190 км
Маса 1,13× 1019 кг
Середня густина 4,12±1,33 г/см³
Прискорення вільного падіння на поверхні ~0,070 м/с²
Друга космічна швидкість ~0,11 км/с
Період обертання 5,079 год
Альбедо 0,118
Температура ~173 K
макс: 282 K (+9° °C)
Спектральний тип S (Толен)
Видима зоряна величина 8,1 до 11,83
Стандартна зоряна величина 6,28
Кутовий розмір 0,23" до 0,071"
 9 Метіда у Вікісховищі
Не плутати з Метіда (супутник).

Відкриття та найменування Редагувати

Метіда була відкрита Ендрю Ґремом 25 квітня 1848 року в обсерваторії Маркрі в Ірландії. Це було його єдине відкриття астероїда. Це також був єдиний астероїд, відкритий в результаті спостережень з Ірландії до 7 жовтня 2008 року, коли через 160 років Дейв Макдональд з обсерваторії J65 виявив астероїд (281507) 2008 TM9. Його назва походить від міфологічної Метіди, титанки та океаніди, дочки Тетії та Океана. Назва «Фетіда» також була розглянута та відхилена (пізніше вона перейде до астероїда 17 Фетіда).

Порівняння розмірів перших 10 астероїдів і Місяця. Метіда — номер 9

Характеристика Редагувати

Напрямок обертання Метіди наразі невідомий через неоднозначність даних. Аналіз кривої блиску вказує на те, що полюс Метіди спрямований на екліптичні координати (β, λ) = (23°, 181°) або (9°, 359°) з невизначеністю 10°. Це дає осьовий нахил 72° або 76° відповідно.

Зображення Метіди отримані за допомогою космічного телескопа «Габбл» і аналізу кривих блиску узгоджуються з тим, що Метида має неправильну витягнуту форму з одним загостреним і одним широким кінцем. Радіолокаційні спостереження теж свідчать про наявність значної плоскої області.

Склад поверхні Метіди оцінюється як 30–40 % металовмісного олівіну та 60–70 % залізо-нікелівого сплаву.

Дані кривої блиску Метиди натякіли на існування супутника, однак подальші спостереження не підтвердили це припущення. Пізніші пошуки за допомогою космічного телескопа «Габбл» у 1993 році супутників не знайшли.

Форма Метіди, отримана з її кривої блиску

Зв'язок з іншими астероїдами Редагувати

Колись Метіду вважали членом сім'ї астероїдів, яку називали сім'єю Метіди, але подальші пошуки не підтвердили існування такої сім'ї.

Однак спектроскопічний аналіз виявив сильну спектральну подібність між Метідою та 113 Амальтеєю, і існує припущення, що ці астероїди можуть бути залишками дуже старої динамічної родини (віком принаймні 1 млрд років), менші члени якої були зруйновані в зіткненнях або викинуті збуреннями. Передбачуване батьківське тіло, за оцінками, мало діаметр від 300 до 600 км (розмір Вести) і було диференційованим[en]. Метида могла б бути відносно неушкодженим залишком ядра (хоча й меншим, ніж 16 Психея), а Амальтея — фрагментом мантії, причому 90 % первісного тіла було втрачено. За збігом обставин і Метіда, і Амальтея мають тезок серед внутрішніх супутників Юпітера.

Покриття Редагувати

У 1984 році покриття зорі Метідою дало сім хорд, які Крістенсен використав для отримання еліпсоїдального профілю тіні астероїда розміром 210 × 170 км. 6 серпня 1989 року Метіда покрила зорю величиною 8,7, і вдалось отримати п'ять хорд і розрахувати діаметр 173,5 км. Спостереження покриття 11 лютого 2006 року дало лише дві хорди, що вказували на мінімальний діаметр 156 км. Усі три покриття відповідають еліпсоїду 222×182×130 км, запропонованому Бером.

7 березня 2014 року Метіда закрила зорю HIP 78193 (величиною 7,9) над частинами Європи та Близького Сходу.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. База даних малих космічних тіл JPL: 9 Метіда (англ.). Процитовано 2014.05.12.  Останнє спостереження 2014.04.06.
  2. L. F. Lim et al., Thermal infrared (8–13 µm) spectra of 29 asteroids: the Cornell Mid-Infrared Asteroid Spectroscopy (MIDAS) Survey, Icarus Vol. 173, p. 385 (2005).
  3. Donald H. Menzel and Jay M. Pasachoff (1983). A Field Guide до the Stars and Planets (вид. 2nd). Boston, MA: Houghton Mifflin. с. 391. ISBN 0395348358. 
  4. ВУЕ
  5. Астрономічний календар ГАО НАН України
  6. Kelley, Michael S; Michael J. Gaffey (2000). 9 Metis and 113 Amalthea: A Genetic Asteroid Pair. Icarus 144 (1): 27–38. Bibcode:2000Icar..144...27K. doi:10.1006/icar.1999.6266. 
  7. Jim Baer (2010). . Personal Website. Архів оригіналу за 2 July 2013. Процитовано 13 лютого 2011. 
  8. Graham, A.; New Planet, Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, Vol. 8, No. 6 (dated 14 April 1848!), p. 146 (signed 29 April 1848; the discovery was first announced on 27 April)
  9. . International Year of Astronomy in Ireland. 10 жовтня 2008. Архів оригіналу за 21 липня 2011. Процитовано 2 березня 2009. 
  10. Graham, A.; Metis, Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, Vol. 8, No. 7 (dated 12 May 1848), pp. 147—150
  11. J. Torppa et al., Shapes and rotational properties of thirty asteroids from photometric data, Icarus Vol. 164, p. 346 (2003).
  12. A. D. Storrs et al., A closer look at main-belt asteroids 1: WF/PC images, Icarus Vol. 173, p. 409 (2005).
  13. ↑ J. Torppa et al., Shapes and rotational properties of thirty asteroids from photometric data, Icarus Vol. 164, p. 346 (2003).
  14. D. L. Mitchell et al., Radar Observations of Asteroids 7 Iris, 9 Metis, 12 Victoria, 216 Kleopatra, and 654 Zelinda, Icarus Vol. 118, p. 105 (1995).
  15. Kelley, Michael S; Michael J. Gaffey (2000). 9 Metis and 113 Amalthea: A Genetic Asteroid Pair. Icarus 144 (1): 27–38. Bibcode:2000Icar..144...27K. doi:10.1006/icar.1999.6266. 
  16. research at IMCCE [ 12 червня 2002 у Wayback Machine.] (in French)
  17. «other» reports of asteroid companions
  18. Hubble Space Telescope observations [ 30 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
  19. J. G. Williams, Asteroid Families — An Initial Search, Icarus Vol. 96, p. 251 (1992).
  20. ↑ Kelley, Michael S; Michael J. Gaffey (2000). 9 Metis and 113 Amalthea: A Genetic Asteroid Pair. Icarus 144 (1): 27–38. Bibcode:2000Icar..144...27K. doi:10.1006/icar.1999.6266. 
  21. ↑ Kissling, W.M; Blow, G. L.; Allen, W. H.; Priestley, J.; Riley, P.; Daalder, P.; George, M. (1991). The Diameter of 9 Metis from the Occultation of SAO:190531. Proceedings of the Astronomical Society of Australia 9 (1): 150–152. Bibcode:1991PASA....9..150K. doi:10.1017/S1323358000025352. 
  22. . Royal Astronomical Society of New Zealand. Архів оригіналу за 27 серпня 2008. Процитовано 6 грудня 2008. 
  23. Jim Baer (2010). . Personal Website. Архів оригіналу за 2 July 2013. Процитовано 13 лютого 2011. 
  24. Asteroid Occulations [ 6 березня 2014 у Wayback Machine.]
  25. Map [ 6 березня 2014 у Wayback Machine.]

Посилання Редагувати


Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
9 Meti da 4 abo 9 Metida 5 9 Metis odin iz najbilshih asteroyidiv golovnogo poyasu vidkritij v 1848 roci Skladayetsya z silikativ i metalevogo nikel zaliznogo splavu i mozhe buti zalishkom yadra velikogo asteroyida yakij buv znishenij v rezultati davnogo zitknennya 6 Metida mistit trohi menshe polovini vidsotka zagalnoyi masi poyasu asteroyidiv 7 9 Metida Zobrazhennya Flori otrimane VLTVidkrittyaVidkrivach Endryu GremMisce vidkrittya Observatoriya MarkriData vidkrittya 25 kvitnya 1848PoznachennyaPoznachennya 9 MetisNazvana na chest MetidaTimchasovi poznachennya 1974 QU2Kategoriya maloyi planeti Asteroyid golovnogo poyasuOrbitalni harakteristiki 1 Epoha 23 travnya 2014 2 456 800 5 JD Velika pivvis 2 386143840095 a o Perigelij 2 094011184198 a o Afelij 2 678276495992 a o Ekscentrisitet 0 122428770214Orbitalnij period 1346 304684320 dSerednya orbitalna shvidkist 0 267398609090 dSerednya anomaliya 156 2346946838 Nahil orbiti 5 574912352229 Dovgota vishidnogo vuzla 68 94557096330 Argument pericentru 5 849920187881 Fizichni harakteristikiRozmiri 190 kmMasa 1 13 1019 kgSerednya gustina 4 12 1 33 g sm Priskorennya vilnogo padinnya na poverhni 0 070 m s Druga kosmichna shvidkist 0 11 km sPeriod obertannya 5 079 godAlbedo 0 118Temperatura 173 Kmaks 282 K 9 C 2 Spektralnij tip S Tolen Vidima zoryana velichina 8 1 3 do 11 83Standartna zoryana velichina 6 28Kutovij rozmir 0 23 do 0 071 9 Metida u VikishovishiNe plutati z Metida suputnik Zmist 1 Vidkrittya ta najmenuvannya 2 Harakteristika 3 Zv yazok z inshimi asteroyidami 4 Pokrittya 5 Div takozh 6 Primitki 7 PosilannyaVidkrittya ta najmenuvannya RedaguvatiMetida bula vidkrita Endryu Gremom 25 kvitnya 1848 roku v observatoriyi Markri v Irlandiyi Ce bulo jogo yedine vidkrittya asteroyida 8 Ce takozh buv yedinij asteroyid vidkritij v rezultati sposterezhen z Irlandiyi do 7 zhovtnya 2008 roku koli cherez 160 rokiv Dejv Makdonald z observatoriyi J65 viyaviv asteroyid 281507 2008 TM9 9 Jogo nazva pohodit vid mifologichnoyi Metidi titanki ta okeanidi dochki Tetiyi ta Okeana 10 Nazva Fetida takozh bula rozglyanuta ta vidhilena piznishe vona perejde do asteroyida 17 Fetida nbsp Porivnyannya rozmiriv pershih 10 asteroyidiv i Misyacya Metida nomer 9Harakteristika RedaguvatiNapryamok obertannya Metidi narazi nevidomij cherez neodnoznachnist danih Analiz krivoyi blisku vkazuye na te sho polyus Metidi spryamovanij na ekliptichni koordinati b l 23 181 abo 9 359 z neviznachenistyu 10 11 Ce daye osovij nahil 72 abo 76 vidpovidno Zobrazhennya Metidi otrimani za dopomogoyu kosmichnogo teleskopa Gabbl 12 i analizu krivih blisku 13 uzgodzhuyutsya z tim sho Metida maye nepravilnu vityagnutu formu z odnim zagostrenim i odnim shirokim kincem 13 Radiolokacijni sposterezhennya tezh svidchat pro nayavnist znachnoyi ploskoyi oblasti 14 Sklad poverhni Metidi ocinyuyetsya yak 30 40 metalovmisnogo olivinu ta 60 70 zalizo nikelivogo splavu 15 Dani krivoyi blisku Metidi natyakili na isnuvannya suputnika odnak podalshi sposterezhennya ne pidtverdili ce pripushennya 16 17 Piznishi poshuki za dopomogoyu kosmichnogo teleskopa Gabbl u 1993 roci suputnikiv ne znajshli 18 nbsp Forma Metidi otrimana z yiyi krivoyi bliskuZv yazok z inshimi asteroyidami RedaguvatiKolis Metidu vvazhali chlenom sim yi asteroyidiv yaku nazivali sim yeyu Metidi 19 ale podalshi poshuki ne pidtverdili isnuvannya takoyi sim yi Odnak spektroskopichnij analiz viyaviv silnu spektralnu podibnist mizh Metidoyu ta 113 Amalteyeyu i isnuye pripushennya sho ci asteroyidi mozhut buti zalishkami duzhe staroyi dinamichnoyi rodini vikom prinajmni 1 mlrd rokiv menshi chleni yakoyi buli zrujnovani v zitknennyah abo vikinuti zburennyami Peredbachuvane batkivske tilo za ocinkami malo diametr vid 300 do 600 km rozmir Vesti i bulo diferencijovanim en 20 Metida mogla b buti vidnosno neushkodzhenim zalishkom yadra hocha j menshim nizh 16 Psiheya a Amalteya fragmentom mantiyi prichomu 90 pervisnogo tila bulo vtracheno 20 Za zbigom obstavin i Metida i Amalteya mayut tezok sered vnutrishnih suputnikiv Yupitera Pokrittya RedaguvatiU 1984 roci pokrittya zori Metidoyu dalo sim hord yaki Kristensen vikoristav dlya otrimannya elipsoyidalnogo profilyu tini asteroyida rozmirom 210 170 km 21 6 serpnya 1989 roku Metida pokrila zoryu velichinoyu 8 7 i vdalos otrimati p yat hord i rozrahuvati diametr 173 5 km 21 Sposterezhennya pokrittya 11 lyutogo 2006 roku dalo lishe dvi hordi sho vkazuvali na minimalnij diametr 156 km 22 Usi tri pokrittya vidpovidayut elipsoyidu 222 182 130 km zaproponovanomu Berom 23 7 bereznya 2014 roku Metida zakrila zoryu HIP 78193 velichinoyu 7 9 nad chastinami Yevropi ta Blizkogo Shodu 24 25 Div takozh RedaguvatiSpisok asteroyidiv 1 100 Primitki Redaguvati Baza danih malih kosmichnih til JPL 9 Metida angl Procitovano 2014 05 12 Ostannye sposterezhennya 2014 04 06 L F Lim et al Thermal infrared 8 13 µm spectra of 29 asteroids the Cornell Mid Infrared Asteroid Spectroscopy MIDAS Survey Icarus Vol 173 p 385 2005 Donald H Menzel and Jay M Pasachoff 1983 A Field Guide do the Stars and Planets vid 2nd Boston MA Houghton Mifflin s 391 ISBN 0395348358 VUE Astronomichnij kalendar GAO NAN Ukrayini Kelley Michael S Michael J Gaffey 2000 9 Metis and 113 Amalthea A Genetic Asteroid Pair Icarus 144 1 27 38 Bibcode 2000Icar 144 27K doi 10 1006 icar 1999 6266 Jim Baer 2010 Recent Asteroid Mass Determinations Personal Website Arhiv originalu za 2 July 2013 Procitovano 13 lyutogo 2011 Graham A New Planet Monthly Notices of the Royal Astronomical Society Vol 8 No 6 dated 14 April 1848 p 146 signed 29 April 1848 the discovery was first announced on 27 April Amateur Astronomer Becomes Second Ever to Discover Asteroid from Ireland After 160 Years International Year of Astronomy in Ireland 10 zhovtnya 2008 Arhiv originalu za 21 lipnya 2011 Procitovano 2 bereznya 2009 Graham A Metis Monthly Notices of the Royal Astronomical Society Vol 8 No 7 dated 12 May 1848 pp 147 150 J Torppa et al Shapes and rotational properties of thirty asteroids from photometric data Icarus Vol 164 p 346 2003 A D Storrs et al A closer look at main belt asteroids 1 WF PC images Icarus Vol 173 p 409 2005 a b J Torppa et al Shapes and rotational properties of thirty asteroids from photometric data Icarus Vol 164 p 346 2003 D L Mitchell et al Radar Observations of Asteroids 7 Iris 9 Metis 12 Victoria 216 Kleopatra and 654 Zelinda Icarus Vol 118 p 105 1995 Kelley Michael S Michael J Gaffey 2000 9 Metis and 113 Amalthea A Genetic Asteroid Pair Icarus 144 1 27 38 Bibcode 2000Icar 144 27K doi 10 1006 icar 1999 6266 research at IMCCE Arhivovano 12 chervnya 2002 u Wayback Machine in French other reports of asteroid companions Hubble Space Telescope observations Arhivovano 30 zhovtnya 2008 u Wayback Machine J G Williams Asteroid Families An Initial Search Icarus Vol 96 p 251 1992 a b Kelley Michael S Michael J Gaffey 2000 9 Metis and 113 Amalthea A Genetic Asteroid Pair Icarus 144 1 27 38 Bibcode 2000Icar 144 27K doi 10 1006 icar 1999 6266 a b Kissling W M Blow G L Allen W H Priestley J Riley P Daalder P George M 1991 The Diameter of 9 Metis from the Occultation of SAO 190531 Proceedings of the Astronomical Society of Australia 9 1 150 152 Bibcode 1991PASA 9 150K doi 10 1017 S1323358000025352 Occultation of TYC 0862 00695 1 by 9 Metis 2006 February 11 Royal Astronomical Society of New Zealand Arhiv originalu za 27 serpnya 2008 Procitovano 6 grudnya 2008 Jim Baer 2010 Recent Asteroid Mass Determinations Personal Website Arhiv originalu za 2 July 2013 Procitovano 13 lyutogo 2011 Asteroid Occulations Arhivovano 6 bereznya 2014 u Wayback Machine Map Arhivovano 6 bereznya 2014 u Wayback Machine Posilannya Redaguvati nbsp Portal Astronomiya 9 Metida Ob yemne interaktivne vidobrazhennya orbitalnogo ruhu angl Otrimano z https uk wikipedia org w index php title 9 Metida amp oldid 40629636