3-тя танкова дивізія СС «Тотенкопф»

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 3-тя дивізія.

3-тя Танкова Дивізія СС «Тотенкопф» («Мертва голова») (нім. 3.SS-Panzer-Division «Totenkopf») — елітна німецька танкова дивізія у складі військ Ваффен-СС, що існувала в 1939—1945 роках.

3-тя Танкова Дивізія СС "Тотенкопф"
Емблема дивізії СС "Тотенкопф"
На службі	1939-45
Країна	Третій Рейх
Належність	Адольф Гітлер
Вид	Ваффен-СС
Тип	Танкові війська
Чисельність	Танкова дивізія
Гасло	Meine Ehre heißt Treue ("Моя честь називається вірність")
Війни/битви	Друга світова війна Французька кампанія
Медіафайли на Вікісховищі

Формування

Дивізію було сформовано з особового складу 1,2,3, 4 штандартів SS-TV, та Хаймвера-СС «Данциг», а також з персоналу, що охороняв концтабори. Першим командиром дивізії став Теодор Ейке, колишній начальник концтабору «Дахау». Пізніше, будівлі концтабору використовувались як база для тренування різних дивізій СС.

Історія

Унтерштурмфюрер дивізії СС «Мертва голова», та обер-лейтенант 228 піхотного полку Вермахту (1944 рік)

Дивізія брала участь у Французькій кампанії, а після перемоги німецьких військ, залишилась там як окупаційні сили. Під час німецько-радянської війни, дивізія воювала на північних територіях СРСР. За 1941–1942 роки «Тотенкопф» зазнала значних втрат. З березня 1943 року, «Мертва Голова» брала участь у битві за Харків, а після цього — у Курській битві. Тривалий час стримувала наступ радянських військ на Кривий Ріг, важливий центр металургійної промисловості. Після поразки німецьких військ, дивізія воювала проти радянських частин у Румунії, Молдові, на заході України, завдаючи значних втрат танковим арміям СРСР. У 1945 році, «Тотенкопф» відступила до Австрії, де залишки дивізії — 1000 вояків та 6 танків здалися у полон американцям, а пізніше були передані СРСР.

Командири дивізії

• Группенфюрер СС та Генерал-лейтенант Ваффен-СС Теодор Ейке (1 листопада 1939 — 7 липня 1941)
• Оберфюрер СС Маттіас Кляйнгайстеркамп (7 липня — 18 липня 1941)
• Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС Георг Кепплер (18 липня — 19 вересня 1941)
• Обергруппенфюрер СС та Генерал Ваффен-СС Теодор Ейке (19 вересня 1941 — 26 лютого 1943)
• Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС Макс Зімон (26 лютого — 27 квітня 1943)
• Штандартенфюрер СС Гайнц Ламмердінг (27 квітня — 1 травня 1943) (діє від імені Макса Зімона)
• Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС Германн Прісс (1 травня — 10 жовтня 1943) (діє від імені Макса Зімона)
• Группенфюрер СС та Генерал-лейтенант Ваффен-СС Германн Прісс (10 жовтня 1943 — 20 червня 1944)
• Оберфюрер СС Карл Улльріх (20 червня — 13 липня 1944)
• Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС Гельмут Беккер (13 липня 1944 — 8 травня 1945)

Склад дивізії

• 3-й Танковий Полк СС «Тотенкопф»
• 5-й Панцергренадерський Полк СС «Тотенкопф»
• 6-й Панцергренадерський Полк СС «Теодор Ейке»
• 3-й Самохідний Артилерійський Полк СС «Тотенкопф»
• 3-й Самохідний Розвідувальний Батальйон СС «Тотенкопф»
• 3-й Батальйон Штурмових гармат СС «Тотенкопф»
• 3-й Протитанковий Батальйон СС «Тотенкопф»
• 3-й Зенітний Батальйон СС «Тотенкопф»
• 3-й Саперний Батальйон СС «Тотенкопф»
• 3-й Самохідний Батальйон зв'язку СС «Тотенкопф»
• 3-й Самохідний Ремонтний Батальйон СС «Тотенкопф»
• 3-й Санітарний Батальйон СС «Тотенкопф»
• 3-й Батальйон Постачання СС «Тотенкопф»

Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста

Лицарський хрест Залізного хреста (46)

• Вальтер Бестманн — штурмбаннфюрер СС, командир розвідувального батальйону СС (28 вересня 1941).
• Фріц Крістен — штурмманн СС, навідник гармати 2-ї роти протитанкового дивізіону СС (20 жовтня 1941).
• Макс Зімон — оберфюрер СС, командир 1-го піхотного полку СС (20 жовтня 1941).
• Теодор Ейке — группенфюрер СС і генерал-лейтенант військ СС, командир дивізії (26 грудня 1941).
• Франц Клеффнер — штурмбаннфюрер СС, командир мотоциклетного полку СС «Мертва голова» (19 лютого 1942).
• Карл Улльріх — штурмбаннфюрер СС, командир саперного батальйону СС «Мертва голова» (19 лютого 1942)
• Людвіг Кехле — обершарфюрер СС, командир бойової розвідувальної групи 5-ї роти 1-го піхотного полку СС «Мертва голова» (28 лютого 1942).
• Губерт-Ервін Маєрдресс — оберштурмфюрер СС, командир батареї штурмових гармат артилерійського полку СС «Мертва голова» (13 березня 1942).
• Ернст Штойдле — обершарфюрер резерву СС, передовий спостерігач 8-ї батареї артилерійського полку СС «Мертва голова» (10 квітня 1942).
• Вільфред Ріхтер — оберштурмфюрер СС, командир батареї дивізіону штурмових гармат СС «Мертва голова» (21 квітня 1942).
• Георг Бохман — гауптштурмфюрер СС, командир 3-го протитанкового дивізіону СС і бойової групи «Бохманн» (3 травня 1942).
• Макс Зеела — гауптштурмфюрер СС, командир 3-ї роти самперного батальйону СС «Мертва голова» (3 травня 1942).
• Отто Баум — штурмбаннфюрер СС, командир 3-го батальйону 3-го піхотного полку СС «Мертва голова» (8 травня 1942)
• Едуард Дайзенгофер — штурмбаннфюрер СС, доктор права, командир 1-го батальйону 1-го піхотного полку СС «Мертва голова» (8 травня 1942).
• Отто Крон — гауптштурмфюрер СС командир 3-го зенітного дивізіону СС (28 червня 1942).
• Август Цінгель — унтершарфюрер СС, командир бойової групи «Краут» і 15-ї роти 1-го піхотного полку СС «Мертва голова» (4 жовтня 1942)
• Ганс Гірнінг — роттенфюрер СС, гранатометник 6-ї роти 1-го піхотного полку СС «Мертва голова» (23 жовтня 1942).
• Вальтер Герт — оберштурмфюрер резерву СС, командир 7-ї батареї 3-го танкового артилерійського полку СС (31 березня 1943).
• Арцеліно Мазарі — гауптштурмфюрер СС, командир 3-го розвідувального батальйону СС (3 квітня 1943).
• Вальтер Редер — гауптштурмфюрер СС, командир 1-го батальйону 5-го моторизованого полку СС «Туле» (3 квітня 1943).
• Йоахім Шубах — штурмбаннфюрер СС, командир 2-го батальйону 5-го моторизованого полку СС «Туле» (3 квітня 1943).
• Герман Прісс — оберфюрер СС, командир 3-го артилерійського полку СС (28 квітня 1943).
• Вальдемар Ріфкогель — оберштурмфюрер СС, командир 1-ї роти 3-го танкового полку СС (11 липня 1943).
• Ернст Демель — гауптштурмфюрер СС, в.о. командира 3-го дивізіонгу штурмових гармат СС (15 серпня 1943).
• Ернст Гойсслер — штурмбаннфюрер СС, командир 2-го батальйону 5-го моторизованого полку СС «туле» (15 серпня 1943)
• Гельмут Беккер — штандартенфюрер СС, командир 6-го моторизованого полку СС «Теодор Ейке» (7 вересня 1943).
• Курт Франке — гауптшарфюрер СС, командир бойової рзвідувальної групи 11-ї роти 6-го моторизованого полку СС «Теодор Ейке» (3 жовтня 1943).
• Рудольф Зойменіхт — гауптштурмфюрер СС, командир 2-ї роти 3-го танкового полку СС (13 жовтня 1943).
• Берндт Любіх фон Мілофан — оберштурмфюрер СС, командир 1-ї батареї 3-го дивізіону штурмових гармат СС (14 жовтня 1943).
• Фріц Бірмаєр — гауптштурмфюрер СС, командир 2-го батальйону 3-го танкового полку СС (10 грудня 1943).
• Фелікс Пшедвоєвскі — унтершарфюрер СС, командир гармати 2-ї батареї 3-го дивізіону штурмових гармат СС (16 грудня 1943).
• Лотар Свіжінскі — роттенфюрер СС, командир групи 10-ї роти 5-го моторизованого полку СС «Туле» (16 грудня 1943).
• Герман Бухнер — гауптштурмфюрер СС, командир 3-го батальйону 5-го моторизованого полку СС «Туле» (16 червня 1944).
• Йоганн Фідлер — унтершарфюрер СС, командир взводу 5-ї роти 6-го моторизованого полку СС «Теодор Ейке» (16 червня 1944).
• Йозеф Реллеке — унтершарфюрер СС, командир відділення зв'язку 3-го батальйону 5-го моторизованого полку СС «Туле» (16 червня 1944).
• Йозеф Свінтек — оберштурмбаннфюрер СС, командир 3-го танкового артилерійського полку СС (23 серпня 1944).
• Еріх Ебергардт — оберштурмбаннфюрер СС, 1-й офіцер генштабу дивізії (23 серпня 1944).
• Адольф Пітчелліс — штурмбаннфюрер СС, командир 3-го протитанкового дивізіону СС (23 серпня 1944).
• Вальтер Маттерн — оберштурмфюрер СС, командир 7-ї роти 3-го танкового полку СС (20 жовтня 1944).
• Герман Ланг — обершарфюрер СС, командир відділення зв'язку 1-го батальйону 5-го моторизованого полку СС «Туле» (23 жовтня 1944).
• Альфред Тічкус — унтершарфюрер СС, командир групи 3-ї роти 3-го танкового розвідувального батальйону СС (11 грудня 1944).
• Крістіан Бахманн — гауптштурмфюрер СС, командир 2-го батальйону 5-го моторизованого полку СС «Туле» (28 лютого 1945).
• Борис Краас — штурмбаннфюрер СС, командир 3-го протитанкового дивізіону СС (28 лютого 1945).
• Ганс Ендресс — гауптштурмфюрер резерву СС, командир 2-го батальйону 6-го моторизованого полку СС «Теодор Ейке» (23 березня 1945).
• Гайнц Мюллер — гауптштурмфюрер резерву СС, командир 3-го батальйону 6-го моторизованого полку СС «Теодор Ейке» (23 березня 1945).

Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям (8)

• Теодор Ейке — Обергруппенфюрер СС та Генерал Ваффен-СС, командир Дивізії СС «Тотенкопф» (20 квітня 1942)
• Георг Бохманн — Штурмбаннфюрер СС, командир 2-го Батальйону Мотоциклетного полку СС «Туле» (17 травня 1943)
• Отто Баум — Оберштурмбаннфюрер СС, командир 5-го Панцергренадерського Полку СС «Тотенкопф» (22 серпня 1943)
• Герман Прісс — Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС, командир Панцергренадерської Дивізії СС «Тотенкопф» (9 вересня 1943)
• Губерт-Ервін Маєрдресс — Гауптштурмфюрер СС, командир 1-го Батальйону 3-го Танкового полку СС «Тотенкопф» (5 жовтня 1943)
• Карл Улльріх — Оберштурмбаннфюрер СС, командир 6-го Панцергренадерського Полку СС «Теодор Ейке» (14 травня 1944)
• Гельмут Беккер — Оберфюрер СС, командир 3-ї Танкової Дивізії СС «Тотенкопф» (21 вересня 1944)
• Фріц Бірмаєр — Штурмбаннфюрер СС, командир 2-го Батальйону 3-го Танкового полку СС «Тотенкопф» (26 грудня 1944)

Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям і Мечами (1)

• Герман Прісс — Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС, командир 3-ї Танкової Дивізії СС «Тотенкопф» (24 квітня 1944)

	Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста	45
	Категорія:Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям	8
	Категорія:Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами	1

Однострої та емблеми

У гауптштурмфюрера СС дивізії СС «Мертва голова» Макса Сіла, емблема підрозділу на обох петлицях (1942 рік)

У 1939 році у складі Ваффен-СС було створено дивізію СС «Мертва голова». Особовий склад дивізії носив сірий стандартний однострій Ваффен-СС. Та петлицях замість рун СС, розташовувалася емблема з «мертвою головою». Всупереч загально використовуваної у СС системи знаків розрізнення (знаки розрізнення членів СС молодше штандартенфюрера, розташовувалися на лівій петлиці, на правій петлиці була емблема чи номер підрозділу) у дивізії «Мертва голова», були випадки розташування емблеми «мертва голова» на обох петлицях. Таким чином звання військовика, як і у Вермахті, вказували лише погони.

На лівому рукаві особового складу дивізії була чорна манжетна стрічка з емблемою, аналогічною на петлицях. З 1942 року з'являється у використані стрічка з назвою дивізії («Totenkopf»). Також свої манжетні стрічки були у особового складу 5-го полку «Тулє» («Thule»), 6-го полку «Теодор Ейке» («Theodor Eicke»), у військовиків колишнього хаймверу Данциґ з 3-го полку («Heimwehr Danzig», «SS-Heimwehr Danzig»).

Зміни статуса

• Моторизована дивізія СС «Мертва голова» (1939 — зима 1942/43);
• Панцергренадерська дивізія СС «Мертва голова» (зима 1942/43 — 22 жовтня 1943);
• 3-тя танкова дивізія СС «Мертва голова» (22 жовтня 1943 — 9 травня 1945).

Див. також

• Список дивізій Ваффен-СС
• 25-та гренадерська дивізія СС «Гуняді» (1-ша угорська)
• SS-Verfügungstruppe

Примітки

1. Уиндроу М. Охранные отряды НСДАП. Войска СС/Перевод с англ. А.В. Красулиной; Художн. Дж. Барн. — М. : ООО «Издательство Астрель», 2004. — С. 34 — 63с. — (Военно-историческая серия «Солдатъ») — 5000 прим. — ISBN 5-271-08057-9.(рос.)
2. Уильямсон Г. СС-инструмент террора/Перевод с англ. — Смоленск : Русич, 2003. — С. 91—416с. — (Мир в войнах) — 3000 прим. — ISBN 5-8138-0439-0.(рос.)
3. Уиндроу М. Охранные отряды НСДАП. Войска СС/Перевод с англ. А.В. Красулиной; Художн. Дж. Барн. — М. : ООО «Издательство Астрель», 2004. — С. 18 — 63с. — (Военно-историческая серия «Солдатъ») — 5000 прим. — ISBN 5-271-08057-9.(рос.)
4. Митчем С., Мюллер Дж. Командиры «Третьего Рейха»/Перевод с англ. Т.Н. Замиловой, А.В. Бушуева, А.Н. Фельдшерова; Под ред. Г.Ю. Пернавского; Художн. А.А. Шуплецов. — Смоленск : Русич, 1997. — С. 396 - 480с. — (Тирания) — 5000 прим. — ISBN 5-88590-778-1.(рос.)
5. Митчем С., Мюллер Дж. Командиры «Третьего Рейха»/Перевод с англ. Т.Н. Замиловой, А.В. Бушуева, А.Н. Фельдшерова; Под ред. Г.Ю. Пернавского; Художн. А.А. Шуплецов. — Смоленск : Русич, 1997. — С. 463 - 480с. — (Тирания) — 5000 прим. — ISBN 5-88590-778-1.(рос.)

Джерела та література

• Митчем С., Мюллер Дж. Командиры «Третьего Рейха»/Перевод с англ. Т.Н. Замиловой, А.В. Бушуева, А.Н. Фельдшерова; Под ред. Г.Ю. Пернавского; Художн. А.А. Шуплецов. — Смоленск : Русич, 1997. — 480 с. — (Тирания) — 5000 прим. — ISBN 5-88590-778-1.(рос.)
• Уиндроу М. Охранные отряды НСДАП. Войска СС/Перевод с англ. А.В. Красулиной; Художн. Дж. Барн. — М. : ООО «Издательство Астрель», 2004. — 63 с. — (Военно-историческая серия «Солдатъ») — 5000 прим. — ISBN 5-271-08057-9.(рос.)
• Уильямсон Г. СС-инструмент террора/Перевод с англ. — Смоленск : Русич, 2003. — 416 с. — (Мир в войнах) — 3000 прим. — ISBN 5-8138-0439-0.(рос.)
• Залесский К. А. Войска СС. Военная элита Третьего Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2009. — с.295-300, ISBN 978-5-9955-0081-0 (рос.)

Посилання

• http://militera.lib.ru/h/dorogami_pobed/05.html [ 5 липня 2010 у Wayback Machine.]