Макс Зімон (нім. Max Simon; 6 січня 1899, Бреслау — 1 лютого 1961, Люнен) — німецький офіцер Ваффен-СС, группенфюрер СС і генерал-лейтенант Ваффен-СС, кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям.
| Макс Зімон | |
|---|---|
| Max Simon | |
| | |
| Народження | 6 січня 1899 Бреслау, Королівство Пруссія, Німецька імперія |
| Смерть | 1 лютого 1961 (62 роки) Люнен, Західна Німеччина |
| Країна | Веймарська республіка Третій Рейх |
| Вид збройних сил | Німецька армія Рейхсвер Ваффен-СС |
| Рід військ | Механізовані війська |
| Роки служби | 1917-45 |
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини |
| Член | СС |
| Звання | Группенфюрер СС і генерал-лейтенант Ваффен-СС |
| Формування | Панцергренадерська дивізія СС «Тотенкопф» |
| Командування | 3-тя танкова дивізія СС «Тотенкопф» 16-та панцергренадерська дивізія СС «Рейхсфюрер СС» XIII армійський корпус СС |
| Війни / битви | Друга світова війна |
| Нагороди | |
Біографія ред.
Ранні роки ред.
Макс Зімон народився 6 січня 1899 року в місті Бреслау. Був учасником Першої світової війни. Служив капралом в 1-му лейб-кірасирському полку «Великий курфюрст». У 1919 році в складі загонів Добровольчого корпусу брав участь в боях з поляками в Сілезії. При демобілізації з армії залишений в рейхсвері, в 1929 році вийшов у відставку.
1 травня 1933 Зімон вступив в СС (службове посвідчення № 83 086), а потім в НСДАП (партійний квиток № 1 359 576). У 1934 році переведений на службу в інспекторат концтаборів і 9 листопада призначений командиром охорони СС концтабору Заксенгаузен. 15 вересня 1935 переведений в 1-й полк з'єднань СС «Тотенкопф» «Верхня Баварія». З 1 травня 1937 командир 1-го штурмбанна, з 10 липня — всього полку.
Друга світова війна ред.
Макс Зімон взяв участь в Польській, Французькій кампаніях і в боях на Східному фронті. 8 липня 1941 року був поранений. Під час боїв у Дем'янському котлі був старшим полковим командиром. Неодноразово заміщав Ейке на посаді командира дивізії. З 15 травня по 22 жовтня 1943 року був командиром 3-ї танкової дивізії СС «Тотенкопф».
3 жовтня 1943 призначений командиром 16-ї панцергренадерської дивізії СС «Рейхсфюрер СС». Влітку 1944 року солдати його дивізії у Арно розстріляли понад 2 700 італійців. З 24 жовтня 1944 року і до кінця війни командував XIII армійським корпусом СС на Західному фронті. У травні 1945 року здався англійцям.
Життя після війни ред.
За участь в каральних операціях в Італії Зімон на процесі британського військового трибуналу в Падуї засуджений 26 червня 1947 року до страти, заміненою потім довічнем тюремним ув'язненням. У 1954 році був звільнений. У жовтні 1955 року німецьким судом в Ансбаху розпочато розслідування дій Зімона в квітні 1945 року в Бретгаймі. Однак через смерть Зімона процес так і не відбувся — він помер 1 лютого 1961 року в місті Люнен.
Звання ред.
- Гауптштурмфюрер СС (16 лютого 1935)
- Штурмбаннфюрер СС (15 вересня 1935)
- Оберштурмбаннфюрер СС (12 вересня 1937)
- Штандартенфюрер СС (11 вересня 1938)
- Оберфюрер СС (1 вересня 1941)
- Бригадефюрер СС і генерал-майор Ваффен-СС (1 грудня 1942)
- Группенфюрер СС і генерал-лейтенант Ваффен-СС (20 квітня 1944)
Нагороди ред.
- Орден «За військові заслуги» (Болгарія) (17 серпня 1918)
- Залізний хрест 2-го класу (31 липня 1919)
- Сілезький Орел 2-го і 1-го ступеня (13 серпня 1919) — отримав 2 нагороди одночасно.
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в сріблі
- Спортивний знак СА в бронзі
- Кільце «Мертва голова»
- Почесна шпага рейхсфюрера СС
- Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
- Орден Заслуг (Угорщина), офіцерський хрест (1 квітня 1939)
- Застібка до Залізного хреста 2-го класу (13 вересня 1939)
- Данцигський хрест 1-го класу
- Орден Корони Італії, офіцерський хрест (6 грудня 1939)
- Залізний хрест 1-го класу (3 травня 1940)
- Штурмовий піхотний знак в бронзі
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному
- Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
- Лицарський хрест (20 жовтня 1941) як оберфюрер СС і командир 1-го піхотного полку СС «Тотенкопф»
- Дубове листя (№ 639) (28 жовтня 1944) як группенфюрер СС і генерал-лейтенант Ваффен-СС і командир 16-ї панцергренадерської дивізії СС «Рейхсфюрер СС»
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (13 липня 1942)
- Дем'янський щит (31 грудня 1943)
- Відзначений у Вермахтберіхт (21 липня 1944)
- Німецький хрест в золоті (9 жовтня 1944) як группенфюрер СС і генерал-лейтенант Ваффен-СС і командир 16-ї панцергренадерської дивізії СС «Рейхсфюрер СС»
Джерела ред.
- Fellgiebel, Walther-Peer (2000) [1986]. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile [The Bearers of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939–1945 — The Owners of the Highest Award of the Second World War of all Wehrmacht Branches] (German). Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.
- Patzwall, Klaus D.; Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941 – 1945 Geschichte und Inhaber Band II [The German Cross 1941 – 1945 History and Recipients Volume 2] (German). Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 978-3-931533-45-8.
- Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives [The Knight's Cross Bearers 1939–1945 The Holders of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939 by Army, Air Force, Navy, Waffen-SS, Volkssturm and Allied Forces with Germany According to the Documents of the Federal Archives] (German). Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
- Schulz, Andreas, Wegmann Günter, Zinke, Dieter: Die Generale der Waffen-SS und Polizei: Lammerding-Plesch, Biblio-Verlag, 2003, ISBN 978-3-7648-2375-7.
- Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939–1945 Band 2: L–Z [The Oak Leaves Bearers 1939–1945 Volume 2: L–Z] (German). Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2300-9.
- Yerger, Mark C. (2005). German Cross in Gold Holders of the SS and Police, Volume 2, "Das Reich:" Karl-Heinz Lorenz to Herbert Zimmermann. San Jose, CA: R. James Bender Publishing. ISBN 0-912138-99-8
- Die Wehrmachtberichte 1939–1945 Band 3, 1. Januar 1944 bis 9. Mai 1945 [The Wehrmacht Reports 1939–1945 Volume 3, 1 January 1944 to 9 May 1945] (German). München, Germany: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG. 1985. ISBN 978-3-423-05944-2.
- Franz Josef Merkl: General Simon – Lebensgeschichte eines SS-Führers, Wißner-Verlag, Augsburg 2010, ISBN 978-3-89639-743-0, S.34
Посилання ред.
- Нагороди Макса Зімона. [ 6 грудня 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
- Klee E. Das Personenlexikon zum Dritten Reich: Wer war was vor und nach 1945 — Fischer-Taschenbuch-Verlag, 2003. — S. 584.