Гама́рник Ян Бори́сович (справжнє ім'я Гама́рник Я́ків Цу́дикович; 2 [14] червня 1894, Житомир, Волинська губернія, Російська імперія — покінчив життя самогубством 31 травня 1937, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський партійний, державний і військовий діяч, армійський комісар I рангу (20.11.1935). Керівник київських більшовиків у 1917–1918 роках. Голова Київського губревкому, губвиконкому та міськради в 1920–1923 роках. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в липні 1918 — березні 1919 року. Член ЦК КП(б)У в березні 1919 — квітні 1920 року. Член Бюро ЦК КП(б) Білорусі з 1 грудня 1928 по 5 листопада 1929. Кандидат у члени Центрального Комітету ВКП(б) (1925–1927), член Центрального Комітету ВКП(б) (1927–1937). Член Оргбюро ЦК ВКП(б) з 17 листопада 1929 по 31 травня 1937 року. Член ВЦВК і Центрального виконавчого комітету СРСР. Входить до списку осіб, що підлягають декомунізації в Україні.
Ян Борисович Гамарник рос. Яковъ Цудиковичъ Гамарникъ | |
| |
---|---|
18 жовтня 1920 — квітень 1921 | |
Попередник: | Михайло Вєтошкін |
Наступник: | посаду скасовано |
| |
25 квітня 1921 — липень 1923 | |
Попередник: | посаду засновано |
Наступник: | Григорій Гринько |
| |
1923 — 4 січня 1926 | |
Попередник: | Петро Кобозєв |
Наступник: | Посаду скасовано |
| |
1926 — 25 жовтня 1928 | |
Попередник: | Микола Кубяк |
Наступник: | Іван Перепічко |
4 грудня 1928 — 3 січня 1930 | |
Попередник: | Вільгельм Кнорін |
Наступник: | Костянтин Гей |
Ім'я при народженні: | Яків Цудикович Гамарник |
Народження: | 2 (14) червня 1894 Житомир, Волинська губернія, Російська імперія |
Смерть: | 31 травня 1937 (42 роки) Москва, РРФСР, СРСР |
Причина смерті: | вогнепальне поранення |
Національність: | єврей |
Країна: | Російська імперія → СРСР |
Освіта: | Петербурзька державна медична академіяd і Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка |
Партія: | ВКП(б) (з 1916) |
Шлюб: | Julia Annenkovad |
Військова служба | |
Роки служби: | 1929–1937 |
Приналежність: | РСЧА |
Звання: | Армійський комісар 1-го рангу |
Командував: | Політичне управління РСЧА |
Автограф: | |
Нагороди: | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Народився 2 (14) червня 1894 року в Житомирі в єврейській родині сквирського міщанина Цудика Мошковича Гамарника. У 1904–1913 роках навчався в Одеській чоловічій гімназії, заснованій О. П. Ровняковим, закінчив її зі срібною медаллю. З 1909 року підробляв репетиторством.
1914 року поступив у Петербурзький психоневрологічний інститут. У 1915 році перевівся на юридичний факультет Київського університету св. Володимира.
Член РСДРП(б) з вересня 1916 року.
З 1917 року — член, а згодом секретар Київського комітету РСДРП(б). Один із керівників боротьби за встановлення радянської влади в Києві, Член Київського військово-революційного комітету в жовтні 1917 року та під час Січневого повстання в 1918 році. З березня 1918 року — член бюро Харківського губернського комітету РКП(б). За часів Української Держави перебував на підпільній роботі в Одеській, Київській та Кримській більшовицьких організаціях. З травня 1919 року — голова Одеського комітету КП(б)У, член Ради оборони Одеси.
З 1919 року — у Червоній армії, з серпня по вересень 1919 року — член Революційної військової ради (РВР) Південної групи військ 12-ї армії РСЧА, яка в грудні 1919 року здобула Київ. У листопаді 1919 — квітні 1920 року — військовий комісар 58-ї стрілецької дивізії РСЧА.
У лютому — липні 1920 року — голова Одеського губернського комітету КП(б)У, член Одеського губернського революційного комітету.
У 1920 році — відповідальний секретар Київського губернського комітету КП(б)У.
18 жовтня 1920 — липень 1921 року — голова Київського губернського революційного комітету.
У липні 1921 — липні 1923 року — голова виконавчого комітету Київської губернської ради та Київської міської ради.
У вересні 1923 — червні 1924 року — голова виконавчого комітету Приморської губернської ради.
У жовтні 1923 — 15 березня 1926 року — голова Далекосхідного революційного комітету.
У березні 1926 — березні 1927 року — голова виконавчого комітету Далекосхідної крайової ради.
У березні 1927 — 25 жовтня 1928 року — 1-й секретар Далекосхідного крайового комітету ВКП(б).
Одночасно, з квітня 1927 по жовтень 1928 року — член РВР Сибірського військового округу.
1 грудня 1928 — 5 листопада 1929 року — 1-й секретар ЦК КП(б) Білорусі.
Одночасно, з грудня 1928 по жовтень 1929 року — член РВР Білоруського військового округу.
11 вересня 1929 — 20 червня 1934 року — член РВР СРСР.
У жовтні 1929 — 30 травня 1937 року — начальник Політичного управління РСЧА.
Одночасно в жовтні 1929 — 1930 року — відповідальний редактор газети «Красная Звезда».
2 червня 1930 — 20 червня 1934 року — заступник голови РВР СРСР.
2 червня 1930 — 30 травня 1937 року — 1-й заступник народного комісара з військових і морських справ (народного комісара оборони) СРСР. 13 березня — 30 травня 1937 року — уповноважений Народного комісаріату оборони при РНК СРСР.
30 — 31 травня 1937 року — член Військової ради Середньоазіатського військового округу.
Делегат X—XVII з'їздів ВКП(б).
Покінчив життя самогубством у передбаченні репресій проти себе, по «справі Тухачевського». Посмертно реабілітований 6 серпня 1955 року, поновлений в КПРС 7 жовтня 1955 року.
Нагороди Редагувати
Нагороджений орденами Леніна (21.02.1933) та Червоного Прапора (20.02.1928).
Вшанування пам'яті Редагувати
Подільський провулок міста Харків, у 1968–2015 роках мав назву вулиця Гамарника. Попри повернення первісної назви провулку на будівлі 10/2 до вересня 2019 року була пам'ятна табличка із зазначенням, що вулиця названа на честь радянського партійного і військового діяча СРСР Я. Б. Гамарника, зараз демонтована.
2015 року після прийняття Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» прізвище Гамарника Українським інститутом національної пам'яті було включено до списку осіб, чия діяльність підпадає під дію законів про декомунізацію.
Зображення Редагувати
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Dictionary of Women Worldwide: 25,000 Women Through the Ages / A. Commire, D. Klezmer — Detroit: Gale, Yorkin Publications, 2006. — 2572 p. — ISBN 978-0-7876-7585-1
- ↑ Запис про народження Якова Цудиковича Гамарника в метричній книзі рабинату по місту Житомиру // ДАЖО. Ф. 67. Оп. 3. Спр. 522. Арк. 439зв–440.
- . Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 5 вересня 2016.
- . Архів оригіналу за 12 липня 2016. Процитовано 5 вересня 2016.
- Підстава: «Учасник Січневого заколоту проти УНР 1918 р., працював у більшовицькому підпіллі в часи Української Держави П. Скоропадського; брав участь в захопленні Києва Червоною Армією в 1919 р., голова Київського губревкому (1920–1921 рр.).».
- . Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 5 вересня 2016.
Посилання Редагувати
- Ян Гамарник. Воспоминания друзей и соратников. [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] — М. : Воениздат, 1978. — 191 с. (рос.)
Джерела Редагувати
- Бойко О. Д. Гамарник Ян Борисович [ 8 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 48. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — 352 с. — ISBN 5-88500-070-0.
- Гамарник Ян Борисович [ 31 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза (1898–1991). (рос.)
- Горлов В. М. Я. Б. Гамарник на Україні [ 19 листопада 2015 у Wayback Machine.] // Український історичний журнал. — 1989. — № 6 (340). — червень. — С. 110–117.
- Карамаш Сергій. Керівники Києва. : [ ][укр.] // Поділ і ми : журнал. — 2001. — № 4–5 (41–42). — С. 18–31.
- Київ. Історична енциклопедія. 1917–2000 рр.
- Київський губернський революційний комітет. Протоколи засідань президії губревкому та накази, постанови, циркуляри відділу управляння // ДАКО, ф. Р-1, оп. 1, спр. 1. — 46 арк.
- Косовська Лана. Вершити долю столиці киянам не дано чи не дають? [ 14 червня 2015 у Wayback Machine.] // Дзеркало тижня. Україна. — 2003. — № 29. — 1 серпня. [Архівовано з першоджерела 30 квітня 2015.]
- Салій І. М. Обличчя столиці в долях її керівників [ 12 жовтня 2013 у Wayback Machine.] / Іван Салій; [ред. В. Ковалинський]. — Київ : Довіра, 2008. — С. 48 [ 2 листопада 2013 у Wayback Machine.]-49. [ 2 листопада 2013 у Wayback Machine.] — ISBN 978-966-507-226-3.
- Шаповал Ю. І. Гамарник Ян Борисович [ 7 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — С. 362. — ISBN 966-02-3355-8.