www.wikidata.uk-ua.nina.az

Яків Гамалія У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гамалія Гамалія Васютинський Висоцький Яків нар невідомо

Яків Гамалія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гамалія.

Гамалія (Васютинський, Висоцький) Яків (нар. невідомо, можливо 1673 — пом. невідомо,) — козацький військовий та державний діяч, паволоцький полковник.

Яків Гамалія
паволоцький полковник
?, можливо 1673 — серпень 1674 - ?
Попередник Григорій Гамалія, Андрій Дорошенко
Наступник Костянтин Мигалевський, Павло Низькогляд
Рід Гамалії
Батько Василь Гамалія або Герасим Гамалія
Діти Михайло Якович Гамалія
Рідня небожі - Григорій Михайлович Гамалія, Андрій Михайлович Гамалія
Брати Михайло Гамалія
Професія військовий, державний діяч
Звання полковник
Релігія православ'я
Герб роду Гамалій-Висоцьких Дрия

Життєпис Редагувати

Походження Редагувати

Місце та час народження Якова Гамалії невідомі. За однією версією, походив із козацької сім'ї Василя Гамалії, який був вписаний до Реєстру Війська Запорозького 1649 року в складі Шубцевої сотні Черкаського полку, доводився молодшим братом черкаського полковника Михайла Гамалії. За іншою версією, був сином православного шляхтича Герасима Висоцького гербу «Дрия» з Летичівського повіту. На користь першої версії свідчить друге прізвище або прізвисько Я. Гамалії— Васютинський, котре, ймовірно, було дане йому по батьку Василю (Васюті).

Наприкінці XVIII століття Гамалії розповідали, що вони походять від давнього шляхетського роду Висоцьких, які жили в Подільському воєводстві в Летичівському повіті. Перший з відомих, який жив там на своїх шляхетських маєтностях, називався Михайло Висоцький, а брат його— Яків Висоцький. Документальні дані показують, що уже брати Михайло і Яків називалися Гамаліями. В. Модзалевський зазначає, що шляхетство обох братів Висоцьких Гамаліїв було видумане в кінці XVIII століття, коли козацькій старшині було дозволено записуватися до родовідних книг.

Гетьманування Петра Дорошенка. На посаді паволоцького полковника Редагувати

Основні відомості про Якова Гамалію відносяться до 1673-1674 років. Очевидно, дещо раніше цього періоду його сестру пошлюбив молодший брат гетьмана Петра Дорошенка Андрій.

Деякі дослідники вважають, що Яків Гамалія замінив на посаді паволоцького полковника свого небожа Григорія Гамалію, після того, як останнього на межі 1673-1674 років було призначено генеральним осавулом. Хоча в документах ще навесні 1673 року як паволоцький полковник вперше згадується шваґер Я. Гамалії, Андрій Дорошенко. Надалі А. Дорошенко та Я. Гамалія часто згадуються майже одночасно як паволоцькі полковники. Вірогідно, перший, у зв'язку з неодноразовими призначенням наказним гетьманом, часто полишав полковництво на свого шваґра, якого, можливо, призначав наказним полковником.

Оборона Корсуня Редагувати

У лютому 1674 року Яків уперше згадується як паволоцький полковник. Тоді Петро Дорошенко доручив семи правобережним полковникам («корсунским Михайлом Рославцем, уманским Ефимом Торговицким, брацлавским Григорием Белогрудом, подольским (реально— брацлавському) Григорием Дорошенком, могилевским Остапом Гоголем, паволоцким Андреем Седым (Дорошенком), кальницким Андреем»), а також деяким полкам серденят, під орудою наказного гетьмана Григорія Гамалії, обороняти Корсунь від військ І. Самойловича та князя Григорія Ромодановського, після того, як останні зайняли Черкаси й Канів.

Імовірно, під час оборони Корсуня Андрій Дорошенко був також призначений наказним гетьманом, посаду паволоцького полковника зайняв його шурин Яків Гамалія. В Корсуні під орудою А. Дорошенка стояли полки Корсунський, Брацлавський, Кальницький, Подільський і Паволоцький. Дізнавшись, що корпус Г. Дорошенка розгромлений під Лисянкою і, що Самойлович рушив на Корсунь, полковники, за винятком паволоцького Якова Гамалії, який з Андрієм Дорошенком утік до Чигирина, збунтувалися проти свого гетьмана, незадоволені його протурецько-протатарським курсом, і в Лисянці присягли на вірність лівобережному гетьману.

На Переяславській раді 17 (27) березня 1674 року, яка проголосила І. Самойловича гетьманом обох сторін Дніпра, старшина 10 правобережних полків, зокрема й частини Паволоцького, присягнула на вірність цареві. В списках полковників, яким на початку квітня того ж року було надіслано царську грамоту, де обіцяно «хранить их в царской милости», паволоцьким полковником пойменовано Костянтина Мигалевського, котрий, очевидно, настільки встиг прислужитися І. Самойловичу, що останній надав йому цей уряд. Дійсний паволоцький полковник Яків Гамалія залишився вірним П. Дорошенку.

Битва під Смілою Редагувати

Під час битви під Смілою 9 (19) червня з лівобережними полками під проводом Р. Дмитрашка-Райчі, козацький корпус, очолюваний А. Дорошенком та Г. Гамалією, зазнав поразки, в тому числі, через втечу татар. Брат гетьмана був поранений і разом зі своїми родичами Гамаліями («Гамалеенками»— Григорієм та Яковом і, можливо, Андрієм) й П. Яненком-Хмельницьким, відступив до Жаботина. Дмитрашко-Райча вирушив з-під Сміли зі своїм військом і з гарматами під Жаботин, але поніс великі втрати та відступив до Сміли.

Оборона Паволочі Редагувати

Після цієї виправи Я. Гамалія, вірогідно, був відправлений на чолі залишків Паволоцького полку та сердюків для укріплення та утримання міста Паволочі. Під це місто, яке залишилося фактично одним вірним гетьманові Дорошенку на Київщині, близько 20 (30) липня, І. Самойлович направляє Лубенський полк на чолі з генеральним осавулом, військовим суддею Павлом Животовським. Останній мав захопити місто «при Гомалеѣ обрѣтающихся, которіе примѣромъ превратного предводителя своего Дорошенка». На допомогу П. Животовському київський воєвода Ю. Трубецькой прислав 1827 стрільців, драгунів і солдатів під проводом Михайла Уварова та Луки Ізєдінова та підполковника драгунів Петра Делоргія. 6 (16) серпня московський відділ зійшовся з Животовським під Паволоччю; зразу ж покопали під містом шанці і почали обстрілювати Паволоч гранатами. З міста безперестанно чинили вилазки. 8 (18) серпня пішли на штурм, але обложені пильнували на стінах і відбили штурм, а підійти ж непомітно під мури було неможливо, бо ніч була ясна. Козаки участі в штурмі не взяли і москалям помочі не подали. Того ж дня Ю. Трубецькой, одержавши звістку про похід орди під Ставище й Білу Церкву, віддав наказ своїм загонам відступати назад до Києва, забравши гармати і всі запаси. Так скінчилася облога Паволочі.

Подальша доля Якова Гамалії залишається невідомою. Дослідник М. Крикун указує, що під час облоги турецько-татарською армією Ладижина 10 (20) серпня 1674 року, О. Гоголь і паволоцький полковник Яків Гамалія писали з турецького табору «по всем местам и местечком, чтоб, оставив московского государя, поддавалися туркам». Проте, оскільки в цей час Яків Гамалія знаходився в Паволочі й відбивав облогу московсько-козацьких загонів, тут мова, ймовірно, йде про його небожа Григорія Гамалію, який тоді знаходився в турецькому війську.

Сім'я Редагувати

З родини Я. Гамалії є відомості про його невідому на ім'я доньку, котра була першою дружиною чигиринського й паволоцького полковника і наказного гетьмана Андрія Дорошенка, молодшого брата гетьмана Петра Дорошенка. За іншими відомостями, дружиною Андрія Дорошенка була сестра Якова Гамалії.

Також, за інформацією В. Заруби, сином йому доводився Михайло Якович Гамалія (Васютинський). Він, очевидно, перейшов на Лівобережжя, 1705 року був Переяславським наказним полковником, а протягом 1707-1709 років — генеральним суддею. Хоча, за В. Модзалевським, останній був сином Андрія Михайловича Гамалії. Вірогідно, що братом Я. Гамалії, скоріш за все, був полковник черкаський Михайло (Мисько) Герасимович Гамалія (Висоцький), від якого пішли усі пізніші Гамалії.

Література Редагувати

  • Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і політичної діяльности.— Нью-Йорк: Видання Вільної Академії Наук у США, 1985.— 712 c.
  • Заруба В. Козацька старшина Гетьманської України (1648—1782): персональний склад та родинні зв'язки.— Дніпропетровськ: ЛІРА, 2011.— 932 c.— ISBN 978-966-383-297-5.
  • Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія.— К.: «Стилос», 2010.— 792 с.— ISBN 978-966-8009-99-0.
  • Крикун М. Між війною і радою. Козацтво Правобережної України в другій половині XVII— на початку XVIII століття: статті і матеріяли.— К.: «Критика», 2006.— 762 с.— ISBN 966-7679-92-6.
  • Модзалевский В. Л.Малороссийский родословник.— т. 1. А-Д.— К.: Типография Т-ва Г. Л. Фронцкевича и Ко, 1908.— 520 с.
  • Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет: наукове видання.— К.: Темпора, 2011.— 632 с.— ISBN 978-617-569-051-2.

Примітки Редагувати

  1. Реєстр Війська Запорозького 1649 року / Підгот. до друку О. В. Тодійчук (голов. упоряд.) та ін.; Редкол.: Ф. П. Шевченко (відп. ред.) та ін.— К.: Наукова думка, 1995.— ISBN 5-12-002042-9.— с. 67.
  2. ↑ Заруба В. М. Козацька старшина Гетьманської України (1648—1782): персональний склад та родинні зв'язки.— Дніпропетровськ: ЛІРА, 2011.— с. 98.
  3. Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія.— К.: «Стилос», 2010.— ISBN 978-966-8009-99-0.— с. 275.
  4. Модзалевскій В. Л. Малороссійскій родословникъ. Т. 1. А-Д.— К., 1908.— с. 238—239.
  5. Кривошея В. В. Козацька старшина Правобережжя (1665 р.— кінець XVII ст.) // Ґілея (науковий вісник): Збірник наукових праць / Гол. ред. В. М. Вашкевич.— К., 2008.— с. 6.
  6. Кривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В. Неурядова старшина Гетьманщини.— К.: «Стилос», 2009.— с. 77.
  7. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией: [В 15-ти т.].— Т. 11: 1672—1674: Прибавления 1657.— СПб.: Тип. М. Эттингера, 1879.— с. 256.
  8. Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. К.: «Стилос», 2010.— c. 23.
  9. Рігельман О. І. Літописна оповідь про Малу Росію та її народ і козаків узагалі / Вст. Ст., упор. Та примітки П. М. Саса, В. О. Щербака.— К.: Либідь, 1994.– ISBN 5-325-00163-9.— с. 415—416
  10. Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і політичної діяльности.— Нью-Йорк: Видання Вільної Академії Наук у США, 1985.— с. 488.
  11. Крикун М. Між війною і радою. Козацтво Правобережної України в другій половині XVII— на початку XVIII століття: статті і матеріяли.— К.: «Критика», 2006.— с. 49.
  12. Козацькі війни XVII століття в історичній свідомості польського та українського народів. Матеріали Другої Польсько-Української Наукової Зустрічі (Львів, 12-13 жовтня 1995 р.) / за ред. Л. Зашкільняка.— Львів-Люблін, 1996.— с. 139—140.
  13. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией: [В 15-ти т.].— Т. 11: 1672—1674: Прибавления 1657.— СПб.: Тип. М. Эттингера, 1879.— с. 493.
  14. Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і політичної діяльности.— Нью-Йорк: Видання Вільної Академії Наук у США, 1985.— с. 500—501.
  15. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией: [В 15-ти т.].— Т. 11: 1672—1674: Прибавления 1657.— СПб.: Тип. М. Эттингера, 1879.— с. 634.
  16. Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет: наукове видання.— К.: Темпора, 2011.— ISBN 978-617-569-051-2.— с. 511.
  17. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией: [В 15-ти т.].— Т. 11: 1672—1674: Прибавления 1657.— СПб.: Тип. М. Эттингера, 1879.— с. 530.
  18. Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і політичної діяльности.— Нью-Йорк: Видання Вільної Академії Наук у США, 1985.— с. 516—517.
  19. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией: [В 15-ти т.].— Т. 11: 1672—1674: Прибавления 1657.— СПб.: Тип. М. Эттингера, 1879.— с. 631—634.
  20. Крикун М. Між війною і радою. Козацтво Правобережної України в другій половині XVII— на початку XVIII століття: статті і матеріяли.— К.: «Критика», 2006.— с. 375.
  21. Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник.— т. 1. А-Д.— К.: Типография Т-ва Г. Л. Фронцкевича и Ко, 1908.— с. 240.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Gamaliya Gamaliya Vasyutinskij Visockij Yakiv nar nevidomo mozhlivo 1673 pom nevidomo kozackij vijskovij ta derzhavnij diyach pavolockij polkovnik Yakiv Gamaliyapavolockij polkovnik mozhlivo 1673 serpen 1674 Poperednik Grigorij Gamaliya Andrij DoroshenkoNastupnik Kostyantin Migalevskij Pavlo NizkoglyadRid GamaliyiBatko Vasil Gamaliya abo Gerasim GamaliyaDiti Mihajlo Yakovich GamaliyaRidnya nebozhi Grigorij Mihajlovich Gamaliya Andrij Mihajlovich GamaliyaBrati Mihajlo GamaliyaProfesiya vijskovij derzhavnij diyachZvannya polkovnikReligiya pravoslav yaGerb rodu Gamalij Visockih Driya Zmist 1 Zhittyepis 1 1 Pohodzhennya 1 2 Getmanuvannya Petra Doroshenka Na posadi pavolockogo polkovnika 1 2 1 Oborona Korsunya 1 2 2 Bitva pid Smiloyu 1 2 3 Oborona Pavolochi 1 3 Sim ya 2 Literatura 3 PrimitkiZhittyepis RedaguvatiPohodzhennya Redaguvati Misce ta chas narodzhennya Yakova Gamaliyi nevidomi Za odniyeyu versiyeyu pohodiv iz kozackoyi sim yi Vasilya Gamaliyi yakij buv vpisanij do Reyestru Vijska Zaporozkogo 1649 roku v skladi Shubcevoyi sotni Cherkaskogo polku 1 dovodivsya molodshim bratom cherkaskogo polkovnika Mihajla Gamaliyi 2 Za inshoyu versiyeyu buv sinom pravoslavnogo shlyahticha Gerasima Visockogo gerbu Driya z Letichivskogo povitu 3 Na korist pershoyi versiyi svidchit druge prizvishe abo prizvisko Ya Gamaliyi Vasyutinskij kotre jmovirno bulo dane jomu po batku Vasilyu Vasyuti Naprikinci XVIII stolittya Gamaliyi rozpovidali sho voni pohodyat vid davnogo shlyahetskogo rodu Visockih yaki zhili v Podilskomu voyevodstvi v Letichivskomu poviti Pershij z vidomih yakij zhiv tam na svoyih shlyahetskih mayetnostyah nazivavsya Mihajlo Visockij a brat jogo Yakiv Visockij Dokumentalni dani pokazuyut sho uzhe brati Mihajlo i Yakiv nazivalisya Gamaliyami V Modzalevskij zaznachaye sho shlyahetstvo oboh brativ Visockih Gamaliyiv bulo vidumane v kinci XVIII stolittya koli kozackij starshini bulo dozvoleno zapisuvatisya do rodovidnih knig 4 Getmanuvannya Petra Doroshenka Na posadi pavolockogo polkovnika Redaguvati Osnovni vidomosti pro Yakova Gamaliyu vidnosyatsya do 1673 1674 rokiv Ochevidno desho ranishe cogo periodu jogo sestru poshlyubiv molodshij brat getmana Petra Doroshenka Andrij 5 Deyaki doslidniki vvazhayut sho Yakiv Gamaliya zaminiv na posadi pavolockogo polkovnika svogo nebozha Grigoriya Gamaliyu pislya togo yak ostannogo na mezhi 1673 1674 rokiv bulo priznacheno generalnim osavulom 6 Hocha v dokumentah she navesni 1673 roku yak pavolockij polkovnik vpershe zgaduyetsya shvager Ya Gamaliyi Andrij Doroshenko 7 Nadali A Doroshenko ta Ya Gamaliya chasto zgaduyutsya majzhe odnochasno yak pavolocki polkovniki Virogidno pershij u zv yazku z neodnorazovimi priznachennyam nakaznim getmanom chasto polishav polkovnictvo na svogo shvagra yakogo mozhlivo priznachav nakaznim polkovnikom Oborona Korsunya Redaguvati U lyutomu 1674 roku Yakiv upershe zgaduyetsya yak pavolockij polkovnik 8 Todi Petro Doroshenko doruchiv semi pravoberezhnim polkovnikam korsunskim Mihajlom Roslavcem umanskim Efimom Torgovickim braclavskim Grigoriem Belogrudom podolskim realno braclavskomu Grigoriem Doroshenkom mogilevskim Ostapom Gogolem pavolockim Andreem Sedym Doroshenkom kalnickim Andreem 9 a takozh deyakim polkam serdenyat pid orudoyu nakaznogo getmana Grigoriya Gamaliyi oboronyati Korsun vid vijsk I Samojlovicha ta knyazya Grigoriya Romodanovskogo pislya togo yak ostanni zajnyali Cherkasi j Kaniv Imovirno pid chas oboroni Korsunya Andrij Doroshenko buv takozh priznachenij nakaznim getmanom posadu pavolockogo polkovnika zajnyav jogo shurin Yakiv Gamaliya V Korsuni pid orudoyu A Doroshenka stoyali polki Korsunskij Braclavskij Kalnickij Podilskij i Pavolockij 10 Diznavshis sho korpus G Doroshenka rozgromlenij pid Lisyankoyu i sho Samojlovich rushiv na Korsun polkovniki za vinyatkom pavolockogo Yakova Gamaliyi yakij z Andriyem Doroshenkom utik do Chigirina zbuntuvalisya proti svogo getmana nezadovoleni jogo proturecko protatarskim kursom i v Lisyanci prisyagli na virnist livoberezhnomu getmanu 11 Na Pereyaslavskij radi 17 27 bereznya 1674 roku yaka progolosila I Samojlovicha getmanom oboh storin Dnipra starshina 10 pravoberezhnih polkiv zokrema j chastini Pavolockogo prisyagnula na virnist carevi V spiskah polkovnikiv yakim na pochatku kvitnya togo zh roku bulo nadislano carsku gramotu de obicyano hranit ih v carskoj milosti pavolockim polkovnikom pojmenovano Kostyantina Migalevskogo kotrij ochevidno nastilki vstig prisluzhitisya I Samojlovichu sho ostannij nadav jomu cej uryad Dijsnij pavolockij polkovnik Yakiv Gamaliya zalishivsya virnim P Doroshenku 12 Bitva pid Smiloyu Redaguvati Pid chas bitvi pid Smiloyu 9 19 chervnya z livoberezhnimi polkami pid provodom R Dmitrashka Rajchi kozackij korpus ocholyuvanij A Doroshenkom ta G Gamaliyeyu zaznav porazki v tomu chisli cherez vtechu tatar Brat getmana buv poranenij i razom zi svoyimi rodichami Gamaliyami Gamaleenkami 13 Grigoriyem ta Yakovom i mozhlivo Andriyem j P Yanenkom Hmelnickim vidstupiv do Zhabotina Dmitrashko Rajcha virushiv z pid Smili zi svoyim vijskom i z garmatami pid Zhabotin ale ponis veliki vtrati ta vidstupiv do Smili 14 Oborona Pavolochi Redaguvati Pislya ciyeyi vipravi Ya Gamaliya virogidno buv vidpravlenij na choli zalishkiv Pavolockogo polku ta serdyukiv dlya ukriplennya ta utrimannya mista Pavolochi 15 Pid ce misto yake zalishilosya faktichno odnim virnim getmanovi Doroshenku na Kiyivshini blizko 20 30 lipnya I Samojlovich napravlyaye Lubenskij polk na choli z generalnim osavulom vijskovim suddeyu Pavlom Zhivotovskim 16 Ostannij mav zahopiti misto pri Gomaleѣ obrѣtayushihsya kotorie primѣrom prevratnogo predvoditelya svoego Doroshenka 17 Na dopomogu P Zhivotovskomu kiyivskij voyevoda Yu Trubeckoj prislav 1827 strilciv draguniv i soldativ pid provodom Mihajla Uvarova ta Luki Izyedinova ta pidpolkovnika draguniv Petra Delorgiya 6 16 serpnya moskovskij viddil zijshovsya z Zhivotovskim pid Pavolochchyu zrazu zh pokopali pid mistom shanci i pochali obstrilyuvati Pavoloch granatami Z mista bezperestanno chinili vilazki 8 18 serpnya pishli na shturm ale oblozheni pilnuvali na stinah i vidbili shturm a pidijti zh nepomitno pid muri bulo nemozhlivo bo nich bula yasna Kozaki uchasti v shturmi ne vzyali i moskalyam pomochi ne podali Togo zh dnya Yu Trubeckoj oderzhavshi zvistku pro pohid ordi pid Stavishe j Bilu Cerkvu viddav nakaz svoyim zagonam vidstupati nazad do Kiyeva zabravshi garmati i vsi zapasi Tak skinchilasya obloga Pavolochi 18 19 Podalsha dolya Yakova Gamaliyi zalishayetsya nevidomoyu Doslidnik M Krikun ukazuye sho pid chas oblogi turecko tatarskoyu armiyeyu Ladizhina 10 20 serpnya 1674 roku O Gogol i pavolockij polkovnik Yakiv Gamaliya pisali z tureckogo taboru po vsem mestam i mestechkom chtob ostaviv moskovskogo gosudarya poddavalisya turkam 20 Prote oskilki v cej chas Yakiv Gamaliya znahodivsya v Pavolochi j vidbivav oblogu moskovsko kozackih zagoniv tut mova jmovirno jde pro jogo nebozha Grigoriya Gamaliyu yakij todi znahodivsya v tureckomu vijsku Sim ya Redaguvati Z rodini Ya Gamaliyi ye vidomosti pro jogo nevidomu na im ya donku kotra bula pershoyu druzhinoyu chigirinskogo j pavolockogo polkovnika i nakaznogo getmana Andriya Doroshenka molodshogo brata getmana Petra Doroshenka Za inshimi vidomostyami druzhinoyu Andriya Doroshenka bula sestra Yakova Gamaliyi Takozh za informaciyeyu V Zarubi sinom jomu dovodivsya Mihajlo Yakovich Gamaliya Vasyutinskij Vin ochevidno perejshov na Livoberezhzhya 1705 roku buv Pereyaslavskim nakaznim polkovnikom a protyagom 1707 1709 rokiv generalnim suddeyu 2 Hocha za V Modzalevskim ostannij buv sinom Andriya Mihajlovicha Gamaliyi 21 Virogidno sho bratom Ya Gamaliyi skorish za vse buv polkovnik cherkaskij Mihajlo Misko Gerasimovich Gamaliya Visockij vid yakogo pishli usi piznishi Gamaliyi Literatura RedaguvatiDoroshenko D Getman Petro Doroshenko Oglyad jogo zhittya i politichnoyi diyalnosti Nyu Jork Vidannya Vilnoyi Akademiyi Nauk u SShA 1985 712 c Zaruba V Kozacka starshina Getmanskoyi Ukrayini 1648 1782 personalnij sklad ta rodinni zv yazki Dnipropetrovsk LIRA 2011 932 c ISBN 978 966 383 297 5 Krivosheya V Kozacka starshina Getmanshini Enciklopediya K Stilos 2010 792 s ISBN 978 966 8009 99 0 Krikun M Mizh vijnoyu i radoyu Kozactvo Pravoberezhnoyi Ukrayini v drugij polovini XVII na pochatku XVIII stolittya statti i materiyali K Kritika 2006 762 s ISBN 966 7679 92 6 Modzalevskij V L Malorossijskij rodoslovnik t 1 A D K Tipografiya T va G L Fronckevicha i Ko 1908 520 s Smolij V Stepankov V Petro Doroshenko Politichnij portret naukove vidannya K Tempora 2011 632 s ISBN 978 617 569 051 2 Primitki Redaguvati Reyestr Vijska Zaporozkogo 1649 roku Pidgot do druku O V Todijchuk golov uporyad ta in Redkol F P Shevchenko vidp red ta in K Naukova dumka 1995 ISBN 5 12 002042 9 s 67 a b Zaruba V M Kozacka starshina Getmanskoyi Ukrayini 1648 1782 personalnij sklad ta rodinni zv yazki Dnipropetrovsk LIRA 2011 s 98 Krivosheya V Kozacka starshina Getmanshini Enciklopediya K Stilos 2010 ISBN 978 966 8009 99 0 s 275 Modzalevskij V L Malorossijskij rodoslovnik T 1 A D K 1908 s 238 239 Krivosheya V V Kozacka starshina Pravoberezhzhya 1665 r kinec XVII st Gileya naukovij visnik Zbirnik naukovih prac Gol red V M Vashkevich K 2008 s 6 Krivosheya V V Krivosheya I I Krivosheya O V Neuryadova starshina Getmanshini K Stilos 2009 s 77 Akty otnosyashiesya k istorii Yuzhnoj i Zapadnoj Rossii sobrannye i izdannye Arheograficheskoj komissiej V 15 ti t T 11 1672 1674 Pribavleniya 1657 SPb Tip M Ettingera 1879 s 256 Krivosheya V Kozacka starshina Getmanshini Enciklopediya K Stilos 2010 c 23 Rigelman O I Litopisna opovid pro Malu Rosiyu ta yiyi narod i kozakiv uzagali Vst St upor Ta primitki P M Sasa V O Sherbaka K Libid 1994 ISBN 5 325 00163 9 s 415 416 Doroshenko D Getman Petro Doroshenko Oglyad jogo zhittya i politichnoyi diyalnosti Nyu Jork Vidannya Vilnoyi Akademiyi Nauk u SShA 1985 s 488 Krikun M Mizh vijnoyu i radoyu Kozactvo Pravoberezhnoyi Ukrayini v drugij polovini XVII na pochatku XVIII stolittya statti i materiyali K Kritika 2006 s 49 Kozacki vijni XVII stolittya v istorichnij svidomosti polskogo ta ukrayinskogo narodiv Materiali Drugoyi Polsko Ukrayinskoyi Naukovoyi Zustrichi Lviv 12 13 zhovtnya 1995 r za red L Zashkilnyaka Lviv Lyublin 1996 s 139 140 Akty otnosyashiesya k istorii Yuzhnoj i Zapadnoj Rossii sobrannye i izdannye Arheograficheskoj komissiej V 15 ti t T 11 1672 1674 Pribavleniya 1657 SPb Tip M Ettingera 1879 s 493 Doroshenko D Getman Petro Doroshenko Oglyad jogo zhittya i politichnoyi diyalnosti Nyu Jork Vidannya Vilnoyi Akademiyi Nauk u SShA 1985 s 500 501 Akty otnosyashiesya k istorii Yuzhnoj i Zapadnoj Rossii sobrannye i izdannye Arheograficheskoj komissiej V 15 ti t T 11 1672 1674 Pribavleniya 1657 SPb Tip M Ettingera 1879 s 634 Smolij V Stepankov V Petro Doroshenko Politichnij portret naukove vidannya K Tempora 2011 ISBN 978 617 569 051 2 s 511 Akty otnosyashiesya k istorii Yuzhnoj i Zapadnoj Rossii sobrannye i izdannye Arheograficheskoj komissiej V 15 ti t T 11 1672 1674 Pribavleniya 1657 SPb Tip M Ettingera 1879 s 530 Doroshenko D Getman Petro Doroshenko Oglyad jogo zhittya i politichnoyi diyalnosti Nyu Jork Vidannya Vilnoyi Akademiyi Nauk u SShA 1985 s 516 517 Akty otnosyashiesya k istorii Yuzhnoj i Zapadnoj Rossii sobrannye i izdannye Arheograficheskoj komissiej V 15 ti t T 11 1672 1674 Pribavleniya 1657 SPb Tip M Ettingera 1879 s 631 634 Krikun M Mizh vijnoyu i radoyu Kozactvo Pravoberezhnoyi Ukrayini v drugij polovini XVII na pochatku XVIII stolittya statti i materiyali K Kritika 2006 s 375 Modzalevskij V L Malorossijskij rodoslovnik t 1 A D K Tipografiya T va G L Fronckevicha i Ko 1908 s 240 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Yakiv Gamaliya amp oldid 38225662