Лисянка (смт)

Ли́сянка — селище міського типу, до листопада 2020 року центр однойменного району Черкащини. Розташована в межах Придніпровської височини та лісостепової зони в долині річки Гнилий Тікич. День міста — перша неділя вересня. Деякі польські автори дотримуються думки, що в Лисянці народився батько Богдана Хмельницького — Михайло Хмельницький.

смт Лисянка
Герб Лисянки Прапор Лисянки
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Звенигородський район
Громада	Лисянська селищна громада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване	—
Перша згадка	1593
Магдебурзьке право	1622
Статус	із 1965 року
Площа	км²
Населення	▼ 7854 (01.01.2017)
Поштовий індекс	19301
Телефонний код	+380 4749
Географічні координати	49°15′25″ пн. ш. 30°49′24″ сх. д. / 49.25694° пн. ш. 30.82333° сх. д. / 49.25694; 30.82333Координати: 49°15′25″ пн. ш. 30°49′24″ сх. д. / 49.25694° пн. ш. 30.82333° сх. д. / 49.25694; 30.82333
Висота над рівнем моря	160 м
Водойма	річка Гнилий Тікич
Відстань
Найближча залізнична станція:	Звенигородка
До станції:	38 км
Селищна влада
Адреса	19301, Черкаська обл., Звенигородський р-н, смт Лисянка, площа Миру, 30
Голова селищної ради	Проценко Анатолій Петрович
Карта
Лисянка
Лисянка
Лисянка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лисянка.

Історія

Лисянка на карті XVIII століття

Під час монголо-татарської навали Лисянка і навколишні території були повністю спалені. З того часу люди це місце називають Лисиною, гору на шляху до Черкас — Лисою, річку, що протікає під горою, — Лискою, а відроджене поселення — Лисянкою.

Вперше Лисянку згадують у документах за 1593 рік. Саме того року містечко з навколишніми селами і землями польський король Сигізмунд ІІІ Ваза подарував шляхтичу Валентію Чермінському (зустрічається в описі Александера Валеріана Яблоновського).

1622 року воєводі руському Іванові Даниловичу король Сигізмунд ІІІ Ваза видав грамоту, за якою він міг закласти місто Лисянку і надав йому Магдебурзьке право, право обирати собі війта, бурмістра, райців з-поміж міщан. Місто мало було опасоване частоколом з вежами і мала бути збудована ратуша. Базари повинні бути щопонеділка та щоп'ятниці. Після смерті Івана Даниловича (весна 1628 року) у 1630 році Лисянка належала його другій дружині-вдові — Софії з Жолкевських.

У 1637 році Миколай Остроруг-«латина» отримав дозвіл короля Владислава IV Вази на випалювання поташу в лісах немирівських і на 12 років в — Лисянці.

1645 року — Лисянка належала Самуелю Єжи Каліновському.

1648 року — Лисянка підтримала Богдана Хмельницького. За тих часів була багатим містом. Мало воно 4 церкви, на передмістю монастир св. Трійці, недавно закладений і сильно укріплений, посвячений 1653 року патріархом Макарієм.

1654 року місто було взяте коронним військом і спалене.

За часів Івана Виговського Лисянка дісталась Костянтинові Виговському.

1674 року тут після того як зазнав поразки від московського війська, перебував брат гетьмана Петра Дорошенка Григорій з татарським військом. Міщани видали Григорія Дорошенка московитам, а татар перебили. Незадовго після цього, коли мешканці почули, що козаки ідуть до Чигирина, вони всі до єдиного з майном і родинами перебрались за Дніпро. Дорошенко застав пусте місто, яке зрівняв із землею. Через 8 років місто знову заселили 800 господарів.

1702 року Самійло винищив в місті євреїв та шляхту.^{[джерело?]} Війтом був Дмитро Старий.

В січні 1711 р. поблизу Лисянки відбувся бій між армією гетьмана Пилипа Орлика та війська під командуванням генерального осавула Степана Бутовича. У наслідку бою загін Бутовича зазнав поразки, а самого осавула було взято у полон. Ця битва була частиною походу на Правобережжя проти російської влади.

1733 року Александр Яблоновський фундував тут францисканський костел, місце давнього замку віддав о. василіянам і сприяв будівництву нового оборонного замку з вежами. Це сприяло розвитку міста.

1777 року тут було 457 осель. У місті був Свято-Троїцький василіянський монастир (колись православний).

Біля Лисянки є городище. Поблизу нього є ліс «Добрий день», за переказами, там козаки розбили польське військо. Біля Гнилого Тікича знаходиться джерело з мінеральною водою збагаченою залізом, колись тут лікар Сродовський мав водолікарню.

Під час турецької війни (якої з 12 ?) тут бачили стада диких коней з херсонських степів.

Містечко оспіване у творах багатьох письменників, зокрема, Пантелеймона Куліша і Тараса Шевченка.

У часи Другої світової війни містечко понад два роки входило до Корсунського ґебіту. На початку 1944 р. тут проходила Корсунь-Шевченківська операція.

Влітку 1996 року до Лисянки підведено природний газ.

Пам'ятки природи

В адміністративних межах Лисянської селищної ради розташовані:

• Гнилий Тікич — гідрологічний заказник місцевого значення.
• Карлзбад — гідрологічний заказник місцевого значення.
• Лисянський — гідрологічний заказник місцевого значення.
• Лисянський — ІІ — гідрологічний заказник місцевого значення.
• Джерело «Громова вода» — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.

Лисянка в культурі

В Лисянці розгортається сюжет повісті Михайла Старицького «Останні орли».

Персоналії

• Лео Бірінськи (1884—1951) — драматург, сценарист і режисер єврейського походження.
• Бісновата Рива Давидівна (* 1919 — ?) — радянський український звукорежисер.
• Горський Проспер Антонович (1813—1888) — український художник.
• Даник Володимир Олексійович — український поет і прозаїк.
• Коваль Олег Миколайович (1972—2014) — старший лейтенант ЗСУ, загинув у боях за Дебальцеве.
• Кузьменко-Титаренко Іван Дем'янович — український військовий діяч, сотник Армії УНР.
• Кузьмін Віталій Володимирович (1974—2022) — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
• Макушенко Іван Семенович — художник та педагог
• Макушенко Олекса Іванович — підполковник Армії УНР.
• Мартиненко Євгеній Васильович (25.01.2000—24.03.2022) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Михайлюк Юрій Володимирович (* 1989) — капітан ЗСУ, Герой України.
• Омельченко Віктор Семенович (нар 1944) — український перекладач, дипломат, член Національної спілки письменників України (1995).
• Письменний Ярослав Васильович (1982—2022) — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
• Проценко Тарас Станіславович (1976—2018) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Скрипник Тетяна Олексіївна (1923—2002) — кандидатка історичних наук, доцентка, завідувачка кафедри бібліотекознавства Харківського інституту культури. Авторка книги «Життя прожити — не поле перейти».
• Слешинський Іван Владиславович — польський математик
• Август Доброгост Яблоновський — був похований в монастирі оо. василіян.

• Стукало Олег Юрійович (1974—2015) — підполковник (посмертно) Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Галерея

Лисянка. Центр селища

Див. також

• Лисянський замок
• Лисянський історичний музей
• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

Примітки

1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
2. Majewski W. Ostroróg Mikołaj h. Nałęcz (1593—1651) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/3, zeszyt 102. — S. 518. (пол.)
3. . Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 7 березня 2015. 
4. . Архів оригіналу за 1 липня 2020. Процитовано 19 вересня 2020. 
5. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 264 с. ISBN 966-8201-26-4
6. J. Dobrzyniecka. Jabłonowski August Dobrogost Stanisław Wolfgang Żegota (1769—1791) // Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków, 1963. — Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom Х/2, zeszyt 45. — 161—320 s. — S. 219. (пол.)

Джерела та література

• Маньковська Р. В. Лисянка // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 167. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Савченко О. В, Шушківський А. І. Лисянка [ 26 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
• Lisianka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 302. (пол.) — S. 302—308. (пол.)

Посилання

• Лисянка на сайті ВРУ^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Офіційний сайт Лисянської районної ради [ 21 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Погода в смт Лисянка [ 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
• Погода в смт Лисянка [ 26 березня 2008 у Wayback Machine.]
• Тут був Монастирок. На місці родинного маєтку Хмельницьких з'явився пам'ятник // Україна молода, 236 за 16.12.2010 [ 28 лютого 2014 у Wayback Machine.]