Читинська область Чити нська о бласть рос Чити нская о бласть колишній суб єкт Російської Федерації входив до складу Сиб

Область займала південний схід Східного Сибіру, який частіше іменують Забайкаллям. Територія простягалась від озера Байкалу на заході до державного кордону з Китаєм і межею з Амурською областю на сході, від Північно-Байкальського, Патомського і Олекмо-Чарського нагір'їв на півночі до державного кордону Росії з Монголією і Китаєм на півдні. Західну частину Забайкалля займає Республіка Бурятія, а східну — Забайкальський край. Природними межами між ними є західна околиця Хентей-Даурського нагір'я — хребти Цаган-Хуртей, Яблоновий — долина верхньої і середньої течії Вітіму.

Особливості Редагувати

по її території проходить частина Світового вододілу між Північним Льодовитим і Тихим океанами
крайній південь регіону відносився до однієї з безстічних областей материка — (Торейський безстічний басейн)
південний захід з річковими системами Хілку та Чикою — частина Байкальського басейну, а озеро Байкал відноситься до Ділянки Світової Спадщини
північ — Станове нагір'я — входить в Байкальську рифтову зону, де дуже активні неотектонічні рухи, що супроводжуються землетрусами різної сили аж до катастрофічних
на дану територію проникають повітряні маси атлантичного, тихоокеанського і арктичного походження різного ступеня трансформації і впливу на клімат.

Площа Читинської області і Агінського Бурятського автономного округу становила 431,5 тис. км² (з них 19,5 тис. км² припадало на Агінський Бурятський автономний округ), що трохи менше площі таких держав (окремо), як Швеція, Марокко, Узбекистан, але більше ніж Японія, Італія або ФРН.

Гідрографія Редагувати

Основні річки: Шилка і Аргунь (витоки Амуру), Хілок і Чикой (притоки Селенги), Олекма і Вітім (притоки Лени).

Природа Редагувати

Рослинний світ на території області відзначається великою різноманітністю. Це пов'язано зі складністю геологічної будови, різноманітністю природних умов, тривалою історією розвитку.

Гірський рельєф, що створює різноманітність місць проживань, сприяв збереженню в екологічних нішах реліктів різних геологічних часів. Їхньому збереженню сприяла відсутність суцільного покривного заледеніння. Корінний зональний рослинний покрив території утворений степовими, лісовими і високогірними рослинними співтовариствами.

При просуванні з південного сходу на північний захід слідують три широтні зони: степова, лісостепова, лісова або тайгова.

Біосферні заповідники Редагувати

Читинська область, завдячуючи особливій біосферній значущості її природних комплексів, мала два державні біосферні заповідники — Сохондінський і Даурський. Території заповідників відносяться до IX міжнародної категорії. Тут зберігаються особливі умови проживання або зростання рідкісних або унікальних видів рослин і тварин.

На півночі області передбачалось створити Кодарський національний парк, в периферійній частині басейну озера Байкал — Чикойський національний парк. У травні 1999 р. створено національний парк Алханай в Агінському Бурятському автономному окрузі. Вивчалися можливості створення Саханайського і Адун-Челонського національних парків. По міжнародній класифікації національні парки відносяться до 11 категорії і є для більшості країн, що мають можливостями для виділення і збереження таких територій, іноді основним засобом економічного розвитку.

Корисні копалини Редагувати

Промислові запаси заліза, вугілля, молібдену, вольфраму, золота, свинцю, цинку, флюориту, будівельних матеріалів. Крупні родовища — Удоканське мідне, Бугдаїнське молібденове, Ново-Широкінське золотополіметалічне, розвідані 16 поліметалічних родовищ (Спаське, Октябрське, Сєверо-Акатуєвське, Савінське 5, Трьохсвятительське і ін). В кінці 1950-х — середині 1960-х років були розвідані Удоканське родовище міді, Бугдаїнське і Жірекенське родовища молібдену, Спокойнінське, Орловське і Етикинське рідкометальне, унікальне Стрельцовське родовище урану. Останнє стало сировинною базою для будівництва крупного Приаргунського гірничо-хімічного комбінату і міста Краснокаменська. У 1950-х роках завершена розвідка унікальної за якістю сировини Усуглинського, а також найбільшого в Забайкаллі Гарсонуйського родовищ флюориту.

Уранові родовища Редагувати

У вересні 2006 — ВАТ «ТВЕЛ» отримало право на розробку уранових родовищ Аргунське і Жерлове
8 лютого 2007 — ВАТ «Техснабекспорт» виграло конкурс на розробку уранових родовищ Березове і Горне.

Запаси на Березовому родовищі по категорії С2 становлять 3,05 млн т руди і 3481 т урану при середньому вмісті урану в руді 0,114 %. При цьому прогнозні ресурси урану по категорії Р1 становлять 500 т. Запаси Горного родовища по категорії С1 становлять 394 тис. т руди і 1087 т урану, по С2 — 1,77 млн т руди і 4226 т урану. Прогнозні ресурси родовища категорії Р1 становлять 4800 т урану. Запаси Оловського родовища по категорії В+С1 становлять 14,61 млн т руди і 11 898 т урану.

Населення Редагувати

Населення області — 1135,7 тис. осіб (2005). Густота населення — 2,6 осіб/км² (2005), питома вага міського населення — 63,4 % (2005).

Згідно з Всеросійським переписом населення 2002 року, національний склад населення області був наступним:

Народ	Чисельність, 2002, тис. (*)
Росіяни	89,8 %
Буряти	6,1 %
Українці	1 %
Татари	0,7 %
Вірмени	0,31 %

Адміністративний устрій Редагувати

Населені пункти Редагувати

Населені пункти з кількістю мешканців понад 5 тисяч
2007

Чита	305,8	Могойтуй	9,6
Краснокаменськ	55,6	Новокручинінський	9,5
Борзя	30,6	Атамановка	9,4
Петровськ-Забайкальський	19,9	Ясногорськ	9,4
Нерчинськ	14,4	Кокуй	8,3
Шерлова Гора	14,3	Приаргунськ	8,2
Шилка	14,3	Сретенськ	7,9
Балей	13,4	Оловянна	7,9
Агінське	13,4	Дарасун	7,5
Первомайський	13,0	Ясна	7,5 (2003)
Чернишевськ	13,0	Красний Чикой	7,1 (2003)
Каримське	12,3	Домна	6,9 (2003)
Могоча	11,9	Вершино-Дарасунський	6,6
Горний	10,8	Дульдурга	6,4 (2003)
Хілок	10,6	Улети	6,4 (2003)
Забайкальськ	10,4	Бада	5,4 (2003)

Об'єднання з Агінським Бурятським автономним округом Редагувати

В ході референдуму 11 березня 2007 року більше 90 відсотків виборців проголосували за об'єднання Читинської області з Агінським Бурятським автономним округом і створення нового суб'єкта Російської Федерації — Забайкальського краю.

Джерела Редагувати

Література Редагувати

(рос.) Энциклопедия Забайкалья: Читинская область [в 2-х томах] / Гл. ред. Р. Ф. Гениатулин. — Новосибирск : Наука, 2000. — 302 с.

Посилання Редагувати

Читинська обласна адміністрація. Офіційний сайт (рос.)
(рос.)
(рос.)