Станове нагір'я — гірська система в Забайкалля протяжністю близько 700 км від північного краю Байкала до середньої течії річки Олекми у напрямку на схід — північний схід. Включає високогірні хребти: Південно-Муйський, Північно-Муйський, Удокан, Каларський і великі міжгірські улоговини байкальського типу на висоті 500—1000 м (Верхнеангарська, Муйсько-Куандинська, Верхнечарська котловина) висота Станового нагір'я становить 3072 метри.
| Станове нагір'я | |
| Континент | Азія |
|---|---|
| Країна | Росія |
| Адміністративна одиниця | Бурятія Забайкальський край |
| У межах природно-географічного об'єкта | Забайкалля |
| Гірський хребет | Південносибірські гори |
| Найвища точка | Пік БАМ |
| Висота над рівнем моря | 3072 м |
| Довжина або відстань | 700 км |
| Станове нагір'я у Вікісховищі |
Координати: 56°35′26″ пн. ш. 116°47′28″ сх. д. / 56.590694440028° пн. ш. 116.79125000002778734° сх. д.
Станове нагір'я складене головним чином кристалічними і метаморфічними породами при повсюдному поширенні багаторічномерзлих порід. Є родовища золота, міді, флюорита, кам'яного вугілля.
Рослинність представлена в основному модриною тайгою на гірських схилах, що змінюється на висотах більше 1200 м Рідколіссям і гірської тундри. Днища улоговин являють собою заболочені заплавні луки, а їх схили поросли сосновими лісами і сосново-листяними лісами.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- GEOnet Names Server — 2018.
- НАГОРІ.html {{{2}}} // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
Література Редагувати
- НАГОРІ.html {{{2}}} // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
- Станове нагір'я (фізична карта, масштаб 1:2 500 000) // Национальный атлас России : [в 4-х т.] / Глав. ред. тома А. Н. Краюхин. — М. : Роскартография, 2004. — Т. 1 : Общая характеристика территории. — С. 250. — 3000 прим. — ISBN 5-85120-217-3.