Вілен Андрійович Чеканю́к (нар. 12 жовтня 1932, Жмеринка — пом. 21 вересня 2000, Київ) — український радянський живописець і педагог, професор з 1984 року; член Спілки радянських художників України, член-кореспондент Академії мистецтв України з 2000 року. Син Андрія Чеканюка
Чеканюк Вілен Андрійович | |
---|---|
Народження | 12 жовтня 1932 Жмеринка, Вінницька область, Українська СРР, СРСР |
Смерть | 21 вересня 2000 (67 років) |
Київ, Україна | |
Поховання | Байкове кладовище |
Країна | СРСР Україна |
Навчання | Київський державний художній інститут (1958) |
Діяльність | художник, педагог |
Вчитель | Григор'єв Сергій Олексійович, Хмелько Михайло Іванович, Пузирков Віктор Григорович і Іванов Михайло Інокентійович |
Відомі учні | Данченко Микола Олександрович, Базилєв Сергій Миколайович, Анд Олексій Дмитрович, Балкінд Лев Володимирович, Григоров Олексій Вікторович, Жидель Сергій Петрович і Слєта Оксана Петрівна |
Працівник | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури |
Член | Національна спілка художників України |
Батько | Чеканюк Андрій Терентійович |
Нагороди | |
|
Біографія Редагувати
Народився 12 жовтня 1932 року в місті Жмеринці (нині Вінницька область, Україна). Упродовж 1952–1958 років навчався в Київському художньому інституті, де його викладачами були зокрема Віктор Пузирков, Михайло Хмелько, Сергій Григор'єв, Михайло Іванов.
Протягом 1959–1967 років і з 1972 року викладав в Київському художньому інституті; з 1977 року завідував кафедрою композиції. Член КПРС з 1964 року.
Жив в Києві, в будинку на бульварі Дружби народів, № 32, квартира 55 та на Курганівській вулиці, № 3, квартира 30. Помер 21 вересня 2000 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Твори Редагувати
Працював в галузі станкового живопису, книжкової графіки та плаката. Серед робіт:
- «Перший комсомольський осередок на селі» (1958; Національний художній музей України);
- «Перше знайомство» (1960);
- «З роботи» (1960, Національний музей у Львові);
- «Ранок Сибіру» (1963);
- «Китобої» (1966);
- «За землю» (1967);
- «Кармелюк» (1969);
- «Зенітники. В'єтнам» (1970—1971);
- «Партизани» (1975);
- «Патруль „Аврори“» (1977);
- «Арсенальці» (1982);
- «Будзагін» (1983);
- «Під прапором комбрига» (1987);
- «Максим Кривоніс під Звягелем» (1990).
- «Золотий горнець» Ернста Гофмана (1968);
- «Вогонь» Анрі Барбюса (1969).
Брав участь у республіканських, всесоюзних та зарубіжних виставках з 1958 року.
Відзнаки Редагувати
- Срібна медаль Академії мистецтв СРСР (1958);
- Заслужений діяч мистецтв Української РСР з 1964 року;
- Народний художник УРСР з 1982 року;
- Республіканська премія ЛКСМУ імені Миколи Островського;
- Золота медаль Академії мистецтв України (1999).
Примітки Редагувати
Література Редагувати
- Чеканюк Вілен // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1984. — Кн. 2, [т. 10] : Хмельницький Борис — Яцків.;
- Чеканюк Вілен Андрійович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 503.;
- Чеканюк Вілен Андрійович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 247.
- Чеканюк Вілен Андрійович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Чеканюк Вілен Андрійович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 626—627. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]