Чайка Андроник Архипович Андро ник Архи пович Ча йка 17 травня 1881 с Ручки Полтавська губернія Російська імперія 19 лип

Народився в 1881 році селі Ручки (нині Гадяцького району Полтавської області) в селянській родині. Після закінчення школи і Полтавського фельдшерського училища в 1902 р. був прийнятий на службу молодшим фельдшером в Кременчуцький місцевий лазарет. В 1906 р. звільнений в запас у зв'язку зі вступом в Імператорську військово-медичну академію, по закінченню якої у 1911 р. наказом по військово-санітарному відомству назначений лікарем у 171-й піхотний Комбринський полк^[ru], в якому за використання казенної стипендії військового відомства мав відслужити три роки і три місяці. Не відправляючись до місця служби, Коференцією Академії, і з дозволу Військового міністра, відряджений лікарем для вдосконалення при Клінічному військовому госпіталі (та військово-медичної академії) на три роки.

За два роки роботи у клініці С. П. Федорова, А. А. Чайка оволодів майстерністю хірургії органів черевної порожнини, тазу і грудної клітини, травматологією і гінекологією, а також іншими розділами медицини. Особливо багато молодий вчений займався урологією — областю хірургії, котра особливо інтенсивно розроблялася в клініці С. П. Федорова. 3 травня 1914 р. Андроник Архипович захистив докторську дисертацію на тему «К технике нефротомии. Экспериментально-клиническое исследование».

Андроник Чайка в юні роки

За успішне закінчення ад'юнктури Академія надала А. А. Чайці можливість поїхати на три роки в клініки Західної Європи для вдосконалення знань. Проте цій подорожі не доля була скластися — почалась Перша світова війна.

У зв‘язку з початком війни був мобілізований та направлений в штаб 41-ї піхотної дивізії^[ru], яка дислокувалася в м. Казань. Тут був назначений помічником дивізійного лікаря, працював у дивізійному лазареті. 2 вересня 1914 р. зі своєю дивізією був направлений на фронт. Служба А. А. Чайки проходила успішно, керівництво його цінувало. Він неодноразово заохочувався: 2 грудня 1914 р. наказом по 4-й армії нагороджений орденом святого Станіслава 3-го ступеня з мечами, 18 квітня 1915 р. наказом по 4-й армії до ордена був приєднаний бант. За виконання своїх обов'язків під вогнем ворога орденом святої Анни 3-го ступеня (18 квітня 1915), в «бытность под действительным артилерийским огнем неприятеля в д. Пшеволока» найвищим наказом від 12 червня 1916 р. по 4-й армії нагороджений орденом святого Станіслава 2-го ступеня, 22 жовтня 1916 р. «за отличное исполнение обязаностей службы под огнем неприятеля» нагороджений орденом святої Анни 2-го ступеня з мечами. До цього часу А. А. Чайка вже був у чині колежського асесора (з 3 травня 1914 р.). 8 листопада 1916 р. його підвищили у посаді. Наказом начальника санітарної частини був назначений Головним лікарем 183-го польового запасного госпіталю.

У воєнний час лікарі довго не затримувались на одній посаді. Після кількох переведень А. А. Чайка 11 квітня 1918 р. наказом по військово-санітарній частині призначають на посаду завідувача відділу Клінічного військового госпіталю в м. Києві.

Наказом «Військової офіції» Української Народної Республіки (по головній Санітарній Управі з 15 квітня) затверджений «в займаємій посаді завідувача Урологічним відділом Клінічного Військового шпиталю». Із зміною влади і переходу госпіталю від одного підпорядкування до іншого в послужному списку А. А. Чайки наявні і відповідні записи: «от 19 августа 1919 г. оставлен в должности временно исполняющего обязаности старшего ординатора Киевского госпиталя».

Після прочитання в 1922 р. А. А. Чайкою пробної лекції «О методах свободной пластики при больших травматических дефектах уретры» в Київському медичному інституті, йому доручили доцентуру по урології, при кафедрі факультетської хірургії, яку очолював професор О. П. Кримов. Доцентським курсом завідував до 1929 р.

В 1929 р. Андроник Архипович організовує і керує кафедрою урології в Київському інституті вдосконалення лікарів. Навчальною базою кафедри так і лишається урологічний відділ Київського військового госпіталю. Посади завідувача урологічним відділенням госпіталю і завідувача кафедри урології поєднував до 1941 р.

З початком Другої Світової війни А. А. Чайка, як найдосвідченіший хірург, керував усією хірургічною роботою госпіталю. Пізніше відбув із госпіталем в евакуацію (Харків, Томськ, Балашов), де він очолював відділення для поранених в грудну і черевну порожнину — одне з найважчих у госпіталі.

В 1943 р. Андроник Архипович був призначений на посаду головного хірурга УФЕП-148 3-го Українського фронту. З уведенням у цьому ж році для лікарів військових звань Державним комітетом оборони, А. А. Чайці було присвоєно військове звання полковника медичної служби.

Після повернення у 1944 р. до Києва А. А. Чайка був призначений головним хірургом Київського окружного військового госпіталю. На дійсній військовій службі в госпіталі А. А. Чайка знаходився до 1949 р. і пішов у відставку в званні генерал-майора медичної служби.

З 1945 р. професор А. А. Чайка поновив і свою педагогічну діяльність, очоливши кафедру і клініку урології Київського медичного інституту. До звільнення з армії він мав дві клініки: одну — в госпіталі, другу — в Жовтневій лікарні, після звільнення — тільки в лікарні. Дуже скоро його кафедра стала провідною в республіці, де було підготовлено декілька поколінь урологів. Кафедру професор А. А. Чайка очолював до 1961 р., і пішов на пенсію у 80-річному віці.

Могила Андроника Чайки

Помер у 19 липня 1968 р. Похований в Києві на Байковому кладовищі, пам'ятник встановлено 1970 року, скульптор К. А. Кузнецов.

Наукова робота Редагувати

Автор близько 150 наукових робіт. Науковий напрямок — захворювання нирок та інших органів системи сечовиділення, проблеми гнійної хірургії. Розробив оригінальну техніку нефротомії і відновлення сечовивідного каналу при його облітерації. Один із засновників урологічної школи в України.

Учні — академік О. Ф. Возіанов, професори О. В. Проскура, Б. Л. Полонський, Ю. Г. Єдиний.

Нагороди Редагувати

Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, медалями.

Примітки Редагувати

Управління фронтового евакопункту
Кузнецов Ксанфий Андреевич [Изоматериал]: лич. дело чл. Союза художников УССР. — К., [б. и], 1950—1984. — 121 с. // Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України: ф. 581, оп. 2, спр. 648. (рос.)

Джерела Редагувати

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — 856 с. — С. 728.
М. П. Бойчак. История Киевского военного госпиталя. Киевский госпиталь — учебная и научная база медицинского факультета университета Св. Владимира и Киевского медицинского института // Преса України. — Київ, 2005 — С. 497 [ 25 вересня 2012 у Wayback Machine.]

[1] Управління фронтового евакопункту

[2] Кузнецов Ксанфий Андреевич [Изоматериал]: лич. дело чл. Союза художников УССР. — К., [б. и], 1950—1984. — 121 с. // Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України: ф. 581, оп. 2, спр. 648. (рос.)