Кузнецо́в Кса́нфій Андрі́йович (9 [22] березня 1913, с. Новий Дурулгуй, нині Забайкальський край, Росія — 9 березня 1984, Київ, Україна) — радянський скульптор.
| Ксанфій Андрійович Кузнецов | |
|---|---|
| | |
| Народження | 9 (22) березня 1913 с. Новий Дурулгуй, нині Ононський район, Забайкальський край, Росія |
| Смерть | 9 березня 1984 (70 років) |
| Київ, Україна | |
| Національність | росіянин |
| Країна | СРСР |
| Жанр | станкова та монументальна скульптура |
| Навчання | Іркутське художнє училище, Московський інститут прикладного та декоративного мистецтва |
| Діяльність | скульптор |
| Нагороди | |
| Автограф | |
| |
Біографія Редагувати
Народився в родині Андрія Герасимовича Кузнецова, осавула Забайкальського козацького війська.
Мистецька освіта: Іркутське художнє училище (викладач О. Вологдін), Московський інститут прикладного та декоративного мистецтва, факультет монументально-декоративної скульптури (викладачі: Б. Ланге, М. Манізер, В. Яковлев), диплом з відзнакою (1949).
З 1950 року — член Спілки художників СРСР, учасник багатьох виставок і конкурсів. Ряд робіт зберігається в музеях Росії та України.
Брав участь у відновленні скульптурно-архітектурного оздоблення столиці України — Києва, уманського парку-заповідника «Софіївка».
Творчість Редагувати
- Барельєф «Євген Вахтангов» (Державний академічний театр ім. Є. Вахтангова, Москва).
- Монументальні композиції «Мир» і «Дніпровський простір» («Яхтсмени»), не збереглася, (обидві в співавторстві, обидві в Києві біля станції метро «Дніпро»).
- Станкові композиції «Коваль Вакула», «Козак», «Кобзар», «Тарас Бульба», «Варнак», «Два матроса», «В лісі прифронтовому», портрети «Школярка», «Студент», «Старий партизан», «Ливарник», «Академік Петро Чайка», «Драматург Михайло Старицький», «Гетьман Петро Сагайдачний», «Генерал Андрій Олейников», «Професор Вадим Телешев», «Скульптор Іван Горовий».
- Пам'ятники Кіндратові Булавіну (м. Бахмут), Леніну (м. Черкаси), співаку Борису Гмирі (м. Київ), Юрію Коцюбинському (Чернігів)
- Меморіальні дошки Сергію Корольову (1968), Володимиру Комарову (1969), Глібу Кржижановському (1970), Олексію Кундзічу (1966), Петру Нестерову (1977), Івану Неході (1972), Дмитру Ульянову (1970, вул. Євгена Чикаленка, 32, втрачено; 1970, вул. Богдана Хмельницького, 80, втрачено), Ульяновим (1970, вул. Лабораторна, 12, замінена 1982 року; 1970, вул. Кудрявська, 10, замінена 1982 року) у Києві (спільно з архітектором В. Г. Гнєздиловим),
- Меморіальний комплекс (у співавторстві) «Савур-могила» (поблизу м. Донецька).
Родина Редагувати
- Дружина — Зоя Андріївна Кузнецова (в дівоцтві Ямишева, нар. 17.05.1937), випускниця консерваторії, володарка сопрано, але співоча кар'єра не склалася через війну. Закінчила юридичний інститут, працювала у військовому трибуналі, регентом церковного хору).
- Дочка — Марія Ксанфіївна Кузнецова (в шлюбі — Потіха), закінчила Читинський медичний інститут в 1959 році, лікар оториноларинголог вищої категорії. Має подяку Міністра охорони здоров'я. Дочка зі своєю сім'єю живе на Кубані, станиця Брюховецька.
Зображення Редагувати
Монументи та пам'ятники Редагувати
Меморіальні дошки Редагувати
Примітки Редагувати
- Яхтсмены [ 22 червня 2013 у Wayback Machine.] // Сайт «Київ. Фотолітопис».
Джерела Редагувати
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 340. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
- Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — 704 с., ил. (рос.)
- Кузнецов Ксанфий Андреевич: лич. дело чл. Союза художников УССР. — К., [б. и], 1950–1984. — 121 с. // ЦДАМЛМ України. Ф. 581. Оп. 2. Спр. 648. (рос.)
| Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |