Ілля́ Іларіонович Цьо́кан (також Ілько Цьокан; 7 вересня 1887, с. Сторонибаби, нині Красненська селищна громада, Золочівський район — 10 жовтня 1937, урочище Бутовський полігон, Московська область (за іншими даними — 1940, м. Семипалатинськ, Казахстан) — український військовик, учасник українського національно-визвольного руху, мемуарист, правник, педагог, економіст.
| Ілля Цьокан | |
|---|---|
| Сотник (гауптман), Сотник УГА | |
| | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 7 вересня 1887 с. Сторонибаби, нині Красненська селищна громада, Золочівський район, Львівська область |
| Смерть | 10 жовтня 1937 (50 років) урочище Бутовський полігон, Московська область |
| Alma Mater | юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка |
| Військова служба | |
| Приналежність | ЗУНР |
| Війни / битви | Перша світова війна |
| Командування | |
| Комендант 18-ї бригади УГА | |
| Цьокан Ілля Іларіонович у Вікісховищі |
Життєпис ред.
Ілля Цьокан народився 7 вересня 1887 року у селі Сторонибаби на Львівщині (нині Красненська селищна громада, Золочівський район, Львівська область, Україна) в селянській родині Гілярія Семеновича та Ксенії Данилівни. Був найстаршим з восьми дітей.
Закінчив Золочівську гімназію. 1909 року закінчив Академічну гімназію, а 1913 року — правничий факультет Львівського університету. Організатор відділів товариства «Сокіл» на Золочівщині. Також навчався у Віденському університеті.
Учасник першої світової війни. Доброволець легіону УСС від серпня 1914 року, воював на східному фронті, учасник боїв у Карпатах. Один з організаторів інтендантської служби УСС, провіантовий старшина 2-го куреня, згодом полку. Член комісії УСС з розробки герба майбутньої самостійної соборної Української держави. Належав до «Лицарства залізної остроги».
Учасник наради (11 грудня 1917 року) старшин фронтових фармацій, що базувалися в Гуштинському лісі на Борщівщині, де доводив, що самовільний перехід легіону УСС на Наддніпрянщину завдасть більше шкоди, ніж користі, бо Галичина втратить захист від небезпеки, яка їй загрожувала. 1918 року у Львівському університеті здобув науковий ступінь доктора права.
Співорганізатор та учасник Листопадового чину 1 листопада 1918 року у Львові. Був членом УЦВК. Вільно володів німецькою та угорською мовами, переконав командирів німецьких та угорських військових частин у місті дотримуватися нейтралітету. Відзначився у боях у Львові, зокрема в обороні будинку Галицького сейму (нині — головний корпус Львівського національного університету імені Івана Франка), за що 12 листопада 1918 року Іллі Цьокану присвоєне військове звання сотника. Від 5 січня й до травня 1919 року був командантом Золочівської ОВК. Від середини червня 1919 року очолював Тернопільський ОВК, займався формуванням 18-ю Тернопільської бригадою УГА, якою командував упродовж наступних двох місяців під час Чортківської офензиви. Служив старшиною в Команді запілля, а 4 жовтня 1919 року призначений начальним інтендантом УГА. Наприкінці 1919 року перехворів на тиф. Після об'єднання УГА з Червоною армією у лютому 1920 року у ЧУГА, Цьокан до квітня 1920 року перебував у лавах ЧУГА.
Після завершення визвольних змагань перебував на лікуванні в Одесі. Тут викладав фізичну культуру в українських початкових школах до моменту арешту шваґра. Через загрозу переслідування нелегально виїхав до Відня (Австрія). Звідти у 1921 році перебрався на Закарпаття, де в Ужгороді працював в Українському банку, до 1925 року викладав у торговельній академії. Діяльний в українському національно-культурному житті, зокрема, в товаристві «Просвіта». Від 25 січня 1921 року — секретар організаційної комісії головного виділу товариства «Просвіта», що вела перемовини з урядом ЧСР в справі ліквідації неписемності у Закарпатському краї.
У лютому 1926 року через доноси чехословацькій владі від провокаторів, зокрема москвофілів та мадяронів, отримав рішення влади ЧСР покинути країну. Виїхав до Праги, звідки через Німеччину у травні 1926 року прибув до УСРР. Спочатку перебував у Харкові, де займав посаду комерційного директора юридичного видавництва УСРР. Восени 1928 року згідно з оголошеним конкурсом Ілька Цьокана обрано професором торгово-промислового права Одеського юридичного інституту, де був деканом юридичного факультету. Після закриття цього навчального закладу Цьокан не мав можливості залишитися в Одесі, а у Києві відкрився інститут обліку та розподілу, де професор Цьокан викладав економіку зовнішньої торгівлі.
Восени 1931 року заарештований співробітниками ДПУ УСРР і за сфабрикованим звинуваченням у належності до «контрреволюційної організації», яка ставила своїм завданням повалення радянської влади, з постановою Колегії ОДПУ СРСР від 7 лютого 1932 року засуджений на 3 роки виправно-трудових таборів Звільнений влітку 1934 року та оселився у Москві, зміг змінити прізвище на Ціокан та викладав в інституті радянської торгівлі.
Заарештований вдруге 19 серпня 1937 року співробітниками НКВС СРСР. За безпідставним звинуваченням «у контрреволюційній фашистській агітації» відповідно до постанови судової трійки при УНКВС по Московській області від 8 жовтня 1937 року був засуджений до розстрілу. Розстріляний 10 жовтня 1937 року та похований в урочищі Бутовський полігон, що поблизу селища Дрожжине Ленінського району Московської області.
За іншими даними, у 1930-х роках заарештований та засуджений до тривалого терміну ув'язнення в концентраційних таборах та загинув на засланні у Семипалатинську (нині Республіка Казахстан).
Відомо лише, що через шість десятиліть висновком прокуратури Одеської області від 28 червня 1994 року Іллю Цьокана посмертно реабілітовано.
Праці ред.
Ілля Цьокан є автором брошури «Від Денікіна до більшовиків: фрагмент споминів з Радянської України» (1921 рік, Відень), підручника «Наука о торговли» (1925 рік, Ужгород); публікації «Економічно-адміністративна сторона Українського Січового Війська» (1917 рік, Львів), статей у журналах «Шляхи», часописі «Свобода» та багатьох інших. Друкувався в українській періодиці під псевдонімом.
У другому томі збірки «Українська Галицька Армія: У 40-річчя її участи у визвольних змаганнях в 1918—1920 рр.: Матеріали історії» опублікований спомин сотника Іллі Цьокана «УГА між Добрармією і Червоною Армією. Фраґмент споминів з Радянської України».
Родина ред.
У 1921 році Ілля Цьокан одружився з Мариною Терпило, колишньою артисткою української капели під керівництвом О. Кошиця, яка співала в новоутвореному українському театрі в Ужгороді.
Примітки ред.
- ↑ Ілько Ілларіонович Цьокан // Воля народу. — 2018. — 1 листопада. — С. 5.
- ↑ Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія, 2021, с. 370.
- ↑ Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія, 2021, с. 371.
- ↑ Тернопільське Обласне Радіо. Українські державники: повернення (Гасай Єфрем (автор передачі). 21.12.2013)
- ↑ Гасай, 2018, с. 258.
- ↑ Гасай, 2018, с. 259.
- Від Денікіна до більшовиків: фрагмент споминів з Радянської України / І. Цьокан. — Відень : Український прапор, 1921. — 19 с. — (Українські мемуари)
- Др. Ілько Цьокан. УГА між Добрармією і Червоною Армією. Фраґмент споминів з Радянської України» // Українська Галицька Армія: У 40-річчя її участи у визвольних змаганнях в 1918—1920 рр.: Матеріали історії / Дмитро Микитюк. — Вінніпег : Канадійський Фармер, 1960. — Т. 2. — С. 209—216. — 1000 прим.
Джерела та література ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- 18-а Тернопільська бригада // Українська Галицька Армія: У 40-річчя її участи у визвольних змаганнях в 1918—1920 рр.: Матеріали історії / Дмитро Микитюк. — Вінніпег : Канадійський Фармер, 1958. — Т. 1. — С. 126. — 1000 прим.
- Петро Гуцал, Микола Лазарович. Цьокан Ілля Іларіонович // Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія: До 100-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки. — Львів; Івано-Франківськ : Манускрипт; Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2021. — Т. 4: Т–Я. — С. 370—371. — ISBN ISBN 978-966-2067-72-9.
- Єфрем Гасай. Ілько Цьокан — герой Листопадового Зриву // Клекіт бузька: Буський історико-краєзнавчий альманах № 2. — Львів : Растр—7, 2018. — С. 255—260. — ISBN ISBN 978-617-7726-16-5.