Цвєтаєв Іван Володимирович (рос. Цвета́ев Ива́н Влади́мирович, 1847-1913) — російський науковець-історик, археолог, філолог і мистецтвознавець, член-кореспондент Петербурзької академії наук, професор Московського університету.
| Іван Володимирович Цвєтаєв | |
|---|---|
| рос. Иван Владимирович Цветаев | |
| | |
| Народився | 4 травня (17 травня) 1847 Дроздово, Шуйський повіт, Владимирська губернія |
| Помер | 30 серпня (12 вересня) 1913 (66 років) Москва |
| Поховання | Ваганьковське кладовище |
| Країна | Російська імперія |
| Діяльність | історик, археолог |
| Alma mater | Петербурзький університет |
| Галузь | історія, археологія, філологія |
| Заклад | Варшавський університет, Київський університет, Московський університет |
| Посада | доцент |
| Вчене звання | професор |
| Науковий керівник | Люгебіль К. Я., Благовєщенський М. М. |
| Відомі учні | Nikolay Radtsigd |
| Членство | Петербурзька академія наук |
| Відомий завдяки: | творець і перший директор Державного музею образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна |
| Батько | Володимир Васильович Цвєтаєв |
| Мати | Катерина Василівна Цвєтаєва |
| У шлюбі з | Varvara Ilovayskayad Marija Aleksandrowna Meynd |
| Діти | Цвєтаєва Марина Іванівна Цвєтаєва Валерія Іванівнаd Цвєтаєва Анастасія Іванівнаd Andrey Tsvetayevd |
| Нагороди | |
Цвєтаєв Іван Володимирович у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Іван Цвєтаєв народився в сім'ї сільського священика Володимира Васильовича Цвєтаєва (*1818-†1884) і його дружини Катерини Василівни (*1824-†1859); 4 (17) травня 1847 року в селі Дроздово Шуйського повіту Владимирської губернії (під Шуєю, на території сучасного Шуйського району Івановської області РФ).
Навчався шість років в Шуйському духовному училищі, потім ще шість — у Володимирській духовній семінарії. Після цього вступив до Медико-хірургічної академії, але за станом здоров'я залишив її і перейшов до Петербурзького університету на класичне відділення історико-філологічного факультету. Закінчив університет у 1870 році, отримавши ступінь кандидата наук. З 1871 р. викладав грецьку мову в одній з петербурзьких гімназій, а в 1872 р. став доцентом Імператорського Варшавського університету, там же, у Варшаві, захистив магістерську дисертацію — «Cornelii Taciti Germania. I. Досвід критичного огляду тексту» (Варшава, 1873). У 1874 р. вирушив у закордонне відрядження до Італії для вивчення древніх італійських мов і писемності.
У 1876 р. був зарахований як доцент Київського університету св. Володимира, але вже через рік був запрошений до Московського університету для викладання латинської мови на кафедрі римської словесності.
З 1881 р. Цвєтаєв працював у Московських Рум'янцевському і Публічному музеях в Москві (з 1900 до 1910 р. був директором Рум'янцевського музею). У 1888 році він став почесним членом Болонського університету. У 1889 р. перейшов працювати на кафедру історії та теорії мистецтв Московського університету. Деякий час щільно співпрацював з журналом «Філологічний огляд».
У 1894 р., на першому з'їзді російських художників і любителів мистецтв, скликаному з нагоди дарування Москві Картинної галереї братів Третьякових, Цвєтаєв виголосив промову, в якій закликав до створення нового музею образотворчих мистецтв у Москві. З ініціативи професора був оголошений конкурс на найкращий проект музею. Переміг у конкурсі проект Р. І. Клейна. У серпні 1899 р. відбулася урочиста закладка музею. Розділ пластики був задуманий Іваном Володимировичем як збори зліпків з найбільш відомих скульптур, які повинні були служити зразком для розвитку художнього смаку. За спогадами його дочки Марини Цвєтаєвої, ряд з цих робіт був виконаний в існуючій до теперішнього часу художньої майстерні в Шарлоттенбурзі. Частина зліпків з колекції створеного ним музею складає основу Університетського музею РДГУ.
Цвєтаєв помер 30 серпня (12 вересня) 1913 р. в Москві. Похований на Ваганьковському кладовищі. На фасаді Музею образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна в Москві встановлена меморіальна дошка на його честь.
Родина Редагувати
Перший шлюб (1880—1890) — з Варварою Дмитрівною Іловайською (1858—1890), дочкою історика Д. І. Іловайського. Діти від цього шлюбу: Валерія Цвєтаєва (1883—1966) — організатор, керівник і один із педагогів Державних курсів мистецтва руху (1920-ті — 1930-і роки, на базі ВХУТЕМАС, м. Москва). Андрій Цвєтаєв (1890—1933); В. Д. Іловайська померла через декілька днів після народження Андрія.
Другий шлюб (1891—1906) — з Марією Олександрівною Мейн (1868—1906). Дочки Анастасія Цвєтаєва (1894—1993) — російська письменниця. Марина Цвєтаєва (1892—1941) — російська поетеса, прозаїк, перекладач, одна з найбільш самобутніх поетів «Срібного століття».
Праці Редагувати
Основні праці Івана Цвєтаєва присвячені античній філології, вивченню італійських мов, а також мистецтва, культурного і громадського життя стародавніх народів.
- З життя вищих шкіл Римської імперії. М., 1902;
- Inscriptiones Italiae mediae dialecticae …, v. [1-2], Lipsiae, 1884-85;
- Inscriptiones Italiae inferioris dialecticae, Mosquae, 1886.
- «Проект положення про комітет для пристрою при Московському університеті музею образотворчих мистецтв» (Москва, 1896),
- Збірник ОССК написів з нарисом фонетики, морфології і глосарієм, К., 1877;
- Навчальний атлас античного ліплення, в. 1-3, М., 1890—1894;
- «Комітет по влаштуванню музею античного мистецтва в Москві» (М., 1893), «Художній музей Московського університету» («Московські відомості» і «Російські Відомості», 1894),
- (рос.)«Записка про музей витончених мистецтв» (М., 1898),
- «Експедиція Н. С. Нечаєва-Мальцева на Урал» (М., 1900).
Див. також Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Цвєтаєв Іван Володимирович |
Примітки Редагувати
- 67 Иностранная филология в Императорском университете Св. Владимира в XIX – начале XX ст. // Альманах современной науки и образования — Тамбов: Грамота, 2014. — вып. 3 (82). — С. 66–69. — ISSN 1993-5552
- Швейцер В. А. Цветаева М. И. // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1975. — Т. 8. — С. 377–378.
Джерела Редагувати
- Корыхалова Т. П., Труды И. В. Цветаева по италийской эпиграфике // Вестник древней истории. — 1973. — № 2. (рос.)
- Каган Ю. М., И. В. Цветаев: Жизнь. Деятельность. Личность: (Учёный, основатель Музея изящных искусств в Москве) / Отв. ред. д-р ист. наук И. Н. Осиновский; Рецензенты: С. С. Аверинцев, И. А. Антонова, Е. В. Завадская, В. А. Кулаков, А. Ф. Лосев; Академия наук СССР. — М.: Наука, 1987. — 192, [16] с. — (Из истории мировой культуры: Научные биографии). — 50 000 экз. (обл.) (рос.)
- Коваль Л. М., Трудное десятилетие: Иван Владимирович Цветаев // На благое просвещение: Из истории Российской государственной библиотеки: (К 150-летию основания Московского публичного и Румянцевского музеев) / Л. М. Коваль; Худож. оформление: В. В. Покатов; Российская государственная библиотека. — М.: Пашков дом, 2012. — С. 241—358. — 500 с. — 300 экз. — ISBN 978-5-7510-0546-7. (обл.) (рос.)
- In Moskau ein kleines Albertinum erbauen (нем.). — «Устроить в Москве маленький Альбертинум». — Переписка Ивана Цветаева и Георга Трея (1881—1913). — под ред. М.Рота и И.Антоновой
- Смирнов А. Е., Иван Цветаев. История жизни. — СПб.: Вита Нова, 2013. — 386 с. — (Жизнеописания). — 1000 экз. — ISBN 978-5-93898-384-7. (рос.)
- Соснина Е. Б., 1913: Последний год жизни И. В. Цветаева. — Иваново: Изд-во О. Епишева, 2013. — 64 с. — 1000 экз. — ISBN 978-5-904004-43-2. (рос.)
Посилання Редагувати
- Цвєтаєв Іван Володимирович // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 536. — ISBN 978-966-439-921-7.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Цвєтаєв Іван Володимирович