Гіша́м ібн Абдул-Ма́лік (араб. هشام بن عبد الملك; 691 — 6 лютого 743) — омеядський халіф.
| Гішам ібн Абдул-Малік араб. هشام بن عبد الملك | |
| 724 — 6 лютого 743 року | |
|---|---|
| Попередник: | Язід II |
| Спадкоємець: | Аль-Валід II |
| Народження: | 691 Дамаск, Омеядський халіфат |
| Смерть: | 6 лютого 743 Ресафаd, Омеядський халіфат |
| Причина смерті: | дифтерія |
| Національність: | Араб |
| Країна: | Омеядський халіфат |
| Релігія: | Іслам |
| Рід: | Омеяди |
| Батько: | Абд аль-Малік ібн Марван |
| Мати: | Фатіма бінт Хішам |
| Діти: | Mu'awiyah ibn Hishamd, Sulayman ibn Hishamd, Sa'id ibn Hishamd і Maslama ibn Hishamd |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Успадкувавши владу від свого брата Язіда II, Гішам стикнувся з численними проблемами: поразки від хозарів (Битва при Ардебілі) на Кавказі й від тюргешів («День Спраги» й Битва на перевалі Тахтакарача) у Середній Азії, повстання індуїстів Сінду під керівництвом Джай Сінгха.
За його правління було відновлено практику обкладення населення податками, скасовану Умаром ібн Абдул-Азізом. Такий захід дозволив Халіфату тимчасово відновити свою економічну міць. У сільському господарстві було вжито заходів щодо розширення системи штучного зрошення. Однак посилення експлуатації призвело до повстань підкорених народів, найбільші з яких відбулись у Мавераннахрі (736—737) та Північній Африці (740—742). Помер від дифтерії.
Примітки Редагувати
Джерела Редагувати
- Blankinship, Khalid Yahya, ed. (1989), The History of al-Ṭabarī, Vol. XXV: The End of Expansion. The Caliphate of Hishām A.D. 724–738/A.H. 105–120, Albany, NY: State University of New York Press, ISBN 0-88706-569-4 (англ.)
- Радянська історична енциклопедія, том 14 [ 1 лютого 2017 у Wayback Machine.] (рос.)