Хорів (пол. Chorzów) — село на Закерзонні, в Польщі, у гміні Розвинниця Ярославського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 287 осіб (2011).
| Село
|
Розташування ред.
Знаходиться в західній частині Надсяння. Розташоване на відстані 5 км на захід від адміністративного центру ґміни Розвинниці, 17 км на південний захід від повітового центру Ярослава і 42 км на схід від воєводського центру Ряшева. Лежить над річкою Молочкою — правою притокою Віслоку.
Історія ред.
За податковим реєстром 1515 р. село належало до фортеці Порохник, були 5 ланів (коло 225 га) оброблюваної землі, млин і корчма.
За податковим реєстром 1589 р. село належало Івану Пенянжику, були 3 лани (коло 75 га) оброблюваної землі, млин, 2 загородники без земельної ділянки і 4 коморники без тяглової худоби. До 1772 року Хорів входив до складу Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського.
Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» в 1880 р. Хорів знаходився у Ярославському повіті Королівства Галичини і Володимирії.
Після розпаду Австро-Угорщини і утворення 1 листопада 1918 р. Західноукраїнської Народної Республіки Хорів разом з усім Надсянням були окуповані Польщею в результаті кривавої війни. Хорів входив до Ярославського повіту Львівського воєводства, в 1934—1939 рр. — у складі ґміни Прухник. На 1.01.1939 в селі проживало 500 мешканців, з них 30 україномовних українців, 200 польськомовних українців, 250 поляків і 10 євреїв. На той час унаслідок півтисячоліття латинізації та полонізації більшість українців Хорова утратили розмовну українську мову, хоча їх частина ще зберігала греко-католицьку віру й усвідомлення свої національності. Українці-грекокатолики належали до парафії Порохник Порохницького деканату Перемишльської єпархії.
16 серпня 1945 року Москва підписала й опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном. Українці не могли протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни. Частину добровільно-примусово виселили в СРСР (69 осіб — 16 родин). Решта українців попала в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і була депортована на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині.
У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Демографія ред.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
| Загалом | Допрацездатний вік | Працездатний вік | Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 146 | 32 | 92 | 22 |
| Жінки | 141 | 20 | 86 | 35 |
| Разом | 287 | 52 | 178 | 57 |
Примітки ред.
- ↑ GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. — p. 133. [ 10 березня 2016 у Wayback Machine.](лат.)
- Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. — p. 12. [ 10 березня 2016 у Wayback Machine.](лат.)
- Chorzów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 636. (пол.)
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [ 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 109.
- . Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 3 квітня 2018.
- . Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 1 квітня 2018.
- Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. . Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
| Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |