Перемишльська єпархія — колишня греко-католицька церковно-адміністративна одиниця, фактично утворена в 1610 з призначенням єпископом Атанасія Крупецького, а сформована у 1691 році з включенням православної Перемишльської єпархії внаслідок входження кліру з перепідпорядкуванням православного єпископа Перемишля Інокентія Винницького. Після реорганізації Греко-католицької церкви в Польщі 31 травня 1996 року була реорганізована у архієпархію Перемишля та Варшави.
| | |
| Палац греко-католицьких єпископів у Перемишлі. | |
| Основні дані | |
| Церква | Руська Унійна Церква (З 1774 — ГКЦ) |
|---|---|
| Заснована | 1691 |
| Юрисдикція | Західна Галичина |
| Єпархіальний центр | Перемишль Самбір Сянік |
| єпископ Перемишльський, Самбірський і Сяніцький |
Історія Редагувати
Фактично утворена в 1610 з призначенням єпископом Атанасія Крупецького.
23 червня 1691 року єпископ Перемишльський Інокентій Винницький, який був прихильником Унійної Церкви, публічно оголосив у Варшаві себе і всю свою паству приналежними до унії. Фактично унію по всій єпархії введено 28 квітня 1693 року. На основі угоди православний клір з паствою увійшли до складу унійної єпархії, тож уся попередня історія Перемишльської єпархії спадково увійшла до неї.
Згодом у 2-й половині вісімнадцятого століття Перемишль-Самбірська греко-католицька єпархія розділена на 3 офіціліати: генеральний Перемишльський і кафедральні Сяніцький і Самбірський. Кожен офіціліат ділився на деканати (protopopie), яких наприкінці вісімнадцятого століття було 31.
У 1772 році при переході під австрійське панування єпархія складалася з 1253 парафій, тоді налічувала 24 900 км² і близько 300 000 вірних.
До 1772 року в єпархії було 9 чоловічих монастирів (василіанських) і 3 жіночі. В результаті йосифинських реформ наприкінці вісімнадцятого століття скоротилось число греко-католицьких парафій. В кінці дев'ятнадцятого століття греко-католицька єпархія в Перемишлі мала 685 парафій, 23 самоуправні вікаріати, більш 800 священиків займались пастирською роботою серед 997 600 вірних, 6 чоловічих монастирів (Добромиль, Дрогобич, Крехів, Кристинопіль, Лаврів, Жовква) і 1 жіночий у Яворові.
Священиків єпархії Перемишля під час австрійського періоду готували спочатку в Барбареумі, на богословському факультеті при Віденському університеті, в училищі при Віденському храмі св. Августина, у Львівській генеральній греко-католицькій семінарії, та у Перемишльській греко-католицькій семінарії. Останню у 1845 році заснував єпископ Іван Снігурський.
У 1934 р. папою вилучено 9 деканатів (загалом 115 парафій) від Перемиської єпархії і створено окрему Апостольську Адміністрацію Лемківщини з русофільською ієрархією.
Перша радянська окупація забрала жертвами 22 парохів. Єпархія була у складі греко-католицької церкви до її ліквідації комуністичною владою в СРСР («Львівський собор») та на Закерзонні (арешт духовенства і ув'язнення в концтаборі Явожно або передача НКВС, вивезення українців у СРСР або депортація у ході операції «Вісла» на німецькі землі).
- Атанасій Крупецький (1610—1652)
- Прокіп Хмельовський (1652—1664)
- Антоній Терлецький (1664—1667)
- Яків Суша (1667—1669) — тимчасовий адміністратор єпархії, єпископ Холмський
- Іван Малаховський (1669—1691)
- Інокентій Винницький (1691—1700)
- Юрій Винницький (1700—1713)
- Лев Кишка (1713—1715) — тимчасовий адміністратор єпархії, єпископ Володимирський
- Єронім Устрицький (1715—1746)
- Онуфрій Шумлянський (1746—1762)
- Атанасій Шептицький (1762—1779)
- Максиміліян Рило (1779—1793) — до 1785 — тимчасовий адміністратор єпархії, далі — єпископ Перемишльський, Самбірський і Сяніцький
- Петро Білянський (1794—1796) — тимчасовий адміністратор єпархії, єпископ Львівський, Галицький і Кам'янецький
- Антін Ангелович (1796—1813)
- Михайло Левицький (1813—1818)
- Іван Снігурський (1818—1847)
- Григорій Яхимович (1848—1860)
- Тома Полянський (1860—1869)
- Йосиф Сембратович (1869—1872)
- Іван Ступницький (1872—1890)
- Юліан Куїловський (1890—1891) — тимчасовий адміністратор єпархії
- Юліан Пелеш (1891—1896)
- Костянтин Чехович (1897—1915)
- Йосафат Коциловський (1916—1947).
Деканати Редагувати
У 1772 році до єпархії належали деканати: балигородський, бецький, бірчанський, добромильський, дрогобицький, дуклянський, городоцький, ярославський, яслівський, яворівський, комарнянський, кросненський, ліський, любачівський, мокрянський, мостиський, мушинський, нижанківський, олеський, порохницький, перемиський, самбірський, сяніцький, судововишенський, сколівський, старосільський, старосамбірський, стрийський, тарногрудський, височанський, затварницький і жукотинський.
У тому ж році додано деканати із зайнятих Австрією в момент розділу Польщі греко-католицьких єпархій: холмської — грабовецький, городельський, грубешівський, тишівський, щебрешинський і замостянський та белзької — белзький, буський, потилицький, сокальський, стоянівський, стремілецький, скуровицький, тартаківський, томашівський, улянівський і варяжський.
20 серпня 1787 року 7 деканатів прикріплені до львівської єпархії — буський, городоцький, радехівський, сколівський, стрийський, стремільський і скуровицький.
До 1920 року єпархія у Перемишлі налічувала 40 деканатів, з них надалі збережено 29: балигородський, белзький, бірчанський, варяжський, височанський, добромильський, дрогобицький, дуклянський, жовківський, жукотинський, комарнянський, короснянський, куликівський, ліський, любачівський, мостиський, мушинський, нижанківський, порохницький, самбірський, сокальський, старосамбірський, старосільський, судововишенський, сяніцький, угнівський, устрицький, яворівський, ярославський.
У 1920 році прилучено до них нові: бориславський, буківский, чесанівський, тіснянський, динівський, горлицький, грибівський, краковецький, лежайський, лютовиський, лучанський, лупківський, мединицький, медицький, немирівський, перемиський, підбузький, радимнянський, равський, рудецький, риманівський, сінявський, турчанський, великомостенський.
Ліквідовані в той час деканати: біцький, горожанський, затварницький, каньчуцький, мокрянський, ольховецький, олешицький, перемиський міський, перемиський приміський, потелицький, яслиський.
З 1930 року утворено додатково розлуцький деканат.
У 1934 році 9 деканатів виділено у вигляді Апостольської адміністрації Лемківщини: буківський, дуклянський, динівський, горлицький, грибівський, кросненський, мушинський, сяніцький і риманівський.
- Балигородський
- Белзький
- Бірчанський
- Бориславський
- Варяжський
- Великомостенський
- Височанський
- Добромильський
- Дрогобицький
- Жовківський
- Жукотинський
- Комарнянський
- Краковецький
- Куликівський
- Лежайський
- Ліський
- Лупківський
- Лучанський
- Любачівський
- Лютовиський
- Мединицький
- Медицький
- Мостиський
- Немирівський
- Нижанківський
- Перемиський
- Підбузький
- Порохницький
- Равський
- Радимнянський
- Розлуцький
- Рудецький
- Самбірський
- Сінявський
- Сокальський
- Старосамбірський
- Старосільський
- Судововишенський
- Тіснянський
- Турчанський
- Угнівський
- Устрицький
- Чесанівський
- Яворівський
- Ярославський
Після 1945 Редагувати
Після укладання 16 серпня 1945 р. договору між СРСР і Польською Народною Республікою про радянсько-польський державний кордон колишня Перемишльська єпархія була поділена на дві частини: у складі УРСР опинилося 30 деканатів, тоді як у межах новоствореної польської держави — 15 деканатів.
Виходячи з сьогоднішнього стану дослідження, можна стверджувати, що в 1939—1947 рр. у різних обставинах померли передчасною смертю 115 священиків Перемишльської єпархії та Апостольської Адміністрації Лемківщини (75 були вбиті чи померли від побоїв та ран, 40 померли під слідством, в таборах, колоніях, на засланні або в дорозі туди) і двоє перемишльських владик. Репресивними органами гітлерівської Німеччини, Радянського Союзку, комуністичної Польщі та Чехословаччини в різний час було ув'язнено або інтерновано 220 священиків.
З-поміж духовенства Перемишльської єпархії і Апостольської Адміністрації Лемківщини у 1944—1946 рр. переселено до УРСР щонайменше 176 священиків (не враховуючи біженців з різних єпархій, що тимчасово працювали на парафіях Закерзоння). На Заході опинилося щонайменше 97 священиків, з яких четверо залишились там після звільнення з гітлерівських концтаборів; шестеро душпастирів оселилися в Чехословаччині. На території Польщі залишилося 87 священиків (не враховуючи монахів та священиків-біженців з інших єпархій).
На початку 1990-х років у Польщі відродилася Перемишльська єпархія, а згодом — Перемишльсько-Варшавська митрополія. Тим часом в Україні на теренах, що раніше належали до Перемишльської єпархії створено Дрогобицько-Самбірську і Сокальсько-Жовківську єпархії УГКЦ.
Література Редагувати
- Дністрянський М. Адміністративно-територіальна організація греко-католицької церкви: історична ретроспектива і сучасні проблеми. Історія релігій в Україні: тези повідомлень VI Міжнар. круглого столу (Львів, 3–8 трав. 1995 р.). — Л., 1996. — С. 80–82.
- Степанюк Г. Організаційна будова Галицько-Львівської митрополії УГКЦ у міжвоєнний період. Історія релігій в Україні: матеріали X Міжнар. конф. (Львів, 16–19 трав. 2000 р.). — Л., 2000. — Кн. 1. — С. 352.
- Прах Б. Духовенство Перемиської єпархії та Апостольської адміністрації Лемківщини: у 2-х томах. — Львів: Видавництво УКУ, 2015
Посилання Редагувати
Примітки Редагувати
- Прах Б. Духовенство Перемиської єпархії та Апостольської адміністрації Лемківщини. Том 1. Біографічні нариси (1939—1989). — Львів: Видавництво УКУ, 2015. — ст.IXXXI-IXXXII
- Прах Б. Духовенство Перемиської єпархії та Апостольської адміністрації Лемківщини. Том 1. Біографічні нариси (1939—1989). — Львів: Видавництво УКУ, 2015. — ст.IXXXII-IXXXIII
- Прах Б. Духовенство Перемиської єпархії та Апостольської адміністрації Лемківщини. Том 1. Біографічні нариси (1939—1989). — Львів: Видавництво УКУ, 2015. — с.IXXXIV