Хав'є́р Маскера́но Алеха́ндро (ісп. Javier Alejandro Mascherano; нар. 8 червня 1984 року, Сан-Лоренсо, Санта-Фе, Аргентина) — аргентинський футболіст, півзахисник. Дворазовий олімпійський чемпіон (2004 і 2008).
Хав'єр Маскерано | |||||||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | |||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Хав'єр Маскерано Алехандро | ||||||||||||||||||||||||||||||
Народження | 8.6.1984(39 років) | ||||||||||||||||||||||||||||||
Сан-Лоренсо, Аргентина | |||||||||||||||||||||||||||||||
Зріст | 170 см | ||||||||||||||||||||||||||||||
Вага | 66 кг | ||||||||||||||||||||||||||||||
Прізвисько | El Jefe | ||||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | Аргентина | ||||||||||||||||||||||||||||||
Позиція | півзахисник | ||||||||||||||||||||||||||||||
Юнацькі клуби | |||||||||||||||||||||||||||||||
«Рівер Плейт» | |||||||||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | |||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||
Національна збірна | |||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | |||||||||||||||||||||||||||||||
Хав'єр Маскерано у Вікісховищі |
Відомий своєю непоступливістю в єдиноборствах і умінням віддати відмінний пас. Маскерано став першим аргентинцем, який зміг закріпитися в основній команді «Ліверпуля», до нього це безуспішно намагався зробити Маурісіо Пеллегріно. Займає друге місце в історії за кількістю зіграних матчів за збірну Аргентини, поступаючись тільки Хав'єру Санетті. При цьому Маскерано також відомий вкрай низькою результативністю навіть для гравця оборонного плану.
Клубна кар'єра Редагувати
Початок кар'єри Редагувати
Народився 8 червня 1984 року в місті Сан-Лоренсо. Вихованець футбольної школи клубу «Рівер Плейт». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 2003 року в основній команді того ж клубу, в якій провів два сезони, взявши участь у 46 матчах чемпіонату. За цей час виборов титул чемпіона Аргентини у 2004 році.
2005 року Хав'єр приєднався до бразильського клубу «Корінтіанс» за 7,5 мільйона фунтів. У тому ж році він виграв чемпіонат Бразилії з клубом, за який разом з ним виступав інший аргентинець — Карлос Тевес. Хав'єр показав вражаючу гру на чемпіонаті світу в 2006 році, і восени разом з Тевесом був проданий в англійський «Вест Хем Юнайтед», завдяки зусиллям компанії Media Sports Investment, що мала права на їх контракти. Маскерано зіграв лише 7 ігор за основний склад «Вест Гема» і зайняв місце в резерві. Якраз в цей час їм зацікавився Рафа Бенітес. У «Ліверпуля» виникли труднощі з переходом Хав'єра, оскільки теоретично гравець не міг виступати за три клуби за рік (це суперечить правилам ФІФА), але «Ліверпуль» домігся дозволу даної ситуації.
«Ліверпуль» Редагувати
Маскерано спочатку перейшов в «Ліверпуль» на правах оренди. 29 лютого 2008 року після тривалих спекуляцій у пресі, що стосувалися його майбутнього, Хав'єр підписав постійний контракт з «Ліверпулем». Березень 2008 залишив неоднозначні спогади від гри Маскерано — він забив свій перший гол за «Ліверпуль» в матчі проти «Редінга» на «Енфілді», однак в наступному матчі він був вилучений з поля на «Олд Траффорд» Стівом Беннетом за сперечання з рефері після того, як той показав жовту картку Фернандо Торресу. Дискваліфікація на один матч за червону картку була продовжена до трьох матчів за незгоду з рефері. Гравець погодився із звинуваченнями, але його апеляція з приводу додаткового пропуску матчів була відхилена, а також на нього було накладено великий штраф. Аргентинець продовжив грати в Лізі чемпіонів.
Протягом наступних двох сезонів Маскерано залишався одним з кращих гравців у складі «Ліверпуля», проте, після закінчення сезону 2009/10 стало зрозуміло, що його відхід неминучий. Гравець міг піти ще за рік до цього, але тоді тренерському штабу вдалося вмовити його залишитися. В кінцевому підсумку Маскерано пішов в «Барселону», підписавши контракт з клубом 30 серпня 2010 року.
«Барселона» Редагувати
28 серпня 2010 року стало відомо, що аргентинський півзахисник Хав'єр Маскерано перейшов у іспанську «Барселону» за 24 млн євро. Дебют за новий клуб відбувся 11 вересня у матчі другого туру чемпіонату Іспанії проти «Еркулеса» (0:2). Аргентинець вийшов на поле за 16 хвилин до кінця зустрічі на позиції опорного півзахисника.
Перша половина сезону складалася для Маскерано в новому клубі не надто гладко, потрапити в основний склад за Хаві і Серхіо Бускетса було дуже важко. Але до середини сезону травму отримав капітан команди Карлес Пуйоль і Хав'єру довелося перекваліфікуватися в центрального захисника. Особливо вдалим у новій якості став для нього матч-відповідь 1/8 фіналу Ліги чемпіонів УЄФА 2010/11 проти лондонського «Арсеналу», коли за кілька хвилин до кінця зустрічі він виконав підкат і не дозволив форвардові «канонірів» Нікласу Бендтнеру вийти один на один з голкіпером Віктором Вальдесом. Матч закінчився перемогою «каталонців» з рахунком 3:1, які за сумою двох зустрічей вийшли в наступну стадію турніру. 28 травня Маскерано взяв участь у фіналі Ліги чемпіонів УЄФА проти англійського «Манчестер Юнайтед» на стадіоні «Вемблі». Він вийшов на поле з перших хвилин на позиції захисника і партнера по центру оборони Жерарда Піке. Матч закінчився перемогою «Барселони» (3:1), а аргентинець виграв свою першу Лігу чемпіонів УЄФА.
За підсумками сезону 2013/14 Хав'єр був визнаний найкращим гравцем команди.
Перед початком сезону 2015/16 був призначений четвертим віце-капітаном «Барселони» після Андреса Іньєсти, Ліонеля Мессі і Серхіо Бускетса.
Перед початком сезону 2016/17 продовжив контракт з «Барселоною» до 30 червня 2019 року.
26 квітня 2017 року забив свій перший гол за «синьо-гранатових», відзначившись у матчі чемпіонату Іспанії у ворота «Осасуни» на 67 хвилині зустрічі, реалізувавши пенальті, зароблений Денісом Суаресом. Цей гол став і останнім. 23 січня 2018 року було оголошено про те, що після семи з половиною сезонів в «Барселоні» Хав'єр Маскерано залишає команду.
«Хебей Чайна Форчун» Редагувати
Взимку того ж 2018 року Маскерано став гравцем китайського клубу «Хебей Чайна Форчун». Про це було оголошено керівництвом «Барси» на спеціальному заході, який було влаштовано на честь уходу аргентинця з каталонської команди. Станом на 24 січня 2018 року відіграв за команду із Ціньхуандао 3 матчі в національному чемпіонаті.
Виступи за збірні Редагувати
2000 року дебютував у складі юнацької збірної Аргентини, взяв участь у 6 іграх на юнацькому рівні. У вересні 2001 року він зі збірною до 17 років посів четверте місце в юнацькому чемпіонаті світу 2001 року.
Протягом 2003—2004 років залучався до складу молодіжної збірної Аргентини і став півфіналістом Молодіжного чемпіонату світу. На молодіжному рівні зіграв у 22 офіційних матчах, забив 1 гол.
Також захищав кольори олімпійської збірної Аргентини, у складі якої був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 2004 року в Афінах та Олімпійських іграх 2008 року у Пекіні. На обох турнірах він ставав олімпійським чемпіоном і став тільки другим аргентинським спортсменом (після гравця в поло Хуана Нельсона), що виграв дві олімпійські золоті медалі. У складі цієї команди провів 18 матчів.
16 липня 2003 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини в товариській грі проти Уругваю.
Наступного року у складі збірної був учасником розіграшу Кубка Америки 2004 року у Перу, де разом з командою здобув «срібло», а згодом поїхав і на чемпіонат світу 2006 року у Німеччині та розіграш Кубка Америки 2007 року у Венесуелі, де знову став срібним призером.
2008 року новий тренер збірної Дієго Марадона зробив Маскерано капітаном команди і в цьому статусі повів команду на чемпіонат світу 2010 року у ПАР, де збірна вилетіла у чвертьфіналі від Німеччини (0:4), а сам Хав'єр пропустив тільки останній матч групового етапу проти Греції. Капітаном Маскерано залишився і при наступному тренері Серхіо Батісті, відправившись на домашній Кубкок Америки 2011 року в Аргентині, де збірна знову виступила вкрай невдало, вилетівши вже у чвертьфіналі. Після цього Батіста був замінений на Алехандро Сабелью, який новим капітаном призначив Ліонеля Мессі.
На чемпіонаті світу 2014 року у Бразилії Маскерано зіграв свій 100-й міжнародний матч за Аргентину у грі проти Ірану (1:0). Саме ж збірна дійшла до фіналу, де поступилась Німеччині. Протягом наступних двох років був учасником розіграшів Кубка Америки 2015 року у Чилі та розіграшу Кубка Америки 2016 року у США. На обох турнірах Маскерано з командою доходив до фіналу, де поступиався чилійцям.
У травні 2018 року він був включений у заявку на чемпіонат світу 2018 року у Росії.
Статистика виступів Редагувати
Статистика клубних виступів Редагувати
Сезон | Команда | Чемпіонат | Національний кубок | Континентальні кубки | Інші змагання | Усього | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ігор | Голів | ||
2003–04 | «Рівер Плейт» | ПД | 21 | 0 | - | - | - | ПАК+КЛ | 3+10 | 0 | - | - | - | 34 | 0 |
2004–05 | ПД | 25 | 0 | - | - | - | ПАК+КЛ | 1+11 | 0+1 | - | - | - | 37 | 1 | |
Усього за «Рівер Плейт» | 46 | 0 | - | - | 25 | 1 | - | - | 71 | 1 | |||||
2005 | «Корінтіанс» | ЛП+A | 1+7 | 0 | КБ | 0 | 0 | ПАК | 0 | 0 | - | - | - | 8 | 0 |
2006 | ЛП+A | 8+10 | 2+0 | КБ | 2 | 0 | КЛ+ПАК | 5+0 | 0 | - | - | - | 25 | 2 | |
Усього за «Корінтіанс» | 26 | 2 | 2 | 0 | 5 | 0 | - | - | 33 | 2 | |||||
2006–07 | «Вест Гем Юнайтед» | ПЛ | 5 | 0 | КА+КЛ | 0 | 0 | КУЄФА | 2 | 0 | - | - | - | 7 | 0 |
2006–07 | «Ліверпуль» | ПЛ | 7 | 0 | КА+КЛ | - | - | ЛЧ | 4 | 0 | СА | - | - | 11 | 0 |
2007–08 | ПЛ | 25 | 1 | КА+КЛ | 2+1 | 0 | ЛЧ | 13 | 0 | - | - | - | 41 | 1 | |
2008–09 | ПЛ | 27 | 0 | КА+КЛ | 3+0 | 0 | ЛЧ | 8 | 0 | - | - | - | 38 | 0 | |
2009–10 | ПЛ | 34 | 0 | КА+КЛ | 0+1 | 0 | ЛЧ+ЛЄ | 5+8 | 0+1 | - | - | - | 48 | 1 | |
2010–11 | ПЛ | 1 | 0 | КА+КЛ | - | - | ЛЄ | 0 | 0 | - | - | - | 1 | 0 | |
Усього за «Ліверпуль» | 94 | 1 | 7 | 0 | 38 | 1 | - | - | 139 | 2 | |||||
2010–11 | «Барселона» | ПД | 27 | 0 | КІ | 7 | 0 | ЛЧ | 11 | 0 | - | - | - | 45 | 0 |
2011–12 | ПД | 30 | 0 | КІ | 6 | 0 | ЛЧ | 10 | 0 | СІ+СУ+КЧС | 2+1+2 | 0 | 51 | 0 | |
2012–13 | ПД | 25 | 0 | КІ | 6 | 0 | ЛЧ | 8 | 0 | СІ | 2 | 0 | 41 | 0 | |
2013–14 | ПД | 28 | 0 | КІ | 7 | 0 | ЛЧ | 9 | 0 | СІ | 2 | 0 | 46 | 0 | |
2014–15 | ПД | 28 | 0 | КІ | 7 | 0 | ЛЧ | 12 | 0 | - | - | - | 47 | 0 | |
2015–16 | ПД | 32 | 0 | КІ | 6 | 0 | ЛЧ | 8 | 0 | СУ+СІ+КЧС | 1+2+2 | 0 | 51 | 0 | |
2016–17 | ПД | 25 | 1 | КІ | 4 | 0 | ЛЧ | 8 | 0 | СІ | 2 | 0 | 39 | 1 | |
2017–18 | ПД | 7 | 0 | КІ | 2 | 0 | ЛЧ | 2 | 0 | СІ | 1 | 0 | 12 | 0 | |
Усього за «Барселону» | 202 | 1 | 45 | 0 | 68 | 0 | 17 | 0 | 333 | 1 | |||||
2018 | «Хебей Чайна Форчун» | СЛ | 0 | 0 | КК | 0 | 0 | - | - | - | - | - | - | 0 | 0 |
Усього за кар'єру | 373 | 4 | 54 | 0 | 138 | 2 | 17 | 0 | 582 | 6 |