| Бельгія | ||
|---|---|---|
| | ||
| Прізвисько | червоні дияволи (Rode Duivels, Diables Rouges) | |
| Асоціація | Королівська Бельгійська футбольна асоціація фр. Union Royale Belge des Sociétés de Football-Association (нід. Koninklijke Belgische Voetbalbond) | |
| Тренер | Доменіко Тедеско | |
| Найбільше виступів | Ян Вертонген (145) | |
| Найкращий бомбардир | Ромелу Лукаку (71) | |
| Код ФІФА | BEL | |
| Місце в рейтингу ФІФА | 5 ▬ (21 вересня 2023) | |
| ||
| Перший матч Бельгія 3:3 Франція (Уккел, Бельгія; 1 травня 1904) | ||
| Найбільша перемога Бельгія 9:0 Замбія (Брюссель, Бельгія; 4 червня 1994) Бельгія 10:1 Сан-Марино (Брюссель, Бельгія; 28 лютого 2001) Бельгія 9:0 Гібралтар (Льєж, Бельгія; 31 серпня 2017) Бельгія 9:0 Сан-Марино (Брюссель, Бельгія; 10 жовтня 2019) | ||
| Найбільша поразка Англія 11:2 Бельгія (Лондон, Англія; 17 квітня 1909) | ||
| Чемпіонат світу | ||
| Виступів | 14 (вперше у 1930) | |
| Найвище досягнення | третє місце, 2018 | |
| Чемпіонат Європи | ||
| Виступів | 6 (вперше у 1972) | |
| Найвище досягнення | друге місце, 1980 |
Збірна Бельгії з футболу (фр. Équipe de Belgique de football, нід. Koninklijke Belgische Voetbalbond) — національна футбольна команда Бельгії, яка керується Королівською Бельгійською футбольною асоціацією і представляє країну на міжнародному рівні.
Станом на 21 вересня 2023 посідає 5-e місце у рейтингу футбольних збірних світу.
Історія Редагувати
Початок Редагувати
Бельгійці зіграли свій перший офіційний матч 1 травня 1904 року проти команди Франції в рамках Évence Coppée Trophy, гра завершилась внічию 3-3. Цей легендарний, перший для обох збірних, матч на «Stade Vivier d'Oie» в Уккелі (Бельгія) відвідало 1,500 глядачів. Двадцять днів потому, Бельгія та Франція були серед семи країн — засновників ФІФА. До гри з Францією бельгійці провели ще декілька матчів, однак у їх команді грали британці, тому ці ігри не рахують як ігри збірної Бельгії, до прикладу 28 квітня 1901 бельгійці перемогли команду Голландії 8–0. З 1906 року бельгійці у світі відомі, як «Червоні дияволи», завдяки журналісту П'єру Волкієрсу, який так схарактеризував команду після трьох перемог того року: 5–0 над Францією та 5–0 і 3–2 над Нідерландами. Прізвисько журналіст пов'язав з тим, що від самого початку (і до тепер) команда грає в червоній формі. У 1920, «Червоні дияволи» вибороли золоті медалі домашньої олімпіади, у в неоднозначному матчі, коли їхні опоненти — команда Чехословаччини покинула поле. Хоча результати бельгійців на Олімпіадах 20-х років були хорошими, у трьох чемпіонатах світу в 30-х роках команда грала погано. Протягом наступних сорока років команда зарекомендувала себе як міцний середняк.
Золотий період Редагувати
Час найбільших успіхів для бельгійської збірної розпочався з Євро 80, коли команда стала другою. Період 80-х — початок 90-х вважається золотим періодом бельгійської команди. Під керівництвом Гі Тіса, який тренував команду у більш ніж 100 офіційних іграх, Бельгія здобула репутацію фізично потужної, відмінно організованої команди, з якою не легко грати. У цей період (1982—2002), Бельгія кваліфікувалася на всі Чемпіонати Світу та у більшості з них там пройшла у друге коло. На ЧС 1986, команда дійшла до півфіналу. Напряму команда ще потрапила на ЧС 1990 і 1994, а от на два наступні ЧС 1998 і ЧС 2002 бельгійцям довелось долати сито плей-офф. У цей час за команду виступали такі гравці високого класу, як воротарі Жан-Марі Пфафф і Мішель Прюдомм, захисник Ерік Геретс, півзахисник Ян Кулеманс, плеймейкер Енцо Шифо, нападник Люк Ніліс. Після ЧС 2002, декілька провідних гравців команди, серед них Марк Вільмотс і Герт Вергеєн припинили виступи за збірну.
Нове Золоте покоління Редагувати
Після невиходу, вперше з 1978 року, на Чемпіонат світу (Чемпіонат світу з футболу 2006) контракт з тренером Айме Антенісом був розірваний у грудні 2005 і вже з 1 січня 2006 на пост тренера був призначений Рене Вандерейкен. Та з новим тренером команда не пробилась на Євро 2008 і показала слабкі результати у кваліфікації ЧС 2010, тренер був звільнений, а його місце з приставкою в.о. зайняв Франк Веркаутерен. Після поразки від команди Вірменії 1-2 у вересні 2009 посаду головного тренера Бельгії обійняв Дік Адвокат. Та вже у квітні 2010, Адвокат стає тренером збірної Росії. З тренером Жоржем Лекенсом, команда пропустила Євро 2012. Тоді під свою опіку збірну прийняв Марк Вільмотс і 11 жовтня 2013 команда напряму кваліфікувалася на Чемпіонат світу з футболу 2014. Основу команди Вільмотса склали гравці, молодіжної команди Бельгії, котрих багато ЗМІ вже встигли назвати новим золотим поколінням.
На ЧС-2014 і ЧЄ-2016 бельгійська команда впевнено виходила до чвертьфіналу. На ЧС-2018 в Росії збірна завоювала бронзові нагороди, що є кращим досягненням збірної. У півфіналі Бельгія поступилася майбутнім переможцям турніру збірній Франції з рахунком 0:1. В матчі за третє місце бельгійці обіграли збірну Англії з рахунком 2:0. Голкіпер бельгійців Тібо Куртуа отримав приз "Золоті рукавички" імені Лева Яшина, а капітан команди Еден Азар отримав срібний м'яч, як другий кращий гравець турніру, поступившись переможцю Лукі Модричу.
На ЧС-2022 в Катарі бельгійська збірна не змогла вийти з групи, пропустивши вперед збірні Марокко та Хорватії.
Домашня арена Редагувати
Більшість своїх домашніх матчів команда проводить на стадіоні імені короля Бодуена у Брюсселі, котрий вміщує 50,093 глядачів. Стадіон є мультифункціональним і використовується для змагань з атлетики та проведення концертів. Зведений як стадіон Сторіччя у 1930 році арена була перейменована на стадіон Гейсел у 1946, а у 1995 році було здійснена ґрунтовна реконструкція. З того часу стадіон має сучасну назву. З 1958 по 1996 на арені відбулося 4 фінали Ліги Чемпіонів і 4 фінали Кубку володарів кубків, та матчі двох чемпіонатів Європи (1972, 2000). У 1985, під час фіналу Ліги Чемпіонів, на арені відбулася трагедія, котра забрала життя 39 вболівальників Ліверпуля.
Міжнародні турніри Редагувати
Господарі Переможці Фіналісти Третє місце Четверте місце
Чемпіонати світу Редагувати
| Чемпіонати Європи Редагувати
|
Ліга націй УЄФА Редагувати
Гравці збірної Редагувати
Поточний склад Редагувати
Наступні 26 гравці були оголошені у списку збірної для участі у ЧС-2022.
Матчі та голи вірні станом на 20 грудня 2022 року, після матчу проти Нідерландів.
Рекордсмени Редагувати
Гравці, що провели найбільше ігор Редагувати
| # | Гравець | Період | Ігор | Голів |
|---|---|---|---|---|
| 1 | Ян Вертонген | 2007— | 145 | 9 |
| 2 | Аксель Вітсель | 2008— | 130 | 12 |
| 3 | Тобі Алдервейрелд | 2009— | 127 | 5 |
| 4 | Еден Азар | 2008— | 126 | 33 |
| 5 | Дріс Мертенс | 2011— | 109 | 21 |
| 6 | Ромелу Лукаку | 2010— | 104 | 68 |
| 7 | Тібо Куртуа | 2011- | 100 | 0 |
| 8 | Кевін де Брюйне | 2010- | 97 | 25 |
| 9 | Ян Кулеманс | 1977—1991 | 96 | 23 |
| 10 | Тіммі Сімонс | 2001—2016 | 94 | 6 |
На 20 грудня 2022 року
Бомбардири Редагувати
| # | Гравець | Період | Голів | Ігор | За гру |
|---|---|---|---|---|---|
| 1 | Ромелу Лукаку | 2010— | 68 | 104 | 0.65 |
| 2 | Еден Азар | 2008– | 33 | 126 | 0.26 |
| 3 | Бернар Воргоф | 1928–1940 | 30 | 61 | 0.49 |
| Поль ван Гімст | 1960–1974 | 30 | 81 | 0.37 | |
| 4 | Марк Вільмотс | 1990–2002 | 29 | 70 | 0.41 |
| 5 | Джозеф Мерманс | 1945–1956 | 28 | 56 | 0.48 |
| 6 | Міші Батшуаї | 2015-2022 | 27 | 50 | 0,54 |
| 7-8 | Раймон Брен | 1925–1939 | 26 | 54 | 0.48 |
| Роберт Де Вен | 1906–1913 | 26 | 23 | 1.13 | |
| 9 | Кевін де Брюйне | 2010- | 25 | 97 | 0.25 |
| 10 | Веслі Сонк | 2001–2010 | 24 | 55 | 0.44 |
На 20 грудня 2022
Різновиди кольорів форми збірної Бельгії Редагувати
1986-90 Домашня | 2002 Домашня | 2009 Домашня | 2010 Домашня |
Примітки Редагувати
- ↑ The FIFA/Coca-Cola World Ranking. FIFA. 21 вересня 2023. Процитовано 21 вересня 2023.
Посилання Редагувати
- (фр.)(англ.)(нім.)(нід.)
| Це незавершена стаття про футбольну збірну. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |