| Чемпіонат світу з футболу 1934 | |
|---|---|
| Команд | 32 (у фінальній частині: 16) |
| Місце проведення | Італія |
| Чемпіон | Італія (вперше) |
| Фіналіст | Чехословаччина |
| 3-є місце | Німеччина |
| 4-е місце | Австрія |
| Зіграно матчів | 17 |
| Забито м’ячів | 70 (4.12 за матч) |
| Кількість глядачів | 395 000 (23 235 у середньому) |
| Найкращий бомбардир | Олдржих Неєдлий (5 м’ячів) |
← 1930 1938 → |
Чемпіонат світу з футболу 1934 року — другий чемпіонат світу серед чоловічих збірних команд з футболу, що проходив з 27 травня по 10 червня 1934 року в Італії.
Перший чемпіонат світу, фінальній частині якого передував кваліфікаційний раунд, адже готовність і бажання взяти участь у ньому висловили представники 32 країн, а формат змагання передбачав участь лише 16 збірних. Діючі чемпіони світу, збірна Уругваю, відкинули можливість захисту титулу на полях Європи, загалом відмовившись від участі у чемпіонаті світу 1934 року на знак протесту проти фактичного ігнорування першого чемпіонату світу, що пройшов в Уругваї, майже всіма європейськими командами.
Переможцем змагання вийшла команда країни-господаря, збірна Італії, ставши другим чемпіоном світу і першою європейською командою-володарем цього титулу. У фіналі чемпіонату італійці мінімально, з рахунком 2:1, здолали збірну Чехословаччини.
Офіційним м'ячем турніру був визначений Federale 102, м'яч італійського виробництва.
Господар турніру Редагувати
Процес визначення країни-господаря другого чемпіонату світу був досить тривалим і відбувався на низці зустрічей виконавчого комітету ФІФА, на останньому з яких 9 жовтня 1932 року у Стокгольмі врешті-решт було визначено, що фінальний турнір прийме Італія, головним конкурентом якої у боротьбі за це право до останнього залишалася Швеція.
Заявка Італії активно підтримувалася особисто лідером країни Беніто Муссоліні, який розглядав цей світовий спортивний форум як нагоду пропагувати переваги фашизму, панівної на той час в Італії ідеалогії. На підготовку і проведення заходу італійським урядом було спрямовано 3,5 мільйони італійських лір.
Кваліфікаційний раунд Редагувати
Бажання ж і готовність позмагатися на другому чемпіонаті світу з футболу висловили представники 32 країн, що, зважаючи на формат фінальної частини турніру, який передбачав участь 16 збірних, обумовило необхідність попереднього проведення кваліфікаційного раунду для визначення його учасників. Діючі чемпіони світу, збірна Уругваю, відкинули можливість захисту титулу на полях Європи, загалом відмовившись від участі у чемпіонаті світу 1934 року на знак протесту проти фактичного ігнорування першого чемпіонату світу, що пройшов в Уругваї, майже всіма європейськими командами.
Серед найсильніших на той час футбольних команд світу участі у чемпіонаті також не брали представники Британських островів, які на той час не визнавали змагань під егідою ФІФА, хоча організація виходила напраму на керівництво збірних Англії та Шотландії, пропонуючи їм гарантовані місця у фінальній частини світової першості, без необхідності кваліфікуватися. Водночас, навіть команді-господарю фінальної частини, збірній Італії, єдиний раз в історії чемпіонатів світу, доводилося здобувати право участі в ній через кваліфікаційний раунд, в якому, утім, італійці без проблем здолали грецьку збірну.
Змагання кваліфікаційного раунду відбувалися у 12 групах, сформованих за географічною ознакою — 12 з 16 місць у фінальній частині змагання було виділено представникам Європи, дві — командам з Південної Америки, по одній — для Північної Америки і регіону Азії та Африки. Ще до початку змагань з них знялися збірні Чилі та Перу, дозволивши збірним Бразилії та Аргентини кваліфікуватися, не провівши жодної гри. Також знялася зі змагань й збірна Туреччини.
Учасники фінального турніру Редагувати
За результатами кваліфікаційного раунду учасниками фінального турніру стали 16 збірних:
Враховуючи, що цей чемпіонат був лише другим в історії, а попередній відбувався у далекій Південній Америці, відразу 10 з 16 учасників ЧС-1934 дебютували на світових футбольних першостях. Другим цей турнір був лише для команд Аргентини, Бразилії, США, Бельгії, Франції та Румунії.
Міста та стадіони Редагувати
| Мілан | Болонья | ||
|---|---|---|---|
| Стадіо Сан-Сіро | Стадіо Літторіале | ||
| Місткість: 55 000 | Місткість: 50 100 | ||
| Рим | Флоренція | ||
| Стадіо Націонале ПНФ | Стадіо Джованні Берта | ||
| Місткість: 47 300 | Місткість: 47 290 | ||
| Неаполь | Генуя | Турин | Трієст |
| Стадіо Джорджо Аскареллі | Стадіо Луїджі Ферраріс | Стадіо Беніто Муссоліні | Стадіо Літторіо |
| Місткість: 40 000 | Місткість: 36 703 | Місткість: 28 140 | Місткість: 8 000 |
Формат Редагувати
Замість формату групових змагань, що використовувався на першій світовій першості, на чемпіонаті 1934 року використовувалася олімпійська система, за якої команди починали зі стадії 1/8 фіналу і вибували зі змагання після першого ж програшу. Якщо гра завершувалася унічию після 90 хвилин основного часу, призначалися 30 хвилин додаткового часу. У випадку, якщо й додатковий час не визначав переможця, на наступний день призначалося перегравання.
Жеребкування першого етапу відбулося на основі розподілу команд на сіяні та несіяні. До сіяних, тобто номінальних фаворитів пар стадії 1/8 фіналу, були зараховані збірні Австрії, Аргентини, Бразилії, Італії, Нідерландів, Німеччини, Угорщини та Чехословаччини.
Перебіг турніру Редагувати
Вісім матчів першого етапу проводилися одночасно 27 травня на усіх 8 стадіонах, що приймали турнір. Найпотужніше почали господарі турніру, які здолали збірну США з рахунком 7:1. Вже на стадії 1/8 фіналу також припинили боротьбу і збірні Єгипту, Аргентини і Бразилії, таким чином єдиний раз в історії чемпіонатів світу усі вісім учасників чвертьфіналів турніру були представниками Європи.
На стадії чвертьфіналів уперше в історії чемпіонатів світу відбулося перегравання, адже по завершенні 120 хвилин основного і додаткового часу матчу Італії проти Іспанії рахунок залишився нічийним (1:1), тож до півфіналу турніру його майбутній переможець, збірна Італії, змогла пройти лише за результатами проведеного наступного дня перегравання, в якому вона мінімально перемогла 1:0.
Учасниками фінальної гри стали збірні Італії та Чехословаччини, які у півфіналах взяли гору відповідно над збірними Австрії та Німеччини. У вирішальному матчі чемпіонату рахунок було відкрито лише на 76-ій хвилині зустрічі, відзначилася чехословацька команда. Проте італійцям вже за п'ять хвилин вдалося зрівняти рахунок, а в додатковий час вирвати перемогу у грі і стати другими в історії чемпіонами світу.
Турнірна сітка Редагувати
| 1/8 фіналу | Чвертьфінал | Півфінал | Фінал | ||||||||||
| 27 травня - Рим | |||||||||||||
| Італія | 7 | ||||||||||||
| 31 травня – Флоренція (повтор 1 червня) | |||||||||||||
| США | 1 | ||||||||||||
| Італія | 1 (1) | ||||||||||||
| 27 травня - Генуя | |||||||||||||
| Іспанія | 1 (0) | ||||||||||||
| Бразилія | 1 | ||||||||||||
| 3 червня - Мілан | |||||||||||||
| Іспанія | 3 | ||||||||||||
| Італія | 1 | ||||||||||||
| 27 травня - Неаполь | |||||||||||||
| Австрія | 0 | ||||||||||||
| Угорщина | 4 | ||||||||||||
| 31 травня - Болонья | |||||||||||||
| Єгипет | 2 | ||||||||||||
| Угорщина | 1 | ||||||||||||
| 27 травня - Турин | |||||||||||||
| Австрія | 2 | ||||||||||||
| Австрія (ДЧ) | 3 | ||||||||||||
| 10 червня – Рим | |||||||||||||
| Франція | 2 | ||||||||||||
| Італія (ДЧ) | 2 | ||||||||||||
| 27 травня - Трієст | |||||||||||||
| Чехословаччина | 1 | ||||||||||||
| Чехословаччина | 2 | ||||||||||||
| 31 травня - Турин | |||||||||||||
| Румунія | 1 | ||||||||||||
| Чехословаччина | 3 | ||||||||||||
| 27 травня - Мілан | |||||||||||||
| Швейцарія | 2 | ||||||||||||
| Нідерланди | 2 | ||||||||||||
| 3 червня – Рим | |||||||||||||
| Швейцарія | 3 | ||||||||||||
| Чехословаччина | 3 | ||||||||||||
| 27 травня - Болонья | |||||||||||||
| Німеччина | 1 | Матч за третє місце | |||||||||||
| Аргентина | 2 | ||||||||||||
| 31 травня - Мілан | 7 червня - Неаполь | ||||||||||||
| Швеція | 3 | ||||||||||||
| Швеція | 1 | Австрія | 2 | ||||||||||
| 27 травня - Флоренція | |||||||||||||
| Німеччина | 2 | Німеччина | 3 | ||||||||||
| Німеччина | 5 | ||||||||||||
| Бельгія | 2 | ||||||||||||
Перший раунд Редагувати
27 травня 1934 |
«Муніципальний стадіон Беніто Муссоліні» (Турин) Глядачів: 10 000 |
Австрія: Петер Платцер, Франц Цізар, Карл Сеста, Франц Вагнер, Йозеф Смістик (), Йоганн Урбанек, Карл Цишек, Йозеф Біцан, Маттіас Сінделар, Антон Шалль, Рудольф Фіртль. Тренер — Гуго Майзль
Франція: Алексіс Тепо (), Жак Мересс, Етьєн Маттле, Едмон Дельфур, Жорж Верр'є, Ноель Льєтер, Фріц Келлер, Жозеф Альказар, Жан Ніколя, Роже Рьйо, Альфред Астон. Тренери — Гастон Барро, Джордж Кімптон.
27 травня 1934 |
«Стадіо Націонале ПНФ» (Рим) Глядачів: 20 000 |
Італія: Джанп'єро Комбі, Вірджиніо Розетта (), Луїджі Аллеманді, Маріо Піцціоло, Луїс Монті, Луїджі Бертоліні, Анфілоджино Гварізі, Джузеппе Меацца, Анджело Ск'явіо, Джованні Феррарі, Раймундо Орсі. Тренер — Вітторіо Поццо.
США: Джуліус Юліан, Ед Черкевич, Джордж Мургаус (), Пітер П'єтрас, Біллі Гонсалвес, Том Флорі, Френсіс Раян, Вернер Нільсен, Альдо Донеллі, Волтер Дік, Віллі Маклейн. Тренер — Девід Гулд.
27 травня 1934 |
«Стадіо Комунале» (Флоренція) Глядачів: 5 000 |
Німеччина: Віллібальд Кресс, Зігмунд Гарінгер, Ганс Шварц, Пауль Янес, Фріц Шепан (), Пауль Зелінський, Ернст Ленер, Карл Гоманн, Едмунд Конен, Отто Зіффлінг, Станіслаус Коберський. Тренер — Отто Нерц.
Бельгія: Андре Вандевеєр, Філіберт Смеллінкс, Констан Жоасем, Франс Перар, Фелікс Велькенгейзен (), Жан Классенс, Франсуа Деврі, Бернар Ворхоф, Жан Капелль, Лорен Гріммонпре, Альбер Гереманс. Тренер — Гектор Гутінк.
27 травня 1934 |
| Чехословаччина | 2 — 1 | Румунія |
|---|---|---|
Пуч 49' Неєдлий 66' | Звіт | Добай 10' |
«Стадіо Літторіо» (Трієст) Глядачів: 9 000 |
Чехословаччина: Франтішек Планічка (), Ладислав Женишек, Йозеф Чтиршокий, Йозеф Коштялек, Штефан Чамбал, Рудольф Крчил, Франтішек Юнек, Йозеф Сильний, Їржі Соботка, Олдржих Неєдлий, Антонін Пуч. Тренер — Карел Петру.
Румунія: Вільмош Зомборі, Емеріх Фогль (), Георге Албу, Василе Дегеляну, Рудольф Котормань, Йожеф Моравець, Сілвіу Біндя, Ніколае Ковач, Грациан Сепі, Юліу Бодола, Штефан Добай. Тренери — Константин Редулеску, Йозеф Уриділ.
Швейцарія: Франк Сешеай, Северіно Мінеллі (), Вальтер Вайлер, Альбер Гіншар, Фернан Жаккар, Ернст Гуфшмід, Віллі фон Кенель, Раймон Пасселло, Леопольд Кільгольц, Андре Абегглен, Жозеф Боссі. Тренер — Гайнріх Мюллер.
Нідерланди: Геюс ван дер Мелен, Маук Вебер, Шеф ван Рюн, Генк Пеллікан, Вім Андерісен, Пюк ван Гел (), Франк Велс, Лен Венте, Беб Бакгейс, Кік Сміт, Йоуп ван Неллен. Тренер — Боб Гленденнінг.
Швеція: Андерс Рюдберг, Нільс Аксельссон, Свен Андерссон, Руне Карлссон, Нільс Русен (), Ернст Андерссон, Йоста Дункер, Рагнар Густавссон, Свен Юнассон, Туре Келлер, Кнут Кроон. Тренери — Йожеф Надь.
Аргентина: Ектор Фрескі, Хуан Педевілья, Ернесто Беліс, Хосе Неїн, Константіно Урб'єта Соса, Аркадіо Лопес (), Франсіско Руа, Федеріко Вільде, Альфредо Де Вінченці, Альберто Галатео, Роберто Іраньєта. Тренер — Феліпе Паскуччі.
27 травня 1934 |
(Генуя) |
Іспанія: Рікардо Самора (), Сіріако Еррасті, Хасінто Кінкосес, Леонардо Сілауррен, Хосе Мугерса, Мартін Маркулета, Рамон Лафуенте, Хосе Ірарагоррі, Ісідро Лангара, Сімон Лекуе, Гільєрмо Горостіса. Тренер — Амадео Гарсія.
Бразилія: Роберто Педроза, Сілвіо, Луз, Тіноко, Мартім Сілвейра (), Ейтор Каналлі, Луїзіньйо, Валдемар де Бріто, Леонідас да Сілва, Армандінью, Патеско. Тренер — Луїс Віньяес.
27 травня 1934 |
Угорщина: Анталь Сабо, Дьюла Футо, Ласло Штернберг (), Іштван Палоташ, Дьордь Сюч, Дьюла Лазар, Імре Маркош, Єне Вінце, Паль Телекі, Геза Тольді, Габор Сабо. Тренер — Еден Надаш.
Єгипет: Мустафа Мансур, Алі Ель-Каф, Шарлі Хаміду, Хассан Ель-Фар, Ісмаїл Рафаат, Хассан Рагаб, Мохамед Латіф, Абдулрахман Фавзі, Махмуд Мохтар (), Мостафа Таха, Мохаммед Хассан. Тренер — Джеймс Мак-Крей.
Чвертьфінал Редагувати
31 травня 1934 |
Болонья Глядачів: 14 000 |
Австрія: Петер Платцер, Франц Цізар, Карл Сеста, Франц Вагнер, Йозеф Смістик, Йоганн Урбанек, Карл Цишек, Йозеф Біцан, Маттіас Сінделар, Йоганн Хорват (), Рудольф Фіртль. Тренер — Гуго Майзль.
Угорщина: Анталь Сабо, Йожеф Ваго, Ласло Штернберг (), Іштван Палоташ, Дьордь Сюч, Анталь Салаї, Імре Маркош, Іштван Авар, Дьордь Шароші, Геза Тольді, Тібор Кемень. Тренер — Еден Надаш.
31 травня 1934 |
| Чехословаччина | 3 — 2 | Швейцарія |
|---|---|---|
Свобода 23' Соботка 49' Неєдлий 83' | Звіт | Кільгольц 18' Єггі 78' |
Турин Глядачів: 12 000 |
Чехословаччина: Франтішек Планічка (), Ладислав Женишек, Йозеф Чтиршокий, Йозеф Коштялек, Штефан Чамбал, Рудольф Крчил, Франтішек Юнек, Франтішек Свобода, Їржі Соботка, Олдржих Неєдлий, Антонін Пуч. Тренер — Карел Петру.
Швейцарія: Франк Сешеай, Северіно Мінеллі (), Вальтер Вайлер, Альбер Гіншар, Фернан Жаккар, Ернст Гуфшмід, Віллі фон Кенель, Віллі Єггі, Леопольд Кільгольц, Андре Абегглен, Альфред Єк. Тренер — Гайнріх Мюллер.
Німеччина: Віллібальд Кресс, Зігмунд Гарінгер, Вільгельм Буш, Рудольф Грамліх, Фріц Шепан (), Пауль Зелінський, Ернст Ленер, Карл Гоманн, Едмунд Конен, Отто Зіффлінг, Станіслаус Коберський. Тренер — Отто Нерц.
Швеція: Андерс Рюдберг, Нільс Аксельссон, Свен Андерссон, Руне Карлссон, Нільс Русен (), Ернст Андерссон, Йоста Дункер, Рагнар Густавссон, Свен Юнассон, Туре Келлер, Кнут Кроон. Тренери — Йожеф Надь.
Італія: Джанп'єро Комбі (), Еральдо Мондзельйо, Луїджі Аллеманді, Маріо Піцціоло, Луїс Монті, Армандо Кастеллацці, Енріке Гвайта, Джузеппе Меацца, Анджело Ск'явіо, Джованні Феррарі, Раймундо Орсі. Тренер — Вітторіо Поццо.
Іспанія: Рікардо Самора (), Сіріако Еррасті, Хасінто Кінкосес, Леонардо Сілауррен, Хосе Мугерса, Феде, Лафуенте, Хосе Ірарагоррі, Ісідро Лангара, Луїс Регейро, Гільєрмо Горостіса. Тренер — Амадео Гарсія.
Додатковий матч
Італія: Джанп'єро Комбі (), Еральдо Мондзельйо, Луїджі Аллеманді, Аттіліо Ферраріс, Луїс Монті, Луїджі Бертоліні, Енріке Гвайта, Джузеппе Меацца, Феліче Борель, Аттіліо Демарія, Раймундо Орсі. Тренер — Вітторіо Поццо.
Іспанія: Хуан Ногес, Рамон Сабало, Хасінто Кінкосес (), Леонардо Сілауррен, Хосе Мугерса, Сімон Лекуе, Марті Вентольра, Луїс Регейро, Кампаналь, Чачо, Крісант Боск. Тренер — Амадео Гарсія.
Півфінал Редагувати
Італія: Джанп'єро Комбі (), Еральдо Мондзельйо, Луїджі Аллеманді, Аттіліо Ферраріс, Луїс Монті, Луїджі Бертоліні, Енріке Гвайта, Джузеппе Меацца, Анджело Ск'явіо, Джованні Феррарі, Раймундо Орсі. Тренер — Вітторіо Поццо.
Австрія: Петер Платцер, Франц Цізар, Карл Сеста, Франц Вагнер, Йозеф Смістик (), Йоганн Урбанек, Карл Цишек, Йозеф Біцан, Маттіас Сінделар, Антон Шалль, Рудольф Фіртль. Тренер — Гуго Майзль.
3 червня 1934 |
| Чехословаччина | 3 — 1 | Німеччина |
|---|---|---|
Неєдлий 21', 75', 81' | Звіт | Ноак 63' |
«Стадіо Націонале ПНФ», Рим Глядачів: 8 000 |
Чехословаччина: Франтішек Планічка (), Ярослав Бургр, Йозеф Чтиршокий, Йозеф Коштялек, Штефан Чамбал, Рудольф Крчил, Франтішек Юнек, Їржі Соботка, Франтішек Свобода, Олдржих Неєдлий, Антонін Пуч. Тренер — Карел Петру.
Німеччина: Віллібальд Кресс, Зігмунд Гарінгер, Вільгельм Буш, Пауль Зелінський, Фріц Шепан (), Якоб Бендер, Ернст Ленер, Отто Зіффлінг, Едмунд Конен, Рудольф Ноак, Станіслаус Коберський. Тренер — Отто Нерц.
Матч за третє місце Редагувати
7 червня 1934 |
«Партенопео» (Неаполь) Глядачів: 7 000 |
Німеччина: Ганс Якоб, Пауль Янес, Вільгельм Буш, Пауль Зелінський, Райнгольд Мюнценберг, Якоб Бендер, Ернст Ленер, Отто Зіффлінг, Едмунд Конен, Фріц Шепан (), Маттіас Гайдеманн. Тренер — Отто Нерц.
Австрія: Петер Платцер, Франц Цізар, Карл Сеста, Франц Вагнер, Йозеф Смістик, Йоганн Урбанек, Карл Цишек, Георг Браун, Йозеф Біцан, Йоганн Хорват (), Рудольф Фіртль. Тренер — Гуго Майзль.
Фінал Редагувати
Італія: Джанп'єро Комбі (), Еральдо Мондзельйо, Луїджі Аллеманді, Аттіліо Ферраріс, Луїс Монті, Луїджі Бертоліні, Енріке Гвайта, Джузеппе Меацца, Анджело Ск'явіо, Джованні Феррарі, Раймундо Орсі. Тренер — Вітторіо Поццо.
Чехословаччина: Франтішек Планічка (), Йозеф Чтиршокий, Ладислав Женишек, Рудольф Крчил, Штефан Чамбал, Йозеф Коштялек, Антонін Пуч, Олдржих Неєдлий, Їржі Соботка, Франтішек Свобода, Франтішек Юнек. Тренер — Карел Петру.
Бомбардири Редагувати
З п'ятьма забитими голами найкращим бомбардиром змагання став чехословацький футболіст Олдржих Неєдлий. Загалом в іграх турніру було забито 70 голів, авторами яких стали 45 різних гравців.
Примітки Редагувати
- ↑ History of the FIFA World Cup Preliminary Competition (by year). FIFA.com. ФІФА. липня 2007. оригіналу за 15 червня 2010. Процитовано 18 червня 2018.(англ.)
- ↑ Hart, Jim (27 липня 2016). When the World Cup rolled into fascist Italy in 1934. These Football Times. Процитовано 14 червня 2018.(англ.)
- FIFA World Cup 1934 Italy. Federale 102. WorldCupBalls.info. Процитовано 28 лютого 2018. (англ.)
- Beck, Peter J. (1999). . FIFA.com. Архів оригіналу за 2 вересня 2018. Процитовано 27 лютого 2018. (англ.)
Посилання Редагувати
- FIFA page for Italy 1934 (англ.)
- Details at RSSSF (англ.)