Едмон Дельфур (фр. Edmond Delfour; нар. 1 листопада 1907, Рис-Оранжис, Ессонн, Іль-де-Франс, Франція — пом. 21 грудня 1990, Корте, Корсика) — французький футболіст і тренер. Один із чотирьох гравців, які виходили на поле у матчах перших трьох довоєнних чемпіонатів світу.
| Особисті дані | |||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 1 листопада 1907 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Рис-Оранжис, Франція | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 21 грудня 1990 (83 роки) | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Корте | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 169 см | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство | Франція | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | крайній нападник, півзахисник | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
| * Ігри та голи за професіональні клуби | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| ** Тільки на посаді головного тренера. | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Едмон Дельфур у Вікісховищі |
Спортивна кар'єра ред.
Наприкінці 20-х років виступав на команду «Стад Франсе». Найуспішнішими в його футбольній кар'єрі стали наступні сім сезонів, протягом яких захищав кольори іншого столичного клуба — «Расінга». У 1932 році була створена професіональна ліга і до початку Другої світової війни парижани були одним із лідерів французького футболу.
В сезоні 1935/36 команда зробила дубль — здобула перемоги в чемпіонаті і кубку Франції. У всіх матчах турніру брали участь лише двоє гравців «Расінга»: Едмон Дельфур і Огюст Жордан. Вдруге столичний клуб стане чемпіоном через 50 років («Парі Сен-Жермен» — 1985/86). Протягом усього часу був гравцем основного складу, але забивав не багато. Його основним завданням були стрімкі проходи по франгу і результативні передачі на бомбардирів Роже Куара, Робера Мерсьє і Фредеріка Кеннеді.
У тридцять років перейшов до клубу «Рубе», який був типовим середняком французького футболу. Однак, це не заважало Едмону Дельфуру продовжувати виступи і за збірну Франції.
У складі національної команди дебютував 9 травня 1929 року проти збірної Англії. У ті часи команди з Туманного Альбіону були законодавцями футбольної моди і тому домашня поразка з великим рахунком була сприйнята, як належне. Дублем у тому матчі відзначився легендарний бомбардир «Мідлсбро» Джордж Кемселл.
Через два роки, на тому самому стадіоні в Коломбі, французи взяли сенсаційний реванш з рахунком 5:2. Едмон Дельфур забив другий і останній гол у складі національної команди. Також, у ворота британського голкіпера, відзначилися Марсель Ланжіє, Люсьєн Лоран і Робер Мерсьє (двічі). Це була друга поразка, на європейському континенті, в історії англійської збірної.
За рік до вищезазначеного реваншу, в Уругваї, відбулася перша світова першість. На турнір приїхали лише чотири європейських збірних: Бельгії, Румунії, Франції й Югославії. У стартовому матчі групи «А» французи здобули переконливу перемогу над збірною Мексики (4:1). Але в наступних поєдинках зазнали мінімальних поразок від збірних Аргентини і Чилі. У підсумку третє місце, а переможці групи — аргентинці — дійшли до фіналу, де поступилися господарям змагання.
Другий чемпіонат світу проходив за кубковою схемою. Вже на першому етапі, жереб виявився безжальним для французів — збірна Австрії, один з головних претендентів за звання найсильнішої команди планети. Жан Ніколя відкрив рахунок у грі, але на останній хвилині першого тайму Маттіас Сінделар поновив рівновагу. Основний час завершився внічию, а в додаткові півгодини голи Шалля і Біцана змусили збірну Франції поїхати додому.
У червні 1937 року грав за збірну Західної Європи у матчі проти Центральної Європи. Гра між цими командами була складовою Олімпійського дня в Амстердамі і завершилася перемогою суперників з рахунком 1:3.
Наступний «мундіаль» приймала Франція. У першому матчі Жан Ніколя і Еміль Венант тричі відзначилися у воротах голкіпера збірної Бельгії, і остаточний рахунок гри — 3:1. Але вже в чвертьфіналі «рідні стіни» не допомогли французам. Перший тайм зі збірною Італії завершився внічию, а в другій половині гри не вдалося втримати Сільвіо Піолу.
У перших трьох чемпіонатах світу брали участь лише четверо футболістів: окрім Едмона Дельфура, його партнер по збірній Франції Етьєн Маттле, бельгієць Бернар Ворхоф і румун Ніколае Ковач. Ще декілька гравців були у заявці на всіх трьох турнірах, але через швидкоплинність та з інших причин, так і залишилися у запасі на одному-двох з довоєнних турнірів (зокрема, француз Еміль Венант і бельгієць Арнольд Баджу).
В останньому матчі з італійцями, Дельфур, повторив досягнення Жуля Девакеза по кількості проведених матчів у збірній Франції. Але вже в січні наступного року їх, з першої сходинки, потіснив захисник «Сошо» Етьєн Маттле, який провів 42 поєдинок.
У роки Другої світової війни захищав кольори «Руана». У цей час проводився лише кубок, а також різноманітні регіональні турніри. У першому сезоні його команда стала переможцем північної групи і дійшла до півфіналу кубкового змагання. Того ж року став граючим тренером «Руана». У першому повоєнному чемпіонаті очолював «Ред Стар» і декілька разів виходив на футбольне поле. Лідерами того складу були учасник двох чемпіонатів світу Альфред Астон і уродженець українського міста Хуст Андре Шимоні. В чемпіонаті клуб посів лише 11 місце, але вдало виступив у кубку Франції — грав у фіналі проти «Лілля» (поразка 2:4).
Після завершення сезону завершив футбольну кар'єру і зосередився на тренерській діяльності. Очолював «Гент», «Серкль Брюгге» (обидва — Бельгія), «Стад Франсе», «Гавр», УСК (Корте), «Бастія» (всі — Франція) і туніський клуб «Хаммам-Ліф». Під його керівництвом «Гент», двічі поспіль, завершував чемпіонат Бельгії на третій сходинці (сезони 1956/57 і 1957/58).
Досягнення ред.
- Чемпіон Франції (1):
Статистика ред.
Статистика виступів в офіційних матчах:
| Сезон | Команда | Чемпіонат | Кубок | Збірна | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ліга | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | ||
| 1928/29 | «Стад Франсе» | — | — | — | 3 | 4 | 3 | 0 |
| 1929/30 | «Стад Франсе» | — | — | — | 1 | 0 | 6 | 1 |
| 1930/31 | «Расінг» (Париж) | — | — | — | 2 | 5 | 5 | 1 |
| 1931/32 | «Расінг» (Париж) | — | — | — | 6 | 5 | 1 | 0 |
| 1932/33 | «Расінг» (Париж) | Д-1 | 15 | 3 | 3 | 1 | 6 | 0 |
| 1933/34 | «Расінг» (Париж) | Д-1 | 22 | 4 | 3 | 0 | 4 | 0 |
| 1934/35 | «Расінг» (Париж) | Д-1 | 11 | 1 | 2 | 0 | 4 | 0 |
| 1935/36 | «Расінг» (Париж) | Д-1 | 30 | 2 | 6 | 1 | 5 | 0 |
| 1936/37 | «Расінг» (Париж) | Д-1 | 25 | 0 | 4 | 0 | 2 | 0 |
| 1937/38 | «Рубе» | Д-1 | 26 | 3 | 1 | 0 | 5 | 0 |
| 1938/39 | «Рубе» | Д-1 | 28 | 2 | 4 | 0 | — | — |
| 1939/40 | «Руан» | — | — | — | 4 | 0 | — | — |
| 1940/41 | «Руан» | — | — | — | 3 | 0 | — | — |
| 1941/42 | «Руан» | — | — | — | 2 | 0 | — | — |
| 1942/43 | «Руан» | — | — | — | 4 | 0 | — | — |
| 1943/44 | «Руан-Нормандія» | — | — | — | 4 | 0 | — | — |
| 1944/45 | «Руан» | — | — | — | 5 | 0 | — | — |
| 1945/46 | «Ред Стар» | Д-1 | 7 | 1 | 1 | 0 | — | — |
| Усього за кар'єру | 164 | 16 | 58 | 16 | 41 | 2 |
Тренерська статистика:
| Турнір | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| С | І | В | Н | П | О | % | |
| Чемпіонат Франції (Д-1) | 5 | 129 | 40 | 29 | 60 | 109 | 42,2 |
| Перехідні матчі (Д-1/Д-2) | 1 | 4 | 2 | 1 | 1 | 5 | 62,5 |
| Чемпіонат Франції (Д-2) | 1 | 38 | 19 | 11 | 8 | 49 | 64,5 |
| Кубок Франції | 9 | 41 | 28 | 3 | 10 | 59 | 71,9 |
| Чемпіонат Бельгії (Д-1) | 8 | 246 | 102 | 59 | 85 | 263 | 53,5 |
| Чемпіонат Бельгії (Д-2) | 3 | 90 | 49 | 20 | 21 | 118 | 65,6 |
| Усього | 22 | 548 | 240 | 123 | 185 | 603 | 55,0 |
Статистика виступів на чемпіонатах світу:
група «А» 13 липня 1930 |
«Естадіо Посітос» (Монтевідео) Глядачів: 4 444 |
Франція: Алексіс Тепо, Марсель Ланжіє, Александр Віллаплан (), Ернест Лібераті, Андре Машіно, Етьєн Маттле, Марсель Пінель, Люсьєн Лоран, Марсель Капелль, Огюстен Шантрель, Едмон Дельфур. Тренер — Рауль Кодрон.
Мексика: Оскар Бонфільйо, Хуан Карреньйо, Рафаель Гутьєррес (), Хосе Руїс, Альфредо Санчес, Луїс Перес, Іларіо Лопес, Діонісіо Мехія, Феліпе Росас, Мануель Росас, Ефраїн Амескуа. Тренер — Хуан Луке.
група «А» 15 липня 1930 |
«Естадіо Парк Сентрал» (Монтевідео) Глядачів: 23 409 |
Аргентина: Анхель Боссіо, Франсіско Варальйо, Хосе Делья Торре, Луїс Монті, Хуан Еварісто, Маріо Еварісто, Мануель Феррейра (), Роберто Черро, Рамон Муттіс, Наталіо Перінетті, Педро Суарес. Тренер — Франсіско Оласар.
Франція: Алексіс Тепо, Ернест Лібераті, Андре Машіно, Етьєн Маттле, Марсель Пінель, Марсель Ланжіє, Александр Віллаплан (), Люсьєн Лоран, Марсель Капелль, Огюстен Шантрель, Едмон Дельфур. Тренер — Рауль Кодрон.
група «А» 19 липня 1930 |
«Естадіо Сентенаріо» (Монтевідео) Глядачів: 2 000 |
Чилі: Роберто Кортес, Томас Охеда, Карлос Відаль, Еберардо Вільялобос, Гільєрмо Ріверос, Гільєрмо Сааведра, Карлос Шнебергер, Гільєрмо Субіабре, Артуро Торрес, Касіміро Торрес, Ернесто Чапарро. Тренер — Дьордь Орт.
Франція: Алексіс Тепо, Еміль Венант, Ернест Лібераті, Етьєн Маттле, Марсель Пінель, Марсель Капелль, Огюстен Шантрель, Едмон Дельфур, Селестен Дельмер, Марсель Ланжіє, Александр Віллаплан (). Тренер — Рауль Кодрон.
1/8 фіналу 27 травня 1934 |
«Муніципальний стадіон Беніто Муссоліні» (Турин) Глядачів: 10 000 |
Австрія: Петер Платцер, Франц Цізар, Карл Сеста, Франц Вагнер, Йозеф Смістик (), Йоганн Урбанек, Карл Цишек, Йозеф Біцан, Маттіас Сінделар, Антон Шалль, Рудольф Фіртль. Тренер — Гуго Майзль
Франція: Алексіс Тепо (), Жак Мересс, Етьєн Маттле, Едмон Дельфур, Жорж Верр'є, Ноель Льєтер, Фріц Келлер, Жозеф Альказар, Жан Ніколя, Роже Рьйо, Альфред Астон. Тренери — Гастон Барро, Джордж Кімптон.
1/8 фіналу 5 червня 1938 |
«Олімпійський стадіон Ів дю Мануар» (Коломб) Глядачів: 30 454 |
Франція: Лоран Ді Лорто, Ектор Касенаве, Етьєн Маттле (), Жан Бастьєн, Огюст Жордан, Рауль Дьянь, Альфред Астон, Оскар Ессерер, Жан Ніколя, Едмон Дельфур, Еміль Венант. Тренер — Гастон Барро.
Бельгія: Арнольд Баджу, Робер Паверік, Корнель Сейс, Жан ван Альфен, Еміль Стейнен (), Альфонс Де Вінтер, Шарль Ванден Ваувер, Бернар Ворхоф, Анрі Ісемборг, Раймон Брен, Нан Буйле. Тренер — Джек Батлер.
1/4 фіналу 12 червня 1938 |
«Олімпійський стадіон Ів дю Мануар» (Коломб) Глядачів: 58 455 |
Франція: Лоран Ді Лорто, Ектор Касенаве, Етьєн Маттле (), Жан Бастьєн, Огюст Жордан, Рауль Дьянь, Альфред Астон, Оскар Ессерер, Жан Ніколя, Едмон Дельфур, Еміль Венант. Тренер — Гастон Барро.
Італія: Альдо Олів'єрі, Альфредо Фоні, П'єтро Рава, П'єтро Серантоні, Мікеле Андреоло, Уго Локателлі, Амедео Б'яваті, Джузеппе Меацца (), Сільвіо Піола, Джованні Феррарі, Джино Колауссі. Тренер — Вітторіо Поццо.
Посилання ред.
- (фр.). Pari-Et-Gagne. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 8 лютого 2016.
- (анг.). EU-Football.info. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 8 лютого 2016.
- (рос.). Footballplayers.ru. Архів оригіналу за 7 грудня 2017. Процитовано 13 лютого 2016.
| Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |