Фрідрік фон Бейст (нім. Friedrich Ferdinand Graf von Beust; 13 січня 1809, Дрезден, Саксонія — 24 жовтня 1886, Австро-Угорщина) — саксонський, австрійський та австро-угорський державний діяч і дипломат, граф.
| Фридрік фон Бейст нім. Friedrich Ferdinand Graf von Beust | ||
| ||
|---|---|---|
| 1849 — 1853 | ||
| ||
| 1858 — 1866 | ||
| ||
| 1858 — 1866 | ||
| ||
| 30 жовтня 1866 — 15 березня 1867 | ||
| Попередник: | Олександр фон Менсдорф-Пулі | |
| Спадкоємець: | посаду скасовано | |
| ||
| 7 лютого 1867 — 15 березня 1867 | ||
| Попередник: | Ріхард Белькреді | |
| Спадкоємець: | посаду скасовано | |
| ||
| 15 березня 1867 — 8 листопада 1871 | ||
| Попередник: | посада заснована | |
| Спадкоємець: | Карл Вільгельм фон Ауершперг | |
| ||
| 15 березня 1867 — 8 листопада 1871 | ||
| Попередник: | посада заснована | |
| Спадкоємець: | Дюла Андраші | |
| Народження: | 13 січня 1809 Дрезден, Саксонія | |
| Смерть: | 24 жовтня 1886 (77 років) Санкт-Андре-Вердерн, Нижня Австрія, Австро-Угорщина | |
| Поховання: | Мацлайнсдорфський лютеранський цвинтарd :
| |
| Країна: | Австрійська імперія, Республіка Польща, Російська імперія і Долитавщина | |
| Освіта: | Лейпцизький університет і Геттінгенський університет | |
| Рід: | Beustd | |
| Шлюб: | Mathilde von Beustd | |
| Нагороди: | ||
| Медіафайли у Вікісховищі |
Походження та ранні роки Редагувати
Народився в Дрездені, в сім'ї суддівського чиновника. Походив з роду Бейста, який спочатку був відомий в Бранденбурзі, а потім, більше 30 років, проживав в Саксонії. Після навчання в Геттінгені і Берліні Бейст надійшов на саксонську дипломатичну службу.
Кар'єра в Саксонії Редагувати
З 1836 працював секретарем посольства в Берліні, з 1838 — в Парижі.
У 1841 призначений повіреним у справах Саксонії в Баварії. З 1846 — резидент в Лондоні; з 1848 — посланник в Берліні.
- У 1849-1853 обіймав посаду міністра закордонних справ;
- З 1849 — також міністра сповідань і народної освіти;
- В 1853-1856 — міністра внутрішніх справ;
- В 1858-1866 — голова Ради міністрів Саксонії.
У 1849 наполіг на невизнанні Саксонією загальнонімецької конституції, яке привело в травні 1849 до повстання в Дрездені (пригніченого за допомогою прусських військ).
26 травня 1849 уклав з Пруссією і Ганновером Союз трьох королів, «що має на меті збереження внутрішньої і зовнішньої безпеки Німеччини, а також незалежності і недоторканності окремих німецьких держав». Після того, як до цього союзу відмовилися приєднатися Баварія і Вюртемберг, Бейст починає переорієнтовуватися на Австрію.
Якщо ще в 1849, всупереч наполяганням Австрії на участі Німецького союзу в Кримській кампанії проти Росії, Бейст уклав від імені Саксонії з іншими державами Середньої Німеччини сепаратний договір, то вже під час австро-італо-французької війни (1859) він займав доброзичливу по відношенню до Австрії позицію.
Під час Австро-пруської війни (1866) Саксонія стала союзницею Австрії. Після її поразки, Бейст був змушений покинути саксонські державні пости і переїхати до Відня.
Кар'єра в Австрії та Австро-Угорщині Редагувати
30 жовтня 1866 Бейст зайняв пост міністра закордонних справ Австрії; 23 червня 1867 одержав титул рейхсканцлера Австрії, якого ніхто не удостоювався з часу Меттерніха. У 1868 був зведений в спадковий графський титул. З 7 лютого 1867 також ще займав пост міністр-президента Австрії. Був одним з авторів Австро-угорської угоди. У 1867 робив зусилля для формування антипрусського союзу Австро-Угорщини і Франції, брав участь в Зальцбурзькому побаченні Франца Йосипа і Наполеона III. Незважаючи на це, після початку Франко-прусської війни 1870-1871 оголосив про нейтралітет Австро-Угорщини.
8 листопада 1871 звільнений з державних посад, призначений членом Палати панів (Heerenhaus) Цислейтанії і посланником в Лондоні. Замість нього міністром закордонних справ і імператорського двору, головою кабінету міністрів, призначений граф Дюла Андраші.
У жовтні 1878 Бейст був призначений австро-угорським посланником в Парижі. З 19 травня 1882 — у відставці. Помер в 1886 в Санкт-Андре-Вердерне (Нижня Австрія).
Твори Редагувати
- Erinnerungen zu Erinnerungen. Verlag Wöller, Leipzig, 1881.
- Aus drei Viertel-Jahrhunderten. 2 Bände, Verlag Cotta, Stuttgart 1887.
Джерела Редагувати
- http://agso.uni-graz.at/marienthal/biografien/beust_friedrich_von.htm [ 31 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. — СПб, 1890—1907.
- Дипломатический словарь. — М.: Государственное издательство политической литературы. А. Я. Вышинский, С. А. Лозовский.1948.
- Helmut Rumpler: Die deutsche Politik des Freiherrn von Beust 1848-50. Zur Problematik mittelstaatlicher Reformpolitik im Zeitalter d. Paulskirche, Wien 1972.
Посилання Редагувати
- Бойст // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.