Фата велян 1 від тур futa fota фартух що через арабське посередництво сходить до дав інд पट пата тканина 2 легке звичайн

Фата́, велян (від тур. futa, fota — «фартух», що через арабське посередництво сходить до дав.-інд. पट, пата — «тканина») — легке, звичайно довге, покривало з тюлю, серпанку, шовку або мережива як весільний головний убір нареченої.

Наречена в білій фаті

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Фата (значення).

Назва Редагувати

У західних областях фату називають вельо́н (від пол. welon — «вуаль», «серпанок»; від італ. velo).

У староросійській мові XV—XVI ст. словом фата називали шматок тканини, покривало взагалі. У «Домострої» фатою називається скатерка. У Російській імперії фата — велика хустка, покривало жінок, саме в цьому значенні це слово згадується в Тлумачному словнику В. І. Даля. На початку XX ст. фата вийшла з ужитку як повсякденний одяг і стала виключно елементом шлюбного вбрання.

Традиції Редагувати

В українському традиційному весільному обряді роль фати виконував вінок^{[джерело?]}. Фата в українській шлюбній обрядності є відносно недавнім запозиченням (на думку Г. Г. Стельмащук, цей атрибут прийшов із Західної Європи і почав використовуватися українськими нареченими разом із вінком, починаючи з 40-х років ХХ ст.).

Цікаво, що існувало схоже слово фа́тьол, яке також вживалося в значенні «фата», але ця схожість випадкова: як вважається, воно походить від угор. fátyol, щодо якого припускається латинська (через грецьке чи румунське посередництво) чи питомо угорська етимологія.

У багатьох народів існує традиція знімати нареченій фату після весілля. Оскільки наречена стає заміжньою жінкою і не повинна самостійно знімати фату, то її знімає свекруха чи молодий.

Див. також Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фата

Примітки Редагувати

ВЕЛЯН - это что такое ВЕЛЯН. slovaronline.com. Процитовано 28 серпня 2023.
↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
Фата // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Толковый украинский словарь. — 2014.
Андрій Бігуняк, Олександр Гойсак. Лемківський Словничок. — 2007.
Пиртей П.С. Словник Лемківскої Говірки. — 2001.
Фата // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 4 т. — СПб., 1907—1909. (рос.)
Домострой 49. Мужу з женою советовати, как ключнику приказати о столовом обиходе о поварне и о хлебне
Фата // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
Стельмащук Г. Українські народні головні убори: монографія / Г. Стельмащук. — Л. : Апріорі, 2013. — 276 с.
Фатьол // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

[1] ВЕЛЯН - это что такое ВЕЛЯН. slovaronline.com. Процитовано 28 серпня 2023.

[ЕСУМ-2] Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.

[3] Фата // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[4] Толковый украинский словарь. — 2014.

[5] Андрій Бігуняк, Олександр Гойсак. Лемківський Словничок. — 2007.

[6] Пиртей П.С. Словник Лемківскої Говірки. — 2001.

[7] Фата // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 4 т. — СПб., 1907—1909. (рос.)

[8] Домострой 49. Мужу з женою советовати, как ключнику приказати о столовом обиходе о поварне и о хлебне

[9] Фата // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)

[10] Стельмащук Г. Українські народні головні убори: монографія / Г. Стельмащук. — Л. : Апріорі, 2013. — 276 с.

[11] Фатьол // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.