Архимандрит Володи́мир (світське ім'я Іполи́т Зи́ґмунт Терле́цький, пол. Włodzimierz Hipolit Zygmunt Terlecki; 1808, Волинь — 17 січня 1888, Одеса) — церковно-громадський діяч і публіцист.
| Володимир Терлецький | |
|---|---|
| Володимир Терлецький як Василіянин на фотографіï від Анатолія Кралицького | |
| Ім'я при народженні | Іполит Зиґмунт |
| Народився | 1808 Старокостянтинівський повіт, Волинська губернія, Російська імперія, нині Україна |
| Помер | 17 січня 1888 Одеса, Російська імперія, нині Україна |
| Діяльність | священик |
| Відомий завдяки | церковно-громадський діяч і публіцист |
| Alma mater | Ягеллонський університет |
| Титул | архимандрит |
| Конфесія | греко-католик, православний |
| У шлюбі з | Анна Шуґт |
Біографія ред.
Походив зі сполонізованої шляхетської родини на Волині. Навчався в Кременецькому ліцеї та Вільнюському університеті (1825—1830). Після участі в польському Листопадовому повстанні опинився у Кракові, де відкрив медичну практику, одружився з польською поетесою Анною Шуґт (1810—1835), здобув ступінь доктора медицини, опублікував власний порадник з питань акушерства. З 1836 року — на еміграції у Франції, близький до оточення князя А. Чарторийського.
1842 року висвячений на священника у Римі, належав до ордену Змартвихвстанців. У меморіалах до папи Пія IX 1845 — 1848 Терлецький розгорнув широку програму унійної акції, включно з проєктом утворення українсько-католицького патріархату. Тоді ж з дозволу папи Терлецький перейшов на візантійський обряд. Опублікував (анонімно) політичне дослідження «Słowo Rusina ku wszej braci szczepu słowiańskiego о rzeczach słowiańskich» (1849). Концепція Терлецького — слов'янська федерація з демократичним устроєм, побудована на християнських принципах, що її рівноправну складову частину становила б Русь-Україна.
В 1850—1855 роках Терлецький — парох першої католицької церкви східного обряду в Парижі ім. св. Кирила й Методія; створив Східне Товариство, що мало підтримку впливових французьких католицьких кіл. Після дворічної подорожі по країнах Близького Сходу 1857 переїхав до Галичини (потім на Закарпаття) і вступив до Чину св. Василія Великого. Пізніше ігумен василіянських монастирів на Закарпатті. Співпрацював у галицькій пресі (газета «Слово»).
Терлецького вважають за надхненника так званого «обрядового руху» 1860-их років, що змагався за очищення обрядів греко-католицької Церкви від латинських нашарувань. Заарештований угорською владою за підозру в панславізмі, 1872 виїхав до Росії, де перейшов на православ'я, згодом одержав звання архімандрита. Помер в Одесі.
Основні праці ред.
- «Записки второго поклонического путешествия з Рима в Ерусалим.. .» (2 тт., 1861)
- «Угорская Русь и возрождение сознания народности между русскими в Венгрии» (1874)
- українські переклади Фоми Кемпійського і поезій Богдана Залєського;
- посмертно надруковані мемуари («Русская Старина», 1889, 1891).
Джерела ред.
- Стеблій Ф. І. Терлецький Іполіт [ 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 62. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Остап Середа // Україна модерна. — Ч. 4-5. — Львів, 2000. — С. 81—104.