Тайхо́ Ко́кі (яп. 大鵬幸喜, たいほう こうき, МФА: [taihoː koːkʲi]; 29 травня 1940 — 19 січня 2013) — японський спортсмен українського походження, професійний сумоїст, 48-й йокодзуна. Справжнє японське ім'я — На́я Ко́кі, українське — Іва́н Маркіянович Бори́шко. Прозваний «великим йокодзуною 20 століття». До січня 2015 року був єдиним сумоїстом, який виграв Імператорський кубок 32 рази.
| Тайхо Кокі яп. 大鵬幸喜 | |
|---|---|
| Тайхо, травень 1961 року | |
| Загальна інформація | |
| Громадянство | Японська Держава |
| Народження | 29 травня 1940 Поронайськ, Сахалінська область, Хабаровський край, РРФСР, СРСР |
| Смерть | 19 січня 2013 (72 роки) Токіо-сітіd, Токіо, Японська Держава ·серцева недостатність |
| Причина смерті | серцева недостатність |
| Зріст | 187 см |
| Вага | 153 кг |
| Батько | Маркіян Боришко |
| Спорт | |
| Вид спорту | сумо |
| Участь і здобутки | |
| Тайхо Кокі у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Молоді роки ред.
Мати хлопця, Ная Кійо походила із села Камоенай префектури Хоккайдо і була вчителькою з пошиття європейського одягу. Через сварку із батьками виїхала на Сахалін, де працювала у ткацькій крамниці. Там Кійо познайомилась з майбутнім батьком Тайхо Кокі, Маркіяном Карповичем Боришком, вихідцем з України.
Маркіян Боришко народився, найімовірніше, у 1885 році у селі Рунівщина Полтавської губернії (тепер — Зачепилівський район Харківської області; у цьому селі майже половина мешканців досі мають прізвище Боришко). У 1900 (за іншими даними — 1894) з родиною виїхав на Далекий Схід в складі групи українських переселенців. Мешкав з батьками на Сахаліні у селах Владимировка, Красний Яр, місті Александровськ, селі Риковське. Працював з геологічними експедиціями, у тому числі — з експедицією Петра Польового. У 1905 році, після російсько-японської війни, Південний Сахалін перейшов під владу Японії. Брав участь у Першій світовій війні, дослужився до старшини. Брав участь у Громадянській війні на антибільшовицькому боці. Згодом — повернувся до Північного Сахаліну, де став власником винно-очисного заводу у місті Александровськ. Після встановлення у 1925 році на Північному Сахаліні радянської влади — перейшов до контрольованого японцями Південного Сахаліну, до містечка Одомарі (тоді — префектура Карафуто, тепер — місто Корсаков Сахалінської області, Росії. Згодом — мешкав у місті Сікука (нині — Поронайськ), де у 1928 році одружився з Наєю Кійо. Вже наступного року вони заснували власну молочну ферму. Від їхнього шлюбу народилося 3 синів і донька. Тайхо Кокі був наймолодшим з дітей, народився 29 травня 1940 року. Старших братів звали Масаесі (Володимир, народився у 1928) та Кодзі (Костянтин, народився у 1933), а сестру — Кацу (Катерина, народилася у 1937).
Під час Другої світової війни японський уряд став проводити жорстку політику щодо іноземців, тому 1943 року, за підозрою в шпигунській діяльності, поліція розлучила Маркіяна Боришка з сім'єю і помістила його в резервацію в селі Мікінай, де утримували вихідців з України та Польщі. Остаточно зв'язок Маркіяна Боришка з родиною розірвався у 1945 році через окупацію Сахаліну військами СРСР. Дружину з дітьми депортували до Японії. Три роки — з 1945 по 1948 — Маркіян Боришко працював перекладачем з японської в органах радянської контррозвідки «СМЕРШ» 10-ї повітряної армії, поки у 1949 році за сфабрикованою справою про «антирадянську діяльність» його знову не позбавили волі на 10 років. У 1957 році був амністований, працював сторожем Сахалінського обласного музею, намагався розшукати родину в Японії. Помер 15 листопада 1960 року від запалення легень в обласній лікарні, у Южно-Сахалінську, нічого не знаючи про долю родини й успіхи сина.
Коли його дружина 1945 року повернулась додому, батьки відмовилися від неї як від жінки, що була заміжня за «шпигуном і росіянином». Через ці події малолітній Тайхо Кокі не запам'ятав батька, а мати ніколи не згадувала про нього, боячись за долю своїх дітей. Родина була змушена покинути оселю батьків Ная Кійо і постійно мандрувати по Хоккайдо в пошуках заробітку.
Кар'єра ред.
1960 (у рік смерті батька) — Ная Кокі перейшов до вищого ешелону японської професійної ліги сумо (макіноуті), і тоді ж отримав приз за техніку боротьби. Став йокодзуною 1961 року.
1962 — виграв свій перший Кубок Імператора.
Тайхо — єдиний борець в історії сумо, який щорічно перемагав у вищій лізі макіноуті впродовж 12 років.
Закінчив кар'єру у 1971 році, одержав іменну ліцензію та очолив школу Тайхо-бея.
Після виходу на пенсію залишив школу зятю, але не пориває з нею зв'язків.
2011 — під час візиту до Японії Президент України нагородив Кокі Ная (Тайхо) орденом «За заслуги» III ступеня — за значний особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету України, розвиток українсько-японських гуманітарних відносин.
Відвідини України ред.
2002 — Іван Боришко відвідав Україну. В Рунівщині зняв на відеокамеру місце, де стояла дідівська хата, набрав води із криниці, взяв рідної землі. Також побував у Харкові на турнірі з сумо, організованому місцевими ентузіастами. З благословення чемпіона змаганням присвоїли ім'я Кокі Тайхо. Відтоді Кубок Кокі Тайхо розігрують в Україні щорічно.
Хронологія ред.
- 1940, 29 травня — народився у префектурі Карафуто.
- 1947 — поступив до початкової школи Нісі містечка Іванай.
- 1956 — поступив до сумоїстської школи Ніносьо Секібе. Навчався під керівництвом одзекі Саґанохана.
- 1956, вересень — у віці 16 років вперше взяв участь у бойових змаганнях.
- 1959, травень — пройшов відбір до вищої ліги дзюрьо. Прийняв сумоїстське псевдо «Тайхо» — «Великий фенікс».
- 1960, січень — пройшов відбір до найвищої ліги макуноуті.
- 1960, листопад — здобув першу перемогу в турнірі ліги в Фукуоці, Кюсю. Отримав титул одзекі у 20 років.
- 1961, липень — переміг у турнірі найвищої ліги.
- 1961, вересень — переміг у турнірі найвищої ліги. Отримав титул йокодзуни у 21 рік, дві премії за хоробрість, премію за техніку бою, та одну премію золотої зірки. Наймолодший йокодзуна за всю історію сумо.
- 1971 — полишив бійцівський ринг. Перемагав 32 рази. З них двічі перемагав 6 турнірів підряд. Загалом був переможцем у 872 двобоях. Програв 182 рази. Пропустив 136 поєдинків. З них у найвищій лізі виграв 746, програв 144 і пропустив 136 боїв (83 % перемог у всіх двобоях). На пам'ять про 30 перемогу отримав титул старійшини Федерації сумо Японії.
- 1972, грудень — відкрив власну школу Тайхо.
- 1976 — отримав посаду заступника голови Відділу суддів Федерації сумо.
- 1977 — інсульт
- 1978 — отримав посаду директора Федерації сумо, голови Відділу регіональних федерацій.
- 1994 — отримав посаду голови Центру тренувань Федерації сумо.
- 1996 — отримав посаду заступника голови Відділу наставників Федерації сумо.
- 2004 — передав власну школу зятю Такаторі Такасіґе.
- 2005 — отримав посаду директора Музею сумо Федерації сумо.
- 2008 — вийшов на пенсію, полишив Федерацію.
- 2013, 19 січня — помер (72 роки) у Токіо, Японія
Основні нагороди ред.
- 1969 — медаль пошани з синьою стрічкою.
- 1970 — велика премія Асоціації професійного спорту Японії.
- 1982 — гуманістична премія від Lions Clubs International.
- 1991 — почесний громадянин містечка Тесікаґа, Хоккайдо.
- 1996 — заслужений діяч спорту Японії
- 1997 — премія професійного спорту від Токійського American Club.
- 2000 — почесний громадянин префектури Хоккайдо.
- 2004 — медаль пошани з бузковою стрічкою.
- 2005 — особлива спортивна нагорода від газети Хоккайдо-сімбун.
- 2008 — почесний громадянин району Кото, Токіо.
- 2009 — заслужений діяч культури Японії.
- 2011 — Орден «За заслуги» III ступеня (Україна)
- 2015 — почесний громадянин Японії (титул присвоєно посмертно).
Результати ред.
- Турнір Кюсю вперше відбувся 1957 року, а турнір Нагоя — 1958-го.
| Рік у сумо | Січень Хацу басьо, Токіо | Березень Хару басьо, Осака | Травень Нацу басьо, Токіо | Липень Нагоя басьо, Нагоя | Вересень Акі басьо, Токіо | Листопад Кюсю басьо, Фукуока |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1956 | x | x | x | Не проводився | (Маедзумо) | Не проводився |
| 1957 | Захід Дзьонокуті #23 7–1 | Схід Дзьонідан #83 6–2 | Захід Дзьонідан #29 7–1 | Не проводився | Захід Санбамме #71 7–1 | Схід Санбамме #37 6–2 |
| 1958 | Захід Санбамме #20 6–2 | Схід Санбамме #1 8–0–P Чемпіон | Захід Макусіта #31 7–1–P Чемпіон | Схід Макусіта #9 7–1 | Захід Макусіта #2 3–5 | Схід Макусіта #7 6–2 |
| 1959 | Схід Макусіта #4 6–2 | Схід Макусіта #1 6–2 | Захід Дзюрьо #20 9–6 | Схід Дзюрьо #16 9–6 | Схід Дзюрьо #10 13–2 | Схід Дзюрьо #3 13–2 Чемпіон |
| 1960 | Захід Маеґасіра #13 12–3 Д | Схід Маеґасіра #4 7–8 | Схід Маеґасіра #6 11–4 Д★ | Захід Комубусі #1 11–4 | Захід Секіваке #1 12–3 Т | Схід Секіваке #1 13–2 |
| 1961 | Схід Одзекі #2 10–5 | Захід Одзекі #2 12–3 | Захід Одзекі #1 11–4 | Схід Одзекі #1 13–2 | Схід Одзекі #1 12–3–PP | Захід Йокодзуна #1 13–2 |
| 1962 | Схід Йокодзуна #1 13–2 | Схід Йокодзуна #1 13–2–P | Схід Йокодзуна #1 11–4 | Схід Йокодзуна #1 14–1 | Схід Йокодзуна #1 13–2–P | Схід Йокодзуна #1 13–2 |
| 1963 | Схід Йокодзуна #1 14–1 | Схід Йокодзуна #1 14–1 | Схід Йокодзуна #1 15–0 | Схід Йокодзуна #1 12–3 | Схід Йокодзуна #1 14–1 | Захід Йокодзуна #1 12–3 |
| 1964 | Схід Йокодзуна #1 15–0 | Схід Йокодзуна #1 15–0 | Схід Йокодзуна #1 10–5 | Схід Йокодзуна #2 1–4–10 | Захід Йокодзуна #1 14–1 | Схід Йокодзуна #1 14–1 |
| 1965 | Схід Йокодзуна #1 11–4 | Схід Йокодзуна #1 14–1 | Схід Йокодзуна #1 9–6 | Захід Йокодзуна #1 13–2 | Схід Йокодзуна #1 11–4 | Схід Йокодзуна #2 13–2 |
| 1966 | Схід Йокодзуна #1 Знявся через травму 0–0–15 | Схід Йокодзуна #2 13–2 | Схід Йокодзуна #1 14–1 | Схід Йокодзуна #1 14–1 | Схід Йокодзуна #1 13–2–P | Схід Йокодзуна #1 15–0 |
| 1967 | Схід Йокодзуна #1 15–0 | Схід Йокодзуна #1 13–2 | Схід Йокодзуна #1 14–1 | Схід Йокодзуна #1 2–1–12 | Схід Йокодзуна #2 15–0 | Схід Йокодзуна #1 11–2–2 |
| 1968 | Схід Йокодзуна #1 1–3–11 | Схід Йокодзуна #2 Знявся через травму 0–0–15 | Захід Йокодзуна #1 Знявся через травму 0–0–15 | Захід Йокодзуна #1 Знявся через травму 0–0–15 | Захід Йокодзуна #1 14–1 | Схід Йокодзуна #1 15–0 |
| 1969 | Схід Йокодзуна #1 15–0 | Схід Йокодзуна #1 3–2–10 | Захід Йокодзуна #1 13–2 | Схід Йокодзуна #1 11–4 | Схід Йокодзуна #1 11–4 | Схід Йокодзуна #1 6–4–5 |
| 1970 | Схід Йокодзуна #1 Знявся через травму 0–0–15 | Схід Йокодзуна #2 14–1 | Схід Йокодзуна #1 12–3 | Захід Йокодзуна #1 2–2–11 | Схід Йокодзуна #2 12–3 | Захід Йокодзуна #1 14–1–P |
| 1971 | Захід Йокодзуна #1 14–1–P | Захід Йокодзуна #1 12–3 | Захід Йокодзуна #1 Відставка 3–3 | |||
| Результат наведений як переміг-програв-знався Перемога Малий кубок Відставка Не виступав у макууті Спеціальні призи: Д=За бойовий дух (Канто-сьо); В=За видатний виступ (Сюкун-сьо); Т=За технічну досконалість (Гіно-сьо) |
Примітки ред.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- Ex-Sumo champ Taiho dies
- Сайт «Кіраку» [ 3 січня 2011 у Wayback Machine.], Українці у світі [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.], Сайт йокодзуни Тайхо [ 1 липня 2017 у Wayback Machine.]
- яп. 納谷幸喜, なやこうき), МФА: [naja koːkʲi]
- ↑ . Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 21 січня 2011.
- Роки життя:1901 — 1973
- Роки життя: 1885 або 1888 — 1960
- . Архів оригіналу за 31 січня 2011. Процитовано 29 січня 2011.
- ↑ Боришко Маркіян Карпович [ 12 червня 2018 у Wayback Machine.]// Зелений Клин. Енциклопедичний довідник /Укл. В. А. Чорномаз. — Владивосток: Вид-во Далекосхідного федерального університету, 2011. — С. 44. — ISBN 978-5-7444-2636-1
- ↑ . Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 23 липня 2010.
- Поселення, засноване у 1888 році на березі річки Дуйка (нині — річка Велика Олександрівка), в 3 верстах від села Михайлівка. Про Красний Яр згадує в своїй книзі «Острів Сахалін» Антон Чехов. Село припинило своє існування на початку 70-х років XX століття.
- h[ttps://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2622422-ekodzuna-ivan-borisko-tajho-koki-1-na-berezi-zatoki-terpinna.html Йокодзуна Іван Боришко — Тайхо Кокі.] [ 9 червня 2020 у Wayback Machine.] 1. На березі затоки Терпіння // www.ukrinform.ua. — 2019. — 19 січня.
- Сучасна назва — Отаке-бея
- Указ Президента України № 26/2011 від 12 січня 2011 року «Про нагородження К. Ная орденом „За заслуги“»
- . Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 29 травня 2020.
- . Sumo Reference. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 січня 2013.
Література ред.
- Иванов О. «Сумо. Живые традиции древней Японии». — М., Стиль-МГ, 2004 г. ISBN 5-8131-0062-8
Див. також ред.
Посилання ред.
- (яп.) Офіційна сторінка Тайхо Кокі [ 18 січня 2021 у Wayback Machine.]
- (укр.)
- Боришко Маркіян Карпович [ 12 червня 2018 у Wayback Machine.]. // Зелений Клин. Енциклопедичний довідник /Укл. В. А. Чорномаз. — Владивосток: Вид-во Далекосхідного федерального університету, 2011. — С. 44. — ISBN 978-5-7444-2636-1
- (яп.)
- (рос.) Гений сумо [ 3 серпня 2017 у Wayback Machine.]