www.wikidata.uk-ua.nina.az

Сікевич Володимир Васильович Володи мир Васи льович Сіке вич 23 серпня 5 вересня 1870 18700905 Тараща Київська губернія

Сікевич Володимир Васильович


Володи́мир Васи́льович Сіке́вич (23 серпня (5 вересня) 1870(18700905), Тараща, Київська губернія, Російська імперія — 27 липня 1952, Торонто, Онтаріо, Канада) — український військовий і політичний діяч; генерал-хорунжий армії Української Народної Республіки (генерал-поручник у еміграції), до того — полковник російської царської армії, посол УНР в Угорщині. Автор спогадів.

Володимир Васильович Сікевич
 Полковник
 Генерал-поручник
Загальна інформація
Народження 23 серпня (5 вересня) 1870(1870-09-05)
Тараща, Київська губернія,
Російська імперія
Смерть 27 липня 1952(1952-07-27) (81 рік)
Торонто, Онтаріо,
Канада
Поховання цвинтар «Проспект»d
Національність українець
Alma Mater 3-я Київська класична гімназія
Київське військове училище
Військова служба
Роки служби Російська імперія 1888–1917
 УНР 1918–1952
Приналежність Російська імперія→
 УНР→
Канада
Рід військ піхота
Війни / битви Перша світова війна
Радянсько-українська війна
—Бої за донецьку заглибину
Командування
Нагороди та відзнаки
Хрест Симона Петлюри
«Воєнний хрест» (УНР)
Галицький хрест
Орден Святої Анни 2 ступеня з мечами
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня з мечами
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
 Сікевич Володимир Васильович у Вікісховищі

Життєпис Редагувати

Народився 23 серпня (5 вересня) 1870 р. в м. Тараща на Київщині, в родині Василя Милетєвича Сікевича — голови повітового дворянства та голови мирових суддів Таращанського повіту, статського радника, — та доньки професора Київської духовної Академії Данила Смолодовича — Наталії.

Офіцер російської армії Редагувати

Володимир Сікевич, 1904 рік

Після закінчення 5-ти класів в 3-й Київській класичній гімназії, з 15 жовтня 1888 року — на службі в російській армії, — однорічником 2-го розряду 131-го піхотного Тираспольського полку (м. Київ).

Військову освіту здобув у Київському піхотному юнкерському училищі (1893), вийшовши підпрапорщиком, командиром взводу, до 16-го піхотного Ладозького полку (м. Ломжа). В січні 1894 року одержав перший офіцерский чин підпоручника, згодом був підвищений в чині до поручника. Був ад'ютантом командира батальйону, командиром роти, помічником командира батальйону, з січня 1910 року — командиром учбової команди полку.

Навесні 1901 р. одружився з Вандою Косьмінською, донькою полковника 15-го піхотного Шліссельбурзького полку Владислава Косьмінського.

Участі в російсько-японській війні 1904–1905 не брав. У березні 1907 р. отримав орден Станіслава 3-го класу.

28 жовтня 1908 р. штабс-капітана Сікевича було підвищено до рангу капітана.

У роки Першої світової війни — на Південно-Західному фронті. Воював у складі 16-го піхотного Ладозького полку на чолі 16-ї роти. З 16 серпня по 18 жовтня 1914 року тимчасово виконував обов'язки командира 4-го батальйону.

06 листопада 1914 р. був контужений, а 07 листопада 1914 р. — поранений. 02 січня 1915 р. — вдруге поранений.

15 травня 1915 р. — повернувся зі шпиталю, був призначений на посаду начальника господарчої частини полку та підвищений в чині до підполковника.

З 27 вересня 1916 — полковник.

З 27 березня 1917 — командир 266-го піхотного Пореченського полку.

З 03 травня 1917 — командир 6-го запасного піхотного полку.

З 03 серпня 1917 — помічник командира 36-ї запасної піхотної бригади.

Був нагороджений російськими орденами Святої Анни (2-го ступеня з мечами, 3-го ступеня, 4-го ступеня з написом "За хоробрість" — Аннінською зброєю), Святого Станіслава (2-го ступеня з мечами, 3-го ступеня) та ювілейними медалями.

Воєначальник української армії Редагувати

В українській армії — з листопада 1917 року.

В листопаді 1917 року українізував 6-й запасний піхотний полк.

На початку 1918 — старшина створеного Симоном Петлюрою Гайдамацького коша Слобідської України.

Брав участь у боях з більшовицькими військами під командуванням М. Муравйова за Київ.

У березні 1918 року призначений командиром 3-го Гайдамацького полку, який входив до складу Окремої Запорізької дивізії Армії УНР, визволяв від більшовиків Лубни, Конотоп, Полтаву, Харків.

З 2 квітня 1918 року за сумісництвом очолив Слов'янську групу Окремої Запорізької дивізії Армії УНР у складі трьох піхотних, гарматного та інженерного полків, яка мала завдання звільнити Донбас. 15 квітня війська під його командуванням зайняли Барвінкове, згодом здобули Слов'янськ, Бахмут, Костянтинівку, Микитівку, Колпаків. Наприкінці квітня частини групи вийшли на кордон з Радянською Росією.

З 02 червня 1918 р. — начальник Окремої Запорізької дивізії Армії Української Держави.

З 10 липня 1918 р. — командир 31-го (згодом — 23-го) пішого Черкаського полку Армії Української Держави.

У період Гетьманату військові частини під командуванням полковника Сікевича охороняли східний кордон України.

Був призначений заступником голови Військово-санітарної місії у справах українців-військовополонених у Європі.

З 02 лютого 1919 року генерал Сікевич виїхав до Австрії, де як військовий аташе очолював репатріаційну комісію та водночас формував з колишніх військовополонених підрозділи для Армії УНР. З 25 лютого 1919 р. — представник Українського Червоного Хреста та комісії у справах військовополонених в Угорщині.

З 2 грудня 1920 року — офіційний і повноважний посол УНР в Угорщині.

Наказом по Війську УНР від 28 серпня 1922 року полковника Сікевича було підвищено до рангу генерал-хорунжого.

Життя за кордоном Редагувати

01 травня 1924 р. після ліквідації українського дипломатичного представництва в Угорщині з наказу С. Петлюри виїхав делегатом УНР до Канади, оселився у Торонто.

Був організатором і керівником управ ветеранських організацій вояків Армії УНР, головою Ради Хреста Симона Петлюри.

В Канаді очолював антибільшовицький рух. Був видатним політичним діячем, його називали «Український Лев». На зустрічі з королевою Єлизаветою та королем Георгом представляв українських вояків. На ювілей Сікевича приїхало 2,5 тисячі гостей.

27 липня 1952 р. 82-річний генерал Сікевич пішов із життя. За поховання свого Почесного голови взялася Українська стрілецька громада, на похорони прибуло 3,5 тисячі людей, похорони тривали п’ять днів. Тіло генерала було перевезено до аудиторії УНО для прощання. Біля труни, на яку було покладено прапори України і Канади, нагороди й шаблю генерала, вишикувалася почесна варта: члени УСГ, Братства Карпатських Січовиків, Українського відділу Канадського Легіону, Союзу колишніх Українських вояків і Станиці УПА.

Вся англомовна торонтська преса опублікувала некрологи. Після похоронних богослужінь та панахид у всіх торонтських церквах 2 серпня похоронна процесія вирушила до цвинтаря «Проспект». У похороні, який відбувався коштом українських громадянських і ветеранських організацій під проводом КУК, взяли участь, окрім торонтського громадянства, численні делегації з відділів УСГ та УНО зі східної Канади та делегат Взаємної Самопомічі з Вінніпегу п. Бабинець.

Над могилою до присутніх промовляли В. Гультяй, генерал М. Садовський, А. Лазаревич. «Це був без сумніву найбільший український похорон, якого м. Торонто взагалі колись бачило. Заслуженому і популярному генералові прийшли віддати останню пошану всі українські громади, без розділу релігійного і партійного, чи територіального походження», — писала газета «Свобода».

Сім'я і діти Редагувати

Весною 1901 р. Володимир Сікевич одружився з донькою полковника 15-го Шліссельбурзького полку Владислава Косьмінського — Вандою. В них були діти Наталка та Леонід. Наталка вийшла заміж за полковника царської армії Жана Луї Морея де Морана (сина графині Марії Лемсдорф). Свідком у них на весіллі був князь Трубецький. Леонід одружився в Торонто з Кей Кларк. Всі вищезгадані особи померли та поховані в Канаді.

Праці Редагувати

Вшанування пам'яті Редагувати

Пам'ятник старшинам Армії УНР — уродженцям Києва, на якому викарбувано ім'я Володимира Сікевича
  • 28 травня 2011 року у місті Київ (мікрорайон Оболонь) було відкрито пам'ятник старшинам Армії УНР — уродженцям Києва. Пам'ятник являє собою збільшену копію ордена «Хрест Симона Петлюри». Більш ніж двометровий «Хрест Симона Петлюри» встановлений на постаменті, на якому з чотирьох сторін світу закріплені меморіальні дошки з іменами 34 старшин Армії УНР та Української Держави, які були уродженцями Києва (імена яких вдалося встановити історикам). Серед іншого вигравіруване й ім'я Володимира Сікевича.
  • 17 вересня 2014 року у місті Тараща був відкритий Пам'ятник уродженцям Таращанського краю - воїнам Армії УНР, героям перших визвольних змагань 1917-1921 років. Серед імен на пам'ятнику також згадано ім'я Сікевич Володимир Васильович.
  • На честь нього названа Вулиця Володимира Сікевича у його рідному місті Тараща.
  • На честь нього названа Громадська Організація "ПРАВОЗАХИСНИЙ ЦЕНТР ІМЕНІ ГЕНЕРАЛА УНР ВОЛОДИМИРА СІКЕВИЧА".
  • У 2018 році Олексієм Бешулею було видано книгу «1918. Донецький бліцкриг. Володимир Сікевич»
  • 4 листопада 2021 року у місті Києві вулицю Молодогвардійську було перейменовано на честь Володимира Сікевича.

Цікаві факти Редагувати

1937 (за іншою версією — 1939) року Володимир Сікевич зіграв роль хорунжого у фільмі Василя Авраменка «Запорожець за Дунаєм»

Примітки Редагувати

  1. Sikevych, Volodymyr. www.encyclopediaofukraine.com. Процитовано 2 березня 2023. 
  2. «Історія українського війська» ст.418, «История Первой мировой войны 1914—1918» ст.273.
  3. Київрада перейменувала вулицю агента НКВС на честь автора гімну ОУН. 24 Канал (укр.). Процитовано 5 листопада 2021. 
  4. Фільм «Запорожець за Дунаєм»
  5. . Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 1 серпня 2014. 

Література Редагувати

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Volodi mir Vasi lovich Sike vich 23 serpnya 5 veresnya 1870 18700905 Tarasha Kiyivska guberniya Rosijska imperiya 27 lipnya 1952 Toronto Ontario Kanada ukrayinskij vijskovij i politichnij diyach general horunzhij armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki general poruchnik u emigraciyi do togo polkovnik rosijskoyi carskoyi armiyi posol UNR v Ugorshini 1 Avtor spogadiv Volodimir Vasilovich Sikevich Polkovnik General poruchnikZagalna informaciyaNarodzhennya 23 serpnya 5 veresnya 1870 1870 09 05 Tarasha Kiyivska guberniya Rosijska imperiyaSmert 27 lipnya 1952 1952 07 27 81 rik Toronto Ontario KanadaPohovannya cvintar Prospekt dNacionalnist ukrayinecAlma Mater 3 ya Kiyivska klasichna gimnaziyaKiyivske vijskove uchilisheVijskova sluzhbaRoki sluzhbi Rosijska imperiya 1888 1917 UNR 1918 1952Prinalezhnist Rosijska imperiya UNR KanadaRid vijsk pihotaVijni bitvi Persha svitova vijnaRadyansko ukrayinska vijna Boyi za donecku zaglibinuKomanduvannya1918 Gajdamackij kish Slobidskoyi Ukrayini1918 Donecka grupa Armiyi UNRNagorodi ta vidznakiHrest Simona Petlyuri Voyennij hrest UNR Galickij hrestOrden Svyatoyi Anni 2 stupenya z mechami Orden Svyatoyi Anni 3 stupenya Orden Svyatoyi Anni 4 stupenyaOrden Svyatogo Stanislava 2 stupenya z mechami Orden Svyatogo Stanislava 3 stupenya Sikevich Volodimir Vasilovich u Vikishovishi Zmist 1 Zhittyepis 1 1 Oficer rosijskoyi armiyi 1 2 Voyenachalnik ukrayinskoyi armiyi 1 3 Zhittya za kordonom 2 Sim ya i diti 3 Praci 4 Vshanuvannya pam yati 5 Cikavi fakti 6 Primitki 6 1 Literatura 7 PosilannyaZhittyepis RedaguvatiNarodivsya 23 serpnya 5 veresnya 1870 r v m Tarasha na Kiyivshini v rodini Vasilya Miletyevicha Sikevicha golovi povitovogo dvoryanstva ta golovi mirovih suddiv Tarashanskogo povitu statskogo radnika ta donki profesora Kiyivskoyi duhovnoyi Akademiyi Danila Smolodovicha Nataliyi Oficer rosijskoyi armiyi Redaguvati nbsp Volodimir Sikevich 1904 rikPislya zakinchennya 5 ti klasiv v 3 j Kiyivskij klasichnij gimnaziyi z 15 zhovtnya 1888 roku na sluzhbi v rosijskij armiyi odnorichnikom 2 go rozryadu 131 go pihotnogo Tiraspolskogo polku m Kiyiv Vijskovu osvitu zdobuv u Kiyivskomu pihotnomu yunkerskomu uchilishi 1893 vijshovshi pidpraporshikom komandirom vzvodu do 16 go pihotnogo Ladozkogo polku m Lomzha V sichni 1894 roku oderzhav pershij oficerskij chin pidporuchnika zgodom buv pidvishenij v chini do poruchnika Buv ad yutantom komandira bataljonu komandirom roti pomichnikom komandira bataljonu z sichnya 1910 roku komandirom uchbovoyi komandi polku Navesni 1901 r odruzhivsya z Vandoyu Kosminskoyu donkoyu polkovnika 15 go pihotnogo Shlisselburzkogo polku Vladislava Kosminskogo Uchasti v rosijsko yaponskij vijni 1904 1905 ne brav U berezni 1907 r otrimav orden Stanislava 3 go klasu 28 zhovtnya 1908 r shtabs kapitana Sikevicha bulo pidvisheno do rangu kapitana U roki Pershoyi svitovoyi vijni na Pivdenno Zahidnomu fronti Voyuvav u skladi 16 go pihotnogo Ladozkogo polku na choli 16 yi roti Z 16 serpnya po 18 zhovtnya 1914 roku timchasovo vikonuvav obov yazki komandira 4 go bataljonu 06 listopada 1914 r buv kontuzhenij a 07 listopada 1914 r poranenij 02 sichnya 1915 r vdruge poranenij 15 travnya 1915 r povernuvsya zi shpitalyu buv priznachenij na posadu nachalnika gospodarchoyi chastini polku ta pidvishenij v chini do pidpolkovnika Z 27 veresnya 1916 polkovnik Z 27 bereznya 1917 komandir 266 go pihotnogo Porechenskogo polku Z 03 travnya 1917 komandir 6 go zapasnogo pihotnogo polku Z 03 serpnya 1917 pomichnik komandira 36 yi zapasnoyi pihotnoyi brigadi Buv nagorodzhenij rosijskimi ordenami Svyatoyi Anni 2 go stupenya z mechami 3 go stupenya 4 go stupenya z napisom Za horobrist Anninskoyu zbroyeyu Svyatogo Stanislava 2 go stupenya z mechami 3 go stupenya ta yuvilejnimi medalyami Voyenachalnik ukrayinskoyi armiyi Redaguvati V ukrayinskij armiyi z listopada 1917 roku V listopadi 1917 roku ukrayinizuvav 6 j zapasnij pihotnij polk Na pochatku 1918 starshina stvorenogo Simonom Petlyuroyu Gajdamackogo kosha Slobidskoyi Ukrayini Brav uchast u boyah z bilshovickimi vijskami pid komanduvannyam M Muravjova za Kiyiv U berezni 1918 roku priznachenij komandirom 3 go Gajdamackogo polku yakij vhodiv do skladu Okremoyi Zaporizkoyi diviziyi Armiyi UNR vizvolyav vid bilshovikiv Lubni Konotop Poltavu Harkiv Z 2 kvitnya 1918 roku za sumisnictvom ocholiv Slov yansku grupu Okremoyi Zaporizkoyi diviziyi Armiyi UNR u skladi troh pihotnih garmatnogo ta inzhenernogo polkiv yaka mala zavdannya zvilniti Donbas 15 kvitnya vijska pid jogo komanduvannyam zajnyali Barvinkove zgodom zdobuli Slov yansk Bahmut Kostyantinivku Mikitivku Kolpakiv 2 Naprikinci kvitnya chastini grupi vijshli na kordon z Radyanskoyu Rosiyeyu Z 02 chervnya 1918 r nachalnik Okremoyi Zaporizkoyi diviziyi Armiyi Ukrayinskoyi Derzhavi Z 10 lipnya 1918 r komandir 31 go zgodom 23 go pishogo Cherkaskogo polku Armiyi Ukrayinskoyi Derzhavi U period Getmanatu vijskovi chastini pid komanduvannyam polkovnika Sikevicha ohoronyali shidnij kordon Ukrayini Buv priznachenij zastupnikom golovi Vijskovo sanitarnoyi misiyi u spravah ukrayinciv vijskovopolonenih u Yevropi Z 02 lyutogo 1919 roku general Sikevich viyihav do Avstriyi de yak vijskovij atashe ocholyuvav repatriacijnu komisiyu ta vodnochas formuvav z kolishnih vijskovopolonenih pidrozdili dlya Armiyi UNR Z 25 lyutogo 1919 r predstavnik Ukrayinskogo Chervonogo Hresta ta komisiyi u spravah vijskovopolonenih v Ugorshini Z 2 grudnya 1920 roku oficijnij i povnovazhnij posol UNR v Ugorshini Nakazom po Vijsku UNR vid 28 serpnya 1922 roku polkovnika Sikevicha bulo pidvisheno do rangu general horunzhogo Zhittya za kordonom Redaguvati 01 travnya 1924 r pislya likvidaciyi ukrayinskogo diplomatichnogo predstavnictva v Ugorshini z nakazu S Petlyuri viyihav delegatom UNR do Kanadi oselivsya u Toronto Buv organizatorom i kerivnikom uprav veteranskih organizacij voyakiv Armiyi UNR golovoyu Radi Hresta Simona Petlyuri V Kanadi ocholyuvav antibilshovickij ruh Buv vidatnim politichnim diyachem jogo nazivali Ukrayinskij Lev Na zustrichi z korolevoyu Yelizavetoyu ta korolem Georgom predstavlyav ukrayinskih voyakiv Na yuvilej Sikevicha priyihalo 2 5 tisyachi gostej 27 lipnya 1952 r 82 richnij general Sikevich pishov iz zhittya Za pohovannya svogo Pochesnogo golovi vzyalasya Ukrayinska strilecka gromada na pohoroni pribulo 3 5 tisyachi lyudej pohoroni trivali p yat dniv Tilo generala bulo perevezeno do auditoriyi UNO dlya proshannya Bilya truni na yaku bulo pokladeno prapori Ukrayini i Kanadi nagorodi j shablyu generala vishikuvalasya pochesna varta chleni USG Bratstva Karpatskih Sichovikiv Ukrayinskogo viddilu Kanadskogo Legionu Soyuzu kolishnih Ukrayinskih voyakiv i Stanici UPA Vsya anglomovna torontska presa opublikuvala nekrologi Pislya pohoronnih bogosluzhin ta panahid u vsih torontskih cerkvah 2 serpnya pohoronna procesiya virushila do cvintarya Prospekt U pohoroni yakij vidbuvavsya koshtom ukrayinskih gromadyanskih i veteranskih organizacij pid provodom KUK vzyali uchast okrim torontskogo gromadyanstva chislenni delegaciyi z viddiliv USG ta UNO zi shidnoyi Kanadi ta delegat Vzayemnoyi Samopomichi z Vinnipegu p Babinec Nad mogiloyu do prisutnih promovlyali V Gultyaj general M Sadovskij A Lazarevich Ce buv bez sumnivu najbilshij ukrayinskij pohoron yakogo m Toronto vzagali kolis bachilo Zasluzhenomu i populyarnomu generalovi prijshli viddati ostannyu poshanu vsi ukrayinski gromadi bez rozdilu religijnogo i partijnogo chi teritorialnogo pohodzhennya pisala gazeta Svoboda Sim ya i diti RedaguvatiVesnoyu 1901 r Volodimir Sikevich odruzhivsya z donkoyu polkovnika 15 go Shlisselburzkogo polku Vladislava Kosminskogo Vandoyu V nih buli diti Natalka ta Leonid Natalka vijshla zamizh za polkovnika carskoyi armiyi Zhana Luyi Moreya de Morana sina grafini Mariyi Lemsdorf Svidkom u nih na vesilli buv knyaz Trubeckij Leonid odruzhivsya v Toronto z Kej Klark Vsi vishezgadani osobi pomerli ta pohovani v Kanadi Praci RedaguvatiSikevich avtor spogadiv ta nizki publikacij z istoriyi ukrayinskih vizvolnih zmagan Sikevich V Spogadi Storinki iz zapisnoyi knizhki 1943 1951 Vshanuvannya pam yati Redaguvati nbsp Pam yatnik starshinam Armiyi UNR urodzhencyam Kiyeva na yakomu vikarbuvano im ya Volodimira Sikevicha28 travnya 2011 roku u misti Kiyiv mikrorajon Obolon bulo vidkrito pam yatnik starshinam Armiyi UNR urodzhencyam Kiyeva Pam yatnik yavlyaye soboyu zbilshenu kopiyu ordena Hrest Simona Petlyuri Bilsh nizh dvometrovij Hrest Simona Petlyuri vstanovlenij na postamenti na yakomu z chotiroh storin svitu zakripleni memorialni doshki z imenami 34 starshin Armiyi UNR ta Ukrayinskoyi Derzhavi yaki buli urodzhencyami Kiyeva imena yakih vdalosya vstanoviti istorikam Sered inshogo vigraviruvane j im ya Volodimira Sikevicha 17 veresnya 2014 roku u misti Tarasha buv vidkritij Pam yatnik urodzhencyam Tarashanskogo krayu voyinam Armiyi UNR geroyam pershih vizvolnih zmagan 1917 1921 rokiv Sered imen na pam yatniku takozh zgadano im ya Sikevich Volodimir Vasilovich Na chest nogo nazvana Vulicya Volodimira Sikevicha u jogo ridnomu misti Tarasha Na chest nogo nazvana Gromadska Organizaciya PRAVOZAHISNIJ CENTR IMENI GENERALA UNR VOLODIMIRA SIKEVIChA U 2018 roci Oleksiyem Beshuleyu bulo vidano knigu 1918 Doneckij blickrig Volodimir Sikevich 4 listopada 2021 roku u misti Kiyevi vulicyu Molodogvardijsku bulo perejmenovano na chest Volodimira Sikevicha 3 Cikavi fakti Redaguvati1937 za inshoyu versiyeyu 1939 roku Volodimir Sikevich zigrav rol horunzhogo u filmi Vasilya Avramenka Zaporozhec za Dunayem 4 5 Primitki Redaguvati Sikevych Volodymyr www encyclopediaofukraine com Procitovano 2 bereznya 2023 Istoriya ukrayinskogo vijska st 418 Istoriya Pervoj mirovoj vojny 1914 1918 st 273 Kiyivrada perejmenuvala vulicyu agenta NKVS na chest avtora gimnu OUN 24 Kanal ukr Procitovano 5 listopada 2021 Film Zaporozhec za Dunayem Gennadij Ivanushenko prezentuvav film Zaporozhec za Dunayem Arhiv originalu za 8 serpnya 2014 Procitovano 1 serpnya 2014 Literatura Redaguvati V I Golovchenko Sikevich Volodimir Vasilovich Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 812s ISBN 966 316 045 4 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 Nezborima naciya 2005 9 235 nedostupne posilannya z lipnya 2019 Kanadski storinki zhittyepisu Volodimira Sikevicha nedostupne posilannya z lipnya 2019 Mogila generala UNR Volodimira Sikevicha Prospect Cemetery Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga II K Tempora 2011 355 s ISBN 978 617 569 041 3 Dovidnik z istoriyi Ukrayini za red I Z Pidkovi R M Shusta K Geneza 2001 ISBN 966 504 439 7 Sikevich Volodimir Vasilovich ros grwar ru Rosijska imperatorska armiya v Pershij svitovij vijni Posilannya RedaguvatiSikevich Volodimir Vasilovich Ukrayina v mizhnarodnih vidnosinah Enciklopedichnij slovnik dovidnik Vipusk 6 Biografichna chastina N Ya Vidp red M M Varvarcev K In t istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2016 s 183 185 Sikevich Volodimir Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1965 T 7 kn XIV Literi Sen Sti S 1739 1000 ekz Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Sikevich Volodimir Vasilovich amp oldid 38656865