Су́рсько-Лито́вське — село в Україні, центр Сурсько-Литовської сільської територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становило 4264 особи.
| село Сурсько-Литовське | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Дніпропетровська область |
| Район | Дніпровський район |
| Громада | Сурсько-Литовська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA12020290010050775 |
| Облікова картка | Сурсько-Литовське |
| Основні дані | |
| Засноване | 1795 |
| Населення | 4 264 |
| Територія | 15,6 км² |
| Густота населення | 273 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 52064 |
| Телефонний код | +380 56 |
| День села | 23 жовтня |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°20′11″ пн. ш. 34°56′07″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря | 63 м |
| Водойми | р. Мокра Сура, Балка Трутова |
| Відстань до обласного центру | 19 км |
| Відстань до районного центру | 27 км |
| Найближча залізнична станція | Сурське |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Сурсько-Литовське, вул. Польова, 58 |
| Сільський голова | Андрєєв Григорій Дмитрович |
| Карта | |
Сурсько-Литовське | |
Сурсько-Литовське | |
| Мапа | |
| Сурсько-Литовське у Вікісховищі |
Географія і розташування Редагувати
Село Сурсько-Литовське розміщене в центральній частині Дніпропетровської області на берегах річки Мокра Сура. Відстань до околиць Дніпра — 5 кілометрів. Село входить до Дніпровської агломерації.
Сурсько-Литовське розташоване у фізико-географічній зоні Придніпровська височина. Висота над рівнем моря в селі змінюється від 55-60 метрів (у долині Мокрої Сури) до 80-90 метрів.
Сусідні населені пункти: села Новоолександрівка (на схід) і Сурсько-Клевцеве (на південний захід).
Селом проходить автошлях Т 0421, а також лінія Апостолове—Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, станція Сурське. У селі Балка Трутова впадає у річку Мокру Суру.
Див. також Балка Кирпична.
Клімат Редагувати
| Клімат Сурсько-Литовського | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. |
| Середній максимум, °C | −1,3 | −0,6 | 4 | 13,9 | 21,5 | 25,8 | 27,9 | 27,1 | 21,2 | 13,8 | 6 | 1,4 |
| Середня температура, °C | −4,4 | −3,8 | 0,6 | 9,2 | 16,2 | 20,4 | 22,4 | 21,4 | 15,8 | 9,3 | 3 | −1,2 |
| Середній мінімум, °C | −7,4 | −6,9 | −2,8 | 4,6 | 11 | 15 | 16,9 | 15,8 | 10,5 | 4,9 | 0 | −3,8 |
| Норма опадів, мм | 43 | 35 | 33 | 37 | 44 | 59 | 53 | 38 | 36 | 33 | 41 | 46 |
| Джерело: climate-data.org |
Назва Редагувати
…кажуть, колись на береги річки Сура приїхали литовці, думаючи, що тут живуть їхні земляки. Але село виявилося білоруським. Місцеві жителі звалися литвинами, бо Білорусь колись була у складі Великого князівства Литовського.
Історія Редагувати
Виникнення поселення на місці сучасного села припадає на кінець XVIII століття, коли після перемоги російських військ у російсько-турецькій війні 1787—1791 років почалось інтенсивне заселення земель Південної України.
30 травня 1793 року, згідно з царським указом, селяни казенної суконної мануфактури з містечка Дубровного Могильовської губернії переводилися до Катеринослава. В липні 1794 року для роботи на фабриках прибуло 285 сімей, всього 1792 особи. Їх розмістили по навколишніх казенних поселеннях.
Переселенням литвинів з Дубровного займався зокрема поручик Євстафій Шпігельберг.
Весною 1795 селяни переїхали у побудовані для них по берегах Мокрої Сури 225 хат.
Побудовані 225 будівель до весни були необмазані, а дахи підрядниками так покриті, що їх було необхідно перекривати. Ярої пшениці селянам було відпущено мало і занадто пізно, тому все, що було посіяно, пропало, врожаю не було… Не змогли литвини звикнути і до місцевої води, яку, через відсутність колодязів, вони брали з річки Сури. Та час від часу зацвітала — тоді наставала хвороба з гарячкою.
Через неврожай, нестачу продуктів та питної води, що спричиняло хвороби, поселенці виснажувались, їх кількість за 4 роки після переселення зменшилась на 599 осіб.
У перші роки після заснування поселення не мало офіційної назви. Але вже 1798 року в одному з документів воно згадується як казенне село Дубровинське, а в іншому — як слобода Сурська. На початку XIX століття за селом закріпилась назва фабричної слободи Сурсько-Литовської.
На початку 19 століття тут збудували прядильню і ткальню з чотирма верстатами, які були філією Катеринославської суконної фабрики. Проте ці майстерні проіснували недовго.
Завдяки своєму близькому розташуванню біля великого промислового центра, яким у другій половині 19 століття став Катеринослав, Сурсько-Литовське починає зростати кількісно.
За даними на 1859 рік у казенному селі Катеринославського повіту Катеринославської губернії мешкало 1457 осіб (726 чоловічої статі та 731 — жіночої), налічувалось 289 дворових господарств, існувала православна церква.
При переселенні литвинів до України робітникам надавались російські прізвища в рамках русифікації. Тож в метричних книгах року церкви Трьохсвятительської церкви села Сурсько-Клевцеве та Свято-Духівської церкви цього села більшість селян має прізвища типу Єгоров, Степанов, Захаров, Данілов, Митрофанов, Філіпов і лише два литвинських — Зуєнок та Любченок.
Станом на 1886 рік у селі, центрі Сурської волості, мешкало 2267 осіб, налічувалось 390 дворових господарств, існували православна церква, школа та 3 лавки.
У 1905 році в селі було організовано волосний комітет Селянської Спілки, куди увійшли волосний писар А.А. Мітюченко, вчителі С.І. Абрамчик та М.Т. Зуєв, які агітували проти уряду. Населення Сурсько-Литовського категорично відмовилося надавати каральним загонам підводи, після чого їх нещадно відшмагали. Солдати силою відбирали у селян коней і запрягали в брички.
У 1908 році населення зросло до 4547 осіб (2242 чоловіки та 2305 — жінок), налічувалось 731 дворове господарство.
На початку XX століття в селі було відкрито церковно-парафіяльну школу та двокласне училище.
З грудня 1919 року Сурсько-Литовське у складі УРСР. Станом на 1925 р. село належало до Сурсько-Литвинської білоруської національної сільської ради. Під час колективізації в СРСР протягом 1920-х років в селі створено 6 колгоспів.
1929 року відкрита залізнична станція Сурське на новозбудованій залізничній лінії.
Під час Другої світової війни з серпня 1941 року по жовтень 1943 року село було окуповане німецькими військами.
У повоєнні роки почалось укрупнення колгоспів, у 1959 році на базі 6 колгоспів села створено один — ім. Дзержинського.
У 1967 році чисельність населення Сурсько-Литовського становила 4 330 жителів. В селі була дільнична лікарня на 35 ліжок, ФАП, пологовий будинок, середня та початкова школи, дитячий комбінат. Заклади сфери побуту: 9 магазинів, їдальні, швацька і телемайстерня.
Сучасність Редагувати
1989 року за переписом тут мешкало приблизно 4700 осіб.
У Сурсько-Литовському працює декілька сільськогосподарських підприємств (найбільші — ВП «Універсалзернопродукт», ТОВ АПФ «Агроінвест»). В селі прокладено 6 кілометрів газопроводу.
Заклади соціально-культурної сфери:
- Ліцей;
- Дошкільний навчальний заклад «Мальвіна»;
- Сурсько-Литовська дільнична лікарня;
- Будинок культури;
- Бібліотека.
Протягом 2015—2021 років завдяки децентралізації відбулося покращення інфраструктури села — ремонтується школа, лікарня, асфальтуються вулиці тощо.
У 2022 році — реконструйовано ліцей.
Пам'ятки Редагувати
1934 року радянська влада закрила і частково зруйнувала місцевий храм: були зняті дзвони і знищено купол. У тому ж році спалили Свято-Духівську дерев'яну церкву, яка вже до того часу використовувалася як комора для зберігання зерна (у заможному й великому селі колись було два храми).
Зазнали гонінь і репресій місцеві священики. У 1937-му за звинуваченням у «контрреволюційній діяльності» розстріляні священики Василь Павловський і Кузьма Григор'єв. Нині вони повністю реабілітовані.
А в 1965-му підірвано і сам храм. У незалежній Україні церкву відкрито у старовинній будівлі колишнього будинку священика. Вже понад десять років звершує богослужіння в храмі священик Дмитро Гаврилюк.
Нині у Сурсько-Литовському на правому березі Сури побудована нова церква — зменшена копія спорудженої в Криму 1892 року. Новий храм в точності нагадуватиме храм Воскресіння Христового у Форосі, побудований за проектом відомого академіка архітектури Миколи Чагіна у візантійському храмовому стилі, з системою внутрішніх опор — стовпів і з застосуванням численних бань-куполів. 12 листопада 2011 року для споруджуваної храмової будівлі були освячені нові хрести і куполи.
Свято-Духівський храм знаходиться за адресою - вул. Шкільна, 36-Б.
Населення Редагувати
Мова Редагувати
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 36,3 % |
| російська | 62,9 % |
| інші/не визначилися | 0,8 % |
Відомі уродженці Редагувати
- Решетников Федір Павлович (1906—1988) — радянський живописець і графік, автор відомої картини «Знову двійка»;
- Щедрова Валентина Іванівна (1930) — українська скульпторка.
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
- Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. Том XXIII. www.runivers.ru. Процитовано 11 лютого 2017.
- 220 років тому під Катеринославом заснували село Сурсько-Литовське. Процитовано 26 лютого 2017.
- Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии, вып. 1, стор. 178, 180
- Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 51) (рос. дореф.)
- Державний архів Дніпропетровської області ф. 193, оп. 3, спр. 243; 246
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- Деды бунтовали. О революции 1905 года в Екатеринославском уезде (Строменко, Стасюк, Поплавский и тд) (uk-UA). Процитовано 19 липня 2022.
- рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Екатеринославскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911
Література Редагувати
- Філіппов О.М. Су́рсько-Лито́вське // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.260-265
Джерела та посилання Редагувати
- Історія міст і сіл Української РСР. Том 4. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — С. 260—265]
- Сайт Дніпропетровської РДА
- Міста і села Дніпропетровщини. Історико-краєзнавчі нариси. Сурсько-Литовське[недоступне посилання з травня 2019]
- Сурсько-Литовське — історія села