Сумсько-Харківська операція — стратегічна оборонна операція радянських військ на південному фланзі радянсько-німецького фронту в ході операції «Барбаросса» за контроль над Харківським промисловим районом.
| Зовнішні зображення | |
|---|---|
| Положення сторін перед початком операції |
| Зовнішні зображення | |
|---|---|
| Карта бойових дій 38-ї армії в ході операції |
Розвиток подій Редагувати
16 вересня 1941 після Київської катастрофи в смузі радянської оборони на південному фланзі війни утворився розрив шириною до ста кілометрів. Із залишків військ колишнього Південно-Західного фронту, резерву Ставки ВГК і сил, перекинутих із Південного фронту, був утворений новий Південно-Західний фронт, очолюваний Маршалом Радянського Союзу С. К. Тимошенко, який зробив відчайдушні спроби закрити пролом, що утворився. Війська німецької групи армій «Південь» до 20 вересня 1941 вийшли на рубіж Ворожба — Гадяч — Полтава — Красноград, проте, у зв'язку з початком наступу на московському напрямку, просування німецьких військ на цій ділянці сповільнилося.
Для наступу на сумсько-харківському напрямі діяла 6-та армія генерал-фельдмаршала Вальтера фон Райхенау, основні формування якої були на підході після ліквідації котлів оточення під Києвом. Наносячи фронтальні удари, німецькі війська прагнули опанувати Харковом, третім за розмірами індустріальним центром СРСР. Крім того, своїм наступом ця армія повинна була забезпечити фланги наступаючих в різних напрямках груп армій «Центр» і «Південь».
Командування Південно-Західного фронту планувало свої дії виходячи з директиви Ставки Верховного головнокомандування № 002374 про перехід військ фронту до оборони з метою запобігання захоплення супротивником Харківського промислового району та Донбасу. Відповідно до цього двома арміями (21-ша і 38-ма) прикривалося харківський напрямок, при цьому 38-й армії, найбільшої за чисельністю з військ фронту, також ставилося завдання безпосередньої оборони Харкова, а 40-ю армією — сумський напрямок.
З опануванням Харкова і Бєлгорода і виходом до Дінця 6-та армія і основні сили 17-ї армії групи армій «Південь», виконавши завдання осінньої кампанії 1941 року, припинили активні наступальні дії і перейшли до оборони.
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- David M. Glantz (2001). Barbarossa: Hitler's invasion of Russia 1941 (1.udg. ed.). Stroud: Tempus. ISBN 075241979X.
- Кривошеев, Г. — «Олма-Пресс», Москва 2001 (сайт «Солдат.ru», 23.2.2009)
- Мельников В. M. "Харьков в огне сражений. «Забытый 41-й». — Харьков: СИМ, 2008.
- Вохмянин В. К., Подопригора А. И. «Харьков, 1941-й. Часть 2 Город в огне». — Харьков: Райдер, 2009.
Посилання Редагувати
- Валерий Вохмянин. Черный сентябрь 1941-го [ 23 червня 2013 у Wayback Machine.]
- Sumy-Khar'kov Defensive operation (September 30- November 30) [ 20 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- Людские потери в самостоятельных фронтовых операциях, проводившихся вне рамок стратегических операций [ 12 липня 2013 у Wayback Machine.]
Примітки Редагувати
| Це незавершена стаття про битву. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |