www.wikidata.uk-ua.nina.az

Стенлі Ллойд Міллер англ Stanley Lloyd Miller 7 березня 1930 Окленд 20 травня 2007 Нейшенал Сіті американський хімік яки

Стенлі Ллойд Міллер

Стенлі Ллойд Міллер (англ. Stanley Lloyd Miller; 7 березня 1930, Окленд — 20 травня 2007, Нейшенал-Сіті) — американський хімік, який провів знакові експерименти щодо походження життя, продемонструвавши, що широкий спектр життєво важливих органічних сполук можна синтезувати досить простими хімічними процесами з неорганічних речовин. У 1952 році він провів експеримент Міллера — Юрі, який показав, що складні органічні молекули можуть бути синтезовані з неорганічних попередників. Експеримент був широко відомий у накових колах, і він підтвердив ідею про те, що хімічна еволюція ранньої Землі призвела до природного синтезу хімічних будівельних блоків життя з неживих неорганічних молекул. Його називають «батьком пребіотичної хімії».

Стенлі Ллойд Міллер
англ. Stanley Lloyd Miller
Стенлі Ллойд Міллер, 1999 рік
Стенлі Ллойд Міллер, 1999 рік
Ім'я при народженні англ. Stanley Lloyd Miller
Народився 7 березня 1930(1930-03-07)
Окленд, США
Помер 20 травня 2007(2007-05-20) (77 років)
Нейшенал-Сіті
·серцева недостатність
Країна  США
Діяльність хімік, біолог, викладач університету, біохімік
Alma mater Університет Каліфорнії
Галузь хімія
Заклад Чиказький університет, Колумбійський університет, Університет Каліфорнії у Сан-Дієго
Науковий ступінь доктор філософії
Науковий керівник Гарольд Клейтон Юрі
Аспіранти, докторанти Jeffrey L. Badad
Членство Національна академія наук США
AAAS
Нагороди

Oparin Medald (1983)

 Стенлі Ллойд Міллер у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Міллер.

Біографія та кар'єра Редагувати

Стенлі Міллер народився в Окленді. Він був другою дитиною (після брата Дональда) Натана та Едіт Міллер, нащадків єврейських іммігрантів з Білорусі та Латвії. Його батько був адвокатом та обіймав посаду заступника окружного прокурора Окленда у 1927 році. Його мати була шкільною вчителькою, тому навчання було цілком природним середовищем для сім'ї. Фактично, під час навчання у школі в Окленді його прозвали «хіміком». Він пішов вивчати хімію до Каліфорнійського університету в Берклі слідом за своїм братом Дональдом, тому що вважав, що брат зможе допомогти йому з цього предмету. У червні 1951 року Стенлі Міллер отримав ступінь бакалавра . Під час навчання на останньому курсі він зіткнувся з фінансовими проблемами, оскільки його батько помер у 1946 році, залишивши сім’ю без коштів на існування. На щастя, завдяки допомозі професорсько-викладацького складу Каліфорнійського університету у Берклі, у лютому 1951 року йому запропонували роботу асистента у Чиказькому університеті (Каліфорнійський університет у Берклі на той час не мав посади асистента), яка дозволила отримати кошти для завершення навчання.

У вересні 1951 року він зареєструвався на програму PhD. Він старанно шукав тему для дисертації, зустрічаючись з багатьма професорами, більше схиляючись до теоретичних досліджень. Спочатку він був працював з фізиком-теоретиком Едвардом Теллером над питанням зоряного нуклеосинтезу. Дотримуючись звичаїв університету, де аспірант зобов’язаний відвідувати семінари, він відвідав семінар з хімії, на якому Нобелівський лауреат Гарольд Юрі прочитав лекцію про походження Сонячної системи. Ця проблема надзвичайно зацікавила Міллера. У вересні 1952 року після року безрезультатної роботи з Теллером Міллер звернувся до Юрі з проханням про участь у новому дослідницькому проекті. Юрі не відразу сприйняв ідеї Міллера щодо добіотичного синтезу, оскільки жодних успішних робіт не було зроблено, і він навіть запропонував Міллеру попрацювати над дослідженням талію у метеоритах. Міллер переконав Юрі зайнятися електричними розрядами в газах. Він знайшов чіткі докази виробництва амінокислот в реакційній посудині. Результатом досліджень стала чітка демонстрація того, що багато органічних хімічних сполук можна виробляти чисто неорганічними процесами. У 1954 році Міллер здобув докторський ступінь і отримав заслужену репутацію. Зі спектроскопічних спостережень за зірками тепер добре відомо, що складні органічні сполуки утворюються у результаті хімічних реакцій в газах, багатих вуглецем.

У 1954 році Міллер отримав ступінь доктора наук та перебрався до Каліфорнійського технологічного інституту. Тут він працював над механізмом синтезу аміно- та гідроксикарбонових кислот. Потім він приєднався до кафедри біохімії Коледжу лікарів і хірургів Колумбійського університету, Нью-Йорк, де працював наступні п'ять років. Коли був заснований Університет Каліфорнії у Сан-Дієго, він став першим доцентом кафедри хімії у 1960 році, доцентом у 1962 році, а згодом професором у 1968 році.

Експеримент Міллера Редагувати

Результати експерименту Міллера були опубліковані у технічній статті в номері журналу Science від 15 травня 1953 року. Експеримент перетворив концепцію наукових ідей про походження життя в сферу емпіричного дослідження. Його дослідження стало класичним хрестоматійним визначенням наукової основи походження життя, або, точніше, першим остаточним експериментальним доказом теорії «первісного супу» Опаріна-Голдейна. Юрі та Міллер розробили моделювання океано-атмосферних умов первісної Землі за допомогою безперервного потоку пари у суміші метану (CH4), аміаку (NH3) та водню (H2). Газоподібну суміш потім піддали електричному розряду, який викликав хімічну реакцію. Після тижня реакції Міллер за допомогою паперової хроматографії виявив утворення таких амінокислот як гліцин та α- і β-аланін. Він також виявив аспарагінову кислоту та гамма-аміномасляну кислоту, але не був впевнений у цьому. Оскільки амінокислоти є основними структурними та функціональними складовими клітинного життя, експеримент показав можливість природного органічного синтезу для зародження життя на Землі.

Продовження досліджень Редагувати

Міллер продовжував свої дослідження аж до самої смерті у 2007 році. У міру того, як прогресували знання про атмосферу та методи хімічного аналізу, він продовжував уточнювати деталі. Йому вдалося не тільки синтезувати все більше різновидів амінокислот, він також створив широкий спектр неорганічних і органічних сполук, необхідних для побудови клітин та їх метаболізму. На підтвердження теорії Міллера ряд незалежних дослідників також провели діапазон хімічних синтезів.

Переоцінка Редагувати

У 1972 році Міллер та його співробітники повторили експеримент 1953 року, але з нещодавно розробленими автоматичними хімічними аналізаторами, такими як іонообмінна хроматографія та газова хроматографія-мас-спектрометрія. Вони синтезували 33 амінокислоти, у тому числі 10, які, як відомо, зустрічаються в організмах природним шляхом. До них належать усі первинні альфа-амінокислоти, знайдені у метеориті Мерчисона, що впав на Австралію у 1969 році. Подальший експеримент з електричним розрядом фактично створив більше різноманітних амінокислот, ніж були у метеориті.

Незадовго до смерті Міллера серед його лабораторних матеріалів в університеті було знайдено кілька коробок із пробірками з висушеними залишками. У примітці зазначено, що деякі були з його ранніх експериментів 1952-1954 років, проведених за допомогою трьох різних апаратів, і один із 1958 року, який вперше містив H2S у газовій суміші, а результат цього експерименту так і не був опублікований. У 2008 році його студенти повторно проаналізували зразки 1952 року, використовуючи більш чутливі методи, такі як високоефективна рідинна хроматографія та рідинна хроматографія. Їхні результати показали синтез 22 амінокислот і 5 амінів, виявивши, що в оригінальному експерименті Міллера було отримано набагато більше сполук, ніж насправді повідомлялося в 1953 році. У 2011 році було проаналізовано 1958 незареєстрованих зразків, у яких виявлено 23 амінокислоти та 4 аміни, у тому числі 7 сполук сірки.

Смерть Редагувати

Міллер переніс серію інсультів, починаючи з листопада 1999 року, що все більше стримувало його фізичну активність. Він жив у будинку престарілих у Нейшенал-Сіті, на південь від Сан-Дієго, і помер 20 травня 2007 року в сусідній лікарні Парадайз. У нього залишилися брат Дональд і його сім'я, а також його віддана партнерка Марія Морріс.

Відзнаки та визнання Редагувати

Міллер відомий своїми основоположними роботами щодо походження життя (його вважали піонером у галузі екзобіології), природного походження гідратів клатрату та загальних механізмів дії анестезії.

У 1973 році Стенлі Міллер був обраний до Національної академії наук США та став почесним радником Вищої ради з наукових досліджень Іспанії. У 1983 році він був нагороджений Медаллю Опаріна Міжнародного наукового товариства з вивчення виникнення життя та був його президентом з 1986 по 1989 рік.

У своєму житті Міллер неодноразово номінувався на Нобелівську премію.

У 2008 році Міжнародним науковим товариством з вивчення виникнення життя була заснована «Премія Стенлі Л. Міллера» для молодих вчених віком до 37 років.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. NNDB — 2002.
    d:Track:Q1373513
  2. ↑ Bada JL (2013). New insights into prebiotic chemistry from Stanley Miller's spark discharge experiments. Chemical Society Reviews 42 (5): 2186–2196. PMID 23340907. doi:10.1039/c3cs35433d. 
  3. Bada JL, Lazcano A. Stanley L. Miller (1930-2007): A Biographical Memoir. National Academy of Sciences (USA). с. 1–40. Архів оригіналу за 10 жовтня 2022. 
  4. Lazcano A, Bada JL (2007). Stanley L. Miller (1930-2007): reflections and remembrances. Origins of Life and Evolution of Biospheres 38 (5): 373–381. PMID 18726708. doi:10.1007/s11084-008-9145-2. 
  5. Miller SL (1953). Production of amino acids under possible primitive earth conditions. Science 117 (3046): 528–529. Bibcode:1953Sci...117..528M. PMID 13056598. doi:10.1126/science.117.3046.528. 
  6. Bada JL, Lazcano A (2002). Miller revealed new ways to study the origins of life. Nature 416 (6880): 475. Bibcode:2002Natur.416..475B. PMID 11932715. doi:10.1038/416475a. 
  7. ↑ UCSD News Center (21 травня 2007). Father of 'Origin of Life' Chemistry at UC San Diego Dies. ucsdnews.ucsd.edu. University of California, San Diego. Процитовано 3 липня 2013. 
  8. Lazcano A, Bada JL (2003). The 1953 Stanley L. Miller experiment: fifty years of prebiotic organic chemistry. Origins of Life and Evolution of the Biosphere 33 (3): 235–242. Bibcode:2003OLEB...33..235L. PMID 14515862. doi:10.1023/A:1024807125069. 
  9. Miller SL (1986). Current status of the prebiotic synthesis of small molecules. Chemica Scripta 26 (B): 5–11. PMID 11542054. 
  10. Hough L, Rogers AF (1956). Synthesis of amino-acids from water, hydrogen, methane and ammonia. The Journal of Physiology 132 (2): 28–30. PMID 13320416. doi:10.1113/jphysiol.1956.sp005559. 
  11. Oro J (1983). Chemical evolution and the origin of life.. Advances in Space Research 3 (9): 77–94. Bibcode:1983AdSpR...3h..77O. PMID 11542466. doi:10.1016/0273-1177(83)90044-3. 
  12. Prebiotic syntheses of purines and pyrimidines. Adv Space Res 4 (12): 125–131. 1984. Bibcode:1984AdSpR...4l.125B. PMID 11537766. doi:10.1016/0273-1177(84)90554-4.  Проігноровано невідомий параметр |vauthors= (довідка)
  13. Jakschitz TA, Rode BM (2012). Chemical evolution from simple inorganic compounds to chiral peptides. Chemical Society Reviews 41 (16): 5484–5489. PMID 22733315. doi:10.1039/c2cs35073d. 
  14. Ring D, Wolman Y, Friedmann N, Miller SL (1972). Prebiotic synthesis of hydrophobic and protein amino acids. Proceedings of the National Academy of Sciences 69 (3): 765–768. Bibcode:1972PNAS...69..765R. PMC 426553. PMID 4501592. doi:10.1073/pnas.69.3.765. 
  15. Wolman Y, Haverland WJ, Miller SL (1972). Nonprotein amino acids from spark discharges and their comparison with the murchison meteorite amino acids. Proceedings of the National Academy of Sciences 69 (4): 809–811. Bibcode:1972PNAS...69..809W. PMC 426569. PMID 16591973. doi:10.1073/pnas.69.4.809. 
  16. Johnson AP, Cleaves HJ, Dworkin JP, Glavin DP, Lazcano A, Bada JL (2008). The Miller volcanic spark discharge experiment. Science 322 (5900): 404. Bibcode:2008Sci...322..404J. PMID 18927386. doi:10.1126/science.1161527. 
  17. Parker ET, Cleaves HJ, Dworkin JP, Glavin DP, Callahan M, Aubrey A, Lazcano A, Bada, JL (2011). Primordial synthesis of amines and amino acids in a 1958 Miller H2S-rich spark discharge experiment. Proceedings of the National Academy of Sciences 108 (12): 5526–5531. Bibcode:2011PNAS..108.5526P. PMC 3078417. PMID 21422282. doi:10.1073/pnas.1019191108. 
  18. Keim, Brandon (16 жовтня 2008). Forgotten Experiment May Explain Origins of Life. Wired Magazine. Процитовано 22 березня 2011. 
  19. Steigerwald, Bill (16 жовтня 2008). Volcanoes May Have Provided Sparks and Chemistry for First Life. NASA Goddard Space Flight Center. Процитовано 22 березня 2011. 
  20. Chi KR (24 травня 2007). Stanley L. Miller dies. The Scientist. Процитовано 3 липня 2013. 

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Stenli Llojd Miller angl Stanley Lloyd Miller 7 bereznya 1930 Oklend 20 travnya 2007 Nejshenal Siti amerikanskij himik yakij proviv znakovi eksperimenti shodo pohodzhennya zhittya prodemonstruvavshi sho shirokij spektr zhittyevo vazhlivih organichnih spoluk mozhna sintezuvati dosit prostimi himichnimi procesami z neorganichnih rechovin U 1952 roci vin proviv eksperiment Millera Yuri yakij pokazav sho skladni organichni molekuli mozhut buti sintezovani z neorganichnih poperednikiv Eksperiment buv shiroko vidomij u nakovih kolah i vin pidtverdiv ideyu pro te sho himichna evolyuciya rannoyi Zemli prizvela do prirodnogo sintezu himichnih budivelnih blokiv zhittya z nezhivih neorganichnih molekul 2 Jogo nazivayut batkom prebiotichnoyi himiyi 3 4 Stenli Llojd Millerangl Stanley Lloyd MillerStenli Llojd Miller 1999 rik Stenli Llojd Miller 1999 rikIm ya pri narodzhenni angl Stanley Lloyd MillerNarodivsya 7 bereznya 1930 1930 03 07 Oklend SShAPomer 20 travnya 2007 2007 05 20 77 rokiv Nejshenal Siti serceva nedostatnistKrayina SShADiyalnist himik biolog vikladach universitetu biohimikAlma mater Universitet KaliforniyiGaluz himiyaZaklad Chikazkij universitet Kolumbijskij universitet Universitet Kaliforniyi u San DiyegoNaukovij stupin doktor filosofiyiNaukovij kerivnik Garold Klejton YuriAspiranti doktoranti Jeffrey L BadadChlenstvo Nacionalna akademiya nauk SShA AAAS 1 Nagorodi Oparin Medald 1983 Stenli Llojd Miller u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Miller Zmist 1 Biografiya ta kar yera 2 Eksperiment Millera 2 1 Prodovzhennya doslidzhen 3 Pereocinka 4 Smert 5 Vidznaki ta viznannya 6 Div takozh 7 Primitki 8 PosilannyaBiografiya ta kar yera RedaguvatiStenli Miller narodivsya v Oklendi Vin buv drugoyu ditinoyu pislya brata Donalda Natana ta Edit Miller nashadkiv yevrejskih immigrantiv z Bilorusi ta Latviyi Jogo batko buv advokatom ta obijmav posadu zastupnika okruzhnogo prokurora Oklenda u 1927 roci Jogo mati bula shkilnoyu vchitelkoyu tomu navchannya bulo cilkom prirodnim seredovishem dlya sim yi Faktichno pid chas navchannya u shkoli v Oklendi jogo prozvali himikom Vin pishov vivchati himiyu do Kalifornijskogo universitetu v Berkli slidom za svoyim bratom Donaldom tomu sho vvazhav sho brat zmozhe dopomogti jomu z cogo predmetu U chervni 1951 roku Stenli Miller otrimav stupin bakalavra Pid chas navchannya na ostannomu kursi vin zitknuvsya z finansovimi problemami oskilki jogo batko pomer u 1946 roci zalishivshi sim yu bez koshtiv na isnuvannya Na shastya zavdyaki dopomozi profesorsko vikladackogo skladu Kalifornijskogo universitetu u Berkli u lyutomu 1951 roku jomu zaproponuvali robotu asistenta u Chikazkomu universiteti Kalifornijskij universitet u Berkli na toj chas ne mav posadi asistenta yaka dozvolila otrimati koshti dlya zavershennya navchannya U veresni 1951 roku vin zareyestruvavsya na programu PhD Vin staranno shukav temu dlya disertaciyi zustrichayuchis z bagatma profesorami bilshe shilyayuchis do teoretichnih doslidzhen Spochatku vin buv pracyuvav z fizikom teoretikom Edvardom Tellerom nad pitannyam zoryanogo nukleosintezu Dotrimuyuchis zvichayiv universitetu de aspirant zobov yazanij vidviduvati seminari vin vidvidav seminar z himiyi na yakomu Nobelivskij laureat Garold Yuri prochitav lekciyu pro pohodzhennya Sonyachnoyi sistemi Cya problema nadzvichajno zacikavila Millera U veresni 1952 roku pislya roku bezrezultatnoyi roboti z Tellerom Miller zvernuvsya do Yuri z prohannyam pro uchast u novomu doslidnickomu proekti Yuri ne vidrazu sprijnyav ideyi Millera shodo dobiotichnogo sintezu oskilki zhodnih uspishnih robit ne bulo zrobleno i vin navit zaproponuvav Milleru popracyuvati nad doslidzhennyam taliyu u meteoritah Miller perekonav Yuri zajnyatisya elektrichnimi rozryadami v gazah Vin znajshov chitki dokazi virobnictva aminokislot v reakcijnij posudini Rezultatom doslidzhen stala chitka demonstraciya togo sho bagato organichnih himichnih spoluk mozhna viroblyati chisto neorganichnimi procesami U 1954 roci Miller zdobuv doktorskij stupin i otrimav zasluzhenu reputaciyu Zi spektroskopichnih sposterezhen za zirkami teper dobre vidomo sho skladni organichni spoluki utvoryuyutsya u rezultati himichnih reakcij v gazah bagatih vuglecem U 1954 roci Miller otrimav stupin doktora nauk ta perebravsya do Kalifornijskogo tehnologichnogo institutu Tut vin pracyuvav nad mehanizmom sintezu amino ta gidroksikarbonovih kislot Potim vin priyednavsya do kafedri biohimiyi Koledzhu likariv i hirurgiv Kolumbijskogo universitetu Nyu Jork de pracyuvav nastupni p yat rokiv Koli buv zasnovanij Universitet Kaliforniyi u San Diyego vin stav pershim docentom kafedri himiyi u 1960 roci docentom u 1962 roci a zgodom profesorom u 1968 roci Eksperiment Millera RedaguvatiDokladnishe Eksperiment Millera YuriRezultati eksperimentu Millera buli opublikovani u tehnichnij statti v nomeri zhurnalu Science vid 15 travnya 1953 roku 5 Eksperiment peretvoriv koncepciyu naukovih idej pro pohodzhennya zhittya v sferu empirichnogo doslidzhennya 6 Jogo doslidzhennya stalo klasichnim hrestomatijnim viznachennyam naukovoyi osnovi pohodzhennya zhittya abo tochnishe pershim ostatochnim eksperimentalnim dokazom teoriyi pervisnogo supu Oparina Goldejna Yuri ta Miller rozrobili modelyuvannya okeano atmosfernih umov pervisnoyi Zemli za dopomogoyu bezperervnogo potoku pari u sumishi metanu CH4 amiaku NH3 ta vodnyu H2 Gazopodibnu sumish potim piddali elektrichnomu rozryadu yakij viklikav himichnu reakciyu Pislya tizhnya reakciyi Miller za dopomogoyu paperovoyi hromatografiyi viyaviv utvorennya takih aminokislot yak glicin ta a i b alanin Vin takozh viyaviv asparaginovu kislotu ta gamma aminomaslyanu kislotu ale ne buv vpevnenij u comu Oskilki aminokisloti ye osnovnimi strukturnimi ta funkcionalnimi skladovimi klitinnogo zhittya eksperiment pokazav mozhlivist prirodnogo organichnogo sintezu dlya zarodzhennya zhittya na Zemli 7 8 Prodovzhennya doslidzhen Redaguvati Miller prodovzhuvav svoyi doslidzhennya azh do samoyi smerti u 2007 roci U miru togo yak progresuvali znannya pro atmosferu ta metodi himichnogo analizu vin prodovzhuvav utochnyuvati detali Jomu vdalosya ne tilki sintezuvati vse bilshe riznovidiv aminokislot vin takozh stvoriv shirokij spektr neorganichnih i organichnih spoluk neobhidnih dlya pobudovi klitin ta yih metabolizmu 9 Na pidtverdzhennya teoriyi Millera ryad nezalezhnih doslidnikiv takozh proveli diapazon himichnih sinteziv 10 11 12 13 Pereocinka RedaguvatiU 1972 roci Miller ta jogo spivrobitniki povtorili eksperiment 1953 roku ale z neshodavno rozroblenimi avtomatichnimi himichnimi analizatorami takimi yak ionoobminna hromatografiya ta gazova hromatografiya mas spektrometriya Voni sintezuvali 33 aminokisloti u tomu chisli 10 yaki yak vidomo zustrichayutsya v organizmah prirodnim shlyahom Do nih nalezhat usi pervinni alfa aminokisloti znajdeni u meteoriti Merchisona sho vpav na Avstraliyu u 1969 roci 14 Podalshij eksperiment z elektrichnim rozryadom faktichno stvoriv bilshe riznomanitnih aminokislot nizh buli u meteoriti 15 Nezadovgo do smerti Millera sered jogo laboratornih materialiv v universiteti bulo znajdeno kilka korobok iz probirkami z visushenimi zalishkami U primitci zaznacheno sho deyaki buli z jogo rannih eksperimentiv 1952 1954 rokiv provedenih za dopomogoyu troh riznih aparativ i odin iz 1958 roku yakij vpershe mistiv H2S u gazovij sumishi a rezultat cogo eksperimentu tak i ne buv opublikovanij U 2008 roci jogo studenti povtorno proanalizuvali zrazki 1952 roku vikoristovuyuchi bilsh chutlivi metodi taki yak visokoefektivna ridinna hromatografiya ta ridinna hromatografiya Yihni rezultati pokazali sintez 22 aminokislot i 5 aminiv viyavivshi sho v originalnomu eksperimenti Millera bulo otrimano nabagato bilshe spoluk nizh naspravdi povidomlyalosya v 1953 roci 16 U 2011 roci bulo proanalizovano 1958 nezareyestrovanih zrazkiv u yakih viyavleno 23 aminokisloti ta 4 amini u tomu chisli 7 spoluk sirki 2 17 18 19 Smert RedaguvatiMiller perenis seriyu insultiv pochinayuchi z listopada 1999 roku sho vse bilshe strimuvalo jogo fizichnu aktivnist Vin zhiv u budinku prestarilih u Nejshenal Siti na pivden vid San Diyego i pomer 20 travnya 2007 roku v susidnij likarni Paradajz U nogo zalishilisya brat Donald i jogo sim ya a takozh jogo viddana partnerka Mariya Morris 7 Vidznaki ta viznannya RedaguvatiMiller vidomij svoyimi osnovopolozhnimi robotami shodo pohodzhennya zhittya jogo vvazhali pionerom u galuzi ekzobiologiyi prirodnogo pohodzhennya gidrativ klatratu ta zagalnih mehanizmiv diyi anesteziyi U 1973 roci Stenli Miller buv obranij do Nacionalnoyi akademiyi nauk SShA ta stav pochesnim radnikom Vishoyi radi z naukovih doslidzhen Ispaniyi U 1983 roci vin buv nagorodzhenij Medallyu Oparina Mizhnarodnogo naukovogo tovaristva z vivchennya viniknennya zhittya ta buv jogo prezidentom z 1986 po 1989 rik U svoyemu zhitti Miller neodnorazovo nominuvavsya na Nobelivsku premiyu 20 U 2008 roci Mizhnarodnim naukovim tovaristvom z vivchennya viniknennya zhittya bula zasnovana Premiya Stenli L Millera dlya molodih vchenih vikom do 37 rokiv Div takozh RedaguvatiAbiogenez Oparin Oleksandr Ivanovich BiohimiyaPrimitki Redaguvati NNDB 2002 d Track Q1373513 a b Bada JL 2013 New insights into prebiotic chemistry from Stanley Miller s spark discharge experiments Chemical Society Reviews 42 5 2186 2196 PMID 23340907 doi 10 1039 c3cs35433d Bada JL Lazcano A Stanley L Miller 1930 2007 A Biographical Memoir National Academy of Sciences USA s 1 40 Arhiv originalu za 10 zhovtnya 2022 Lazcano A Bada JL 2007 Stanley L Miller 1930 2007 reflections and remembrances Origins of Life and Evolution of Biospheres 38 5 373 381 PMID 18726708 doi 10 1007 s11084 008 9145 2 Miller SL 1953 Production of amino acids under possible primitive earth conditions Science 117 3046 528 529 Bibcode 1953Sci 117 528M PMID 13056598 doi 10 1126 science 117 3046 528 Bada JL Lazcano A 2002 Miller revealed new ways to study the origins of life Nature 416 6880 475 Bibcode 2002Natur 416 475B PMID 11932715 doi 10 1038 416475a a b UCSD News Center 21 travnya 2007 Father of Origin of Life Chemistry at UC San Diego Dies ucsdnews ucsd edu University of California San Diego Procitovano 3 lipnya 2013 Lazcano A Bada JL 2003 The 1953 Stanley L Miller experiment fifty years of prebiotic organic chemistry Origins of Life and Evolution of the Biosphere 33 3 235 242 Bibcode 2003OLEB 33 235L PMID 14515862 doi 10 1023 A 1024807125069 Miller SL 1986 Current status of the prebiotic synthesis of small molecules Chemica Scripta 26 B 5 11 PMID 11542054 Hough L Rogers AF 1956 Synthesis of amino acids from water hydrogen methane and ammonia The Journal of Physiology 132 2 28 30 PMID 13320416 doi 10 1113 jphysiol 1956 sp005559 Oro J 1983 Chemical evolution and the origin of life Advances in Space Research 3 9 77 94 Bibcode 1983AdSpR 3h 77O PMID 11542466 doi 10 1016 0273 1177 83 90044 3 Prebiotic syntheses of purines and pyrimidines Adv Space Res 4 12 125 131 1984 Bibcode 1984AdSpR 4l 125B PMID 11537766 doi 10 1016 0273 1177 84 90554 4 Proignorovano nevidomij parametr vauthors dovidka Jakschitz TA Rode BM 2012 Chemical evolution from simple inorganic compounds to chiral peptides Chemical Society Reviews 41 16 5484 5489 PMID 22733315 doi 10 1039 c2cs35073d Ring D Wolman Y Friedmann N Miller SL 1972 Prebiotic synthesis of hydrophobic and protein amino acids Proceedings of the National Academy of Sciences 69 3 765 768 Bibcode 1972PNAS 69 765R PMC 426553 PMID 4501592 doi 10 1073 pnas 69 3 765 Wolman Y Haverland WJ Miller SL 1972 Nonprotein amino acids from spark discharges and their comparison with the murchison meteorite amino acids Proceedings of the National Academy of Sciences 69 4 809 811 Bibcode 1972PNAS 69 809W PMC 426569 PMID 16591973 doi 10 1073 pnas 69 4 809 Johnson AP Cleaves HJ Dworkin JP Glavin DP Lazcano A Bada JL 2008 The Miller volcanic spark discharge experiment Science 322 5900 404 Bibcode 2008Sci 322 404J PMID 18927386 doi 10 1126 science 1161527 Parker ET Cleaves HJ Dworkin JP Glavin DP Callahan M Aubrey A Lazcano A Bada JL 2011 Primordial synthesis of amines and amino acids in a 1958 Miller H2S rich spark discharge experiment Proceedings of the National Academy of Sciences 108 12 5526 5531 Bibcode 2011PNAS 108 5526P PMC 3078417 PMID 21422282 doi 10 1073 pnas 1019191108 Keim Brandon 16 zhovtnya 2008 Forgotten Experiment May Explain Origins of Life Wired Magazine Procitovano 22 bereznya 2011 Steigerwald Bill 16 zhovtnya 2008 Volcanoes May Have Provided Sparks and Chemistry for First Life NASA Goddard Space Flight Center Procitovano 22 bereznya 2011 Chi KR 24 travnya 2007 Stanley L Miller dies The Scientist Procitovano 3 lipnya 2013 Posilannya Redaguvati Lost Miller Urey experiment created more of life s building blocks Biografiya Stenli Millera na Encyclopaedia Britannica Statti Stenli Millera Special Collections amp Archives Biblioteka Universitetu San Diyego Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Stenli Llojd Miller amp oldid 39281347