Анестезі́я (грец. αν — не, та грец. αισθησις — відчуття; знеболювання) — повна втрата чутливості в зв'язку з відновлюваною блокадою функції чутливих нервів.
| Анестезія | |
|---|---|
| MeSH | E03.155 |
| MedlinePlus | anesthesia |
| eMedicine | 1271543 |
Також, у неврології один із симптомів захворювання.
Історія
За часів Стародавнього Єгипту намагалися використовувати різні настоянки опіуму, беладони, мандрагори, тощо. Та все ж майже всі хірургічні втручання закінчувались плачевно внаслідок больового шоку.
16 жовтня 1846 молодий американський дантист Вільям Томас Мортон продемонстрував операцію з видалення пухлини у піднижньощелепній ділянці під ефірним знеболенням. Цю дату англомовна медична спільнота вважає датою народження анестезіології.
Проте ще в 1844 році у газеті «Російський інвалід» була опублікована стаття Я. Чистовича «Про ампутацію стегна при посередництві сірчаного етеру».[джерело?] Провідником застосування передопераційної та операційної анестезії був Микола Іванович Пирогов.
У 1859 році був відкритий кокаїн — алкалоїд листя кокаїнового куща. У 1879 році В. Анреп запропонував використовувати кокаїн як анестезійний засіб[джерело?], а в 1884-му австрієць Коллер[en] застосував кокаїнове знеболювання під час операції на очах. Але, при тривалому прийманні, кокаїн викликав хворобливе звикання. Новий етап в місцевому знеболюванні розпочався з появою новокаїну, що створений на основі кокаїну, але не викликає звикання. З введенням в практику розчинів новокаїну стали розвиватися різні способи місцевого знеболювання: інфільтраційна, провідникова і спинномозкова анестезія.
Також в 1867 році британський медик і анестезіолог Бенджамін Уорд Річардсон створив розпилювач Річардсона, який за допомогою пульверизатора розпилював сірчаний етер на шкіру, після чого вона біліла і заморожувалася. На той час це був один з найбільш досконалих методів місцевої анестезії.
Явище анестезії може виникати при ураженні патологічними процесами будь-якої ланки чутливого нервового шляху — від периферичних сприймальних рецепторів до центрів головного мозку. Якщо провідність не втрачається, а тільки знижується — виникає зниження чутливості, так звана гіпостезія.
Місцева анестезія
У хірургічній практиці з метою знеболювання застосовують тимчасову анестезію (місцеву або загальну, тобто наркоз). Початок методу місцевої анестезії поклав російський вчений В. К. Анреп, який відкрив знеболювальні властивості кокаїну (1879)[джерело?].
З 1885 анестезію почали широко використовувати. У СРСР її всебічно розробив радянський хірург О. В. Вишневський.
Методи місцевої анестезії
Методи місцевої анестезії достатньо різноманітні. Анестезією, залежно від потреби, можна викликати змазуванням або зрошуванням (закапуванням) слизових оболонок: ока(кон'юнктиви), носа, рота, гортані, трахеї, бронхів, стравоходу 1-3 % розчином дикаїну, лідокаїну або іншими знеболювальними засобами. Анестезія шкіри досягається охолодженням її за допомогою ефіру або хлоретилу, рідше холодовими пакетами (вода, лід). Ефективніше місцеве знеболювання — введення за допомогою шприца та голки в тканини місцевого знеболювального (наприклад, 0,25-0,5 % розчину новокаїну).
Також при хірургічних втручаннях застосовують інфільтраційну анестезію, суть якої полягає в просяканні тканин значною кількістю 0,25 % розчину новокаїну («повзучий інфільтрат» за О. В. Вишневським). Для складніших оперативних втручань використовують провідникову анестезію (за Лукашевичем-Оберстом), яка створює знеболювання певної (анатомічної) ділянки (або декількох ділянок) тіла. Виконують цей вид знеболення ін'єкцією анестезійного розчину по ходу нервів, у нервові сплетіння, в кровоносні судини (блокада Бієра англ. Biera), в кістку, в підпавутинний простір спинного мозку (спинномозкова анестезія), в клітковину між листками твердої оболони спинного мозку (епідуральна анестезія).
Див. також
Примітки
- Гостищев В.К. (2002). Общая хирургия (рос.). Москва: ГЭОТАР-МЕД. с. 69. ISBN 5-9231-0176-9.
- Столяренко П. Ю. (2001). ((рос.)). Самара. Архів оригіналу за 15 червня 2018. Процитовано 26 лютого 2018.
- . Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 6 березня 2019.
Література
- Палій Л.В. Анестезіологія та інтенсивна терапія/K.: Медицина, 2008. - 224 с. ISBN 978-966-10-0020-8
- , 2012
- Скрипниченко Д. Ф. Хірургія : підручник. — 4-е вид., випр. і доповн.. — Київ : Вища школа, 1992. — 581 с. — ISBN 5-11-003837-6.(С.52–89)
- Harold Carron, M.D. and others. Regional Anesthesia: Techniques and Clinical Applications/Grund&Stratton, 1984.- 198 p. ISBN 0-8089-1654-8 (англ.)
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. (С.?)
- Ищенко И. Н. Наркоз и анестезин. Сборник, посвященный 50-летию научной деятельяости А. П. Крымова. — К., 1950. (рос.)
- Вишневский А. В. Местное обезболивание по методу ползучего инфильтрата. — Изд. 5. — М., 1956. (рос.)
Посилання
- Анестезія [ 10 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Поняття про анестезіологію та реаніматологію. Види
| Це незавершена стаття з медицини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |